Амалія Скрам
| Амалія Скрам | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | бук. Berthe Amalie Alver  |
| Псевдонім | Amalie S. Mueller |
| Народилася | 22 серпня 1846[1][2][3] Берген, Норвегія[4][3] |
| Померла | 15 березня 1905[1][2][3] (58 років) Копенгаген, Данія[4][3] |
| Поховання | кладовище Бісперб'єргd[5] |
| Країна |  Норвегія[3][6] |
| Національність | норвежці |
| Діяльність | письменниця, активістка за права жінок |
| Сфера роботи | творче та професійне письмоd[7] і натуралізм[7] |
| Знання мов | норвезька[8][9] і данська |
| Magnum opus | The People of Hellemyrd |
| Конфесія | християнство |
| Брати, сестри | Johan Ludvig Alverd |
| У шлюбі з | Bernt Ulrik August Müllerd[10][3] і Erik Skramd[10][3] |
| Діти | Ludvig August Mullerd, Johanne Skram Knudsend і Jacob Worm-Müllerd |
 Амалія Скрам у Вікісховищі | |
Берта Амалія Скрам (норв. Amalie Skram, до шлюбу Альвер, 22 серпня 1846, Берген, Норвегія — 15 березня 1905, Копенгаген, Данія) — норвезька феміністська письменниця в жанрі натуралізму з акцентом на жіночому погляді на гострі суспільні проблеми. Одна з впливових письменниць в скандинавській літературній течії під назвою «Modern Breakthrough» («Сучасний прорив»). Найбільш знана за тетралогію Hellemyrsfolket (1887–98), що зображає стосунки в родині протягом чотирьох поколінь.[11][12][13]
Життєпис
Народилася у місті Берген в Норвегії в родині Інгеборги Ловізи Сівертсен та Монса Монсена Альвера. Мала чотирьох братів. Родина мала дрібний бізнес, але збанкрутіли, коли Амалії було 17 років. Батько, спекулянт-невдаха, емігрував з Норвегії в США, щоб уникнути ув'язнення, та залишив дружину з п'ятьма дітьми.[11]
Мати змушує Амалію взяти шлюб з набагато старшим за неї капітаном корабля (в минулому власником млина) Бернтом Ульріком Огюстом Мюллером (1837—1898). В цьому шлюбі Амалія прожила 13 років, народила двох синів, страждаючи від нервових розладів через зради чоловіка та конфліктне подружнє життя.[14]
Після кількох років у психіатричній лікарні Амалія розлучається і з синами прямує до Крістіанії (тепер — Осло) та починає літературну діяльність. Знайомиться із творчою богемною спільнотою (письменниками Арне Гарборгом та Бьорнстьєрне Мартініусом Бйорнсоном, з якими підтримуватиме дружні та літературні контакти тривалий час).[15]
У 1884 році одружується вдруге, з данським письменником Еріком Скрамом (1847—1923), сином керівника залізниці Густава Скрама, та переїздить до Данії[16]. У 1889 народжує доньку Іду (Ida Johanne Skram). Обов'язки дружини та матері, наряду з обмеженим сприйняттям її творів, на той час радикальних, призвели до рецидиву розладу в 1894 році, після чого Амалія жила в психіатричній лікарні біля Роксліду. В 1900 році її шлюб розірвано.
Амалія Скрам померла 15 березня 1905 року в Копенгагені у віці 58 років, похована на Bispebjerg Cemetery. [17][18][19]
Літературна діяльність
Амалія Скрам дебютувала у 1882 році (як Amalie Müller) з оповіданням "Madam Høiers leiefolk" у журналі Nyt Tidsskrift.[20][21] Вона продовжувала працювати до самої смерті, пишучи на теми, в яких зналася добре.
Літературні роботи Амалії Скрам можна поділити на три категорії:[22]
- Романи, які висвітлюють проблеми шлюбу, з дослідженням табуйованих тем, таких як жіноча сексуальність, підлегле та підкорене становище тогочасної жінки. Ці роботи сприймалися в консервативному суспільстві як провокація. Ставлення до робіт Скрам на початку її літературної діяльності було відверто ворожим.
