YaChudo

Ален Бакстер

Переглядів: 1. Оновлено 10.11.2026.

Ален Бакстер
Загальна інформація
Громадянство Велика Британія Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняBadenoch and Strathspeyd
Единбург Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився26 грудня 1973 (52 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Единбург, Шотландія, Велика Британія[1][2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Зріст179 см Редагувати інформацію у Вікіданих
Вага85 кг Редагувати інформацію у Вікіданих
Вебсторінкаalainbaxter.co.uk Редагувати інформацію у Вікіданих
Спорт
Вид спортугірськолижний спорт Редагувати інформацію у Вікіданих

Ален Бакстер (англ. Alain Baxter; нар. 26 грудня 1973, Единбург, Шотландія) — шотландський гірськолижник, який спеціалізувався на слаломі. Найбільше відомий тим, що після здобуття третього місця в чоловічому слаломі на зимових Олімпійських іграх 2002 року не пройшов допінг-контроль, унаслідок чого був позбавлений бронзової медалі, що викликало суперечки. Якби його не позбавили бронзової медалі, він став би першим британцем, який здобув олімпійську нагороду в лижному виді спорту. Причиною виявлення забороненої речовини в його сечі стало використання назального інгалятора, придбаного у США. Йому дозволили повернутися до змагань, хоча його апеляцію щодо повернення медалі не задовольнили. У 1991—2009 роках виступав на змаганнях Міжнародної федерації лижного спорту і був відомий під прізвиськом «Горець». У змаганнях Кубка світу він 11 разів фінішував у першій п'ятнадцятці та чотири рази входив до першої десятки.

Ранні роки

Народився 26 грудня 1973 року в Единбурзі, Шотландія[4] в сім'ї Ієна та Сью Бакстер — членів британської збірної з лижного спорту. Батько Бакстера назвав його на честь Алана Брека Стюарта, бунтівного персонажа роману «Викрадений» Роберта Луїса Стівенсона[5]. Французьке написання наштовхнуло деяких на думку, що його назвали на честь французького гірськолижника Алена Пенза, одного з найсильніших слаломістів 1970-х років[6]. Бакстер здобув освіту у середній школі Кінгуссі[5].

Кар'єра лижника

1991 року, у 16 років, його обрали до складу збірної Великої Британії з гірськолижного спорту[7]. Перші десять років своєї спортивної кар'єри Бакстер виступав майже без фінансової підтримки[8]. Австрійські журналісти дали йому прізвисько «Горець»[9]. Він поступово підіймався у світовому рейтингу, зрештою увійшовши до першої сотні перед зимовими Олімпійськими іграми 1998 року в Нагано[10]. У Нагано в гігантському слаломі він неправильно пройшов ворота й був дискваліфікований, хоча на попередній проміжній відсічці мав 15-й результат[11]. У підсумку в гігантському слаломі він посів 31-ше місце[12].

Його найкращий результат на Кубку світу — 4-те місце в Оре 11 березня 2001 року[13]. Це був найвищий результат Великої Британії в гірськолижних змаганнях за останні двадцять років[12]. 2001 року він ще тричі потрапляв до першої десятки[14]. 2001 року у Венгені він фінішував сьомим у слаломі Кубка світу, що стало найкращим результатом британця у Швейцарії[15].

Перед зимовими Олімпійськими іграми 2002 року лижні технології швидко розвивалися, і Бакстер розумів, що його спонсор Head не встигає за розвитком, якого досягли інші виробники лиж[11].

Олімпійські ігри у Солт-Лейк-Сіті

23 лютого 2002 року на Олімпійських іграх у Солт-Лейк-Сіті Бакстер увійшов в історію британського спорту, ставши першим британським гірськолижником, який здобув олімпійську нагороду у гірськолижному спорті — бронзову медаль[16]. У чоловічому слаломі він посідав восьме місце після першої спроби, а після другого заїзду піднявся на третє[17]. Джеймс Коув перебував у Солт-Лейк-Сіті, де висвітлював змагання для BBC, й очікував від Бакстера результату в першій десятці. Коли Бакстер несподівано здобув бронзову медаль, Коуву довелося терміново знайти телевізійний фургон із супутниковим зв'язком, щоб передати сюжет[18]. Перед змаганнями він пофарбував волосся у візерунок хреста Андрія Первозваного, як на прапорі Шотландії[19]. Британська олімпійська асоціація зобов'язала його прибрати цей політичний символ, але синя фарба, яку він використав, щоб приховати білий хрест, мала інший відтінок, тому візерунок все одно залишався чітко помітним[20].

