Аристоксен

Аристоксен
Сучасне уявлення вигляду Аристоксену
Народження	370 до н. е. Tarasd, Таранто[1]
Смерть	300 до н. е.  Афіни
Знання мов	давньогрецька мова[2]
Діяльність	математик, музикознавець, теоретик музики
Вчителі	Xenophilusd, Арістотель[1] і Lamprus of Erythraed
Історичний період	елліністичний період
Батько	Спінтар
Аристоксен у Вікісховищі

Аристоксен із Та́рента (також: Аристоксен Тарентський, Арістоксен, грец. Ἀριστόξενος ὁ Ταραντῖνος, 370 до н.е.) — давньогрецький філософ-перипатетик, один з учнів Арістотеля, вчений, теоретик музики.

Батьком та вчителем Аристоксана був музикант Спінтар, окрім цього його учителями були Ксенофіл, Ехекрат та інші представники піфагореїзму.

Аристоксен походив із міста Тарент (нині Таранто, регіон Апулія, Італія), жив в Афіни близько 350 до н. е. З його численних філософських творів, зокрема «Про закони виховання» та «Життєписи найзнаменитіших філософів», збереглися лише невеликі уривки, що наводяться іншими письменниками (зібрані К. Мюллером в його «Fragmenta historicorum graecorum» т. 2, Париж, 1848).

Разом з тим Аристоксен був одним з найдавніших грецьких письменників з музики. З творів останнього роду вціліли його «Άρμονικα στοιχειά» («Основи музики»), у трьох книгах, щоправда, з пробілами і в викривленому вигляді. Вони видані Мерзіусом (Лейден, 1646), а разом з латинським перекладом — Мейбомсом в його «Antiquae Musicae scriptores» (2 вид., 2 т. Амстердам, 1652) і критично розібрані Маркардом (з німецьким перекладом, Берлін, 1869). Уривки одного твору Аристоксена про музичний ритм, видані спочатку Мореллі разом з промовою Арістіда (Венеція, 1785). Пізніше вони були критично перероблені Фейснером (Ганау, 1848) і Бартельсом (Бреславль, 1854).

З численних творів його повністю збереглися лише «Елементи гармонії» і уривки з «Елементів ритміки». Обидва твори були видані грецькою та німецькою мовами з критичними коментарями П. Маркварда (1868).

Повертаючись до вчення піфагорійців, Аристоксен називає душу гармонією і вчить, що як музична гармонія є комбінація різних тонів, так і душа є поєднання окремих складових частин тіла. У своїй музичній теорії він закладає в основу музики не числа, подібно Піфагору, а єдино свідчення слуху, іншими словами, він переніс музику з галузі фізики в область естетики.

• Енциклопедичний словник Брокгауза та Єфрона [Архівовано 14 листопада 2011 у Wayback Machine.]
• Музыкальный словарь. Толковый с иллюстрациями^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Велика Українська Енциклопедія - Аристоксен із Тарнета

1. ↑ ^{а б} Аристоксен // Анрио — Атоксил — 1926. — Т. 3. — С. 326.
2. ↑ CONOR.Sl