Аттал I Сотер
| Аттал I Сотер | |
|---|---|
 | |
| Народився | 269 до н. е.[1]  |
| Помер | 197 до н. е.[1] Пергам, Пергам |
| Знання мов | давньогрецька |
| Учасник | Battle of the Caecus Riverd |
| Титул | басилевс |
| Посада | король |
| Рід | Атталіди |
| Батько | Аттал Пергамський[2] або Евмен I |
| Мати | Антіохіда[2] |
| У шлюбі з | Аполлонідаd |
| Діти | Аттал II[3], Евмен II[4][5][6], Афіней і Філетер |
Аттал I, Аттал Сотер (д.-грец. Ἄτταλος Σωτὴρ, 269-197 до н. е.) — володар Пергама у 241-197 до н. е., двоюрідний брат Евмена I, небіж Філетера.
Життєпис
Здобув рішучу перемогу над галатами, після чого першим з пергамських володарів офіційно проголосив себе царем[7].
У 230-228 до н. е. завдав поразки Антіоху Гіераксу, після чого оволодів значною частиною володінь Селевкідів у Малій Азії. В кінці 220-х був вимушений поступитись своїми завоюваннями Ахею. В 218 до н. е. здійснив вдалий ред по володіннях Ахея, підбивши собі Кими, Смірну та Фокею. Теос і Колофон визнали його владу добровільно. Продовжуючи похід він захопив східну частину Мізії[8].
У 210 до н. е. купив в етолійців Егіну та наступного року переправив туди своє військо, сподіваючись поширити свій вплив на материкову Грецію[9]. Наступного року захопив Нікею в Локріді і взяв в облогу Опунт. Це призвело до конфлікту з македонцями. До того ж війну проти Пергама розпочав віфінський цар Прусій I Кульгавий, тож Аттал змушений був терміново повернутися до Азії[10].
У 202 до н. е. македонський цар Філіпп V перейшов у рішучий наступ і навить взяв Пергам в облогу, проте без особливого успіху. Більше того — під час відступу македонський флот був розгромлений пергамцями біля Хіосу. Щоправда, сам Аттал настільки захопився переслідуванням ворога, що ледве сам не потрапив до полону[11]. Аттал знову повернувся до Егіни і уклав союз з етолійцями та римлянами. За допомогою останніх пергамці захопили Андрос, а після цього власними силами здобули Орей[12].
У 198 до н. е. союзники взяли в облогу Коринф.
У 197 до н. е. 72-річний Аттал вирушив до Беотії, щоб переконати фіванців перейти на його бік, проте під час виступу відчув себе зле. Хворого царя відвезли на Батьківщину, де він невдовзі помер.
Див.також
Примітки
- ↑ а б в Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
- ↑ а б Wilcken U. Attalos 9 // Pauly-Wissowa Band II,2 — 1896.
- ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2014.
- ↑ Никифор (Бажанов) Евмен // Иллюстрированная полная популярная библейская энциклопедия в 4-х выпусках. Выпуск I — Москва: 1891. — С. 205.
- ↑ Щукарев А. Н. Евмен // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1893. — Т. XI. — С. 420.
- ↑ Любкер Ф. Eumenes // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 502–503.
- ↑ Страбон. Географія, XIII, 4, 2
- ↑ Полібій, V, 77—78
- ↑ Тіт Лівій, XXVII, 33
- ↑ Тіт Лівій, XXVIII, 5—7
- ↑ Полібій, XVI, 2—7
- ↑ Тіт Лівій, XXXI, 46
|
Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника (представницю). Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про Стародавню Грецію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).