Анрі Монньє
| Анрі Монньє | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | фр. Henry Bonaventure Monnier  |
| Псевдонім | Joseph Prudhomme[1] |
| Народився | 7 червня 1799[2][3][…] Париж, Франція |
| Помер | 3 січня 1877[5][3][…] (77 років) I округ Парижа, Франція |
| Країна |  Франція[7] |
| Діяльність | актор, карикатурист, художник, драматург, актор театру, драматург, дизайнер, рисувальник, літограф, аквареліст, письменник, митець |
| Сфера роботи | erotic artd[8] |
| Заклад | Le Charivarid |
| Знання мов | французька[5] |
| Мова творів | французька |
 Анрі Монньє у Вікісховищі | |
Анрі Бонавентюр Монньє (фр. Henry Bonaventure Monnier; нар. 7 червня 1799 року в Парижі — пом. 3 січня 1877 року в тому ж місті) — французький письменник, драматург, актор, рисувальник, ілюстратор та карикатурист.
Біографія
Монньє походив з нижчого середнього класу. З 1816 по 1821 рік він був службовцем Міністерства юстиції (його друг Бальзак увічнив його у своєму романі «Службовці» як персонажа Жан-Жака Біксью, а також рисувальником і карикатуристом. Після перебування в Англії, у 1830 році, окрім невпинного створення літографій, він звернувся до театру, як письменник, так і актор власних персонажів.
Персонаж Жозеф Прюдом
Більшість текстів Монньє сьогодні забуті (Монньє практично відсутній в історії літератури), але один персонаж таки зберігся: Жозеф Прюдом, безсмертне втілення французького філістера. Разом з ним Монньє стоїть на початку лінії, яка веде через Флобера (персонаж пана Оме в «Пані Боварі», а також Бувара і Пекюше та «Словник банальних місць») до середземноморського варіанту в Альфонса Доде (персонаж Тартарена з Тараскону) і, нарешті, до Леона Блуа («Тлумачення банальних місць»).
Багато висловів, що приписуються Прюдому, досі живі у французькій мові. Ось кілька прикладів:
- Пан Прюдом вперше бачить море. Його реакція: «Така велика кількість води межує зі смішним» (Une telle quantité d'eau frize le ridicule.)
- Пан Прюдом — майстер катахрези : Le char de l'État navigue sur un volcan (неперекладне, можна порівняти з: «Зуб часу також змусить траву вирости на цій рані»).
- Пан Прюдом отримує шаблю Національної гвардії. Його реакція: «Ця шабля — найщасливіший день у моєму житті. З нею я, клянусь, буду підтримувати, захищати, а якщо треба, то й боротися з нашими інституціями». (Ce saber est le plus beau jour de ma vie: avec lui, je jure de soutenir, de défendre nos Institutions et au besoin de les combattre.)
- «Це моя думка, і я її поділяю». (C'est mon avis et je le partage.)
- «Саме честолюбство призводить до падіння людей. Якби Наполеон залишився офіцером артилерії, він би й сьогодні сидів на троні». (C'est l'ambition qui perd les hommes. Si Napoléon était resté officier d'artillerie, il serait encore sur le trone.)
- «Той, хто вилучає людину з суспільства, ізолює її». (Otez l'homme de la société, vous l'izolez.)
- У департаменті Аверон невідомі вбивають прокурора Фуальдеса. Тлумачення пана Прюдома: «Руків'я ножа було в Римі, а вістря в Авероні». (Le couteau de Fualdès avec son manche à Rome et sa pointe dans l'Aveyron.)
Нещодавні дослідження підкреслюють, що ці вислови (як і вислови пана Оме) під позірною безглуздістю демонструють елементи оригінальності, глибини, а то й риторичної вишуканості. Як саркастичний, але точний спостерігач людських слабкостей періоду бідермаєру (подібно до художника Карла Шпіцвега в Німеччині), Монньє останнім часом дедалі більше цінується, так, приміром, в 1982 році його було перевидано й перекладено німецькою мовою Ойгеном Гельмле.
Твори
- з персонажем Жозефа Прюдома
- Scènes populaires, 1831 (проза, великий успіх)
- Scènes populaires. Les bas-fonds de la société, ed. Анн-Марі Майнінгер, Париж, Gallimard, 1984 (фоліо 1596)
- La Mille improvisée, 1831 (п'єса, сам Монньє грає декілька ролей, тріумф)
- Grandeur et décadence de M. Joseph Prudhomme, 1852 (п'єса, Монньє сам грає Прюдома, великий успіх)
- Mémoires de Monsieur Joseph Prudhomme, 1857.
- Під редакцією Gilbert Sigaux, Париж, Club Francais du Livre, 1964.
- Monsieur Prudhomme chef de brigands, 1860 (п'єса, провал)
- Інші твори
- La physiologie du bourgeois, Paris, Aubert, 1841.
- La Religion des imbéciles. Nouvelles scènes populaires, Paris 1861.
Примітки
- ↑ Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118583514 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Wechsler J. Monnier, Henry // Grove Art Online / J. Turner — Oxford, England, Houndmills, Basingstoke, England, New York: OUP, 2017. — doi:10.1093/GAO/9781884446054.ARTICLE.T059163
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Benezit Dictionary of Artists — 5 — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- ↑ RKDartists
- ↑ Burt E. C. Dictionary of Erotic Artists. Painters, Sculptors, Printmakers, Graphic Designers and Illustrators — Jefferson, London: McFarland & Company, 2010. — ISBN 978-0-7864-4874-6
Література
- Aristide Marie (1862—1938), Henry Monnier, Paris, Floury, 1931; Genf, Slatkine, 1984.
- Livia Székely, Henri Monnier et le personnage de Joseph Prudhomme 1799—1877. Contribution à l’étude du «biedermeier» en France, Kolozsvár 1944 (Etudes françaises. Publiées par l'Institut Français de l'Université de Szeged. 26).
- Edith Melcher, The life and times of Henry Monnier, Cambridge, Mass., Harvard University Press, 1950.
- Jessie Grace Marash, Henry Monnier. Chronicler of the bourgeoisie, London, Harrap, 1951.
- " Monnier, Henri Bonaventure 1799—1877 ", in: Dictionnaire de la Littérature française du XIXe siècle, Paris, Encyclopaedia Universalis, Albin Michel, 1998, 2014 (Les Dictionnaires d'Universalis).
- Nathalie Preiss, " Henry Monnier ", in: Dictionnaire des écrivains de langue française, hrsg. von Jean-Pierre Beaumarchais, Daniel Couty und Alain Rey, Paris, Larousse, 2001, S. 1234—1236.
- Alan Raitt, Gustavus Flaubertus bourgeoisophobus = Flaubert and the Bourgeois mentality, Oxford, Lang, 2005 (Kap. 2: Flaubert, Henry Monnier and Joseph Prudhomme).
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).