YaChudo

Аркаді Мартін

Переглядів: 0. Оновлено 09.11.2026.

Аркаді Мартін
Ім'я при народженніангл. AnnaLinden Weller Редагувати інформацію у Вікіданих
ПсевдонімArkady Martine Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася19 квітня 1985[1] (41 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна США Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьєвреї[2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняБалтимор
Санта-Фе[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменниця, історикиня, письменниця наукової фантастики, містобудівниця, радниця, публіцистка Редагувати інформацію у Вікіданих
Сфера роботиісторія[4], урбанізм[4], counselingd[4], зміна клімату[4], видавнича справа[4], літературна діяльністьd[4] і література[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЧиказький університет[1], Університет Оксфорда[1] і Ратґерський університет[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладWestern Resource Advocatesd Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мованглійська[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрфантастика Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusПам'ять імперії[2][5][3] і Пустка під назвою мир[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіяюдаїзм[2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зVivian Shawd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Сайт: arkadymartine.net Редагувати інформацію у Вікіданих

Анна-Лінден Веллер (англ. AnnaLinden Weller) відоміша під псевдонімом Аркаді Мартін (нар. 19 квітня 1985[6]) — американський історикин, містобудівниця та авторка науково-фантастичної літератури. Лауреат премії «Г'юго» за найкращий роман[6].

Життєпис

Веллер народилася й виросла у Нью-Йорку[6]. Живе у Санта-Фе, Нью-Мексико з дружиною, письменницею Вівіан Шоу[6]. Її батьки — класичні музиканти російсько-єврейського походження: мати — професор скрипки в Джульярдській школі, батько грав в оркестрі Метрополітен-опери;[6]. АннаЛінден називає себе «асимільованою американською єврейкою»[7][8] і зазначила, що в 1930-х євреї, які переїхали до США з Європи, «загалом грали класичну музику та водночас винаходили англомовну дисципліну наукової фантастики»[6]. Веллер також є кліматичною активісткою[8].

Академічна кар'єра

У 2007 році Веллер отримала ступінь бакалавра з релігієзнавства в Чиказькому університеті, ступінь магістра класичних вірменських досліджень в Оксфордському університеті в 2013 році та ступінь доктора філософії з середньовічної візантійської, глобальної та порівняльної історії в Ратґерському університеті в 2014 році.[6] АннаЛінден була запрошеним доцентом історії в Університеті святого Фоми з 2014 по 2015 рр., а з 2015 по 2017 рр. — доктором в Упсальському університеті. Авторка праці з історії Візантії та середньовічної Вірменії.[9]

Творчість

З 2012 року Веллер пише наукову фантастику під псевдонімом Аркаді Мартін[6][10].

Пам'ять імперії

Перший роман Мартін «Пам'ять імперії», опублікований у 2019 році, є початком її серії «Тейскалаан».[6] Події відбуваються в майбутньому, де імперія Тейскалаанлі керує більшою частиною людського життєвого простору та збирається поглинути Lsel, незалежну шахтарську станцію. Щоб запобігти цьому, до столиці імперії відправляють посла станції Lsel Махіта Дзмаре, яка опиняється втягненою в кризу спадкоємства імперії. Мартін розповіла, що ця книга багато в чому є вигаданою версією її постдокторського дослідження про візантійський імперіалізм на кордоні з Вірменією в 11 столітті, зокрема про анексію царства Ані[7].

На сайті The Verge Ендрю Ліптак назвав роман «блискучим поєднанням кіберпанку, космічної опери та політичного трилера», підкреслюючи характер Мартін та світобудову книги[11]. В виданні Locus Рассел Летсон високо оцінив «захоплюючу, а часом і вибухову суміш інтриги й антропологічної уяви», а також почуття гумору.[12] Publishers Weekly та Kirkus Reviews дали роману зіркову рецензію, відзначивши легкість, з якою Мартін оживила світи своєї «розкішно створеної дипломатичної космічної опери»,[13] і порівняли роман Мартін із творами Енн Лекі та Юн Ха Лі.[14] «Пам'ять імперії» була номінована на премію Nebula Award 2019 за найкращий роман[15][16] і премію Locus 2020 за найкращий дебютний роман.[17][18] У 2020 році роман отримав премію Г'юго за найкращий роман[19][20] і потрапив до короткого списку премії Артура Кларка 2020 року.[21][22]

Пустка під назвою мир

Друга частина серії «Тейскалаан», Пустка під назвою мир, була вперше опублікована в 2021 році. Події книги розгортаються через кілька місяців після подій першої книги. Махіт повернувся на станцію Lsel, Три морські трави підвищуються, але нудяться на Тейскалаані, а новий імператор на троні. Три Морські Трави отримує підвищення, але нудится на Тейскалаані, а новий імператор вже посів на трон.[23] Книга була номінована на премію Nebula Award 2021 за найкращий роман,[24] премію Locus 2022 за найкращий науково-фантастичний роман,[25] премію Hugo 2022 за найкращий роман[26] і потрапила у довгий список премії BSFA за найкращий роман.[27]

Особисте життя

Вона живе в Санта-Фе, штат Нью-Мексико, з дружиною, письменницею Вівіан Шоу.[6]

Бібліографія

Серія Тейскалаан

  1. Пам'ять імперії, Tor Books (2019) ISBN 9781250186430
  2. Пустка під назвою мир, Tor Books (2021) ISBN 9781250186461

