YaChudo

Соіна Анна Вікторівна

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Анна Вікторівна Соіна
Анна Соіна проводить вимірювання електромагнітних полів на острові Скуа(інші мови) під час XXIX Української антарктичної експедиції
Анна Соіна проводить вимірювання електромагнітних полів на острові Скуа під час XXIX Української антарктичної експедиції
Народилася6 березня 1982 (44 роки)
Харків
Місце проживанняХарків
КраїнаУкраїна Україна
Національністьукраїнка
Діяльністьнауковиця, полярна дослідниця, фотографка, геофізикиня Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materХНУ ім. В. Н. Каразіна Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьгеофізика
ЗакладРадіоастрономічний інститут НАН України
Науковий керівникЯмпольський Юрій Моїсійович
Відома завдяки:участі у XXV та XXIX Українських антарктичних експедиціях

Анна Вікторівна Соіна (6 березня 1982, Харків) — українська науковиця, геофізикиня, озонометристка та екологиня. Співробітниця Радіоастрономічного інституту НАН України. Учасниця XXV та XXIX Українських антарктичних експедицій[1]. Дослідниця атмосферних аерозолів.

Життєпис

Випускниця геолого-географічного факультету Харківського національного університету імені Каразіна за спеціальністю «Екологія та охорона навколишнього середовища»[2]. У студентські роки науково цікавилась озоносферою та озоновою дірою. Бакалаврську роботу написала про вплив функціонування дослідницьких станцій на довкілля Антарктики[3]. У цьому їй допомагали, зокрема, Юрій Ямпольський, Геннадій Міліневський та Андрій Залізовський. Юрій Ямпольский згодом, уже в період праці Анни у Радіоастрономічному інституті НАН України, став її науковим керівником[4]. Вже в юності Анну Соіну приваблювала антарктична тематика: вона читала книги про експедиції Роберта Скотта, Руаля Амундсена, Ернеста Шеклтона та інших дослідників[4]. На останніх курсах паралельно з навчанням працювала старшою лаборанткою кафедри геоекології та конструктивної географії.

Після закінчення вишу у 2006 році протягом пів року працювала в Українському науково-дослідному інституті екологічних проблем. Опісля перейшла у відділ мікрохвильової радіоспектрометрії Радіоастрономічного інституту НАН України, також працювала у тендерному комітеті інституту. У 2011 році перейшла у відділ радіофізики геокосмосу та вступила в аспірантуру під керівництвом Юрія Ямпольського. Працювала провідним інженером-дослідником відділу радіофізики геокосмосу Радіоастрономічного інституту НАН України[5].

Зовнішні відеофайли
«Унікальні жіночі професії»: полярниця // Суспільне Харків, 20 квітня 2021 року

Анна Соіна успішно пройшла відбір на участь у XXV Українській антарктичній експедиції (2020—2021) на посаду гідрометеорологині[1]. На станцію «Академік Вернадський» полярники добиралися в умовах пандемічних обмежень зі значними затримками[4]; згодом через сукупність несприятливих обставин полярники визнали XXV експедицію найважчою в історії українських антарктичних досліджень[6]. Головним завданням Анни Соіної протягом експедиції було вимірювання концентрації озону (від п'яти до шістдесяти вимірювань в день) за допомогою спектрофотометра Добсона[4][2][7] (також використовуючи умкер-ефект)[8]. Крім того, Анна проводила вивчення іоносфери, вимірювання шумів надзвичайно низьких частот (включно з резонансом Шумана)[4] та вимірювання аерозольної оптичної товщі за допомогою сонячного спектрофотометра[9]. До грудня також обробляла частину йонограм[4]. У відносно вільний час працювала над дисертацією, гуляла Галіндезом чи відправлялася на сусідні острови, принагідно роблячи знімки, а також шила подушки-тваринки колегам на дні народження[4][8]. Анна Соіна була єдиною жінкою на цій експедиції[10][6].

Пристрої для вимірювання надзвичайно низьких частот (магнітометр та індукційний магнітометричний зонд), встановлені Анною Соіною та Олександром Богомазом на острові Скуа

Після повернення з експедиції працювала на посаді молодшої наукової співробітниці відділу радіофізики геокосмосу Радіоастрономічного інституту НАН України[4].