Суперечки навколо медалі

1 березня, коли Бакстер залишав Олімпійське селище, щоб повернутися додому, Британська олімпійська асоціація повідомила йому, що аналіз зданого ним зразка виявив позитивний результат на заборонену речовину[21]. Бакстер повернувся додому в Авімор, де його зустріли як героя: містом пройшов парад на відкритому автобусі. 5 березня Британська олімпійська асоціація оприлюднила заяву від його імені, повідомивши, що він не пройшов допінг-тест: у його сечі було виявлено заборонену речовину — метамфетамін[22]. Бакстер заявив, що не вживав цю речовину свідомо, і що не робитиме жодних подальших заяв, доки розслідувальна та дисциплінарна комісії МОК не ухвалять рішення у його справі[23]. Після того як перший зразок дав позитивний результат, очікувалося, що розпочнеться дисциплінарний розгляд, а Британська олімпійська асоціація запропонувала йому свою підтримку[24]. Міжнародний олімпійський комітет провів закрите дводенне слухання в Лозанні, на якому Бакстер мав можливість виступити, а рішення у справі очікувалося наступного тижня[25][26]. 21 березня Бакстер провів у Лондоні пресконференцію, на якій заявив, що, на його переконання, позитивний результат тесту міг бути спричинений назальним інгалятором, який він використовував[27]. МОК оголосив рішення свого виконавчого комітету: Бакстера було дискваліфіковано, і йому наказали повернути медаль. Бакстер повернув медаль, яку згодом передали австрійському гірськолижнику Беньяміну Райху[28].

Аналізи сечі

Бакстер надав зразок сечі одразу після змагань 23 лютого[29]. Перші повідомлення свідчили, що в його зразку сечі виявили сліди забороненого стимулятора метамфетаміну. Британська олімпійська асоціація офіційно звернулася до МОК із проханням провести додатковий аналіз зразка Бакстера, щоб визначити, яка саме з двох форм цієї речовини була присутня[30]. Поглиблений аналіз показав, що виявленою речовиною був левометамфетамін — лівообертальний ізомер метамфетаміну, який не має істотних стимулювальних властивостей. Пізніше Бакстер підтвердив, що джерелом левометамфетаміну був назальний інгалятор Vicks, яким він користувався під час перебування у США. Він не знав, що склад цього засобу відрізнявся від складу версії, яка продавалася у Великій Британії. Міжнародна федерація лижного спорту прийняла його пояснення та 2 червня оголосила, що вимагатиме від нього 3-місячної дискваліфікації[31][32] на тій підставі, що це було перше порушення ненавмисного вживання забороненої речовини[33]. Це покарання означало, що він пропустить перший місяць Чемпіонату світу 2002—2003. Наприкінці червня його сторона подала апеляцію[33].

Апеляція до Міжнародної федерації лижного спорту

Британська федерація лижного спорту та сноубордингу звернулася до Спортивного арбітражного суду у Лозанні — вищої інстанції для вирішення спортивних суперечок. Слухання у справі відбулися 30 вересня 2002 року. Апеляцію було задоволено, а його дискваліфікацію скасовано[34]. Це дало команді Бакстера великі сподівання перед наступною апеляцією щодо повернення йому медалі.

