YaChudo

Анн-Софі Пік

Переглядів: 0. Оновлено 06.11.2026.

Анн-Софі Пік
фр. Anne-Sophie Pic Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася12 липня 1969[1] (57 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Валанс, Франція Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Франція Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьпідприємиця, шеф-кухарка Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materISG Business Schoold Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовфранцузька[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоJacques Picd Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зDavid Sinapiand[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
офіцер ордена Почесного легіону Кавалер ордена Почесного легіону офіцер ордену «За заслуги» Кавалер ордена «За заслуги» кавалер ордена Сільськогосподарських заслуг офіцер ордена Мистецтв та літератури

Почесний доктор Монреальського університетуd

Eckart Witzigmann Prized (2009)

IMDbID 3242804 Редагувати інформацію у Вікіданих
Сайтanne-sophie-pic.com Редагувати інформацію у Вікіданих

Анн-Софі Пік (фр. Anne-Sophie Pic, фр. вимова: [an sɔfi pik]; нар. 12 липня 1969, Валанс, Франція) — французька шеф-кухарка, знана тим, що її робота в «Maison Pic» оцінена в три зірки Мішлен. Вона є четвертою шеф-кухаркою, яка отримала три зірки Мішлен, і була названа найкращою шеф-кухаркою за версією 50 найкращих ресторанів світу 2011 року. Наразі має 10 зірок Мішлен.

Біографія

Народилася у Валансі, Дром, Франція, 12 липня 1969 року[4]. Вона є донькою шеф-кухаря Жака Піка, і виросла в сімейному ресторані «Maison Pic». Її дідусь, Андре Пік, також був шеф-кухарем, особливо знаним своїми стравами з гратинованих раків[5], і який 1934 року вперше приніс ресторану три зірки Мішлен[6]. Спочатку Пік вирішила не йти їхніми стопами, а замість цього поїхала за кордон, щоб навчатися менеджменту[5]. Вона працювала в Японії та США у різних компаніях, зокрема в Cartier і Moët & Chandon[7], але зрозуміла, що її «пристрасть» — ресторан[6].

1992 року повернулася в «Maison Pic», щоб навчатися у свого батька на шеф-кухаря. Він помер за три місяці, і вона почала працювати на вході. 1995 року ресторан втратив третю зірку Мішлен; вона сприйняла це як втрату «зірки свого батька»[8] та спонукало повернутися на кухню. 1997 року Пік отримала контроль над рестораном[5], хоча не мала формальної освіти з кулінарії[8].

2007 року повернула «Maison Pic» три зірки Мішлен. Це був лише четвертий випадок, коли кухарка отримала три зірки Мішлен[5]. Того ж року Пік була єдиною жінкою у списку двадцятки найбагатших шеф-кухарів Франції за версією газети «Ле фігаро»[5].

Відкрила свій другий ресторан, «Restaurant Anne-Sophie Pic», розташований у лозанському готелі «Beau-Rivage Palace». 2009 року його нагородили двома зірками Мішлен[7][9]. У вересні 2012 року вона відкрила свій перший паризький ресторан «La Dame de Pic»[8]. Ресторан отримав одну зірку Мішлен.

Одружена з Давидом Сінапіаном і має сина Натана[7][8].

У 2015 і 2016 роках була в журі «Prix Versailles»[10].

2017 року відкрила свій перший лондонський ресторан, який також називається «La Dame de Pic», у готелі «Four Seasons» у Лондонському Сіті. Менш ніж за рік після відкриття нагороджений зіркою Мішлен для путівника Мішлен 2018 року. Друга зірочка надана у Путівнику 2020 року[11], які відтоді й зберігаються[12].

2018 року з'явилася як суддя в епізоді «Франція» та у фіналі кулінарного шоу «Фінальний стіл» у першому сезоні[13]. Того ж року знялася в документальному фільмі Маї Галлус «Спека: Кухонна (Р)еволюція»[14].

2019 року відкрила ресторан «La Dame de Pic» у готелі Raffles у Сінгапурі[11][15][16]. 2022 року нагороджений однією зіркою Мішлен[17].

У червні 2020 року вона та інші шеф-кухарі, а також архітектори, лауреати Нобелівської премії з економіки та керівники міжнародних організацій підписали звернення на користь фіолетової економіки («На шляху до культурного відродження економіки»), опубліковане у «Корр'єре делла Сер»[18], «Ель Паїс»[19] і «Ле-Монд»[20].

Наприкінці 2020 року відкрила ще один ресторан «La Dame de Pic — Le 1920» у готелі «Four Seasons» у Межеві. 2022 року відзначений першою зіркою Мішлен[21].

Влітку 2021 року, під час пандемії COVID-19, запустила фудтрак «Pic-up» у Валансі, де вперше запропонувала гамбургери[15].

