YaChudo

Аль-Фергані

Переглядів: 0. Оновлено 10.11.2026.

Аль-Фергані
араб. أحمد بن كثير الفرغاني
тур. Fergani Редагувати інформацію у Вікіданих
Пам'ятник Аль-Фергані в Каїрі
Пам'ятник Аль-Фергані в Каїрі
Народивсябл. 800
Ферганська долина Редагувати інформацію у Вікіданих
Помербл. 870
Каїр Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Аббасидський халіфат Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьастроном, математик, астролог Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьматематика і астрономія Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладБудинок Мудрості Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Аль-Фергані у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Абу аль-Аббас Ахмад ібн Мухаммад ібн Катір аль-Фергані (араб. أبو العبّاس أحمد بن محمد بن كثير الفرغاني, прибл. 800 – 870) — астроном при дворі Аббасидів у Багдаді, один із найвідоміших астрономів IX століття. Аль-Фергані написав кілька праць про астрономію та астрономічне обладнання, які набули широкого поширення арабською та латинською мовами та вплинули на багатьох вчених. Його найвідоміша праця, «Елементи астрономії про небесний рух» (Кітаб фі Джаваміʿ ʿІльм аль-Нуджумі), була розгорнутим викладом «Альмагесту» Птолемея, але містила переглянуті та точніші спостережні дані. Христофор Колумб використовував розрахунки аль-Фергані для своїх подорожей до Америки (але помилково інтерпретував арабські милі як римські милі). Окрім значного внеску в астрономію, аль-Фергані також працював інженером, керуючи річковими будівельними проєктами в Каїрі в Єгипті. На його честь названий місячний кратер Аль-Фергані.

Життя

Аль-Фергані народився на початку IX століття. Місцем його народження найімовірніше було місто Кува біля Фергани в сучасному Узбекистані, з чим і пов'язане його ім'я[1]. Його описують як араба[2][3] або перса[4][5]. Він брав участь у визначенні діаметра Землі шляхом вимірювання довжини дуги меридіана разом з командою вчених під патронажем аббасидського халіфа аль-Мамуна в Багдаді. Пізніше він переїхав до Каїра, де близько 856 року написав трактат про астролябію. Крім того, на острові Рода у Старому Каїрі він за наказом аббасидського халіфа аль-Мутеваккіля керував будівництвом великого ніломіра (названого Новим ніломіром), яке було завершено 861 року[6]. Цей інструмент дозволяв вимірювати висоту Нілу під час повені[1]. Також у Каїрі аль-Фергані отримав завдання побудувати канал під назвою аль-Джафарі від двох братів Мухаммеда та Ахмада ібн Муса, яким у свою чергу аль-Мутеваккіль наказав наглядати за будівництвом каналу[1]. Повідомляється, що аль-Фергані припустився критичної помилки в проєктуванні каналу та викопав вхід до нього занадто глибоко, так що вода могла проходити далі цим каналом лише за надзвичайно високого рівня води[1][6]. Аль-Мутеваккіль розлютився, почувши про цю помилку, і відправив Санада ібн Алі оцінити провину братів Мухаммеда та Ахмада, які доручили аль-Фергані будівництво[1][6]. Санад ібн Алі зрештою повідомив аль-Мутеваккілю неправдиву інформацію, що в проєкті каналу, створеному аль-Фергані, не було помилки, що відтермінувало наслідки на достатньо довгий строк, щоб подальше розслідування втратило актуальність після вбивства аль-Мутеваккіля 861 року, в результаті чого канал залишився незавершеним[1][6]. Аль-Фергані помер у Єгипті десь після 861 року[6].

Існують певні суперечки щодо того, чи відносяться два імені аль-Фергані, Мухаммад ібн Кат Ір та Ахмад ібн Мухаммад ібн Кат, згадані в історичних джерелах, до двох різних осіб, але більшість істориків стверджують, що обидва імені описують лише одного аль-Фергані[1].

Твори

Портрет аль-Фергані в «Compilatio astronomica», 1493
Місячний кратер Аль-Фергані, названий на честь науковця.