Апеляція

Британська олімпійська асоціація допомогла з апеляцією щодо втрати медалі і забезпечила її фінансуванням. У жовтні 2002 року його апеляцію щодо медалі розглянув Спортивний арбітражний суд у Лозанні[35]. Підставою для апеляції було те, що левометамфетамін, який містився в американському інгаляторі Vicks, є неактивним ізомером метамфетаміну. Спортивний арбітражний суд і МОК погодилися, що Бакстер не вживав цю речовину навмисно[36]. Відповідно до принципу суворої відповідальності, спортсмени несуть відповідальність навіть у випадку ненавмисного вживання будь-якої форми речовини, яка потенційно може впливати на спортивні результати. Через це багато спортсменів були позбавлені медалей. Засоби від застуди та інші безрецептурні ліки є найпоширенішими джерелами слідових кількостей амфетамінів та інших стимуляторів. Його апеляція ґрунтувалася на питанні, чи має левометамфетамін властивості, що можуть покращувати спортивні результати. Представники Vicks й інші експерти пояснювали, що ця речовина є протинабряковим засобом і має незначні стимулювальні властивості. Лікар Дон Кетлін наполягав, що у списку заборонених речовин не було окремого уточнення щодо ізомерів, тому до списку входили всі форми речовини, а принцип суворої відповідальності мав застосовуватися. Це викликало особливі суперечки, оскільки у лабораторії Кетліна позитивні результати на стимулятори отримали 100 американських спортсменів, які здобули 19 медалей, однак їм дозволили продовжити виступи. Крім того, доктор Кетлін входив до складу тристоронньої комісії, яка регулярно дозволяла американським олімпійцям, зокрема Карлу Льюїсу, продовжувати змагання попри позитивні допінг-тести[37][38]. Переважна більшість спортсменів, згаданих у документах Вейда Ексума, мали позитивні результати тестів на стимулятори з безрецептурних засобів від застуди. Більшість із них отримали дозвіл продовжити виступи після пояснення, що вживали ці речовини ненавмисно[39][40].

Апеляційна команда Бакстера на чолі з професором Арнольдом Беккетом, колишнім членом медичної комісії МОК, вважала позицію доктора Кетліна «суперечливою». Беккет заявив: «Те, про що нам повідомляють у США, дуже мене обурює, особливо у зв'язку зі справою Алена Бакстера. Він не вживав забороненої речовини, оскільки левометамфетамін не був у списку заборонених, але саме докази доктора Кетліна апеляційна комісія визнала переконливими».

Суд підтвердив рішення МОК про дискваліфікацію Бакстера[35][41]. У рішенні суду зазначалося: «Колегія не позбавлена співчуття до пана Бакстера, який видається щирою та чесною людиною, що не мала наміру отримати перевагу у змаганні»[35]:8. Однак вони дійшли висновку, що порушення було скоєно, і тому не стали повертати йому медаль[42]. У грудні 2002 року Райх отримав бронзову медаль[43].

Повернення до змагань

У жовтні 2002 року, напередодні рішення про апеляцію, спонсор Бакстера, компанія Drambuie, оголосила, що продовжить підтримувати його у сезоні 2002/2003[44]. 2004 року він здобув свій сьомий титул чемпіона Великої Британії зі слалому[45],— рекорд, який залишався неперевершеним, доки Дейв Райдінґ також не здобув свій сьомий титул у 2016 році[46].

Після подій у Солт-Лейк-Сіті Бакстер залишався найкращим британським гірськолижником у світовому рейтингу. Він здобув визнання у провідних гірськолижних країнах і протягом своєї кар'єри вважався однією з найпомітніших постатей британського гірськолижного спорту.

Він брав участь у зимових Олімпійських іграх 2006 року в Турині, де посів 16-те місце в слаломі[47].

2008 року через тривалі проблеми з фінансуванням Бакстер позував оголеним для фотографа Тревора Єрбері, який створив календар у жанрі «художнього ню»[48][49][50]. Через постійні проблеми зі спиною у квітні 2009 року, у 35 років, оголосив про завершення своєї змагальної кар'єри в лижному спорті[51].

Робота тренером

Після завершення змагальної кар'єри Бакстер керував лижним магазином і службою підбору лижних черевиків у Стерлінгу[52][53]. У лютому 2014 року було опубліковано онлайн-петицію з закликом повернути йому медаль[54]. 2016 року інтерес до петиції знову зріс[55].

У травні 2021 року GB Snowsport оголосила, що Бакстер приєднається до чоловічої збірної з гірськолижного спорту для виступів на Кубку світу, отримавши посаду тренера з підготовки спортсменів високого рівня.[56].

Інші види спорту

У юності Бакстер грав у хокей з шайбою в команді «Авімор Блекгокс»[5]. контракт професійного хокеїста, але він відмовився, вирішивши зосередитися на лижному спорті[12]. Він також грав у шинті і виступав за клуб «Кінкрейг Шинті»[57][58].

