Арніка (гурт)

ВІА «Арніка»
Обкладинка третьої платівки-міньйону ВІА «Арніка», 1975, (фірма «Мелодія», мала грамплатівка, C62 — 07121-22)
Основна інформація
Країна	УРСР  Україна
Місто	Львів
Мова	українська

Арніка — український самодіяльний вокально-інструментальний ансамбль зі Львова, що здобув найбільшу популярність у 1970–1980-х роках. Колектив був лауреатом Всесоюзного телевізійного конкурсу «Алло, ми шукаємо таланти!» (Москва), Республіканського фестивалю пісні (Хмельницький), а також дипломантом Державного комітету Ради Міністрів УРСР з телебачення та радіомовлення.

Засновниками гурту були В. Васильєв та Л. Зіммер. У різні часи музичними керівниками «Арніки» були О. Дутко, В. Морозов, В. Кіт, Р. Лозінський, Ю. Варум та О. Левінсон.

ВІА «Арніка» записав на всесоюзній фірмі грамзапису «Мелодія» три міньйони та платівку-гігант. До репертуару гурту входили українські народні пісні в обробці Віктора Морозова («Чорні очка, як терен», «Чорна рілля ізорана», «Ой на горі під вербою»), а також авторські композиції: «Кличу тебе», «Осінь», «Сонячний дощ», «Марія», «В Самборі» та інші.

Колектив створений восени 1971 року, при Львівському аптекоуправлінні, за ініціативою В. Васильєва (художній керівник), та Л. Зіммера (звукорежисер) за підтримки керуючої управлінням Віри Миколаївни Васильєвої (мати В. Васильєва) шляхом об'єднання двох ВІА — «Еврика» (музичний керівник — джазовий музикант Юрій Варум) і «Медікус» (музичний керівник — джазовий трубач Володимир Кіт). До них приєднався композитор, співак і гітарист Віктор Морозов із «Quo Vadis». «Медікус» на той час уже був відомим в Україні та СРСР джаз-колективом — 1966 і 1967 брав участь у відомих Талліннських джаз-фестивалях, а «Quo vadis» Морозова відзначився тим, що зробив перше хард-рокове аранжування пісні «Червона рута».

Першими музичними керівниками ВІА «Арніка» були О.Дутко та В. Кіт, з часом ці обов'язки став виконувати В. Морозов, а з 1976–1981 — Р. Лозинський, Ю. Варум, А. Левінсон. Продюсерські функції завжди виконував В. Васильєв.

За словами Віктора Морозова, вибір назви мав і прагматичну мету: по-перше, «Арніка» починалася з літери «А», що забезпечувало гурту перше місце в алфавітних списках учасників, а по-друге, це була карпатська гірська квітка, яку в народі пов’язували з силою та стійкістю.^[1]

Від початку в ансамблі брали участь три екс-учасники «Медікуса»: Іван Господарець (барабани), Мирослав Цюпак (гітара), Ігор Гунько (бас), а також Володимир Копоть (труба), Б. Заяць (тромбон), Орест Дутко (клавішні,), Ольга Щербакова (вокал), Володимир Летунов (вокал).

1972 — «Арніка» стала лауреатом Всесоюзного телеконкурса «Алло, мы ищем таланты» у Москві, та записала на Всесоюзній фірмі грамзапису «Мелодія» платівку-міньйон. До платівки увійшли українські народні пісні «Чорні очка, як терен» і «Чорна рілля ізорана» в обробці В. Морозова, за виконання якої «Арніка» отримала спеціальний приз союзу композиторів СРСР — за найкращу обробку Української народної пісні.

Після успіху на конкурсі «Алло, ми шукаємо таланти!» гурт зіткнувся з політичним тиском: радянська влада звинувачувала музикантів у виконанні «бандерівських пісень» через композицію «Чорна рілля ізорана». Від розформування колектив врятувала завідувачка аптекоуправління Віра Миколаївна Васильєва, яка доводила культурну цінність репертуару та захищала учасників від переслідувань.^[1]

1973 — «Арніка» записала другу (велику — LP) платівку-гігант, куди увійшли такі пісні як: «Кличу тебе», «Осінь», «Львівський Вечір», обробки народних пісень, поп-шлягери та артджаз-рокова сюїта «Весна». Останній твір став свідченням надзвичайного професіоналізму музикантів «Арніки» та їхнього новаторства і відчуття часу ( навіть у Москві джаз-рок тоді ще не грали).

Згодом в ансамблі з'явилися нові учасники — юна співачка Вікторія Врадій, яка записала ще одну платівку-міньйон з піснями: «Прощай», та «Колискова для Мар'янки», потім долучилися — гітарист В. Нестеренко, Р. Лозинський (скрипка), З. Левківський (клавішні), М.Лундін (ударні).

З середини 1970-х «Арніка» стала одним із найпопулярніших ВІА України. У цей час, завдяки протекції В. Івасюка, гурт співпрацював із композитором, відставним генералом міліції Олексієм Екімяном, автором супер-хіта «Сонячний дощ» і пісень «Вишнева сопілка», «Довга дорога», та «Катерина». Олексій Екімян, будучи начальником московського карного розшуку, мав на меті випустити альбом пісень, які стали б популярними по всьому Радянському Союзу. Він свідомо обрав українську мову та звернувся до Володимира Івасюка з проханням рекомендувати музикантів, які б змогли втілити цей задум. Під час запису «Вишневої сопілки» через нестачу голосів у записі також взяв участь сам Володимир Івасюк.^[1]

«Арніка» з успіхом виступала на БАМі, в Угорщині, в Києві, на радіо та телебаченні.