Зовнішні відеофайли
Українські геофізики в Антарктиці // Національний антарктичний науковий центр, 9 лютого 2025 року

У 2024—2025 роках Анна Соіна відправилася в XXIX Українську антарктичну експедицію на посаді геофізикині; таким чином стала другою (після Оксани Савенко) жінкою, що побувала на двох цілорічних експедиціях на «Вернадському»[1]. Протягом експедиції обслуговувала геофізичні прилади, аналізувала й пересилала отримані дані[11][12]. Серед іншого, разом із геофізиком Олександром Богомазом провела експеримент із зондування йоносфери під час сонячного затемнення 2 жовтня 2024 року[13]. Також вони брали участь у двох нагрівних кампаніях HAARP, коли на українській станції фіксували проходження коротких радіохвиль на наддовгих трасах з різними характеристиками з Аляски[14]. На станції мешкала в одній кімнаті з лікаркою Іванною Котурбаш[11].

Наукові дослідження

До сфери наукових зацікавлень Анни Соіної належить пошук тижневої циклічності (вікенд-ефект) у різноманітних параметрах довкілля в прив'язці до атмосферних аерозолів[3]. Брала участь у низці наукових конференцій в Україні та ЄС[2].

Окремі наукові праці

Творчість

Анна Соіна активно займається фотографією[15][16]. Зі своїм знімком веселки, що з'явилася на тлі снігопаду в Антарктиці, посіла друге місце у загальній категорії на українському етапі міжнародного Конкурсу наукових зображень 2024 року від ГО Вікімедіа Україна[17][18].

На українському етапі Конкурсу наукових зображень 2025 року здобула одразу три нагороди. У категорії «Живі організми» розділила перше місце з Олександром Богомазом за цикл фото «Птахи Антарктики», в категорії «Люди в науці» здобула перше місце за два знімки Олександра Богомаза, який фарбує щогли пасивного іонозонду, а в Загальній категорії одержала третє місце за фото «Пінгвіни і регульований туризм в Антарктиці»[19].

Фото тюленяти Ведделла авторства Анни Соіної є на марці Укрпошти "30 років антарктичній станції «Академік Вернадський» 2026 року[20].

  • Веселка на фоні снігопаду
    Веселка на фоні снігопаду
  • Південнополярний поморник під час «довгого крику»
    Південнополярний поморник під час «довгого крику»
  • Гігантський буревісник відпочиває на прибережних скелях острова Галіндез наприкінці антарктичного літа
    Гігантський буревісник відпочиває на прибережних скелях острова Галіндез наприкінці антарктичного літа
  • Олександр Богомаз фарбує щоглу пасивного йонозонду на «Вернадському»
    Олександр Богомаз фарбує щоглу пасивного йонозонду на «Вернадському»
  • Олександр Богомаз фарбує щоглу пасивного йонозонду на «Вернадському»
    Олександр Богомаз фарбує щоглу пасивного йонозонду на «Вернадському»
  • Пінгвіни і регульований туризм в Антарктиці
    Пінгвіни і регульований туризм в Антарктиці

Є авторкою двох дитячих онлайн-книжок: «Вистежити невидимого ворога: місія „Антарктида“» (про дослідження озонового шару) та «Поморник Юхим і українська полярниця» (про життя поморників)[21][22].

Як хобі шиє м'які іграшки, вишиває[3] та вишиває бісером[23]. Має кота Юхима[24].

У літературі

Анна Соіна є однією з героїнь книги Сніжани Мазуренко «Люди науки. Розмови з українськими ученими»[25], а також з'являється у книзі «Мрія про Антарктиду» Маркіяна Прохаська[26].

