YaChudo

Арно Гайгер

Переглядів: 0. Оновлено 05.11.2026.

Арно Гайгер
Народився22 липня 1968[1][2][…] (58 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Брегенц, Брегенц, Форарльберг, Австрія[4][5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Австрія[6][7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняФорарльберг Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменник, драматург Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materВіденський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовнімецька[8] Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusWe are doing fined, Q15805238? і Q58038819? Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

Німецька книжкова премія (2005)

Johann-Peter-Hebel-Preisd (2008)

Friedrich-Hölderlin-Preisd (2011)

Johann Beer literary awardd (2011)

премія Антона Вільдґанса (2011)

Премія Йозефа Брайтбахаd (2018)

Österreichischer Kunstpreis für Literaturd (2018)

Friedrich Hölderlin Prized (2005)

літературна премія міста Бременаd (2019)

Алеманська літературна преміяd (2017)

Europese Literatuurprijsd (2019)

Сайт: arno-geiger.de Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Арно Гайгер у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Арно Гайгер, також Арно Ґайґер (нім. Arno Geiger; 22 липня 1968, Брегенц) — австрійський письменник.

Біографія

Арно Гайгер ріс у містечку Вольфурт. Вивчав германістику, давню історію та компаративістику в Інсбруцькому та Віденському університетах. 1993 року написав дипломну роботу на тему «Переборення чужини в німецькомовних повідомленнях про далекі подорожі в пізньому середньовіччі» («Die Bewältigung der Fremde in den deutschsprachigen Fernreisetexten des Spätmittelalters».)

З 1986 до 2002 року працював улітку як відеотехнік для Брегенцького фестивалю мистецтв. 2011 року роман Гайгера «Старий король у своєму екзилі» був відзначений Премією Лейпцизького книжкового ярмарку.

Арно Гайгер має сестру, за фахом музикантку.[9] Він одружений. З 1993 року живе як вільний письменник у Відні[9].

Твори

  • Das Kürbisfeld. Erzählung. In: manuskripte. Nr. 134, 1996, ISSN 0025-2638.
  • Koffer mit Inhalt. In: Literatur und Kritik. Nr. 315/316, 1997, ISSN 0024-466X.
  • Kleine Schule des Karussellfahrens. Roman. Carl Hanser Verlag, München 1997, ISBN 3-446-19107-0.
  • Irrlichterloh. Roman. Carl Hanser Verlag, München 1999, ISBN 3-446-19779-6.
  • Arno Geiger, Heiner Link: Alles auf Band oder Die Elfenkinder. Drama. 2001.
  • Schöne Freunde. Roman. Carl Hanser Verlag, München 2002, ISBN 3-446-20211-0.
  • Es geht uns gut. Roman. Carl Hanser Verlag, München 2005, ISBN 978-3-446-20650-2.[4]
  • Anna nicht vergessen. Erzählungen. Carl Hanser Verlag, München 2007, ISBN 978-3-446-20911-4.
  • Alles über Sally. Carl Hanser Verlag, München 2010, ISBN 978-3-446-23484-0.
  • Der alte König in seinem Exil. Carl Hanser Verlag, München 2011, ISBN 978-3-446-23634-9.
  • Arno Geiger, Meike Fessmann, Felicitas von Lovenberg: Grenzgehen. drei Reden (und zwei Laudationes). Carl Hanser Verlag, München 2011, ISBN 978-3-446-23914-2.
  • Jona tobt. Arno Geiger & Kitty Kahane erzählen eine Geschichte aus Ninive. Hansisches Druck- und Verlagshaus/edition chrismon, Frankfurt am Main 2012, ISBN 978-3-86921-104-6 (illustriert von Kitty Kahane).
  • Selbstporträt mit Flusspferd. Roman. Carl Hanser Verlag, München 2015, ISBN 978-3-446-24761-1.
  • Unter der Drachenwand. Roman. Carl Hanser Verlag, München 2018, ISBN 978-3-446-25812-9.[5]
  • Der Hahnenschrei. Drei Reden. Carl Hanser Verlag, München 2019, ISBN 978-3-446-26462-5.

Примітки

  1. ↑ http://www.colibri.bg/eng/books/747/arno-geiger-the-old-king-in-his-exile
  2. ↑ http://www.colibri.bg/eng/resultsa.php?author=433
  3. ↑ Brockhaus Enzyklopädie — F.A. Brockhaus, 1796.
  4. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #115612815 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ http://www.litrix.de/autoren/autor/arnogeiger/enindex.htm
  6. ↑ http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/gequ.10178/pdf
  7. ↑ http://www.dw.de/katharina-hacker-wins-german-book-prize/a-2192175-1
  8. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  9. ↑ а б (нім.) https://www.ndr.de/kultur/Arno-Geiger-erzaehlt-von-Krieg-und-Hoffnung,interviewgeiger100.html. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).