1976 — не стало мецената ансамблю Віри Миколаївни Васильєвої. Не маючи її підтримки, ансамбль у тодішньому складі, на жаль, перестав існувати. Після цього з «Арніки» пішли на професійну сцену Віктор Морозов і трубач Володимир Копоть — у ВІА «Ровесник» (згодом «Ватра»), а потім і Володимир Кіт — в новий ВІА «Маки». О. Дутко очолив філармонійний ВІА «Беркут» (Івано-Франківськ). Деякі учасники першого складу гурту знайшли своє продовження у джаз-роковій формації «Лабіринт». Солістка «Арніки» та «Лабіринту» Вікторія Врадій (Сестричка Віка) навчалася у Москві, потім довгий час була рок-співачкою №1 в Україні.^{[джерело?]} Володимир Кіт, разом з учасниками першого складу «Арніки», у 1992 році відновив джазовий колектив «Медікус».

Маючи за мету збереження традицій «Арніки», худ. керівник "Арніки" В. Васильєв та Л. Зиммер поновили склад ансамблю, запросивши до співпраці відомого музиканта, композитора та аранжувальника Ю. Варума (муз. керівник), чудових вокалістів Юрія Матійчина, Оксану Грабовську та Ореста Жукевіча, відомих музикантів, таких як Ігор Трух (саксофон), Михайло Попович (труба), Юрій Закаль (бас гітара), Игор Порецький (Клавішні), О. Левінсон (соло гітара), К. Когут (бас гітара), В. Назаров (ударні), С.Соляник (вокал). У цьому складі ансамбль продовжив творчу діяльність до 1981 року.

«Арніка» брала участь у Всесоюзному фестивалі пісні «Кримські зорі» (Ялта), записала на фірмі «Мелодія» ще одну платівку-міньйон з піснями «Зозуля», «Шаленець», «В Самборі» (у стилі «диско»), які стали дуже популярними у ті часи. "Арніка" продовжує виступати на радіо, телебаченні (передача "Шире круг" у Москві), була запрошена на фестиваль пісні до міста Бухара, де мала великий успіх.

1979 — «Арніка» стала лауреатом Республіканського фестивалю пісні (м. Хмельницький) та отримала диплом Державного комітету Ради Міністрів УРСР з телебачення та радіомовлення.

У різні періоди своєї творчості «Арніка» співпрацювала з відомими авторами та композиторами: Ю. Варумом, О. Екімяном, Ю. Рибчинським, Б. Янівським, Б.Стельмахом, Р. Хабалем, Я. Виджаком. Особливо дружні стосунки ще з 1972 р. склалися в «Арніки» з ансамблем «Смерічка», Назарієм Яремчуком, Левком Дутківським, звукорежисером В. Стриховичем, Володимиром Івасюком (останній часто приходив на репетиції та награвав свої нові твори).

Колишні учасники «Арніки» досягли вагомих успіхів у музичній сфері. Юрій Варум став відомим композитором і продюсером своєї доньки Анжеліки Варум; Віктор Морозов — відомий композитор, співак і перекладач; В. Кіт — лауреат багатьох міжнародних джазових конкурсів і фестивалів; Вікторія Врадій — лауреатка фестивалю «Червона рута», а 1992 року здобула титул «Міс Рок-Європа»; Ольга Щербакова — заслужена артистка України, лауреатка численних конкурсів естрадних виконавців; Л. Зіммер — засновник фірми «Rank-Concert» (ФРН) з виробництва Hi-Fi апаратури.

Восени 2000 року Віктор Морозов зібрав колишніх музикантів «Арніки» для виступу під час святкування 10-річчя «Революції на граніті».

У 2006 році у Львові з великим успіхом відбувся ювілейний концерт до 35-річчя гурту, на який прибули музиканти зі США, Німеччини, Ізраїлю та Росії. Художній керівник колективу В. Васильєв підготував до видання компакт-диск «Арніки», присвячений 40-річчю гурту, до якого увійшли найкращі пісні.

Надалі колектив продовжував концертну діяльність:

• 2017 рік — ювілейний концерт у Львові, присвячений 45-річчю «Арніки».
• 2018 рік — концерт у Львові до 70-річчя від дня народження Володимира Івасюка (запис виступу доступний на YouTube — ВІА «Арніка», Малевич, концерт-арена, 2018 рік).
• 2021 рік — участь у фестивалі української пісні «Славсько-фанк» (Львівська область) та святкування 50-річчя колективу. Під час заходу засновник і художній керівник ВІА «Арніка» В. Васильєв був відзначений почесним званням «Заслужений діяч естрадного мистецтва України».

• Вокально-інструментальний ансамбль «Арніка» (1973);
• Естрадний ансамбль «Арніка» (1974);
• Пісні О. Екімяна (1975);
• Естрадні Ансамблі України (1979, збірка спільно з ВІА «Карпати»);
• Вокально-інструментальний ансамбль «Арніка» (1982).

• Рок-музика в Україні;
• Список виконавців українського року.

• АРНІКА [Архівовано 18 листопада 2015 у Wayback Machine.]
• Arnika — Live 1975 [Архівовано 8 січня 2014 у Wayback Machine.]
• Дискографія Віктора Морозова [Архівовано 5 березня 2014 у Wayback Machine.]

• Тижневик «Україна», № 32, 7 серпня 1988 р., с.24-25
• Катерина — Гурт МОВА — ВІА Арніка — 1975 рік — Українське ретро на Фестивалі Ше.FEST 2023