2004 року переміг у британському змаганні Superstars, випередивши Дуейна Ладеджо, який став чемпіоном 2003 року[59][60].

2009 року оголосив про завершення кар'єри у швидкісному гірськолижному спорті і заявив про плани спробувати себе у трековому велоспорті[61]. Він отримав певну підтримку від програми пошуку та переходу талантів Шотландського інституту спорту[62]. 5 грудня 2009 року Бакстер дебютував у трекових велоперегонах на велодромі в Манчестері, взявши участь у спринті на 200 метрів у рамках серії Revolution[63]. Він сподівався взяти участь у змаганнях на Іграх Співдружності 2010 року в Делі, але йому було складно отримати достатньо часу для тренувань на треку через інші зобов'язання, зокрема роботу у складі коментаторської команди BBC на зимових Олімпійських іграх 2010 року[64].

2015 року взяв участь у змаганнях Red Bull Crashed Ice з айс-кросу у Белфасті та Квебеку у складі шотландської команди[65][66]. У Квебеку він кваліфікувався до фіналу, але знявся з фінального заїзду через перелом ребер[66].

Сім'я

Його брат, Ноель Бакстер, також є гірськолижником[67]. Його двоюрідна сестра Леслі Маккенна — провідна професійна сноубордистка та переможниця двох Кубків світу[68].

2006 року одружився з підприємицею Шейлою Доу[69]. Вони познайомилися на весіллі лижник Фінлі Мікеля роком раніше[4][49]. У пари троє дітей[52].

Відзнаки

2014 року ухвалили рішення назвати житловий комплекс в Авіморі на його честь[70]. Наступного року відкрився комплекс «Alain Baxter Court»[71].

