YaChudo

Аль-Вафа

Переглядів: 0. Оновлено 07.11.2026.

Аль-Вафа (нафтогазоконденсатне родовище)
28°00′00″ пн. ш. 19°58′00″ сх. д. / 28° пн. ш. 19.96667° сх. д.
Країна  Лівія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Тип нафтове родовище Редагувати інформацію у Вікіданих
Аль-Вафа (нафтогазоконденсатне родовище). Карта розташування: Лівія
Аль-Вафа (нафтогазоконденсатне родовище)
Аль-Вафа (нафтогазоконденсатне родовище)
Аль-Вафа (нафтогазоконденсатне родовище) (Лівія)
Мапа

Аль-Вафа (Al Wafa) — нафтогазоконденсатне родовище на крайньому заході Лівії в басейні Гадамес, станом на середину 2010-х друге за розміром початкових запасів газу родовище країни після офшорного Бахр-Ессалам.

Загаоьна інформація

Знаходиться за 150 км на південь від відомої оази Гадамес, поряд з алжирським кордоном. По суті Аль-Вафа є продовженням гігантського алжирського родовища Алрар, відкритого у 1980 році. В 1991-му компанія Sirte Oil виявила газові поклади і на лівійській території, у відкладеннях середнього девону.

Первісно геологічні запаси газу родовища оцінювались у 78 млрд м3, видобувні у 62 млрд м3[2] (крім того, біля 100 млн барелів конденсату[3]). Станом на середину 2010-х років оцінка початкових видобувних запасів зросла до 115 млрд м3 газу.[4]

Розробка

Розробка стартувала в 2004 році з рівня 12,7 млн м3 газу, а також 23 000 барелів нафти та 15 000 барелів конденсату на добу.[5] Для цього спорудили 15 нафтових, 2 газові, 6 водяних та 1 водонагнітальну свердовину.[6] Станом на 2014 рік Аль-Вафа з показником 17,5 млн м3 на добу було другим за обсягами видобутку газу в Лівії, поступаючись лише офшорному Бахр-Ессалам.[7]

На Аль-Вафа газ проходить підготовку осушку, вилучення вуглекислого газу та зрідженого нафтового газу (ЗНГ, пропан-бутанова фракція).

Видачу продукції організували по трубопровідній системі Аль-Вафа – Мелліта.

Для обслуговування потреб родовища встановлена власна електростанція із трьох газових турбін потужністю по 25 МВт.[6]

Заворушення у Лівії після скинення Муаммара Каддафі могли призводити до проблем із видачею продукції родовища, оскільки траса газопроводу проходила через район міста Налут, мешканці якого з часів повалення диктатора мали сильний збройний загін та вимагали своєї частки. Таке, наприклад, відбулось у березні 2017 року, коли налютці вимагали погасити заборгованість за їх участь в силах охорони нафтогазових об'єктів.[8]

Перед тим, у 2015 році, родовище вже блокували місцеві мешканці, що зажадали прийняти їх на роботу як охоронців.[9]

Примітки

  1. ↑ GEOnet Names Server — 2018.
  2. ↑ GAS ACCUMULATIONS, RESERVES AND FUTURE POTENTIAL IN Libya” Barsoum T.K (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 1 грудня 2017.
  3. ↑ LIBYA - Sirte Oil Co. - Free Online Library. www.thefreelibrary.com. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 1 грудня 2017.
  4. ↑ Hallett, Don; Clark-Lowes, Daniel (8 березня 2017). Petroleum Geology of Libya (англ.). Elsevier. ISBN 9780444635198. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 1 грудня 2017.
  5. ↑ Tawadros, Edward (2 листопада 2011). Geology of North Africa (англ.). CRC Press. ISBN 9780203130612. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 1 грудня 2017.
  6. ↑ а б Eni Field Trip Libya October, 2004 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 січня 2018. [Архівовано 2018-01-14 у Wayback Machine.]
  7. ↑ NOC - Libya download. Vdocuments.site (англ.). Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 1 грудня 2017.
  8. ↑ Protesters close gas pipeline in western Libya | The Libya Observer. www.libyaobserver.ly (англ.). Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 1 грудня 2017.
  9. ↑ Libyan News Agency - Work Resumes at Al-Irada and Sahel Gas Fields . www.lana-news.ly. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 1 грудня 2017.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).