YaChudo

Аль-Амір

Переглядів: 0. Оновлено 25.10.2026.

Аль-Амір
الآمر بأحكام الله
араб. منصور ابن أحمد ابن معد أبو علي[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Динар 1118 року
Народився31 грудня 1096 або 1097[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Каїр Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер7 жовтня 1130 або 1130[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Каїр, Фатіміди Редагувати інформацію у Вікіданих
·різана рана Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаФатіміди Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьараб
Діяльністьімам, халіф, політик Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання моварабська[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Титулхаліф
ПосадаФатімідський халіфd і Ismaili imamd Редагувати інформацію у Вікіданих
Термін[[Список керівників держав 1101 року

|1101]]-[[Список керівників держав 1130 року

|1130]] роки
Попередникаль-Мусталі
Наступникаль-Хафіз
Конфесіяісмаїлізм
РідФатіміди
Батькоаль-Мусталі
ДітиАбу'л-Касім аль-Махді

Мансур аль-Амір бі-Акіміллах (*31 грудня 1096 —7 жовтня 1130) — ісмаїлітський халіф у 1101—1130 роках.

Життєпис

Походив з династії Фатімідів. Син аль-Мусталі. Був зовсім малим, коли після смерті батька у 1101 році успадкував трон. З огляду на це фактичним володарем залишився візир Шаханшах ібн Бадр.

Водночас цей період позначений боротьбою з Єрусалимським королівством за прибережні та палестинські володіння. 1102 року фатімідські війська зазнали поразки від хрестоносців у битві при Аскалоні, але того ж року зуміли перемогти у битві при Рамлі. У 1104 році було втрачено міста Акку і Сарепту. У 1105 році війська на чолі із Шаханшахом зазнали поразки у Другій битві при Рамлі. Після цього було втрачено місто Аскалон і Йоппе. У 1110 році було залишено Бейрут, 1111 року — Сайду. У 1115 році вдалося не допустити вторгнення хрестоносців до Синайського півострова.

У 1121 році халіф аль-Амір, якому наскучила тривала опіка Шаханшаха, наказав убити його, після чого справи стали швидко занепадати. Самостійно аль-Амір володарював безладно, допускаючи численні прояви свавілля і жорстокості. У 1130 році його було вбито під час прогулянки змовниками-нізаритами. Владу успадкував двоюрідний брат аль-Хафіз.

Примітки

  1. ↑ а б в г الزركلي خ. ا. الأعلام: قاموس تراجم لأشهر الرجال والنساء من العرب والمستعربين والمستشرقين — 15 — بيروت: دار العلم للملايين, 2002. — Т. 7. — С. 297.
  2. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.

Джерела

  • Daftary, Farhad (1994). The Ismā'īlīs: their history and doctrines (Repr. ed.). Cambridge [u.a.]: Cambridge Univ. Press. pp. 261—265. ISBN 9780521429740
  • Hans E. Mayer: Mélanges sur l'histoire du royaume Latin de Jérusalem. Imprimerie Nationale, Paris 1983 (Mémoires de l'Académie des inscriptions et belles-lettres; 5)

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).