YaChudo

Сухопутні війська Індії

Переглядів: 0. Оновлено 05.11.2026.

Сухопутні війська Індії
Емблема сухопутних військ Індії
Сформовано

26 січня, 1950 (поточний стан)

1 квітня, 1895 (як Армія Британської Індії)

Країна Індія
ВидЗбройні сили
Типсухопутні війська
Рольведення бойових дій переважно на суходолі
Чисельність
  • 1 237 117 активного персоналу[1]
  • 960 000 резервного персоналу[2]
    ~296 пілотованих літаків
Гарнізон/ШтабОб’єднаний штаб оборони, Міністерство оборони, Нью-Делі
Гаслосанскр. सेवा परमो धर्म
Sevā Paramo Dharmaḥ' (ISO)
"Служіння вище себе"
КольориЗолотий, червоний та чорний
              
Марш
  • Швидкий: Qadam Qadam Badhaye Ja
    (Продовжуйте крокувати вперед)
  • Повільний: Самманська гвардія
    (Почесна варта)
РічниціДень армії: 15 січня
Війни/битвиПерша індо-пакистанська війна,
Анексія Гоа,
Китайсько-індійська війна,
Китайсько-індійська територіальна суперечка (1967),
Друга індо-пакистанська війна,
Третя індо-пакистанська війна,
Сіаченський конфлікт,
Каргільський конфлікт,
Індійсько-пакистанське протистояння 2001-2002,
Індійсько-пакистанське протистояння 2008,
Сутички на Індо-пакистанському кордоні 2011,
Сутички на Індо-пакистанському кордоні 2013,
Сутички на Індо-пакистанському кордоні 2014-2015,
Удари на лінії контролю в Індії,
Сутички на Індо-пакистанському кордоні 2016-2018,
Сутички на Індо-пакистанському кордоні 2019,
Сутички на Індо-пакистанському кордоні 2020-2021,
Китайсько-індійський прикордонний конфлікт (2020)
Вебсайтindianarmy.nic.in
Командування
ГоловнокомандувачІндія Президент Драупаді Мурму
Начальник штабу оборони генерал Аніл Чаухан
Начальник штабу сухопутних військ генерал Манодж Панде
Манодж Панде генерал-лейтенант Б. С. Раджу
Визначні
командувачі
  • Фельдмаршал Кодандера Мадаппа Карйаппа
  • Фельдмаршал Сем Манекшоу
  • генерал Кодандера Субайя Тімайя
Знаки розрізнення
Прапо
Авіація
Ударні гелікоптериHAL Rudra, HAL Prachand
Універсальні
гелікоптери		HAL Dhruv, HAL Chetak, HAL Cheetah
Медіафайли на Вікісховищі
Ця стаття про сухопутні війська Індії (від 1947). Про сили до 1947 року див. Армія Британської Індії.

Сухопутні війська Індії — сухопутний вид та найбільший за чисельністю компонент Збройних сил Індії. Президент Індії є Верховним командувачем сухопутних військ Індії,[3] а їхнім професійним командувачем є Начальник штабу сухопутних військ (COAS), який є чотиризірковим генералом.

Основна місія індійської армії — забезпечення національної безпеки та національної єдності, захист нації від зовнішньої агресії та внутрішніх загроз, а також підтримання миру та безпеки всередині кордонів країни. Вона проводить гуманітарні рятувальні операції під час стихійних лих та інших негараздів, таких як Операція «Сурья Хоуп», а також може бути реквізована урядом для боротьби з внутрішніми загрозами. Це головний компонент національної влади, поряд із військово-морськими силами та повітряними силами.[4]

Це найбільша постійна армія в світі,[5] з чисельністю 1 237 117[6][7] активних військ та 960 000 резервних.[8][9]

Історія

Індійська армія була створена в 1895 році та існувала паралельно із давнішими арміями Ост-Індійської компанії, які були поглинені нею у 1903 році. Князівства мали власні війська, які після цього були об'єднані в національне військо після проголошення незалежності. Підрозділи та полки індійської армії мають різноманітну історію та брали участь у кількох битвах і кампаніях по всьому світу, заслуживши багато бойових та театральних відзнак до й після Незалежності.[10]

Армія була залучена до чотирьох воєн з сусіднім Пакистаном та однієї з КНР. Інші великі операції, які проводила армія, включають Операція Віджай, Операція Мегхдут, та Операція Кактус. Сухопутні війська проводять масштабні навчання в мирний час, як наприклад Операція Брасстакс та навчання Шурвеер, а також були активними учасниками багатьох миротворчих місій ООН, включаючи Кіпр, Ліван, Конго, Анголу, Камбоджу, В'єтнам, Намібію, Ель Сальвадор, Ліберію, Мозамбік, Південний Судан, та Сомалі.

Сучасність

Армія розпочала програму модернізації піхоти, відому як «Система футуристичної піхоти» (F-INSAS), а також модернізує та придбає нові засоби для бронетанкових, артилерійських та авіаційних підрозділів.[11][12][13]

Структура

Індійська армія оперативно та географічно поділена на сім командувань, причому основним військовим формуванням є дивізія. Нижче рівня дивізії знаходяться постійні полки, які відповідають за свій власний набір і навчання.