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б в Наші полярники. uac.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 14 листопада 2025. Процитовано 30 грудня 2025.
  2. ↑ а б в Шматченко, Юлія (2020). Науковиця Анна Соіна стала першою харків’янкою, яка подалася в річну експедицію в Антарктику. Слобідський край (укр.). Процитовано 31 грудня 2025.
  3. ↑ а б в Антарктичні дослідження – це внесок у майбутнє, у престиж і економіку країни. Національна академія наук України (укр.). 19 травня 2021. Процитовано 30 грудня 2025.
  4. ↑ а б в г д е ж и Губарева, Вікторія (6 лютого 2021). 25 років станції "Академік Вернадський": як живеться в Антарктиді?. Рубрика. Процитовано 30 грудня 2025.
  5. ↑ Склад 25-ої української антарктичної експедиції. Національна Академія Наук України (укр.). Процитовано 30 грудня 2025.
  6. ↑ а б Шрамович, В'ячеслав (8 травня 2021). Найважча в історії. Як пройшла 25-а українська антарктична експедиція. BBC News Україна (укр.). Процитовано 30 грудня 2025.
  7. ↑ Соіна, Анна (15 листопада 2020). Як вивчають озонову діру над Антарктидою та чому вона небезпечна. Українська правда. Життя (укр.). Процитовано 4 січня 2026.
  8. ↑ а б Лобанок, Даша (6 лютого 2024). Як станція «Академік Вернадський» досліджує Антарктиду. Ґвара Медіа (укр.). Процитовано 30 грудня 2025.
  9. ↑ Троць, Петро; Нечепоренко, Оксана; Костюк, Ігор (30 січня 2020). Без омріяного криголома: як українські науковці готуються до антарктичної експедиції. 5 канал (укр.). Процитовано 30 грудня 2025.
  10. ↑ Визначено склад 25-ї української антарктичної експедиції. 20.01.2020. Архів оригіналу за 19 березня 2022. Процитовано 16 травня 2022.
  11. ↑ а б Кіхтенко, Вікторія (29 квітня 2024). Це полярниці, які зимують на українській антарктичній станції «Академік Вернадський». The Village Україна (укр.). Процитовано 1 січня 2026.
  12. ↑ Якушко, Оксана (14 лютого 2025). Наші в Антарктиці: харків’янка розповіла про «бойових пінгвінів» і росіян. www.objectiv.tv (укр.). Процитовано 1 січня 2026.
  13. ↑ НАНЦ (14 жовтня 2024). Вивчення іоносфери під час затемнення Сонця (укр.). Процитовано 1 січня 2026.
  14. ↑ Reznychenko, Artem; Zalizovski, Andriy; Wotkins, B.; Yampolsky, Yuri; Lisachenko, V.M.; Sopin, Andriy; Bogomaz, Oleksandr; Kashcheyev, Sergiy; Soina, Anna (2025). Observations of the HAARP emission at the far spatially separated positions during the heating campaigns of August 2024 and January 2025 (preliminary results). XII International Antarctic Conference, Kyiv, Ukraine, May 13‒14, 2025, Book of Abstracts: 59.
  15. ↑ НАНЦ (31 серпня 2020). Вічна краса Антарктики (укр.). Процитовано 1 січня 2026.
  16. ↑ НАНЦ (15 травня 2024). Світанкові і вечорові барви передзимової Антарктики (укр.). Процитовано 1 січня 2026.
  17. ↑ Бойко, Ірина (24 березня 2025). Найкращі українські наукові зображення 2024 у Вікіпедії. Вікімедіа Україна (укр.). Процитовано 30 грудня 2025.
  18. ↑ Качковська, Яна (15 квітня 2025). Українські полярники поставили рекорд серед перемог у конкурсі наукових фото. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 30 грудня 2025.
  19. ↑ Бойко, Ірина (13 березня 2026). Птахи Антарктики, кінбурнські коні та зоряні туманності: хто переміг у Конкурсі наукових зображень 2025. Вікімедіа Україна (укр.). Процитовано 13 березня 2026.
  20. ↑ Твої листи єднають полюси: Укрпошта випустила марку до 30-річчя станції «Академік Вернадський». Ukrposhta (ua) . 6 лютого 2026. Процитовано 7 лютого 2026.
  21. ↑ Гузь, Уляна (3 грудня 2023). Живе в Антарктиді біля станції "Академік Вернадський": в Україні вийшла дитяча онлайн-книга про птаха Юхима. Рубрика. Процитовано 31 грудня 2025.
  22. ↑ Книги Анни Соіної на платформі СторіЯ. storiya.info (укр.). Процитовано 31 грудня 2025.
  23. ↑ НАНЦ (24 грудня 2024). Українські полярники встановили новорічну ялинку (укр.). Процитовано 1 січня 2026.
  24. ↑ Жадан, Сергій; Гусейнова, Олена (7 грудня 2025). Говорить Харків: Чому Україні важлива Антарктида? Голоси зі станції «Вернадський» [1:52:19-1:53:50]. Радіо Хартія. Процитовано 1 січня 2026 — через YouTube.
  25. ↑ Мазуренко, Сніжана (2025). Люди науки. Розмови з українськими ученими (PDF). Київ: Академперіодика. с. 168—177. ISBN 978-966-360-568-5.
  26. ↑ Прохасько, Маркіян (2025). Мрія про Антарктиду. Львів: Видавництво Старого Лева. с. 236—237. ISBN 978-966-679-988-6.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).