Антіох VI Діоніс

Антіох VI Діоніс д.-грец. Αντίοχος Ϝ Διόνυσος
Тетрадрахма Антіоха VI Діоніса, на реверсі зображені Діоскури.
Басилевс держави Селевкідів
Правління	145 до н.е — 142 до н. е.
Попередник	Деметрій II Нікатор
Наступник	Діодот Трифон
Біографічні дані
Релігія	давньогрецька релігія
Народження	148 до н. е.
Смерть	138 до н. е., 142 до н. е.[1] або 141 до н. е.[2]
Династія	Селевкіди
Батько	Александр I Балас[1][3]
Мати	Клеопатра Тея
Медіафайли у Вікісховищі

Антіох VI Епіфан Діоніс (д.-грец. Αντίοχος Ϝ΄ Ἐπιφανὴς Διόνυσος; 148 до н. е. —142 до н. е.) — басилевс держави Селевкідів у 145—142 роках до н. е. Фактична влада належала регенту Діодоту Трифону, який після смерті Антіоха VI оголосив себе правителем.

Антіох VI був єдиною дитиною селевкідського басилевса Александра I Баласа та єгипетської принцеси Клеопатри Теї. Внаслідок конфлікту Александра I з тестем Птолемеєм VI Філометором у 148/147 році до н. е., батьки Антіоха VI розлучилися і хлопчик залишився з батьком. Птолемей VI видав заміж доньку за селевкідського претендента Деметрія II Нікатора, якого і підтримав у боротьбі з Александром I. Після поразки та загибелі батька, Антіох отримав прихисток в одного з арабських ватажків, якого в різних джерелах звуть Діоклом, Ямвліхом та Малком. Пізніше ватажок передав принца колишньому стратегу його батька Діодоту, який очолив повстання проти непопулярного Деметрія II. Повстанцям вдалося перемогти басилевса у битві та зайняти столицю — Антіохію-на-Оронті, де на голову Антіоха VI поклали діадему.

Однак, повстанці не змогли захопити всю державу, під владою Антіоха VI знаходилася лише частина Сирії. Деметрій II закріпився у Селевкії-на-Тигрі, також під його контролем залишалася Кілікія, Вавілон та важливий порт неподалік Антіохії — Селевкія Пієрія^[4].

Сам Антіох VI фактично не правив, усю владу перебрав Діодот. Від імені Антіоха, Діодот уклав договір з юдейським правителем Йонатаном Хасмонеєм, який допоміг йому у боротьбі з Деметрієм II.

Припускається, що саме Антіох VI наказав вбити епікурейського філософа Діогена Селевкійського, бо не міг вже терпіти його лихослів'я, хоча існує версія, що це був Антіох VII Евергет^[5].

У 142 до н. е. Антіох VI помер під час операції, політичні противники Діодота звинувачували його у вбивстві басилевса. Історик Джон Гренджер сумнівався у цій версії, зазначаючи, на поширеність дитячої смертності в античність.

За твердженням античного епітоматора Марка Юніана Юстина, Деметрій II усиновив Антіоха VI, на думку історика Ніколаса Райта, таким чином басилевс намагався усунути протиріччя в правлячій родині.

Античний історик Аппіан Александрійський називав Антіоха VI Александром сином Александра^[6], на думку сучасного дослідника Кріса Беннета, Аппіан сплутав Антіоха з басилевсом Александром II Забіною^[7]. Російські історики Берзон та Габелко, навпаки, вважають, що хлопчика спочатку звали Александром, а Антіохом він був названий, щоб дистанціюватися від свого невдалого батька і підкреслити походження від Антіоха III по материнській лінії^[8].

Антіох VI був першим монархом з династії Селевкідів який використовував епіклесу Діоніс (д.-грец. Διόνυσος)^[9].

Після смерті Антіоха VI, Діодот Трифон надіслав у Рим золоту статую Ніки, щоб отримати визнання своєї влади. Але Римський Сенат поставився до дарунка з обережністю і визнав дарувальником померлого Антіоха VI^[9][10].

Був відомий лише один екземпляр золотого статера Антіоха VI, який станом на 1961 рік належав Варшавському музею. Але монета була втрачена до того, як була проведена належна верифікація, тому її не завжди включають до каталогів монет.

Німецький антикознавець Вольфганг Гельбіґ припустив, що бюст з Музею Терм Діоклетіана під інвентарним номером PI. IX. 1 зображує басилевса Антіоха VI. Бюст має дві характерні риси, курчаве волосся, як у сатира та молоде, пухке й усміхнене обличчя. Такі ж риси мало зображення басилевса на монетах, також обидва зображення мають інші подібні портретні особливості^[9].

• Аппіан. Сирійські справи // Історія Риму.
• http://www.livius.org/am-ao/antiochus/antiochus_vi_dionysus.html [Архівовано 4 грудня 2008 у Wayback Machine.]
• Paola Ceccarelli. Kings, Philosophers and Drunkards: Athenaeus' Information on the Seleucids // Seleucid Dissolution. The Sinking of the Anchor : [англ.]. — 2011. — ISSN 1613-5628.
• The revolt of Tryphon and the accession of Antiochus VI at Apamea
• John D. Grainger. A Seleukid Prosopography and Gazetteer : [англ.]. — Brill, 1997. — 818 p. — ISBN 9004107991.
• Oliver D. Hoover. Handbook of Syrian Coins : [англ.]. — Lankaster/London : Classical Numismatic Group, 2009. — 334 p. — ISBN 0980238749, 9780980238747.
• Wright, Nicholas L. (2008). "From Zeus to Apollo and Back Again: a Note on the Changing Face of Western Seleucid Coinage". Journal of the Oriental Society of Australia. Oriental Society of Australia. 39–40 (part 2): 537–538. ISSN 0030-5340.
• Chris Bennett. Cleopatra Thea : [англ.] // The Egyptian Royal Genealogy Project. — Tyndale house, 2010. — 28 November.
• Edwyn Robert Bevan. The House of Seleucus : [англ.]. — E. Arnold, 1902. — Vol. 2. — 334 p.
• Берзон Е. М., Габелко О. Л. Μετονομασια как средство династической политики в эллинистическом мире : [рос.] // Весник древней истории. — Москва, 2018. — Т. 78, № 2. — С. 234-256.
• Ulrich Wilcken. Antiochos 29 // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft : [нім.]. — 1894. — Bd. I, 2. — Kol. 2477—2478.
• Alan J. B. Wace. Hellenistic Royal Portraits : [англ.] // The Journal of Hellenic Studies. — 1905. — Vol. 25. — P. 86–104. — doi:10.2307/624210.

Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника (представницю). Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.