Станом на 2022 армія Індії мала наступний склад[14]:

  • Головний штаб (Нью-Делі)
    • Східне командування (Колката)
      • 2-га гірська дивізія (Дібругарх)
      • 5-та гірська дивізія (Бомділа)
      • 17-та гірська дивізія (Гангток)
      • 20-та гірська дивізія (Біннагурі)
      • 21-ша гірська дивізія (Ранджія)
      • 23-тя піхотна дивізія (Ранчі)
      • 27-ма гірська дивізія (Калімпонг)
      • 56-та гірська дивізія (Захама)
      • 57-ма гірська дивізія (Леймахонг)
      • 59-та піхотна дивізія (Панагарх)
      • 71-ша гірська дивізія (Міссамарі)
      • 72-га піхотна дивізія (Патханкот, у процесі формування)
    • Північне командування (Удхампур)
      • 3-тя піхотна дивізія (Лех)
      • 8-ма гірська дивізія (Драс)
      • 10-та піхотна дивізія (Ахнур)
      • 19-та піхотна дивізія (Барамулла)
      • 25-та піхотна дивізія (Раджаурі)
      • 28-ма гірська дивізія (Гурез)
      • 39-та піхотна дивізія (Йол)
      • 10-та артилерійська бригада
    • Південне командування (Пуне)
      • 11-та піхотна дивізія (Ахмадабад)
      • 12-та дивізія швидкого реагування (Джодхпур)
      • 31-ша танкова дивізія (Джхансі)
      • 36-та дивізія швидкого реагування (Сагар)
      • 41-ша артилерійська дивізія (Пуне)
      • 54-та піхотна дивізія (Гайдарабад)
      • 4-та танкова бригада
      • 340-ва механізована бригада
      • 475-та інженерна бригада
    • Південно-Західне командування (Джайпур)
      • 4-та піхотна дивізія (Праяградж)
      • 6-та гірська дивізія (Барелі)
      • 16-та піхотна дивізія (Шрі-Ганганагар)
      • 18-та дивізія швидкого реагування (Кота)
      • 24-та дивізія швидкого реагування (Біканер)
      • 33-тя танкова дивізія (Гісар)
      • 42-га артилерійська дивізія (Джайпур)
      • 6-та окрема танкова бригада
      • 471-ша інженерна бригада
      • 615-та окрема зенітна ракетна бригада
    • Західне командування (Чандігарх)
      • 1-ша танкова дивізія (Патіала)
      • 7-ма піхотна дивізія (Фірозпур)
      • 9-та піхотна дивізія (Мірут)
      • 14-та дивізія швидкого реагування (Деградун)
      • 15-та піхотна дивізія (Амритсар)
      • 22-га піхотна дивізія (Мірут)
      • 26-та піхотна дивізія (Джамму)
      • 29-та піхотна дивізія (Патханкот)
      • 40-ва артилерійська дивізія (Амбала)
      • 2-га окрема танкова бригада
      • 3-тя окрема танкова бригада
      • 23-тя танкова бригада
      • 55-та механізована бригада
      • 474-та інженерна бригада
      • 612-та окрема зенітна ракетна бригада
    • Центральне командування (Лакхнау)
      • усі підрозділи передані до Південно-Західного командування

Див. також

Примітки

  1. ↑ Singh Rana, Uday (27 грудня 2017). 20% Sailor Shortage in Navy, 15% Officer Posts Vacant In Army, Nirmala Sitharaman Tells Parliament. News18. Архів оригіналу за 27 грудня 2017. Процитовано 13 серпня 2018.
  2. ↑ The Military Balance 2017 (англ.). Routledge. 2017. ISBN 978-1-85743-900-7.
  3. ↑ About – The President of India. Архів оригіналу за 5 квітня 2016. Процитовано 4 квітня 2016.
  4. ↑ Indian Army Doctrine. Headquarters Army Training Command. Жовтень 2004. Архів оригіналу за 1 грудня 2007. Процитовано 1 грудня 2007.
  5. ↑ Indian Army now world's largest ground force as China halves strength on modernisation push. ThePrint (амер.). 17 березня 2020. Процитовано 16 січня 2022.
  6. ↑ 20% Sailor Shortage in Navy, 15% Officer Posts Vacant In Army, Nirmala Sitharaman Tells Parliament. News18. Архів оригіналу за 27 грудня 2017. Процитовано 28 грудня 2017.
  7. ↑ Armed forces facing shortage of nearly 60,000 personnel: Government. The Economic Times. 27 грудня 2017. Архів оригіналу за 28 грудня 2017. Процитовано 28 грудня 2017.
  8. ↑ International Institute for Strategic Studies (3 лютого 2014). The Military Balance 2014. London: Routledge. с. 241–246. ISBN 978-1-85743-722-5.
  9. ↑ The Military Balance 2017 (англ.). Routledge, Chapman & Hall, Incorporated. 14 лютого 2017. ISBN 978-1-85743-900-7.
  10. ↑ Singh, Sarbans (1993). Battle Honours of the Indian Army 1757–1971. New Delhi: Vision Books. ISBN 978-8170941156.
  11. ↑ The Military Balance 2010. Oxfordshire: Routledge. 2010. с. 351, 359—364. ISBN 978-1-85743-557-3.
  12. ↑ Indian Army Modernisation Needs a Major Push. India Strategic. Лютий 2010. Архів оригіналу за 6 вересня 2013. Процитовано 10 липня 2013. [Архівовано 2013-09-06 у Wayback Machine.]
  13. ↑ India's Military Modernisation Up To 2027 Gets Approval. Defence Now. 2 квітня 2012. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 10 липня 2013.
  14. ↑ Vijay Diwas 2022: What is the structure and Commands of Indian Army? (англ.)

Література

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).