Примітки

  1. ↑ http://www.redbullcrashedice.com/en_GB/article/olympic-skier-chasing-ice-cross-downhill-glory
  2. ↑ http://www.edinburghnews.scotsman.com/news/fresh-bid-to-win-back-baxter-s-bronze-1-3304223
  3. ↑ http://www.edinburghnews.scotsman.com/news/alain-baxter-medal-petition-tops-4200-signatures-1-3308337
  4. ↑ а б Team GB: Ones to watch. BBC News. 8 лютого 2006. Процитовано 1 липня 2017.
  5. ↑ а б в Rowbottom, Mike (21 листопада 2005). An email conversation with Alain Baxter: 'I just wanted my career back. Some people still don't believe me'. The Independent. Архів оригіналу за 13 вересня 2016. Процитовано 29 серпня 2016.
  6. ↑ The Highlander returns. BBC News. 11 січня 2002.
  7. ↑ Build-up begins for top skiers. The Herald. 16 листопада 1991. Процитовано 29 серпня 2016.
  8. ↑ Harris, Nick (6 березня 2002). Skiing: Baxter's long ascent to top. The Independent. Архів оригіналу за 29 серпня 2016. Процитовано 21 серпня 2016.
  9. ↑ Sutherland, Gary (10 лютого 2002). The fabulous Baxter boys. Scotland on Sunday. Процитовано 21 серпня 2016.
  10. ↑ Scots selected for Olympics. The Herald. 20 січня 1998. Процитовано 9 червня 2024.
  11. ↑ а б Nichols, Pete (6 березня 2002). Profile: Journeyman skier whose medal surprised even himself. The Guardian. Процитовано 21 серпня 2016.
  12. ↑ а б в Who the Dickens is Alain Baxter?. The Guardian. 16 жовтня 2002. Процитовано 9 червня 2024.
  13. ↑ Who the Dickens is Alain Baxter?. The Guardian. 16 жовтня 2002. Процитовано 9 червня 2024.
  14. ↑ Шаблон:FIS alpine skier
  15. ↑ Robertson, Andi (15 січня 2001). Baxter now in seventh heaven. The Herald. Glasgow. Процитовано 21 серпня 2016.
  16. ↑ White, Jim (11 листопада 2002). Interview: Alain Baxter. The Guardian. Процитовано 1 липня 2017.
  17. ↑ Baxter grabs bronze for Britain. BBC News. 23 лютого 2002.
  18. ↑ 161: James Cove, Founder of Planetski.eu – The Ski Podcast (амер.). 13 березня 2023. Процитовано 6 листопада 2025.
  19. ↑ Drysdale, Neil; Hannan, Martin (24 лютого 2002). Baxter's Coup. Scotland on Sunday. Процитовано 20 серпня 2016.
  20. ↑ Bathgate, Stuart (28 лютого 2002). Britain worth dyeing for, says Baxter. The Scotsman. Процитовано 29 червня 2017.
  21. ↑ White, Jim (11 листопада 2002). Interview: Alain Baxter. The Guardian. Процитовано 20 серпня 2016.
  22. ↑ British skier fails drugs test. BBC News. 5 березня 2002.
  23. ↑ Baxter tests positive. The Guardian. 5 березня 2002. Процитовано 29 червня 2017.
  24. ↑ Harris, Nick (7 березня 2002). Skiing: Baxter has little chance to retain medal. The Independent. Архів оригіналу за 13 листопада 2017. Процитовано 29 червня 2017.
  25. ↑ Hutter, Giselle (13 березня 2002). Baxter handed weekend hearing. The Scotsman. Процитовано 2 липня 2017.
  26. ↑ Mackay, Duncan (13 березня 2002). Date set for Baxter drug hearing. The Guardian. Процитовано 21 серпня 2016.
  27. ↑ Harris, Nick (22 березня 2002). Skiing: Ruling gives Baxter hope for Olympics. The Independent. Архів оригіналу за 13 листопада 2017. Процитовано 29 червня 2017.
  28. ↑ Baxter hands back his bronze medal to IOC. The Scotsman. 29 березня 2002. Процитовано 21 серпня 2016.
  29. ↑ Baxter: How I blew Olympic glory. BBC News. 21 березня 2002.
  30. ↑ Plummer, David (11 квітня 2002). Baxter to take medal appeal to the top. The Guardian. Процитовано 21 серпня 2016.
  31. ↑ Harris, Nick (3 червня 2002). Skiing: Baxter hit with three-month ban. The Independent. Архів оригіналу за 29 серпня 2016. Процитовано 21 серпня 2016.
  32. ↑ Mackay, Duncan (2 червня 2002). Baxter let off with minimum ban. The Guardian. Процитовано 29 серпня 2016.
  33. ↑ а б Fresh battle begins as Baxter appeals against three-month ban from skiing. The Scotsman. 27 червня 2002. Процитовано 21 серпня 2016.
  34. ↑ Arbitration CAS 2002/A/396, Baxter/International Ski Federation (FIS), award of 30 September 2002 (PDF). Court of Arbitration for Sport. Процитовано 29 червня 2017.
  35. ↑ а б в Arbitration CAS 2002/A/376 Baxter / International Olympic Committee (IOC), award of 15 October 2002 (PDF). Court of Arbitration for Sport. Процитовано 29 червня 2017.
  36. ↑ Rodgers, Ian (16 жовтня 2002). Skiing: Ruling gives Baxter hope for Olympics. The Independent. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 29 червня 2017.
