Алвару Сіза
| Алвару Сіза | |
|---|---|
| Álvaro Siza Vieira | |
 | |
| Ім'я при народженні | порт. Álvaro Joaquim de Melo Siza Vieira  |
| Народився | 25 червня 1933[1][2][…] (93 роки) Матозінюш, Португалія[4] |
| Країна |  Португалія[5] |
| Діяльність | архітектор, викладач університету |
| Alma mater | Портуський університет |
| Знання мов | англійська[6] і португальська[6] |
| Заклад | Федеральна політехнічна школа Лозанни |
| Членство | Європейська академія наук і мистецтв, Шведська королівська академія вільних мистецтв, Американська академія мистецтв і наук і Royal Galician Academy of Fine Artsd |
| Magnum opus | архітектурний факультет університету Портуd |
| У шлюбі з | Maria Antónia Sizad |
| Діти | Син Альвару Лейте Сіза Віейра (1962) |
| Нагороди | |
Алвару Сіза Віейра (порт. Álvaro Siza Vieira; нар. 25 червня 1933, Матозінюш) — португальський архітектор.
Життєпис
Народився в 1933 неподалік від Порту. В 1955 закінчив архітектурний факультет Університету Порту.
За роки роботи (перші проекти датовані 1954) реалізував понад 140 проектів, зокрема і за межами Португалії — в Нідерландах, Іспанії, Італії, Бразилії. Серед них:
- Житловий квартал Малаг'єра в Еворі (1977—1995).
- Архітектурний факультет (1987—1993) і Музей сучасного мистецтва Серральвес (1996—1999) в Порту.
- Житловий район Шиаду в Лісабоні (з 1988).
- Парафіяльний центр в Марку-ді-Канавезеш (1990).
- Новий корпус музею Амстердама.
- Галерея Серпантин у Лондоні.
- Галісійський центр сучасного мистецтва і Факультет інформатики в Сантьяго-де-Компостела.
- Центр туристичної інформації Colon в Мадриді.
- Португальський павільйон (спільно з Сесілом Белмондом) на всесвітній виставці ЕКСПО-98 у Лісабоні.
- Район Схільдерсвік у Гаазі, Нідерланди (1989—1993).
- Житловий будинок «Bonjour Tristesse» у Берліні (1984).
- Офіс компанії «Вітра» у Вайль-на-Рейні, Німеччина (1994).
Працює також у жанрі скульптури, графіки та дизайну меблів. Професор Університету Порту. Для Альвару Сізи характерна стримана, вдумлива архітектура, що гармонійно вписується в навколишній ландшафт.
Я б сказав, що архітектура — це мистецтво. Архітектура дається все важче, у неї стільки проблем. Говорити про неї як про мистецтво — це тепер майже табу... І я відчуваю необхідність зупинитися і просто малювати. Також я небезпечно захоплений скульптурою. Знаю, що Річард Майєр робить скульптури, та й інші архітектори теж. Можливо, у скульптурі вони можуть виразити себе вільніше, ніж в архітектурі.— Альвару Сіза
Член Міжнародного опікунського комітету зі створення музею Будинку Мельникова в Москві[7].
Син — Альвару Лейте Сіза Віейра 1962 р.н., також архітектор, лауреат Архітектурної премії (АрхиП).
Премії
- Лауреат премії Міса ван дер Рое в 1988
- Прітцкерівська премія в 1992[8]
- Імператорська премія Японії в 1998
- Премія Вольфа в 2001
- Лауреат Золотого лева — найвищої премії Бієнале в Венеції[9]
- Лауреат золотої медалі Королівського Інституту Британських архітекторів у 2009
Галерея
-
Апартаменти "Bonjour Tristesse", Берлін -
Церква Марко де Канавезес -
Павільйон Португалії на Експо-98 -
Фонд Ібере Камарго
Література
- Кеннет Фрамптон. Альвару Сиза. — PHAIDON, 2000. — включає всі роботи Альвару Сізи за 40 років.
Примітки
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #121259412 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Brockhaus Enzyklopädie — F.A. Brockhaus, 1796.
- ↑ Artists + Artworks
- ↑ Museum of Modern Art online collection
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Вебсайт музея «Дом Мельникова». Архів оригіналу за 1 березня 2009. Процитовано 11 жовтня 2008.
- ↑ Alvaro Siza | The Pritzker Architecture Prize. Архів оригіналу за 18 березня 2016. Процитовано 3 січня 2021.
- ↑ Культура. Григорий Ревзин. Спор кривуль с прямулями и его культурное значение. Архів оригіналу за 18 квітня 2017. Процитовано 3 січня 2021.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).