Антофілія

Антофілія (від д.-грец. ἄνθος — «квітка» і φιλία — «люблю») — явище, коли комахи та деякі хребетні тварини відвідують квіти рослин для живлення пилком або нектаром, здійснюючи тим самим перехресне запилення.
У зоології нектарофаг — тварина, що отримує енергію та поживні речовини з раціону, який складається переважно або виключно з багатого на цукор нектару, що виділяється квітучими рослинами. Багато видів споживають нектар, але не здійснюють запилення. Чимало видів є як запилювачами, так і виключно споживачами нектару, залежно від видів рослин, з якими вони контактують.
Антофілія тісно пов'язана з ентомофілією. Разом вони є двома сторонами коеволюції рослин і тварин. Антофілія відома для багатьох груп комах, велика частина яких живиться пилком постійно або час від часу. Серед хребетних тварин антофілія властива багатьом птахам (наприклад, колібрі, нектарниці), а також ссавцям (деяким кажанам).
Поживна цінність нектару
Нектар як джерело їжі має низку переваг, а також викликів. По суті, це розчин (до 80 %) простих цукрів сахарози, глюкози та фруктози, які легко всмоктуються і перетравлюються, являючи собою багате й ефективне джерело харчування. Цей розчин часто розбавляється або рослиною, яка його виробляє, або дощем, що падає на квітку, і багато нектароносів мають адаптації, щоб ефективно позбавлятися надлишку води, що потрапляє в організм у такий спосіб.
Однак нектар є неповноцінним джерелом харчування. Хоча він містить білки та амінокислоти[1], вони містяться в невеликих кількостях, а мінералів і вітамінів у ньому дуже мало[2]. Дуже мало організмів споживають виключно нектар протягом усього свого життєвого циклу, і, як правило, доповнюють його іншими джерелами енергії, зокрема комахами (таким чином, перетинаючись з комахоїдними), або споживаючи його виключно протягом певного періоду[3].
Ентомофілія

Лектичність
Ентомофіли за трофічним спектром поділяються на:
- полілекти (збирають пилок з широкого кола рослин (широкі полілекти) або з небагатьох видів рослин, що належать до різних ботанічних родин (вузькі полілекти));
- оліголекти (збирають пилок переважно або виключно однієї родини рослин (широкі оліголекти), або з квіток рослин одного або ряду близьких родів (вузькі оліголекти));
- монолекти (збирають пилок з квіток рослин одного виду).
Див. також
- Пилкоїди — травоїдні тварини, які віддають перевагу багатому на поживні речовини пилку голонасінних і покритонасінних рослин.
- Плодоїди — тварини, що харчуються переважно сирими фруктами або соковитими фруктоподібними плодами рослин, такими як коріння, пагони, горіхи та насіння.
- Медоїди — тварини, що харчуються медом.
Примітки
- ↑ Nepi, Massimo; Soligo, Chiara; Nocentini, Daniele; Abate, Mariangela; Guarnieri, Massimo; Cai, Giampiero; Bini, Luca; Puglia, Michele; Bianchi, Laura (2012). Amino acids and protein profile in floral nectar: Much more than a simple reward. Flora - Morphology, Distribution, Functional Ecology of Plants (англ.). 207 (7): 475—481. doi:10.1016/j.flora.2012.06.002.
- ↑ Gartrell, Brett D. (2000). The Nutritional, Morphologic, and Physiologic Bases of Nectarivory in Australian Birds. Journal of Avian Medicine and Surgery (англ.). 14 (2): 85—94. doi:10.1647/1082-6742(2000)014[0085:TNMAPB]2.0.CO;2. ISSN 1082-6742.
- ↑ Nicolson, Susan W.; Fleming, Patricia A. (2014). Drinking problems on a ‘simple’ diet: physiological convergence in nectar-feeding birds. Journal of Experimental Biology (англ.). 217 (7): 1015—1023. doi:10.1242/jeb.054387. ISSN 1477-9145.
Література
- Nicolson, Susan W. (2007). Nicolson, Susan W.; Nepi, Massimo; Pacini, Ettore (ред.). Nectar consumers. Nectaries and Nectar (англ.). Dordrecht: Springer Netherlands. с. 289—342. doi:10.1007/978-1-4020-5937-7_7. ISBN 978-1-4020-5936-0.
- Freeman, Patricia W. (1995). Nectarivorous feeding mechanisms in bats. Biological Journal of the Linnean Society (англ.). 56 (3): 439—463. doi:10.1111/j.1095-8312.1995.tb01104.x.
- Collins, Brian G.; Grey, James; Mcnee, Shapelle (1990). Foraging and Nectar Use in Nectarivorous Bird Communities (PDF). Studies in Avian Biology (англ.) (13): 110−121.
- Гринфельд Э. К. Происхождение и развитие антофилии у насекомых. — Л.: Изд-во ЛГУ, 1978. — 208 с.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).