Найвпливовішою працею аль-Фергані був його підручник «Компендіум науки про зорі» (كتاب في جوامع علم النجوم) або «Елементи астрономії про небесний рух», написаний приблизно між 833 і 857 роками[7][8]. «Елементи» були описовим викладом «Альмагесту» Птолемея, який включав висновки та оновлені значення астрономічних величин від попередніх ісламських астрономів[9]. Серед змін, внесених до книги, були уточнення розрахунків довжини кола Землі, нахилу осі Землі та апсид Сонця та Місяця[9]. Хоча виклад «Альмагесту» аль-Фергані містив ці числові виправлення, сам виклад не наголошував на математиці астрономічної теорії Птолемея, а натомість був більше зосереджений на передачі концептуальних частин теорії у легкозрозумілій формі[10]. Іоанн Севільський переклав книгу аль-Фергані латиною 1135 року, а Герард Кремонський — 1175 року[10]. Ці переклади залишалися дуже популярними в Європі до часів Регіомонтана. Ймовірно, саме з творів аль-Фергані Данте Аліг'єрі почерпнув свої знання про астрономію Птолемея, використані в «Божественній комедії», «Пирі» та інших його творах[11][12]. Десь між 1231 і 1235 роками Яків Анатолі переклав «Елементи» на іврит[8]. Цей переклад «Елементів» містить додатковий розділ, що обговорює 48 сузір'їв Птолемея, який, ймовірно, також був написаний аль-Фергані, але не зустрічається в інших перекладах книги[8]. Спираючись переважно на єврейський переклад Анатолі, а також на попередній латинський переклад Іоанна Севільського, Якоб Крістманн у 1590 році створив ще один латинський переклад «Елементів»[6][8]. У XVII столітті голландський сходознавець Якобус Голіус опублікував арабський текст на основі рукопису, який він придбав на Близькому Сході, доповнивши його власним латинським перекладом, а також численними примітками та виправленнями[13].

Аль-Фергані також написав кілька праць про астрономічні інструменти. Найвідомішою з них є трактат про астролябію — найстаріший збережений документ, що детально описує теоретичну конструкцію та використання цього інструменту[7]. Хоча історичні джерела вказують на те, що, ймовірно, існували інші праці про теорію астролябії (включно з однією, написаною аль-Хорезмі), які поширювалися приблизно в той час, коли аль-Фергані писав свій трактат, аль-Фергані зазначає у своєму трактаті, що йому не було відомо про такі документи, що свідчить про те, що його трактат був суто оригінальною роботою[14][15]. Трактат аль-Фергані про астролябію забезпечує математичну основу для побудови астролябії, а також таблиці, що містять тисячі точок даних, які дозволяють будувати астролябії, функціонуючі на різних довготах[15][10]. Хоча в цій роботі представлено теоретичну основу для побудови астролябії, у трактаті бракувало конкретних методів фізичної побудови, оскільки метою трактату було не давати інструкції щодо побудови астролябії, а радше надати математичне обґрунтування роботи астролябії[7][14]. Праця «Кітаб аль-Фіхріст» Ібн аль-Надіма свідчить про те, що аль-Фергані також написав книги про використання та функції сонячних годинників, хоча дотепер вона не зберіглась[7][16].

У XV столітті Христофор Колумб використав оцінку довжини кола Землі, запропоновану аль-Фергані, як основу для своїх подорожей до Америки. Однак Колумб помилково прийняв приблизно 2000-метрову арабську милю аль-Фергані за 1480-метрову римську милю. Ця помилка призвела до недооцінки довжини кола Землі, що змусило його поплисти до Північної Америки, вважаючи, що так він скорочує шлях до Азії[17][18].