Нагороди

У 2011 році вшанована нагородою від «Вдови Кліко» як найкраща в світі шеф-кухарка, названу на честь мадам Кліко-Понсарден[22] від британського журналу «Restaurant». Її обрали у тісній боротьбі між Пік, Еленою Арзак і Надією Сантіні[6]. На момент нагородження Пік була єдиною жінкою-кухарем у Франції, яка мала три зірки Мішлен[7].

14 липня 2011 року стала кавалером французького ордена Почесного легіону[23].

2009 року отримала нагороду Екарта Вітзігмана за відмінне кулінарне мистецтво[24].

Примітки

  1. ↑ GeneaStar
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ https://www.challenges.fr/entreprise/valence-bangkok-pekin-comment-anne-sophie-pic-batit-un-empire-culinaire-mondial_621141
  4. ↑ Stange, Mary Zeiss; Oyster, Carol K.; Sloan, Jane E. (2013). The Multimedia Encyclopedia of Women in Today's World (англ.). SAGE Publications. с. 742. ISBN 978-1-4522-7068-5.
  5. ↑ а б в г д Chrisafis, Angelique (22 лютого 2007). A woman's place: France rocked by Michelin's latest three-star chef. The Guardian. Архів оригіналу за 31 серпня 2013. Процитовано 17 серпня 2012.
  6. ↑ а б в French chef named World's Best Female Chef. The Independent. 11 квітня 2011. Архів оригіналу за 28 лютого 2012. Процитовано 17 серпня 2012.
  7. ↑ а б в г Passariello, Christina (17 вересня 2011). The Illusionist of French Gastronomy. Wall Street Journal. Архів оригіналу за 7 червня 2015. Процитовано 17 серпня 2012.
  8. ↑ а б в г Anderson, Becky (10 квітня 2012). 'World's best female chef' shares recipe for success. CNN. Архів оригіналу за 16 серпня 2012. Процитовано 17 серпня 2012.
  9. ↑ Anne-Sophie Pic. Via Michelin. Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 17 серпня 2012.
  10. ↑ Prix Versailles website. Архів оригіналу за 17 серпня 2018. Процитовано 10 липня 2020.
  11. ↑ а б Anne-Sophie Pic is the chef patron of two Michelin-starred restaurant La Dame de Pic at the Four Seasons Hotel in London. The Staff Canteen. 2 липня 2021. Процитовано 19 грудня 2022.
  12. ↑ Hansen, James; Coghlan, Adam (16 лютого 2022). Here Are London's Michelin-Starred Restaurants for 2022. London Eater. Процитовано 19 грудня 2022.
  13. ↑ Chef, The Best. The Best Chef Dining Experience Award - Anne-Sophie Pic. The Best Chef (амер.). Архів оригіналу за 12 липня 2024. Процитовано 12 липня 2024.
  14. ↑ Teotonio, Isabel (24 квітня 2018). New documentary the Heat puts spotlight on female chefs in male-dominated industry. Toronto Star.
  15. ↑ а б Van, Amy (3 грудня 2022). Anne-Sophie Pic: Cooking with heart and soul. Business Insider. Процитовано 19 грудня 2022.
  16. ↑ Alimin, Jasmine (23 серпня 2022). Food review: Summer menus at La Dame de Pic and Mad About Sucre. The Edge Singapore. Процитовано 19 грудня 2022.
  17. ↑ Boonmee, Chisa (25 липня 2022). Raffles Hotel Singapore Celebrates a New Culinary Milestone With La Dame De Pic Awarded One Michelin Star. Global Travel Media. Архів оригіналу за 19 грудня 2022. Процитовано 19 грудня 2022.
  18. ↑ Per un rinascimento culturale dell'economia. Corriere della Sera (італ.). 7 червня 2020. Архів оригіналу за 21 червня 2020. Процитовано 22 червня 2020.
  19. ↑ Por un renacimiento cultural de la economía. El País (ісп.). 7 червня 2020. Архів оригіналу за 14 червня 2020. Процитовано 22 червня 2020.
  20. ↑ En dépit de son importance croissante, le culturel n'a pas suffisamment été pensé comme un écosystème. Le Monde (фр.). 7 червня 2020. Архів оригіналу за 21 червня 2020. Процитовано 22 червня 2020.
  21. ↑ Ayling, Lim (10 жовтня 2022). Alpine Delights at Anne-Sophie Pic's La Dame de Pic – Le 1920. Elite Traveler. Процитовано 19 грудня 2022.
  22. ↑ Best Female Chef. The Worlds 50 Best Restaurants. Архів оригіналу за 27 серпня 2012. Процитовано 17 серпня 2012. [Архівовано 2012-08-27 у Wayback Machine.]
  23. ↑ Anne-Sophie Pic Promue Dans L'Ordre National De La Légion D'Honneur. Le Chef (French) . 15 липня 2011. Архів оригіналу за 13 листопада 2012. Процитовано 17 серпня 2012.
  24. ↑ Award Winners 2009 – Internationaler Eckart Witzigmann Preis. Eckart-witzigmann-preis.de. 2009. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 6 грудня 2019.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).