- Новели, присвячені міжгенераційній проблематиці, в яких описувалася доля кількох поколінь однієї родини. Тут Скрам досліджує соціальні інституції та умови часу та шукає шляхи змін.
- Роботи, присвячені клінікам для психічно хворих та опису жорстоких умов, в яких проживали пацієнти цих закладів. Такі роботи, яе «Професор Ієронімус» та Paa St. Jørgen, мали резонанс у данському суспільстві та стали поштовхом до змін у роботі закритих та ізольованих психіатричних інституцій.
Найкращою роботою Скрам вважається тетралогія Hellemyrsfolket («Люди Геллемиру»), де, зобразивши чотири покоління однієї родини, вона розповідає про амбіції та почуття, а також про процеси зародження та розпаду родини.
Амалія Скрам відома як рання та потужна прибічниця фемінізму, раннього європейського тренду. Її роботи, здебільшого забуті після смерті, в 1960-х перевідкриваються для данської та норвезької аудиторії і здобувають широке визнання. Декотрі перевидаються англійською в сучасності.[23]
Роботи
- Madam Høiers leiefolk (Madam Høier's Lodgers), 1882
- Constance Ring, 1885. В англійському перекладі (Judith Messick, Katherine Hanson, ISBN 0-8101-1967-6)
- Karens Jul [Архівовано 15 квітня 2019 у Wayback Machine.], 1885
- Lucie [Архівовано 11 травня 2019 у Wayback Machine.], 1888. Доступно в англійському перекладі Кетрін Генсон (Katherine Hanson) — ISBN 1-870041-48-8
- Fru Ines [Архівовано 11 травня 2019 у Wayback Machine.], 1891
- Forraadt [Архівовано 19 квітня 2019 у Wayback Machine.] (Зраджена), 1892. Перекладено англійською Aileen Hennes та видано Pandora Press, Routledge & Kegan Paul в 1986.
- Hellemyrsfolket (The People of Hellemyr), тетралогія наступних робіт:[24]
- Sjur Gabriel [Архівовано 19 квітня 2019 у Wayback Machine.], 1887
- To venner (Двоє друзів), 1888
- S.G. Myre, 1890
- Afkom, 1898
- Børnefortellinger [Архівовано 11 травня 2019 у Wayback Machine.], короткі історії, 1890
- Kjærlighed i Nord og Syd [Архівовано 11 травня 2019 у Wayback Machine.] (Любов на півночі та півдні), короткі історії, 1891
- Agnete, пєса, 1893
- Professor Hieronimus, 1895
- Paa St. Jørgen [Архівовано 11 травня 2019 у Wayback Machine.] (At St. Jørgen), 1895
- Mellom Slagene (Між суперечками), листи, 1895
- Sommer (Літо), короткі історії, 1899
- Julehelg [Архівовано 5 березня 2018 у Wayback Machine.] (Різдвяна пора), новела, 1900
- Mennesker [Архівовано 5 березня 2018 у Wayback Machine.] (Люди), 1905 (незавершено)
Визнання
- Із 1994 року норвезькі авторки та автори, що проявили визначні навички в питаннях проблем жінок, отримують стипендію на подорожі Премію Амалії Скрам (Amalie Skram-prisen чи Amalie Skram prize).[25]
- У 1949 році пам'ятник Амалії Скрам — робота скульпторки Майї Рефсум(1897–1986), відкритий на території Саду Конвенту (Klosterhaugen) у Бергені.[26]
- Мармуровий бюст Амалії Скрам роботи Амброзії Тоннесен (1859–1948) знаходиться в Публічній бібліотеці Бергена.[27]
- Амалія Скрам зображена на норвезькій поштовій марці в 1996 році.[28]
Примітки
- ↑ а б Houe P. Encyclopædia Britannica
- ↑ а б Архів образотворчого мистецтва (Чехія)
- ↑ а б в г д е ж Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
- ↑ а б Скрам Амалия // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ https://denstoredanske.lex.dk/Amalie_Skram
- ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ а б Norsk biografisk leksikon — Kunnskapsforlaget. — ISSN 2464-1502
- ↑ а б Det moderne gjennombrudd. Skolediskusjon.no. Архів оригіналу за 5 березня 2018. Процитовано 1 березня 2018.