  37. ↑ Hannan, Martin (27 квітня 2003). Puzzling tale of US's doping appeals. Scotland on Sunday. Процитовано 9 лютого 2014.
  38. ↑ US Track & Field Coverups [Архівовано 7 August 2006 у Wayback Machine.]
  39. ↑ Claims cast suspicion on USOC drug policy. Sports Illustrated. 18 квітня 2003. Архів оригіналу за 21 квітня 2003. Процитовано 9 лютого 2014.
  40. ↑ USOC Drug Czar Dr Wade Exum says athletes were able to bend drug rules. Sports Illustrated. Архів оригіналу за 19 жовтня 2012. Процитовано 9 лютого 2014.
  41. ↑ Fury as Baxter loses medal appeal. The Scotsman. 16 жовтня 2002. Процитовано 21 серпня 2016.
  42. ↑ 'Sincere and honest' Baxter loses medal appeal. The Guardian. 16 жовтня 2002. Процитовано 21 серпня 2016.
  43. ↑ Plus: Skiing; Olympic Bronze Goes to Austrian. The New York Times. 11 грудня 2002. Процитовано 29 серпня 2016.
  44. ↑ Thompson, Anna (18 жовтня 2002). Baxter hails moral victory. Процитовано 9 червня 2024.
  45. ↑ Baxter and Sharp Win British Titles on thrilling final day. www.sportfocus.com. 26 березня 2004. Процитовано 29 серпня 2016.
  46. ↑ Ryding equals Baxter's record as Brown seals GS victory and overall national title at Delancey British Champs (Пресреліз). British Ski and Snowboard Federation. 25 березня 2016. Архів оригіналу за 5 листопада 2016. Процитовано 29 серпня 2016.
  47. ↑ Baxter's long Olympic wait ends. BBC News. 25 лютого 2006.
  48. ↑ Baxter bares all for Olympic bid. BBC News. 6 листопада 2008.
  49. ↑ а б What I know about women: Alain Baxter. The Scotsman. 16 лютого 2009. Процитовано 1 липня 2017.
  50. ↑ Mitchell, Paul (1 грудня 2008). Alain Baxter: Northern Exposure. The List. Процитовано 9 червня 2024.
  51. ↑ Alain Baxter to retire from competitive skiing. STV News. 2 квітня 2009. Архів оригіналу за 21 серпня 2016. Процитовано 21 серпня 2016.
  52. ↑ а б Usboure, Simon (11 лютого 2014). Alain Baxter: Britain's first medal winner on snow?. The Independent. Архів оригіналу за 12 лютого 2014. Процитовано 21 серпня 2016.
  53. ↑ Sochi 2014: Alain Baxter on winning & losing Olympic bronze. BBC Sport. 12 лютого 2014. Процитовано 8 червня 2024.
  54. ↑ Campaign to return Olympic medal to Alain Baxter. The Scotsman. 13 лютого 2014. Процитовано 29 червня 2017.
  55. ↑ Ross, Calum (19 лютого 2016). Big to give UK's first Winter Olympics medallist his title back. The Press and Journal. Процитовано 9 червня 2024.
  56. ↑ Musgrove, Gavin (14 травня 2021). Aviemore ski great Alain Baxter to join GB Alpine set-up. The Strathspey Herald. Процитовано 9 червня 2024.
  57. ↑ Player shortage forces Kincraig to pull out. 23 січня 2010. Процитовано 9 червня 2024.
  58. ↑ Alba – Airsplaoid. BBC. Процитовано 9 лютого 2014.
  59. ↑ Baxter crowned Superstars king. BBC News. 24 січня 2005.
  60. ↑ Superstars 2003 flashback. BBC Sport. 15 грудня 2004. Процитовано 9 червня 2024.
  61. ↑ Uphill all the way. The Herald. 18 квітня 2009. Процитовано 29 серпня 2016.
  62. ↑ Thompson, Anna (11 червня 2009). Baxter swaps skis for the saddle. BBC News.
  63. ↑ Baxter pleased with cycling debut. BBC News. 7 грудня 2009.
  64. ↑ Baxter becomes trickster. Cycling Weekly. 7 грудня 2009. Процитовано 9 червня 2024.
  65. ↑ McIver, Brian (22 лютого 2015). Scottish skiing pro Alain Baxter swaps his skis for ice skates at Red Bull Crashed Ice event. Daily Record. Процитовано 29 серпня 2016.
  66. ↑ а б McIver, Brian (29 листопада 2015). Scots skiing legend Alain Baxter makes shock impact at Red Bull Crashed Ice by skating over line in best time of tournament with broken ribs. Daily Record. Процитовано 29 серпня 2016.
  67. ↑ Baxter grabs bronze for Britain (брит.). 23 лютого 2002. Процитовано 27 липня 2026.
  68. ↑ Team GB hails Baxter (брит.). 23 лютого 2002. Процитовано 27 липня 2026.
  69. ↑ Big day was no downhill event for ski star. Strathspey Herald. 1 червня 2006. Процитовано 16 липня 2017.[недоступне посилання з 01.06.2020]
  70. ↑ New flats set to be named in honour of Aviemore ski star. Strathspey Herald. 11 квітня 2014. Архів оригіналу за 27 серпня 2016. Процитовано 21 серпня 2016.
  71. ↑ New council houses at Alain Baxter Court, Aviemore (Пресреліз). Highland Council. 9 березня 2015. Процитовано 9 червня 2024.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).