Ароморфоз

Ароморфоз (морфофізіологічний прогрес) — один із шляхів біологічного прогресу, що полягає у значному ускладненні будови організмів та підвищенні загального рівня їхньої організації. Термін запропонований Олексієм Сєверцовим.

Прикладом ароморфозу може бути підвищення рівня організації ссавців у порівнянні з рептиліями: наприклад поява чотирикамерного серця, збільшення функціональних можливостей мозку, розвиток потових залоз і їх похідних та інших прогресивних рис. Інший приклад — утворення квітки у покритонасінних призвело до розвитку запилення за участі комах тощо.

Ароморфоз дає змогу розширити свої адаптаційні можливості за допомогою ідіоадаптацій.

З палеозойської ери у псилофітів з’явилися кілька нових тканин, які можна вважати ароморфозами:

• провідна тканина;

• покривна тканина;

• механічна тканина.

Перші наземні рослини ще не мали справжніх коренів і справжніх листя, але у них вже здійснювався процес фотосинтезу, проте їх процес розмноження все ще був тісно пов’язаний з водою.

Голонасінні рослини з’явилися в пермському періоді палеозойської ери і перехід до насіннєвого розмноження також визнається ароморфозом. Таке перетворення дало цілий ряд позитивних моментів: зародок придбав інноваційні способи захисту, став забезпечений запасними речовинами. Голонасінні запилюються вітром, а насіння можуть поширюватися за допомогою тварин.

Крейдяний період мезозойської ери характеризується появою покритонасінних рослин. Іншими словами, квітка і плід також стали ароморфозами. Оскільки насіння розвивається всередині плоду, то воно краще захищається і забезпечується поживним матеріалом.

• Арогенез
• Ідіоадаптація
• Дегенерація
• Закон Сєверцова

• Северцов А.С. Основы теории эволюции. — Москва : Издательство МГУ, 1987. — С. 258.