Андре Боньє

Андре Боньє
Ім'я при народженні	фр. Marie Auguste André Beaunier
Народився	22 вересня 1869[1][2][…]  Евре
Помер	9 грудня 1925[3][4] (56 років)  Париж
Країна	Франція
Місце проживання	Париж[2]
Діяльність	прозаїк-романіст, літературний критик, літописець, публіцист, театральний критик, письменник, художній критик
Alma mater	Вища нормальна школа і ліцей Генріха IV
Знання мов	французька[1]
Мова творів	французька[5]
Членство	Société libre d'agriculture, sciences, arts et belles-lettres de l'Eured
У шлюбі з	Jeanne Raunayd
Автограф
Нагороди	Prix Calmann-Lévyd (1910)
Андре Боньє у Вікісховищі

Андре Боньє (фр. André Beaunier; 22 вересня 1869, Евре — 9 грудня 1925, Париж) — французький письменник.

У 1899 році мандрував Росією і Україною. В Росії був кореспондентом газет «Le Temps» і «Les Debats». Відвідав Київ, побував на могилі Тараса Шевченка. У книжці «Нотатки про Росію» («Notes sur la Russie» Париж, 1901) присвятив Шевченкові кілька сторінок, характеризуючи його як великого народного поета України, що зазнав великих переслідувань з боку царизму. Крім особистих вражень, спирався на статтю І. Странника (Г. Аничкової) про Т. Шевченка.

• Les Dupont-Leterrier, Paris, 1900
• La Poésie nouvelle, Paris, 1902
• Bonshommes de Paris, Paris, 1902
• L'Art de regarder les tableaux, Émile Lévy, Paris, 1906
• Éloges, Paris, 1909
• Les Idées et les Hommes, Plon-Nourrit, Paris
• Les Limites du cœur, Fasquelle, Paris, 1910
• Les Carnets de Joseph Joubert
• La Crise, comédie en trois actes de Paul Bourget et André Beaunier (L'Illustration, Théâtre de la Porte Saint-Martin, 3 mai 1912)
• Suzanne et le plaisir, 1921

• Шевченківський словник : у 2 т. / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978.
• Г. І. Панич, Енциклопедія сучасної України. — Т. 3. — Київ, 2004.