Кіссе Антон Іванович
| Кіссе Антон Іванович | |||
|---|---|---|---|
 | |||
з 29 серпня 2019 року | |||
27 листопада 2014 року — 29 серпня 2019 року | |||
12 грудня 2012 року — 27 листопада 2014 року | |||
 Депутат Одеської обласної ради
| |||
Заступник голови Одеської обласної державної адміністрації
| |||
 Депутат Одеської міської ради
| |||
| Народження: | 10 жовтня 1958 (68 років) с. Євгенівка Тарутинського району, Одеська область, УРСР, СРСР | ||
| Країна: |  СРСР Україна  | ||
| Релігія: | православний | ||
| Освіта: | |||
| Ступінь: | доктор політичних наук | ||
| Партія: | безпартійний | ||
| Нагороди: |
| ||
 Кіссе Антон Іванович у Вікісховищі | |||
Анто́н Іва́нович Кіссе́ (нар. 10 жовтня 1958 року, с. Євгенівка Тарутинського району Одеської області) — український політик, народний депутат України, Президент Асоціації болгар України, громадський діяч.
Освіта і наукова діяльність
За національністю — болгарин. Перші 8 класів школи Антон Кіссе закінчив у рідному селі Євгенівка Тарутинського району Одеської області, потім навчався в Бородінській середній школі.
Пройшов строкову службу в лавах Радянської Армії, після чого вступив до Одеського державного педагогічного інституту імені К. Д. Ушинського на факультет фізичного виховання, якій закінчив у 1983 році.
У 1997 році отримав другу вищу освіту в Одеському державному університеті ім. І. І. Мечникова за спеціальністю «правознавство», а в 1999 році закінчив Одеську державну юридичну академію за спеціальністю «державне управління».
У 2000 році став кандидатом педагогічних наук, в 2007 році захистив докторську дисертацію в області політичних наук[1].
Кар'єра
Свою трудову діяльність Антон Кіссе почав ще після закінчення школи в селі Євгенівка, де працював трактористом у радгоспі «Батьківщина».
Отримавши перший диплом про вищу освіту, майбутній політик влаштувався працювати за фахом. З 1983 по 1986 р. він працював педагогом-організатором ЖЕУ-74 Іллічівського району Одеси, потім з 1986 по 1994 р. був головою комітетів зі спорту і справ молоді Іллічівського району Одеси.
У 1994 році став заступником голови Іллічівського райвиконкому, пропрацювавши на цій посаді до 1996 р., а в 1998 р. отримав пост голови Іллічівської районної адміністрації Одеської міської ради.
У 2003 році отримав посаду заступника голови обласної державної адміністрації, на якій пропрацював до обрання народним депутатом України в 2004 році[2].
З 2007 року до теперішнього часу є професором кафедри політичних наук Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського, а також доцентом кафедри теорії і історії держави та права Одеського національного морського університету. За цей період став автором і співавтором ряду наукових монографій і публікацій[1].
Політична діяльність
З 1990 по 1998 р. Антон Кіссе обирався депутатом Одеської обласної ради, з 1998 по 2004 р. — депутатом Одеської міської ради.
У 2002 році вперше взяв участь у виборах до Верховної ради по округу № 141, але не зміг перемогти. Проте в 2004 на довиборах по округу № 136 в Одесі став народним депутатом України IV скликання[3]. Його каденція продовжилася до 2006 року. За цей час нардеп став керівником депутатської фракції партії «Відродження», членом Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, взяв участь у підготовці 18 законопроєктів, ініціював 25 депутатських запитів Верховної Ради із соціально-економічних проблем області.
З жовтня 2007 до листопада 2012 р. знову був депутатом Одеської обласної ради. Працював у Комісії з питань культури, туризму, духовності і міжнаціональних відносин, увійшов до складу фракції депутатів від Партії регіонів.
12 грудня 2012 р. знову став народним депутатом України, цього разу у Верховній Раді VII скликання, перемігши на виборах в окрузі № 142 з центром в Арцизі.
