Артур Ганч
| Артур Ганч | |
|---|---|
| нім. Arthur Rudolf Hantzsch | |
 | |
| Народився | 7 березня 1857[1][2][…]  Дрезден, Німецький союз[4][5][6] |
| Помер | 14 березня 1935[4][1][…] (78 років) Дрезден, Саксонія, Німецький Рейх[4][5][6] |
| Місце проживання | Німеччина |
| Країна |  Німеччина |
| Діяльність | хімік, викладач університету |
| Alma mater | JMU |
| Галузь | органічна хімія |
| Заклад | Лейпцизький університет JMU Федеральна вища технічна школа Цюриха |
| Науковий керівник | Йоганнес Вісліценус |
| Відомі учні | Dorothy Hahnd |
| Аспіранти, докторанти | Альфред Вернер Franz Heind Alfred Wernerd |
| Членство | Леопольдина Саксонська академія наук Геттінгенська академія наук |
| Відомий завдяки: | синтез гетероциклічних сполук |
| У шлюбі з | Katharina Susanna Schillingd |
| Нагороди | |
 Артур Ганч у Вікісховищі | |
Артур Рудольф Ганч (нар. 7 березня 1857, Дрезден — пом. 14 березня 1935, Дрезден) — німецький хімік-органік, професор.
Життєпис
Народився в Дрездені. Закінчив Дрезденський університет (1879). Працював у Вюрцбурзькому університеті (1880). Професор Цюрихського політехнічного інституту (з 1882), Вюрцбурзького (з 1893) та Лейпцизького (1903—1927) університетів.[7]
Наукова діяльність
Ганчем закладені важливі основи для синтезу гетероциклічних сполук азоту і стереохімії сполук азоту. Іншими галузями дослідження були електрохімія та спектроскопія органічних сполук.
У 1882 році відкрив реакцію одержання похідних піридину циклоконденсацією естерів β-кетокислот з альдегідами або кетонами та амоніаком (реакція Ганча). Синтезував тіазол (синтез тіазолів за Ганчем) (1890), імідазол, оксазол і селенозол. У 1890 році відкрив реакцію утворення пірольного кільця при конденсації ацетооцтового естеру, α-хлоркетонів та аміаку або амінів (синтез піролів за Ганчем).
Спільно з Альфредом Вернером встановив у 1890 році структуру азотовмісних сполук типу оксимів та азобензолу і висунув (1890) теорію стереоізомерів молекул, що містять подвійний зв'язок азот—вуглець; існування двох ізомерів монооксидів пояснив як випадок геометричної ізомерії. Показав (1894), що діазосполуки можуть існувати у вигляді син- і анти- форм. Був прихильником концепції, згідно з якою властивості кислот залежать від їх взаємодії з розчинниками. Висунув у 1923 році теорію псевдокислот і псевдооснов.
Примітки
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б Brockhaus Enzyklopädie — F.A. Brockhaus, 1796.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Ганч Артур Рудольф // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
- ↑ а б verschiedene Autoren Historische Lexikon der Schweiz, Dictionnaire historique de la Suisse, Dizionario storico della Svizzera — Bern: 1998.
- ↑ Albert Gossauer: Struktur und Reaktivität der Biomoleküle, Verlag Helvetica Chimica Acta, Zürich, 2006, S. 466, ISBN 978-3-906390-29-1.
Джерела
- Волков В. А., Вонский Е. В., Кузнецова Г. И. Выдающиеся химики мира: Биографический справочник. — Москва, 1991.
Посилання
|
Це незавершена стаття про хіміка. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).