Амстердамський інтернаціонал профспілок

International Federation of Trade Unions Amsterdam International
Абревіатура	IFTU(англ.), FSI(фр.)
Тип	trade union federationd
Засновано	липень 1919  Консертгебау
Розпущено	1945
Сфера	синдикалізм
Галузь	activities of trade unionsd[1] і волонтерське середовищеd[1]
Країна	Нідерланди[1]
Штаб-квартира	Амстердам, Берлін, Париж і Лондон
Керівник	W. A. Appletond (липень 1919)
Афіліація	Соціалістичний робітничий інтернаціонал[2]

Амстерда́мський інтернаціона́л профспіло́к (Міжнародна федерація профспілок)  — — міжнародна організація, яка об'єднувала професійні спілки, близькі до соціал-демократичних, соціалістичних і робітничих партій, об'єднаних у Соціалістичний інтернаціонал (Соцінтерн). Існувала в 1919—1945^[3].

На установчу конференцію у липні 1919 року прибули представники національних об'єднаннь профспілок 14 країн: Австрії, Бельгії, Великої Британії, Данії, Іспанії, Люксембургу, Нідерландів, Норвегії, Німеччини, США, Франції, Чехословаччини, Швейцарії, Швеції. Через візові проблеми представники Італії не змогли прибути до Амстердаму, але їх профспілки стали членами-засновницями. Амстердамський інтернаціонал профспілок об'єднував профспілки як за національним так і за галузевим принципом. У його структурі були Міжнародна федерація робітників транспорту, Міжнародна федерація шахтарів, Міжнародна федерація друкарів та інші.

На час Амстердамського інтернаціоналу входило близько 17,7 млн осіб. У 1922 році чисельність всіх членів досягла 24 млн осіб після прийому до свого складу національних федерацій профспілок Греції, Болгарії, Угорщини й Латвії. З часом чисельність членів стала зменшуватися. У 1922 році з організації вийшла Норвегія, італійські профспілки зазнавали репресій у своїй країні. Пізніше в Амстердамському інтернаціоналі профспілок було представлено національні об'єднання Аргентини, Канади, Перу й Палестини (підмандатна територія Великої Британії). Пізніше до нього увійшли профспілки Південно-Африканського Союзу (тепер ПАР) та Нідерландської Ост-Індії (тепер Індонезія).

У 1930-х роках чисельність Амстердамського інтернаціоналу профспілок почала зменшуватися, оскільки він не витримував конкуренції з профспілками, близькими до комуністичних партій та анархо-синдикалістських організацій, християнських профспілок тощо. У 1933 році після приходу до влади нацистів діяльність профспілок у Німеччині була припинена. Через ці причини, незважаючи на те що до організації входило 29 країн, чисельність членів скоротилася до 13,5 млн осіб.

Після утворення в 1945 році Всесвітньої федерації профспілок Амстердамський інтернаціонал профспілок був розпущений^[3].

У своїй діяльності Амстердамський інтернаціонал профспілок намагався лобіювати внесення змін до законодавства країн щодо забезпечення прав робітників. Для цього він використовував свої контакти з Міжнародною організації праці, Лігою Націй та співробітництво з лівоцентристськими політичними партіями.

Оскільки організація тісно співпрацювала з Соцінтерном, то керівництво міжнародного руху у 1921 році створило альтернативну міжнародну організацію профспілок — Червоний інтернаціонал профспілок (Профінтерн).

У 1920-х позиція Амстердамського інтернаціоналу профспілок була поміркована, але Велика депресія привела до радикалізації.

Місце перебування керівництва організації змінювалося:

• Амстердам (1919—1930),
• Берліні (1931—1933),
• Париж (1933—1940),
• Лондоні (1940—1945).

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.