Антоніо Негрі

Антоніо Негрі
Antonio Negri
Народження	1 серпня 1933 Падуя, Італія[1][2][3]
Смерть	16 грудня 2023 (90 років) Вільжуїф, Франція[2][3]
Громадянство (підданство)	Італія[4][5][…]
Знання мов	італійська[4][7][…] і французька[4][6][9]
Діяльність	політик, економіст, соціолог, шкільний учитель, письменник, політолог, есеїст, драматург, політичний філософ, злочинець, викладач університету
Викладав	Дюкський університет, Університет Париж VIII, Міжнародний коледж філософії і Падуанський університет
Член	Azione Cattolicad (1956)
Школа / Традиція	Марксизм
Основні інтереси	Політика, Філософія Держава
Alma mater	Вища нормальна школа і Падуанський університет
Літературний напрям	Автономізм
Зазнав впливу	Бенедикт Спіноза, Карл Маркс, Жиль Делез, Мішель Фуко і Фелікс Ґваттарі
Визначний твір	Empire
Посада	член Палати депутатів Італії
Партія	Radical Partyd (1987), Potere Operaiod (1973), Autonomia Operaiad (1979), Італійська соціалістична партія (1963) і DiEM25
Конфесія	атеїзм
У шлюбі з	Judith Reveld
Антоніо Негрі у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Антоніо Негрі (італ. Antonio Negri; 1 серпня 1933, Падуя, Італія — 16 грудня 2023, Вільжуїф) — італійський філософ і політичний діяч, професор Падуанського університету, теоретик низки комуністичних політичних угруповань.

Народився 1 серпня 1933 року в італійському місті Падуя (на півночі Італії). Зробив стрімку кар'єру в Падуанському університеті. Ще в молоді роки став професором у галузі теорії держави («dottrina dello Stato»). У 1950 році починає свою активістську кар'єру як учасник католицької молодіжної організації Gioventú Italiana di Azione Cattolica (GIAC). У 1956 році приєднується до Міжнародної соціалістичної партії, членом якої був до 1963 року.

На початку 1960-х рр. Негрі бере участь в роботі видавничої групи, сформованої навколо журналу «Червоні зошити», яка багато в чому сприяла в той час відродженню марксистської теорії в Італії і перебувала поза сферою впливу офіційної компартії.

У 1969 році разом з Оресте Скальцоне і Франко Піперно, Негрі засновує ліворадикальну групу «Робітнича влада» (Potere Operaio). «Робітнича влада» була розпущена в 1973 році, поклавши початок групі «Робітнича автономія» (Autonomia Operaia).

7 квітня 1979 року в віці сорока шести років Негрі разом з іншими його соратниками заарештовує поліція за звинуваченням у тероризмі. Прокурор вважає, що «Робітнича автономія» була своєрідним «мозковим центром» лівих екстремістів і пов'язана з терористичним рухом «Червоних бригад», що влаштували в 1978 р викрадення та вбивство колишнього прем'єр-міністра Італії, лідера партії християнських демократів Альдо Моро. Також Негрі звинувачується в плануванні повалення державного ладу Італії.

У 1983 році, перебуваючи у в'язниці в очікуванні суду, Антоніо Негрі обирається депутатом італійського парламенту. Відповідно до закону, депутатський імунітет дозволяє йому покинути в'язницю, проте кілька місяців по тому парламентарії позбавляють його депутатського статусу. В результаті італійський суд першої інстанції засуджує професора до 13 років тюремного ув'язнення.

Протягом 14 років Негрі ховається від італійського правосуддя у Франції, де викладає і займається науковою діяльністю. У 1997 році добровільно повертається в Італію і до 2003 року знаходиться в римській в'язниці.

Серед центральних тем політичного мислення Негрі такі, як марксизм, глобалізація, демократія, неолібералізм, опір капіталістичній системі, постмодернізм та ін.

Широко відомий як співавтор інтелектуального бестселера «Імперія» (у співавторстві з Майклом Хардтом).

• Праця Діоніса: Критика державної форми (1994)
• Імперія (2000)
• Множинність: Війна і демократія в епоху Імперії (2004)

• Тоні Неґрі: «Будувати іншу сучасність» [Архівовано 19 березня 2022 у Wayback Machine.] // Спільне, 1 квітня 2009.

• Біографічна довідка