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж Abdukhalimov, Bahrom (1999). Ahmad al-Farghani and His "Compendium of Astronomy". Journal of Islamic Studies. 10 (2): 142—158. doi:10.1093/jis/10.2.142. ISSN 0955-2340. JSTOR 26198032.
  2. ↑ Science, "The Cambridge History of Islam", Vol. 2, ed. P. M. Holt, Ann K. S. Lambton, Bernard Lewis, (Cambridge University Press, 1978), 760.
  3. ↑ "Al-Farghani." The Columbia Encyclopedia, 6th ed.. . Encyclopedia.com. 6 Dec. 2018 https://www.encyclopedia.com .
  4. ↑ Sir Patrick Moore, The Data Book of Astronomy, CRC Press, 2000, BG 48ref Henry Corbin, The Voyage and the Messenger: Iran and Philosophy, North Atlantic Books, 1998, pg 44
  5. ↑ Texts, Documents and Artefacts: Islamic Studies in Honour of D.S. Richards. Edited by Chase F. Robinson, Brill Academic Publishers, BG 25.
  6. ↑ а б в г д е Complete Dictionary of Scientific Biography. Detroit, MI: Charles Scribner's Sons. 2007. ISBN 978-0-684-31559-1.
  7. ↑ а б в г Palmeri, JoAnn; Bolt, Marvin (2014). Biographical Encyclopedia of Astronomers. New York: Springer. ISBN 978-1-4419-9917-7.
  8. ↑ а б в г Sela, Shlomo (2016). Al-Farghānī on the 48 Ptolemaic Constellations: A Newly Discovered Text in Hebrew Translation. Aleph. 16 (2): 249—365. doi:10.2979/aleph.16.2.249. ISSN 1565-1525. JSTOR 10.2979/aleph.16.2.249.
  9. ↑ а б Dallal, Ahmad (2010). Islam, Science, and the Challenge of History. Yale University Press. с. 32. ISBN 9780300159110.
  10. ↑ а б в Selin, Helaine (2008). Encyclopaedia of the History of Science, Technology, and Medicine in Non-Western Cultures. Dordrecht: Springer. ISBN 978-1-4020-4425-0.
  11. ↑ Mary A. Orr, Dante and the Early Astronomers (London: Gall and Inglis, 1913), 233-34.
  12. ↑ Scott, John A. (2004). Understanding Dante. Notre Dame: U of Notre Dame P. с. 22. ISBN 978-0-268-04451-0.
  13. ↑ Alfraganus: Elementa astronomica, арабською й латиною, 1669, перекладені Голіусом. «Alfraganus» — середньовічне латинське написання імені Аль-Фергані.
  14. ↑ а б Al-Farghānī On the Astrolabe, Richard Lorch (Ed.), in: Boethius, Band 52, Franz Steiner Verlag, Stuttgart (2005). Historia Mathematica (англ.). 34 (4): 433—434. 1 листопада 2007. doi:10.1016/j.hm.2006.11.003. ISBN 3-515-08713-3. ISSN 0315-0860.
  15. ↑ а б Al-Farghani (2005). On the Astrolabe. Steiner. ISBN 978-3515087131.
  16. ↑ Lorch, Richard; Kunitzsch, Paul (1 квітня 2013). al-Farghānī. Encyclopaedia of Islam, THREE (англ.). doi:10.1163/1573-3912_ei3_com_26973.
  17. ↑ Douglas McCormick (2012), Columbus’s Geographical Miscalculations, IEEE
  18. ↑ S. Frederick Starr (2013), So, Who Did Discover America?, History Today, Volume 63, Issue 12

Література

  • Sabra, Abdelhamid I. Farghānī, Abu'l-ʿAbbās Aḥmad Ibn Muḥammad Ibn Kathīr al- // Dictionary of Scientific Biography. — New York : Charles Scribner's Sons, 1971. — Vol. 4. — P. 541–545. — ISBN 0-684-10114-9.
  • DeYoung, Gregg. Farghānī: Abū al-ʿAbbās Aḥmad ibn Muḥammad ibn Kathīr al-Farghānī // The Biographical Encyclopedia of Astronomers / Thomas Hockey; et al. (eds.). — New York : Springer, 2007. — P. 357. — ISBN 978-0-387-31022-0.
  • Jacobus Golius (ed.), كتاب محمد بن كثير الفرغاني في الحركات السماوية وجوامع علم النجوم، بتفسير الشيخ الفاضل يعقوب غوليوس / Muhammedis Fil. Ketiri Ferganensis, qui vulgo Alfraganus dicitur, Elementa astronomica, Arabicè & Latinè. Cum notis ad res exoticas sive Orientales, quae in iis occurrunt, Amsterdam 1669; Reprint Frankfurt 1986 and 1997.
  • El-Fergânî, The Elements of Astronomy, textual analysis, translation into Turkish, critical edition & facsimile by Yavuz Unat, edited by Şinasi Tekin & Gönül Alpay Tekin, Harvard University 1998.
  • Elements of Chronology and Astronomy - Muhamedis Alfragani Arabis Chronologica et astronomica elementa (лат.).
  • Richard Lorch (ed.), Al-Farghānī on the Astrolabe. Arabic text edited with translation and commentary, Stuttgart, 2005, ISBN 3-515-08713-3.
  • Yavuz Unat, El-Fergânî, Cevami İlm en-Nucûm ve Usûl el-Harekât es-Semâviyye, Astronominin Özeti ve Göğün Hareketlerinin Esası, T.C. Kültür ve Turizm Bakanlığı, Bilimin ve Felsefenin Doğulu Öncüleri Dizisi 14, Ankara 2012.
  • Yavuz Unat, «Fergânî’nin ‘Astronominin Özeti ve Göğün Hareketlerinin Esasları’ Adlı Astronomi Eseri», DTCF Dergisi, Cilt 38, Sayı 1–2, Ankara 1998, s. 405—423.
  • Paul Lunde, Al-Farghani and the «Short Degree», 1992, Saudi Aramco World

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).