YaChudo

Алтестове

Переглядів: 0. Оновлено 24.10.2026.

село Алтестове
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район Одеський район
Тер. громада Нерубайська сільська територіальна громада
Код КАТОТТГ UA51100230020055744 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Засноване 1793
Перша згадка 1793 (233 роки)[1]
Колишня назва Волянівка
Ульянівка
Алтеста
Кутеньовка
Населення 189
Площа 0,47 км²
Густота населення 402,13 осіб/км²
Поштовий індекс 67660
Телефонний код +380 482
Географічні дані
Географічні координати 46°37′52″ пн. ш. 30°32′54″ сх. д. / 46.63111° пн. ш. 30.54833° сх. д.
Середня висота
над рівнем моря 		11 м
Водойми Хаджибейський лиман
Місцева влада
Адреса ради 67661, Одеська обл., Одеський р-н, с. Нерубайське, пл. Партизан, 4
Карта
Алтестове. Карта розташування: Україна
Алтестове
Алтестове
Алтестове. Карта розташування: Одеська область
Алтестове
Алтестове
Мапа
Мапа

CMNS: Алтестове у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Алте́стове (колишні назви — Волянівка, Ульянівка, Алтеста, Кутеньовка) — село Нерубайської сільської громади Одеського району Одеської області в Україні. Населення становить 189 осіб.

Історія

Землі межиріччя Південного Бугу і Дністра за результатами російсько-турецької війни 1787—1792 років опинилися у складі Російської імперії. Ділянка, на якій розташоване село, дісталася у володіння Андрієві Івановичу Альтесті — чиновнику Колегії закордонних справ, секретареві фаворита Катерини II Платона Зубова. Місце для ділянки Альтесті обирав інженер-підполковник Франц де Воллан. Від імені де Воллана та Альтесті походять історичні та поточна назви села: Воланівка, Волянівка, Деволанівка, Воланово, Ульянівка, Альтестове, Алтеста[2][3].

На початку існування села його мешканці — міщани, що орендували землю. Вони мали статус «підданих», однак не були кріпаками[2].

1802 року село у поміщика Альтесті викупило місто Одеса. Однак градоначальник Арман-Еммануель де Рішельє розпорядився віддати село у володіння графині Єві Мархоцькій. Її чоловік, Ігнацій Сцібор-Мархоцький, заповів село старшій дочці Пульхерії, яка оселилася там із чоловіком Еліушем Малаховським[3].

У селі Воланове (сучасне Алтестове) знаходився маєток Малаховських. Опис земель і родини Малаховських є на сайті одеських краєзнавців[4]; володіння Малаховських поширювалися за села «Вигода», «Палієво», «Алтестова».

Найімовірніше, саме тут одним із Малаховських (ймовірно, Рихард Малаховський) було вперше для теренів України вселено в дику природу кроля європейського (Oryctolagus cuniculus), відомого в мисливській літературі як «дикий кролик», а в краєзнавчій — як «заєць Малаховського».

Херсонський краєзнавець Йосип Пачоський писав про дикого кроля так: «Дикій кроликъ (Lepus cuniculus Auct.). … Въ Херсонской губерніи дикій кроликъ былъ привезенъ въ Одесскій уѣздъ землевладельцемъ Малаховскимъ, аклиматизировался тамъ въ южной части и обитаетъ теперь какъ дикое животное, преимущественно, въ норахъ по обрывамъ надъ моремъ и лиманами. Его именуют тамъ зайцемъ Малаховскаго»[5].

Під час Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 3 жителі села[6].

Населення

Історична динаміка чисельності населення села
Рік Кількість Джерело
1795 86 [2]
1809 97
1846 112
1887 94
1896 93
1916 249
1989 190 [7]
2001 189 [8]
2021 189 [9]

На мапі Херсонської губернії 1869 року вказано 50 дворів[10].

Мовний розподіл населення (за даними перепису населення 2001 року)
Мова[11] Кількість Відсоток
українська 148 78.31 %
російська 39 20.63 %
болгарська 1 0.53 %
інші/не вказали 1 0.53 %
Усього 189 100 %

Видатні уродженці

Див. також

Джерела

  1. ↑ Забіянов Є. Перша письмова згадка про село Алтестове. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 1 серпня 2020.
  2. ↑ а б в Аргатюк С., Сапожников И. Андрей Альтести — авантюрист и джентльмен удачи из Рагузы (Дубровника) и его имение в окрестностях Одессы // Південний захід. Одесика. Історико-краєзнавчий науковий альманах. — Одеса : Друкарський дім, 2021. — Вип. 31. — С. 80-82. (рос.)
  3. ↑ а б Забіянов Є. Перша письмова згадка про село Алтестове // Біляївська районна газета «Південна зоря нова». — 2020. — № 51 (18 липня). — С. 2.
  4. ↑ Аргатюк, С. С. [1] [Архівовано 4 листопада 2017 у Wayback Machine.] // Краевед (вебсайт). Одесса, 2017.
  5. ↑ Пачоский, I. К. Объяснительный каталогъ Естественно-Историческаго музея Херсонскаго губернскаго земства. Херсонъ: Типогр. наслед. О. Д. Ходушиной, 1906. 204 с.
  6. ↑ Алтестове. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  7. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
  9. ↑ 2021-2022 РОКИ | Нерубайська громада, Одеська область, Одеський район. nerubayska-gromada.gov.ua (укр.). Процитовано 1 лютого 2026.
  10. ↑ Трёхвёрстная военно-топографическая карта Российской империи, ряд XXX, лист 9, 1869 год
  11. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
Одеська область Це незавершена стаття з географії Одеської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).