YaChudo

Алегорія

Переглядів: 0. Оновлено 28.10.2026.

Скульптор Матіас Браун. Хронос — алегорія часу, Цитоліби, Чехія
Лоран де Ла Гір. «Алегорія музики з двома путті», 1649 рік

Алего́рія (д.-грец. ἀλληγορία — іносказання) або при́повідь[1] — утілення двопланового художнього зображення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями та характерними ознаками приховуваного. Алегоричні образи переважно є втіленням абстрактних понять, які завжди можна розкрити аналітично. Значення алегорії, на відміну від багатозначного символу, однозначне і відділене від образу; зв'язок між значенням і образом встановлюється за подібністю (наприклад, лев — сила, влада чи царювання).

Образотворче мистецтво

В образотворчому мистецтві виражається певними атрибутами —

  • Феміда — «правосуддя» зображають як жінку з терезами
  • Час (тобто Хронос) — кремезний старий з косою та пісковим годинником
  • Діоніс (бог виноробства) — з гронами винограду
  • Живопис — жінка з пензлями та палітрою художника
  • Алегорія річки — старий з горщиком, з якого ллється вода як натяк на джерело.

Найхарактерніша для середньовічного мистецтва, епохи Відродження, бароко та класицизму.

Серед майстрів, що малювали алегорії, багато майстрів Італії (Сандро Боттічеллі «Алегорія сили», Гверчіно «Алегорія живопису і скульптури», навіть портрет з алегорією маловідомого художника-італійця Джіроламо Бедолі).

В скульптурі мала поширення в декорі та садово-парковому мистецтві доби бароко, де використовували цілі комплекси алегорій — лише

  • чотири пори року
  • чотири пори доби
  • сім смертних гріхів
  • чотири океани
  • шість континентів тощо.

Мовна алегорія

Художня література

У художній літературі алегоричні образи найяскравіше представлені у байках і сатиричних творах. На алегорії ґрунтуються притчі, апологи, гіперболи, мораліте, які здавна використовувалися у релігійних проповідях, полемічних творах, шкільній релігійній драмі. Алегорію вживав Г. Сковорода у філософських трактатах. Двоплановість алегоричного зображення переважно з цензурних мотивів маскується під езоповою мовою, наприклад, фантазія-сатира на 2 дії В. Самійленка «У Гайхан-бея». У драматичній поемі Лесі Українки «Оргія» під виглядом турецької провінції, окупованої римлянами Греції, зображено поневолену Україну. Алегорія, на відміну від метафори, ґрунтується не на перенесенні зовнішніх ознак і властивостей на інший предмет чи явище, а на асоціативному переосмисленні самої сутності явищ і предметів у їх сукупності. Не слід змішувати алегорію з символом, бо він буває багатозначним, а алегорія однозначно виражає суть явища чи предмета. Так само алегорія відрізняється від художнього моделювання чи уподібнення, в якому немає двоплановості зображення. Це стосується й міфу. Тому народні казки про тварин не мають алегоричного змісту, бо в них відсутня двоплановість зображення, персонажі мають характерні від природи риси (хитрість лисиці, хижацтво вовка, вайлуватість ведмедя). Вони тільки моделюють поведінку, взаємини людей (дружба, гостини, спільна праця тощо). Інше — літературні казки чи сучасні «химерно-міфологічні», «химерно-притчеві» твори: в них авторами свідомо закладена двоплановість зображення.

Приклади:

  • «незборимий царизмом Кавказ» — Прометей (поема «Кавказ» Т. Шевченка);
  • «сваволя можновладців над беззахисною людиною» — «Вовк та Ягня» (однойменна байка Л. Глібова);
  • «борці за волю України» — каменярі (однойменна поезія І. Франка).

Алегорія в Біблії

Що стосується Біблії, то існують два головні напрямки алегоризму, як форми тлумачення для пояснення змісту відповідних священних писань: для християнства — християнська Біблія, для юдаїзму — в основному Тора, Танах, Талмуд, Респонси та Рабинська література.

Юдейство

Юдаїзм знає чотири різних підходи до тлумачення єврейської Біблії, Танаху та священних текстів у традиції рабинського юдаїзму за класифікацією Пардеса. PaRDeS - це абревіатура класичного єврейського тлумачення текстів при вивченні Тори.

За допомогою цієї системи біблійні уривки, окрім класичного прочитання, завжди можна інтерпретувати в новому, небуквальному сенсі. Прикладом цього є Левит 20:10, де вимагається смерть для перелюбника і перелюбниці. Особливо в ліберальному юдаїзмі ця вимога сьогодні трактується алегорично. Під перелюбом тут можна розуміти відвернення від Бога як джерела всього живого. Під Драшем мислимі особисті погляди на значення шлюбу, а останній рівень Сод можна розуміти як містичний зв'язок між людиною і Богом.