Коротка художня проза

  • «Lace Downstairs» (2012)
  • «Nothing Must Be Wasted» (2014)
  • «Adjuva» (2015)
  • «City of Salt» (2015)
  • «When the Fall Is All That's Left» (2015)
  • «How the God Auzh-Aravik Brought Order to the World Outside the World» (2016)
  • «'Contra Gravitatem (Vita Genevievis)'» (2016)
  • «All the Colors You Thought Were Kings» (2016)
  • «Ekphrasis» (2016)
  • «Ruin Marble» (2017)
  • «The Hydraulic Emperor» (2018)
  • «Object-Oriented» (2018)
  • «Just a Fire» (as by A. Martine) (2018)
  • «Faux Ami» (as by A. Martine) (2019)
  • «Labbatu Takes Command of the Flagship Heaven Dwells Within» (2019)
  • «Life and a Day» (as by A. Martine) (2019)
  • «A Desolation Called Peace» (excerpt) (2020)
  • «A Being Together Amongst Strangers» (2020)

Поезія

  • «Хмарна стіна» (2014)
  • «Відмовтеся від звичайних інструментів» (2016)

Документальна література

  • «Світ кожного постійно закінчується: примітки про те, як стати планувальником стійкості до клімату на межі антропоцену» (2019)

Рев'ю

  • «Заповіт Гел Дункан» (2015)
  • «Репортаж з Planet Midnight Нало Гопкінсон» (2016)
  • «Джинн закохується та інші історії Махвеш Мурад і Джаред Шурін» (2017)
  • «Єдина нешкідлива велика річ Брук Боландер» (2018)

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж https://locusmag.com/2020/01/arkady-martine-histories-of-power/
  2. ↑ а б в Strange Horizons // Strange Horizons / N. Harrison — 2019.
  3. ↑ а б в https://www.arkadymartine.net/blog/2020/8/1/the-speech-i-gave-at-the-2020-hugo-awards — Аркаді Мартін, 2020.
  4. ↑ а б в г д е ж и Чеська національна авторитетна база даних
  5. ↑ а б Locus // Locus — Oakland: 2020. — ISSN 0047-4959
  6. ↑ а б в г д е ж и к л Arkady Martine: Histories of Power. Locus. 20 січня 2020. Процитовано 21 січня 2020.
  7. ↑ а б Phin, Vanessa Rose (25 лютого 2019). An Interview with Arkady Martine. Strange Horizons (англ.). Процитовано 23 червня 2019.
  8. ↑ а б the speech I gave at the 2020 Hugo Awards. Arkady Martine. 1 серпня 2020. Архів оригіналу за 7 червня 2021. Процитовано 7 червня 2021. [Архівовано 2021-06-07 у Wayback Machine.]
  9. ↑ Weller, AnnaLinden. Curriculum Vitae. Uppsala University. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 23 червня 2019.
  10. ↑ Arkady Martine на сайті Internet Speculative Fiction Database (англ.)
  11. ↑ Liptak, Andrew (18 травня 2019). A Memory Called Empire is a brilliant blend of cyberpunk, space opera, and political thriller. The Verge. Процитовано 23 червня 2019.
  12. ↑ Russell, Letson (7 травня 2019). A Memory Called Empire by Arkady Martine. Locus. Процитовано 23 червня 2019.
  13. ↑ A Memory Called Empire. Publishers Weekly. 19 листопада 2018. Процитовано 23 червня 2019.
  14. ↑ A Memory Called Empire by Arkady Martine. Kirkus Reviews (англ.). 21 січня 2019. Процитовано 23 червня 2019.
  15. ↑ Announcing the 2019 Nebula Awards Finalists. Tor.com. 20 лютого 2020. Процитовано 20 лютого 2020.
  16. ↑ Fictions, © 2021 Science; America, Fantasy Writers of; SFWA®, Inc; Fiction, Nebula Awards® are registered trademarks of Science; America, Fantasy Writers of; SFWA, Inc Opinions expressed on this web site are not necessarily those of. 2019. The Nebula Awards® (амер.). Процитовано 17 червня 2022.
  17. ↑ Announcing the 2020 Locus Awards Finalists. Tor.com. 29 травня 2020. Процитовано 29 травня 2020.
  18. ↑ locusmag (27 червня 2020). 2020 Locus Awards Winners. Locus Online (амер.). Процитовано 17 червня 2022.
  19. ↑ Announcing the 2020 Hugo Award Winners. Tor.com. 31 липня 2020.
  20. ↑ 2020 Hugo Awards. The Hugo Awards (амер.). 7 квітня 2020. Процитовано 17 червня 2022.
  21. ↑ Serpell wins 2020 Arthur C Clarke Award for The Old Drift. Books+Publishing (en-AU) . 2 жовтня 2020. Процитовано 7 жовтня 2020.
  22. ↑ locusmag (18 червня 2020). 2020 Clarke Award Shortlist. Locus Online (амер.). Процитовано 17 червня 2022.
  23. ↑ Adrienne Martini and Russell Letson Review A Desolation Called Peace by Arkady Martine. Locus (амер.). 26 березня 2021. Процитовано 21 квітня 2021.
  24. ↑ Fictions, © 2021 Science; America, Fantasy Writers of; SFWA®, Inc; Fiction, Nebula Awards® are registered trademarks of Science; America, Fantasy Writers of; SFWA, Inc Opinions expressed on this web site are not necessarily those of. 2021. The Nebula Awards® (амер.). Процитовано 17 червня 2022.
  25. ↑ locusmag (10 травня 2022). 2022 Locus Awards Top Ten Finalists. Locus Online (амер.). Процитовано 17 червня 2022.
  26. ↑ 2022 Hugo Awards. The Hugo Awards (амер.). 7 квітня 2022. Процитовано 17 червня 2022.
  27. ↑ BSFA Awards Longlist. www.bsfa.co.uk. Архів оригіналу за 27 червня 2022. Процитовано 17 червня 2022. [Архівовано 2022-06-27 у Wayback Machine.]

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).