У статусі народного депутата Антон Кіссе був секретарем Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України із питань приватизації, членом Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції, співголовою групи з міжпарламентських зв'язків з Республікою Болгарія, членом груп з міжпарламентських зв'язків з Молдовою, Туреччиною, Вірменією, Грузією, Ізраїлем, Білоруссю, Південною Кореєю, Польщею.
Разом із Сергієм Шаховим і Олександром Мазурчаком є співголовою політичної партії «Наш Край».
У 2019 році Кіссе витратив на виборчу кампанію 68 тис. грн — найменше коштів з-поміж переможців в області, однак, до незначного виборчого фонду можна додати 12,1 мільйона гривень державних субвенцій за 2018 рік, за рахунок яких депутат активно піарився[4].
Парламентська діяльність
Один із 148 депутатів Верховної Ради України, які підписали звернення до Сейму Республіки Польща з проханням визнати Волинську трагедію геноцидом поляків. Цю заяву перший Президент України Леонід Кравчук назвав такою, що може бути прирівняна до національної зради[5].
Був одним з 59 депутатів, що підписали подання, на підставі якого Конституційний суд України скасував статтю Кримінального кодексу України про незаконне збагачення, що зобов'язувала держслужбовців давати пояснення про джерела їх доходів і доходів членів їх сімей. Кримінальну відповідальність за незаконне збагачення в Україні запровадили у 2015 році. Це було однією з вимог ЄС на виконання Плану дій з візової лібералізації, а також одним із зобов'язань України перед МВФ, закріпленим меморандумом[6].
Критика
Займався неособистісним голосуванням і голосував за диктаторські закони 16 січня 2014 року.
Займався підкупом виборців[7]. Зокрема будучи самовисуванцем Антон Кіссе подарував ноутбуки дитячим садкам сіл Перемога та Єлизаветівка Тарутинського району Одеської області. Також він вручив іменні годинники двом мешканцям села Перемога[7].
22 липня 2025 року голосував за закон України 12414 який був ухвалений з порушенням Регламенту Верховної Ради України та підпорядкував НАБУ та САП Генеральному прокурору[8] і викликав масові протести[9].
Декларування доходів
Нардеп Антон Кіссе, самовисуванець, не декларує отримання компенсації за оренду житла. Разом з тим, за 2017 рік депутат задекларував майже півмільйона гривень доходу від надання майна в оренду. Також нардеп з дружиною тримають в готівці є майже 13 млн грн, 1 млн доларів та понад 130 тис євро[10]. Як повідомили журналісти руху ЧЕСНО у розслідуванні "Які нардепи компенсують і не комплексують", у серпні 2018 року 172 нардепи, з яких 21 мають житло в Києві або околицях, отримали компенсацію на загальну суму 3,53 млн грн. Дані стали відомі з Порталу відкритих даних Верховної Ради. До списку народних обранців, які мають у власності, володінні чи користуванні своє житло у м. Києві або житло близьків родичів увійшов Антон Кіссе[11].
Громадська діяльність
Антон Кіссе є Президентом Асоціації болгар України, Президентом Асоціації спортивної боротьби Одеської області, заступником голови Ради національних товариств України при Президенті України, а також учасником інших громадських організацій.
Займається розвитком спорту в Бессарабії. За підтримки депутата відбувся ряд регіональних футбольних турнірів: Кубок українських сіл[12], Кубок молдавських сіл[13] та ін. В 2012 році організував творчий конкурс-фестиваль «Феєрія талантів Бессарабії»[14]. Виступає ініціатором створення пам'ятників предкам-ополченцям у Болграді[15], покровителю бессарабських переселенців генералу І. М. Інзову в Новій Іванівці[16] і Тарутиному[17], святим рівноапостольним Кирилу і Мефодію в Одесі, героям національно-визвольного руху в Києві, Одесі, Арцизі, Бердянську та Вільшанці, воїнам-інтернаціоналістам в Арцизі. Автор книги «Відродження болгар України». Також до друку готується нова книга, присвячена історії народів і національностей, що населяють українську Бессарабію [1].
