YaChudo

Апіоніни

Переглядів: 0. Оновлено 06.11.2026.

?Апіоніни
Exapion fuscirostre F. (Нідерланди)
Exapion fuscirostre F. (Нідерланди)
Біологічна класифікація
Домен:Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:Тварини (Animalia)
Підцарство:Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa)
Тип:Членистоногі (Arthropoda)
Клас:Комахи (Insecta)
Підклас:Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас:Новокрилі (Neoptera)
Надряд:Голометабола (Holometabola)
Ряд:Твердокрилі (Coleoptera)
Надродина:Довгоносикоподібні (Curculionoidea)
Родина:Брентиди (Brentidae)
Підродина:Апіоніни (Apionidae)
(Schönherr, 1823)
Посилання
Вікісховище:Apioninae
ITIS:678825
Fossilworks:71324

Апіоні́ни (Apioniтae Schönherr, 1823), або ж насіннєїди — підродина жуків родини брентид (Brentidae) надродини довгоносикоподібних[1]. До середини 2010-х, а деякими авторами й пізніше, розглядалася як окрема родина апіоніди (Apionidae)[2][3]. Це дрібнірослинноїдні жуки личинки їх харчуються всередині рослинних тканин і інколи завдають шкоди господарству. Описано понад 2000 видів цієї родини.

Відомим дослідником апіонід України була В. С. Солодовникова.

Зовнішній вигляд[4]

Апіоніни — невеличкі жуки із довжиною тіла в межах 1.5–5.0 мм. Основні ознаки:

  • тіло вузьке, його форма звичайно овальна, видовжено-овальна або грушоподібна, інколи — овально-ромбічна;
  • вусики не колінчасті, з рихлою 3-4-члениковою булавою або чоткоподібні;
  • головотрубка в середній частині у поперечному перерізі не пласка і помітно довша за голову, без горбків та розширень по боках;
  • мандибули невеликі і сховані у верхівковій частині головотрубки, з горбками або зубцями на зовнішньому краї;
  • надкрила при основі дещо ширші від передньоспинки без помітного звуження за плечима;
  • вертлуги ніг довгі, конічні.

Спосіб життя

Дорослі жуки харчуються рослинними тканинами. Личинки проходять розвиток всередині вегетативних органів рослин, інколи утворюючи галли[4].

Географічне поширення

Представників цієї групи знайдено на всіх континентах, крім Антарктиди. У фауні України 142 види з 40 родів апіонід[3].

Таксономія

У XIX столітті апіонін вважали підродиною родини довгоносикових. У середині XX століття їх було виділено в окрему родину Apionidae в складі 4 підродин: Apioninae, Nanophyinae, Eurhynchinae, Ithycerinae. Також у ранзі підродини Antliarhininae до групи було додано низку африканських довгоносикоподібних. Низку цих підродин разом з тим приєднували до родини брентид (Brentidae)[5].

У 2010-х роках апіонін стали розглядати як підродину брентид нарівні з іншими підродинами.

Підродину поділяють на такі триби[6]:

  • Apionini Schoenherr, 1829
  • Aplemonini Kissinger, 1968
  • Aspidapiini Alonso-Zarazaga, 1990
  • Ceratapiini Alonso-Zarazaga, 1990
  • Exapiini Alonso-Zarazaga, 1990
  • Ixapiini Alonso-Zarazaga, 1990
  • Kalcapiini Alonso-Zarazaga, 1990
  • Malvapiini Alonso-Zarazaga, 1990
  • Metapiini Alonso-Zarazaga, 1990
  • Oxystomatini Alonso-Zarazaga, 1990
  • Piezotrachelini Voss, 1959

Значення у природі та житті людини

Подібно до інших видів, апіоніди є невід'ємною ланкою природних екосистем, споживаючи рослинні тканини і самі стаючи здобиччю тварин — хижаків та паразитів. Деякі види завдають відчутної шкоди культивованим рослинам (наприклад, насіннєїд конюшиновий). Деякі види апіонід вивчаються і використовуються для боротьби з бур'янами як гербіфаги.

Примітки

  1. ↑ M.A. Alonso-Zarazaga, H. Barrios, R. Borovec, P. Bouchard, R. Caldara, E. Colonnelli, L. Gültekin, P. Hlavác, B. Korotyaev, C.H.C. Lyal, A. Machado, M. Meregalli, H. Pierotti, L. Ren, M. Sánchez-Ruiz, A. Sforzi, H. Silfverberg, J. Skuhrovec, M. Trýzna, A.J. Velázquez de Castro & N.N. Yunakov. Cooperative Catalogue of Palaearctic Coleoptera Curculionoidea. Monografías electrónicas S.E.A., vol. 8, 729 pp. http://sea-entomologia.org/monoelec.html [Архівовано 30 жовтня 2018 у Wayback Machine.])
  2. ↑ Alonso-Zarazaga, M. A. & Lyal, C.H.C. 1999. A world catalogue of families and genera of curculionoidea (Insecta Coleoptera (Excepting Scolytidae and Platypodidae).
  3. ↑ а б Yunakov, N., Nazarenko, V., Volovnik, S., Filimonov, R. A survey of the weevils of Ukraine (Coleoptera: Curculionoidea) (excluding Platypodinae and Scolytinae) (Zootaxa, 4404) — Magnolia Press. 2018. — 494 pp.
  4. ↑ а б Егоров А. Б., Жерихин В. В. 1996. Сем. Dryophthoridae (Rhynchophoridae) // П. А. Лер (ред.). Определитель насекомых Дальнего Востока России. Т.3. Жесткокрылые или жуки. Часть 3. Владивосток: Дальнаука
  5. ↑ Alonso-Zarazaga, M.A. (1989). Revision of the supraspecific taxa in the Palaearctic Apionidae Schoenherr, 1823 (Coleoptera, Curculionoidea). 1. Introduction and subfamily Nanophyinae Seidlitz, 1891. Fragmenta Entomologica, 21 (2): 205-26
  6. ↑ Alonso-Zarazaga, M.A., 1990. Revision of the supraspecific taxa in the Palaearctic Apionidae Schoenherr, 1823 (Coleoptera, Curculionoidea). 2. Subfamily Apioninae Schoenherr, 1823: Introduction, keys and descriptions. Graellsia, 46: 1–261

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).