Афтиталіт
| Афтиталіт | |
|---|---|
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[1] |
| Абревіатура | Att[2] |
| Хімічна формула | K₃Na(SO₄)₂ |
| Nickel-Strunz 8 | VI/A.07[3] |
| Nickel-Strunz 10 | 7.AC.35 |
| Dana 8 | 28.2.2.1 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | тригональна сингонія[4] |
| Вид симетрії | дітригональна-скаленоедричнаd |
| Просторова група | space group P-3m1d[5] |
| Твердість | 3 |
| Густина | 2751,2 кілограм на кубічний метр[6] |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | солі (давньогрецька мова)[7], постійністьd (давньогрецька мова)[7] |
| Типова місцевість | Везувій[8] |
| | |

Афтиталіт[9] (попередня назва — Глазерит[10]) — мінерал, сульфат калію і натрію.
Загальний опис
Хімічний склад:
1. За Є.Лазаренко: K3Na[SO4]2;
2. За К. Фреєм: (K, Na)3Na (SO4)2. Сингонія тригональна. Дитригонально-скаленоедричний вид. Кристали від тонко- до товстотаблитчастих з різко вираженим тригональним обрисом. Утворює також спотворені ромбічні форми, листуваті агрегати, кірочки. Густина 2,63-2,66. Твердість 2,5-3,5. Колір білий, інколи синюватий або зеленуватий. Блиск скляний. Крихкий. Зустрічається в соляних відкладах, а також як продукт вулканічної ексгаляції в лавах Везувію. Рідкісний.
- Твердий розчин високотемпературних форм сульфатів натрію і калію.
Різновиди
Розрізняють:
- ґлазерит амоніїстий (відміна ґлазериту, яка містить до 7 % (NH4)2О);
- ґлазерит мідний (відміна ґлазериту, яка містить до 2 % CuO).
Див. також
Примітки
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Штрунц Г., Теннісон К. Mineralogische Tabellen : Eine Klassifizierung der Mineralien auf kristallchemischer Grundlage, mit einer Einfuhrung in die Kristallchemie — 8 — Лейпциг: Akademische Verlagsgesellschaft, 1982.
- ↑ mineralienatlas.de
- ↑ (unspecified title) — doi:10.1107/S0567740880004852
- ↑ (unspecified title) — doi:10.1063/1.4812323
- ↑ а б Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books.
- ↑ Smithson J. On a saline substance from Mount Vesuvius // The Philosophical Transactions of the Royal Society — London: Royal Society of London, 1813. — P. 256–262. — ISSN 0261-0523; 2053-9223
- ↑ Г. Кульчицька, Д. Черниш, Л. Сєтая. Українська номенклатура мінералів / відп. ред. О. Пономаренко. — К. : Академперіодика, 2022. — С. 36. — ISBN 978-966-360-463-3.
- ↑ Г. Кульчицька, Д. Черниш, Л. Сєтая. Українська номенклатура мінералів / відп. ред. О. Пономаренко. — К. : Академперіодика, 2022. — С. 99. — ISBN 978-966-360-463-3.
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Афтиталіт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Афтиталіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).