- ↑ Erik Bjerck Hagen. Amalie Skram [Архівовано 25 серпня 2019 у Wayback Machine.] (Store norske leksikon)
- ↑ Amalie Skram. Gyldendal Norsk Forlag AS. Архів оригіналу за 3 квітня 2016. Процитовано 22 жовтня 2010.
- ↑ Ludvig Müller. Store norske leksikon. Архів оригіналу за 24 грудня 2017. Процитовано 1 березня 2018.
- ↑ Amalie Skram. Den Store Danske. Архів оригіналу за 3 березня 2018. Процитовано 1 березня 2018.
- ↑ Engelstad, Irene. Amalie Skram. У Helle, Knut (ред.). Norsk biografisk leksikon (Norwegian) . Oslo: Kunnskapsforlaget. Архів оригіналу за 2 жовтня 2012. Процитовано 26 червня 2010.
- ↑ Johanne Skram Knudsen. danskefilm.dk. Архів оригіналу за 5 березня 2018. Процитовано 1 березня 2018.
- ↑ Erik Skram. Den Store Danske. Архів оригіналу за 5 березня 2018. Процитовано 1 березня 2018.
- ↑ Portrætbusten af Amalie Skram. Kunst og bygninger på Bispebjerg Kirkegård. Архів оригіналу за 29 липня 2014. Процитовано 1 березня 2018.
- ↑ Müller, Amalie (1882). Sars, J. E.; Skavlan, Olaf (ред.). Madam Høiers leiefolk. Nyt Tidsskrift (Norwegian) . Kristiania. 1: 557—570.
- ↑ Beyer, Edvard (1975). Amalie Skram. Norges Litteraturhistorie (Norwegian) . Т. 3. Oslo: Cappelen. с. 488. ISBN 82-02-02996-1.
- ↑ Birgit Mortensen. Amalie Skram (1846-1905). KVINFO. Архів оригіналу за 18 лютого 2018. Процитовано 1 березня 2018.
- ↑ Amalie Skram. The History of Nordic Women’s Literature. Архів оригіналу за 5 березня 2018. Процитовано 1 березня 2018.
- ↑ Skram, Amalie: Hellemyrsfolket (1887-1898). Bergen Off Bibliotek. Архів оригіналу за 5 березня 2018. Процитовано 1 березня 2018. [Архівовано 2018-03-05 у Wayback Machine.]
- ↑ Vidar Iversen. Amalie Skram-prisen. Store norske leksikon. Архів оригіналу за 8 вересня 2018. Процитовано 1 березня 2018.
- ↑ Reidar Storaas. Maja Refsum. Norsk biografisk leksikon. Архів оригіналу за 5 березня 2018. Процитовано 1 березня 2018.
- ↑ Tone Wikborg. Ambrosia Tønnesen. Norsk biografisk leksikon. Архів оригіналу за 5 березня 2018. Процитовано 1 березня 2018.
- ↑ Famous Norwegian Women on Stamps [Архівовано 2012-09-05 у Archive.is]
Посилання
- Оцифровані книги та манускрипти Скрам в National Library of Norway
- Про життя та роботи Скрам (норв.)
- Матеріали з University in Tromsø (норв.)
- Engelstad, Irene; Køltzow, Liv; Staalesen, Gunnar (1996) Amalie Skrams Verden [Архівовано 11 травня 2019 у Wayback Machine.] (Oslo: Gyldendal) ISBN 9788205243378
- Køltzow, Liv (1992) Den unge Amalie Skram : et portrett fra det nittende århundre [Архівовано 11 травня 2019 у Wayback Machine.] (Oslo : Gyldendal norsk forlag) ISBN 8257409499
- Engelstad, Irene (1978) Amalie Skram : kjærlighet og kvinneundertrykking (Oslo: Pax) ISBN 8253009208
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).