Нагороди
- Орден «За заслуги» II ст. (30 листопада 2013) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю[18]
- Орден Святого рівноапостольного князя Володимира Великого III ступеня,
- Орден Республіки Болгарія «Мадарскі коннік»,
- Почесна відзнака Президента Республіки Болгарія[2].
Сім'я
Антон Кіссе одружений, разом з дружиною Галиною Анатоліївною виховує двох синів і дочку. Старший син Геннадій працює за фахом. Середній син Максим у 2012 році закінчив Одеський національний економічний університет. 17-річна дочка Анастасія — член олімпійської збірної Республіки Болгарія з художньої гімнастики.
Примітки
- ↑ а б в Архівована копія. Архів оригіналу за 14 вересня 2013. Процитовано 14 вересня 2013.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 8 жовтня 2012. Процитовано 18 вересня 2012.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Постанова «Про офіційне оприлюднення результатів проміжних виборів народного депутата України 30 травня 2004 року в одномандатному виборчому окрузі N 136 (Одеська область)» від 04.06.2004 № 101
- ↑ Скільки коштував голос виборця на Одещині?. www.chesno.org (укр.). Архів оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 15 листопада 2021.
- ↑ Леонід КРАВЧУК: «Заява 148 українських депутатів — антигромадський, антинаціональний крок, що може бути прирівняний до національної зради». Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 17 липня 2013.
{{cite web}}: символ нерозривного пробілу в|title=на позиції 49 (довідка) - ↑ Кто требовал отменить статью за незаконное обогащение: список. ЛІГА.net. Архів оригіналу за 23 квітня 2019. Процитовано 04.03.2019.
- ↑ а б ОПОРА звернулася з чотирма заявами до поліції стосовно дій кандидата у нардепи на півдні Одещини. ОПОРА - Громадянська мережа - вибори в Україні - Election in Ukraine (ua) . Архів оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 15 листопада 2021.
- ↑ Патока, Марія (22 липня 2025). Хто з нардепів голосував за законопроєкт про ліквідацію незалежності НАБУ та САП. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 24 липня 2025.
- ↑ Стеценко, Сергій (27 липня 2025). «Вирішили «хакнути» систему, але не вийшло»: як влада «встрягла» в історію з НАБУ і САП та що буде далі?. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 28 липня 2025.
- ↑ PEP: Профіль: Кіссе Антон Іванович, Верховна Рада України, Народний депутат України. PEP.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 15 листопада 2021.
- ↑ #ЧЕСНОdigest: Які нардепи компенсують і не комплексують. www.chesno.org (укр.). Архів оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 15 листопада 2021.
- ↑ За підтримки Антона Киссе відбувся футбольний турнір на Кубок українських сіл Бессарабії. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 14 вересня 2013.
- ↑ За підтримки Антона Кіссе пройшов турнір на Кубок молдавських сіл Бессарабії. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 14 вересня 2013.
- ↑ Таланти Бессарабії прославили рідний край. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 14 вересня 2013.
- ↑ У Болграді відбулося відкриття пам'ятника болгарським ополченцям. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 14 вересня 2013.
- ↑ Антон Кіссе: «Ми маємо можливість передати нащадкам, які люди були в нашій історії». Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 14 вересня 2013.
- ↑ У Тарутиному відкрився пам'ятник Івану Інзову. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 14 вересня 2013.
- ↑ Указ Президента України № 655/2013 від 30 листопада 2013 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди річниці підтвердження всеукраїнським референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року». Архів оригіналу за 30 листопада 2018. Процитовано 21 грудня 2013.
Посилання
- Особистий сайт [Архівовано 2 листопада 2012 у Wayback Machine.]
- Асоціація болгар України [Архівовано 4 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- Коротка біографія на сайті Думская.net [Архівовано 8 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
- Постанова про офіційне оприлюднення результатів проміжних виборів народного депутата України 30 травня 2004 року в одномандатному виборчому окрузі N 136(Одеська область) [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).