Алегоричне тлумачення Тори широко використовував ще в давнину Філон Александрійський.

Християнство

У християнській традиції склалася концепція багатозначності Святого Письма, згідно з якою біблійний текст має, з одного боку, історично правдиве або вигадане (притчеве) буквальне значення (sensus litteralis), а з іншого — підлягає тлумаченню в багатозначних смислах стосовно історично постісторичних (типологічний смисл), моральних (тропологічний смисл) або есхатологічних питань (анагогічний смисл).

Алегоризм також практикувався на початку для християнської частини Біблії. Так, апостол Павло тлумачить Агар і Сару як Старий і Новий Завіт (Гал 4:21-31 Лют). Ориген пов'язує Пісню Пісень Старого Завіту з любов'ю між Христом і душею віруючої людини. Августин сформував християнську алегоричність, яка вийшла за межі Середньовіччя. Для алегоричного тлумачення Святого Письма він вимагав від перекладача знання граматики, риторики, лінгвістики, а також широких знань про речі природи, про числа і музику, але не про язичницькі міфи і язичницьку мантику або астрологію[10].

Лютер не цінував алегоричних тлумачень біблійних текстів і висміював Оригена. З іншого боку, він використовував алегорії у своїх застільних промовах і проповідях, оскільки, хоча вони й не давали слухачеві "раціонального знання про таємницю, що сталася історично, але давали йому можливість натякати на неї (allusio) і природно зворушуватися нею".

Алегорія в риториці

У риториці алегорія — це технічний термін. Мовна форма алегорії розуміється в риториці як риторичний троп. Як і всі тропи, він вимагає мисленнєвого стрибка від сказаного до того, що мається на увазі. Через семантичні форми similitudo (порівняння) і contrarium (контраст) вона пов'язана з метафорою, exemplum (прикладом), aenigma (загадкою), proverbium (прислів'ям), іронією, евфемізмом тощо. У риториці вона може використовуватися в багатьох аспектах, наприклад, у похвальних промовах, для аргументації, для читання лекцій, для сатири, жартів тощо.

У своїй книзі De Oratore (з лат. - про ораторське мистецтво) Цицерон приписував алегорії різні призначення: вона служила для того, щоб прояснити предмет промови або приховати його, зробити її короткою і розважити слухачів. У іншій книзі про красномовство "De institutione oratoria", яка залишалася авторитетною аж до середньовіччя, Квінтіліан виклав риторичну теорію алегорії.

Галерея

Див. також

Примітки

  1. ↑ Приповідь // Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов).

Література

Українською

  • Алегоричний код літератури, або Реабілітація алегорії триває: монографія / Моклиця Марія. — Київ: Кондор, 2017. — 292 с. — ISBN 978-617-7458-34-9
  • Алегорія / М. Чорнописький // Українська фольклористика: словник-довідник / [уклад. і заг. ред. М. Чорнописького]. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2008. — С. 7–8.
  • Алегорія // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін ; Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України. — Київ : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
  • Бондар М. Алегорія // Шевченківська енциклопедія: в 6 т. — Т. 1 : А–В / НАН України, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка; редкол. : М. Г. Жулинський (гол.) [та ін.]. — К., 2012. — С. 161—164.
  • Герасимчук С. Художні форми алегоричного зображення у літературі Київської Русі: дис. … канд. філол. наук : 10.01.01 / Сніжана Герасимчук. — Київ, 2014. — 181 с.
  • Заваринська Х. М. Алегорії наук в українській панегіричній гравюрі першої половини XVIII століття // Вісник ХДАДМ. — 2019. — #1. — С. 36-47.
  • Лінда С. М. Будівництво як символ. Алегорія та символіка будівництва у мистецтві тоталітарної країни / С. М. Лінда // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». — 2004. — № 505 : Архітектура. — С. 52–56.
  • Українська народна пісенна алегорія: фольклористична монографія / Т. І. Колотило ; Кам'янець-Подільський національний ун-т ім. Івана Огієнка. — Кам'янець-Подільський: К-ПНУ, 2009. — 184 с. — Бібліогр.: с. 167—183. — ISBN 978-966-643-052-9

Німецькою

  • Walter Benjamin: Ursprung des deutschen Trauerspiels; 1928.
  • Reinhart Hahn: Die Allegorie in der antiken Rhetorik. Tübingen 1967.

Англійською

  • Frye, Northrop (1957) Anatomy of Criticism.
  • Fletcher, Angus (1964) Allegory: The Theory of a Symbolic Mode.
  • Foucault, Michel (1966) The Order of Things.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).