YaChudo

Ассинум

Переглядів: 0. Оновлено 25.10.2026.

Назва виконана клинописом

Ассинум (англ. Assinnu(m), шумер. UR. SAL, дослівно «чоловік-жінка») — термін, що позначає особу, яка віддана богині Інанна. Слово з'являється як у шумерських, так і в аккадських текстах, від середини ІІІ до середини І тисячоліття до н. е. Ці особи виконували різні функції, включаючи переодягання, ритуальні танці, зцілення та пророцтво. Наприклад, у гімні Іддін-Даган Інанні (Hymn of Iddin-Dagan to Inanna)[1] вони йдуть перед богинею, одягнені як у чоловічий, так і в жіночий одяг. У Марі два ассину засвідчені як пророки богині[2].

Роль ассину була інституціоналізована, оскільки такі особи становили зв'язок між міфом і реальністю, надаючи їм божественну силу. Міфологічне пояснення їхнього існування дає сходження Інанни в підземний світ (Descent of Inanna into the Underworld)[3], згідно з яким ассину були створені для того, щоб оживити богиню і повернути її у світ живих. Це також було виправданням їхнього явного порушення традиційних статевих ролей: не будучи ні чоловіками, ні жінками, вони уособлювали власне порушення Інанни статевих обмежень та її здатність перетворювати маскулінність на фемінність. Хоча існують свідчення того, що ассинів могли каструвати і що вони вступали в статеві стосунки з чоловіками, проте вони не були «гомосексуалами», а радше виконували роль третьої статі[2].

Подібну роль виконували кургарру (kurgarrû шумер. KUR. GAR. RA), які часто з'являються разом з ассину, а також калу/кулуу (kalû/kulu'u шумер. GALA), які були плакальниками. Більше того, роль ассину була аналогічною ролі сирійських кастрованих жерців Кібели, яких називали галлами (galli)[4][2].

Див. також

Примітки

  1. ↑ Inana and Iddin-Dagan.
  2. ↑ а б в Nissinen, M. (2022) Assinnum. The Encyclopedia of Ancient History.
  3. ↑ Inana's descent to the nether world.
  4. ↑ Не плутати з групою народів галлів

Джерела

Література

  • Leick, G. (1994). Sex and eroticism in Mesopotamian literature. London.
  • Nissinen, M. (1998). Homoeroticism in the biblical world. Minneapolis.
  • Nissinen, M. (2022) Assinnum. The Encyclopedia of Ancient History.
  • Roscoe, W. (1996). «Priests of the goddess: gender transgression in ancient religion.» History of Religions 35: 195—230.
  • Teppo, S. (2008). «Sacred marriage and the devotees of Ištar.» In M. Nissinen and R. Uro, eds., Sacred marriages: the divine-human sexual metaphor from Sumer to early Christianity: 75–92. Winona Lake, IN.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).