Асаф Джах VII

Асаф Джах VII урду عثمان علی خان
10-й Нізам Гайдарабаду
29 серпня 1911 — 17 вересня 1948 року
Попередник:	Асаф Джах VI
Спадкоємець:	Проголошення незалежності Індії
Народження:	6 квітня 1886 місто Гайдарабад
Смерть:	24 лютого 1967 (80 років) Гайдерабад
Країна:	Хайдарабад
Релігія:	Іслам
Освіта:	Aliya High School for Boysd
Рід:	Асаф Джахи
Батько:	Асаф Джах VI
Мати:	Амат-уз Захр-ан-ніса Бегум
Шлюб:	Queen Azam-un-Nisa of Hyderabadd
Діти:	Prince Azam Jah, Prince of Berard і Prince Moazzam Jah of Hyderabadd
Нагороди:
Асаф Джах VII у Вікісховищі

Осман Алі-хан Асаф Джах VII (6 квітня 1886 — 24 лютого 1967; урду آصف جاہ) — Найвища Високість, останній нізам Гайдарабаду від 1911 до 1948 року, коли князівство було включено до складу Індійського Союзу.

Був другим сином нізама Асаф Джаха VI. Його старший брат помер 1887 року, й Осман Алі став спадкоємцем престолу. Його батько приділяв значну увагу освіті сина, запросивши вчителів англійської, урду й фарсі. Майбутній нізам писав вірші мовами урду й фарсі.

Був прогресивним правителем, опікувався мистецтвом, наукою й освітою. За 37-річний період його правління у Гайдарабаді з'явилось авіаційне сполучення, розвинулись електричні та залізничні мережі. На річці Манджира за 144 км від міста Гайдарабад було збудовано водосховище, а на річці Тунґабгадра — облаштовано іригаційну систему.

Практично всі публічні будівлі у місті Гайдарабад, включаючи шпиталь, суд, бібліотеку, музей та мерію, були збудовані за часів правління Асаф Джаха VII. Він реалізував освітню реформу. У той же період був заснований Османський університет. Початкова освіта стала обов'язковою, а для дітей з бідних родин — безкоштовною.

У ході Другої світової війни Асаф Джах VII щедро жертвував британській армії – літаки цілими ескадрильями. Декілька есмінців для Гранд Фліту та австралійських ВМФ були оплачені ним особисто. Один так і називався – "Нізам". П'ятитисячний контингент хайдарабадських мусульман воював за Корону у Бірмі.

Коли 1947 року Британська Індія здобула незалежність, країну було розділено на Індію та Пакистан. Тубільні держави отримали змогу обирати, до якої з двох новостворених держав вони хочуть увійти. Гайдарабад був найбільшим з тубільних князівств, тому нізам відмовився приєднуватись до новостворених держав, сподіваючись зберегти незалежність Гайдарабаду у складі Британської співдружності. Утім, британський уряд категорично відкинув ідею незалежності, після чого нізам почав перемовини з Індією про автономію, а ближче до їх завершення, намагався й тиснути на Індію, а також розпочав перемовини з Пакистаном.

При цьому у Гайдарабаді спалахнуло селянське повстання проти самого нізама, яке останньому вдалось придушити. У вересні 1948 року Індія окупувала й анексувала Гайдарабад. 1950 року колишній нізам отримав церемоніальний пост раджпрамукха. 1956 року, коли в Індії була проведена реформа адміністративно-територіального поділу, і штати були сформовані за мовами народів, що їх населяли.

Статки становило 2 млрд. доларів США — 2% від тодішнього американського ВВП. Коштовності вважаються багатьма аукціонними будинками найкращою колекцією у світі, що включає діамант Джейкоба вагою 184,75 карата, вартість якого оцінюється приблизно в 85 мільйонів доларів, якого нізам використав в якості прес-пап'є . Синій прямокутний сапфір вагою 62,02 карата належав нізаму до того, як він був придбаний Джоном Д. Рокфеллером у 1934 році. Також серед коштовностей були головні прикраси, відомі як егрет або сарпеч (від слова сар для голови та печь для гвинта). Вони містять напрочуд дрібні і великі кольорові коштовне каміння і часто мають візерунки пейслі. Сарпеші носили низами як прикрасу чалми. Тільки в одному з них було більше дорогоцінного каміння, ніж більшість людей могли дозволити собі придбати за все життя. Справді, тільки краплі однієї з цих прикрас для голови містять цілих 300 карат дорогоцінного колумбійського золота і смарагди. Інші чудові речі включають семинічну Басру — намисто зперлів, відоме як сатлада (що означає сім ниток), що містить 465 перлин. Також у коштовностях є золоті ножні браслети, звані паїзеб, які носили жінки при дворі, і вони зроблені із золотих панелей на петлях. Ніжні браслети прикрашені перлами, рубіни, смарагди та алмазами із рудників Голконди.

• Mir Osman Ali Khan Asaf Jah VII — Nizam VII
• The Splendour of Hyderabad: The Last Phase of an Oriental Culture (1591—1948 A.D.) By M.A. Nayeem ISBN 81-85492-20-4
• The Nocturnal Court: The Life of a Prince of Hyderabad By Sidq Jaisi
• Developments in Administration Under H.E.H. the Nizam VII By Shamim Aleem, M. A. Aleem [1] [Архівовано 30 липня 2016 у Wayback Machine.]
• Fabulous Mogul: Nizam VII of Hyderabad By Dosoo Framjee Karaka Published 1955 D. Verschoyle, Original from the University of Michigan [2] [Архівовано 30 липня 2016 у Wayback Machine.]
• The Seventh Nizam: The Fallen Empire By Zubaida Yazdani, Mary Chrystal ISBN 0-9510819-0-X
• The Last Nizam: The Life and Times of Mir Osman Ali Khan By V.K. Bawa, Basant K. Bawa ISBN 0-670-83997-3
• The Seventh Nizam of Hyderabad: An Archival Appraisal By Sayyid Dā'ūd Ashraf [3] [Архівовано 31 липня 2016 у Wayback Machine.]
• Misrule of the Nizam By Raghavendra Rao [4] [Архівовано 2 лютого 2009 у Wayback Machine.]