Ангістрі
| Ангістрі | ||||
|---|---|---|---|---|
| Αγκίστρι | ||||
Пляж на острові. | ||||
Карта | ||||
| Місцезнаходження острову в Егейському морі | ||||
| Географія | ||||
| 37°42′ пн. ш. 23°20′ сх. д. / 37.700° пн. ш. 23.333° сх. д. | ||||
| Місцерозташування | Саронічна затока | |||
| Акваторія | Саронічна затока | |||
| Площа | 13.367 км² | |||
| Найвища точка | 294 м | |||
| Країна | ||||
| Регіон | Пірей | |||
| Адм. одиниця | Angistri Municipalityd | |||
| Населення | 1 131 (2021) | |||
| Вебсайт | www | |||
Ангістрі Ангістрі (Греція) | ||||
![]() | ||||
Ангістрі (грец. αγκίστρι) — маленький острів в Саронічній затоці Егейського моря, в номі Пірей, Греція. Острів майже повністю вкритий сосновим лісом, знаходиться за декілька кілометрів від міста Пірей. Населення острова, згідно з останнім переписом (2021), становило 1131 жителей[1].
Природа
Ангістрі належить до групи Саронічних островів і розташований зовсім поруч із більшим островом архіпелагу — Егіною. Площа острова становить близько 14 км². На острів можна потрапити з Егіни, скориставшись послугами одного з багатьох човнів, за 10 хвилин. Також острів знаходиться в годині човном від великого порту Пірей.
Ангістрі — найменший із заселених островів Саронічного архіпелагу, розташований лише за кілька кілометрів на захід від Егіни. Рельєф острова м'який, переважно низькогірний та полого-горбистий, з найвищою точкою близько 290 м над рівнем моря. Берегова лінія Ангістрі надзвичайно мальовнича: вона поєднує в собі пологі піщані пляжі на півночі (бухти Скала та Мегалохорі) та круті скелясті кручі, затишні лагуни та приховані бухти на півдні та заході (пляжі Драгонера, Апонісос).
Головна природна особливість Ангістрі — це його неймовірна лісистість. Понад 70 % території острова вкрито густими, майже недоторканими сосновими лісами, через що його часто називають «зеленим смарагдом Сароніки». Сосни тут ростуть настільки близько до води, що їхні гілки буквально схиляються над морськими хвилями, створюючи унікальний колір води — від бірюзового до глибокого смарагдового. Окрім сосни алеппської, флору острова формують фісташкові дерева (мастикові), дикі оливи, інжир, кактуси-опунції та чагарники з дроку, які навесні фарбують острів в яскраво-жовтий колір.
Завдяки густим лісам та низькому рівню урбанізації, Ангістрі має багату фауну. Острів є важливою природною територією для проживання багатьох видів флору, зокрема сов, фазанів та перелітних співочих птахів. Тут також поширені ящірки та дрібні гризуни. Окремої уваги заслуговує акваторія навколо Ангістрі та сусіднього безлюдного острівця Апонісос. Морська вода тут має найвищі показники чистоти. У підводних лісах із морської трави посідонії (Posidonia oceanica) ховаються численні зграї морських карасів, дорад, восьминогів та кальмарів, що робить острів популярним місцем для екологічного та дайвінг-туризму.
Поселення
Лише три поселення знаходяться на Ангістрі — Мілос, Скала і Ліменарія. Мілос (нас. 461) головне поселення на острові, де проживає більшість населення острову. Скала (нас. 354) розташоване в 20 хвилинах ходіння від Мілоса уздовж берегової дороги. Тут розташована більшість готелів острову. Ліменарія (нас. 105) дуже маленьке селище на іншому боці острову, тут буває дуже мало туристів. Загальне населення острову згідно з переписом 2001 року 920 мешканців.
Галерея
-
Оглядовий зімок гавані Ангістрі. -
Гавань/пляж Скали. -
Пляж і порт на Ангістрі.
-
Селище Ліменарія.
Примітки
- ↑ https://www.statistics.gr/en/2021-census-res-pop-results Hellenic Statistical Authority (ELSTAT) — 2021 Census Results]
Література
- Атлас світу / Гол. ред. І. С. Руденко; зав. ред. В. В. Радченко; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 966-631-546-7
- Вальтер Г. Растительность Земного шара. Эколого-физиологическая характеристика / Пер. с нем. под ред. П. Б. Виппер. — Т. 1. Тропические и субтропические зоны. — М. : Прогресс, 1968. — 551 с. (рос.)
- Воронов А. Г., Дроздов Н. Н., Мяло Е. Г. Биогеография мира : Учебник. — М. : Высшая школа, 1985. — 272 с. (рос.)
- Географічний атлас світу / гол. ред. І. Л. Дрогушевська; відп. ред. В. В. Радченко; худож.-оформ. М. Гутман. — К. : ДНВП «Картографія», 2018. — 184 с. — ISBN 978-966-946-053-0
- Географія Європи: Підручник / За ред. І. П. Савчука. — К. : Освіта, 2021. — 512 с. — ISBN 978-617-656-123-0
- Литвин В. М., Лымарев В. И. Природа мира. Острова. — М. : Мысль, 2003. — 287 с. — ISBN 5-244-00977-X (рос.)
- Решетило О. Зоогеографія: Навч. посібник. — Львів. : ЛНУ ім. І. Франка, 2013. — 232. с. — ISBN 978-966-613-977-4
- Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / За ред. П. Г. Шищенка. — К. : ВЦ «Академія», 2010. — Т. 2. Європа. — 280 с. — ISBN 978-966-580-325-7
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).


