Алан Гігер
| Алан Гігер | |
|---|---|
| Alan Jay Heeger | |
 | |
| Народився | 22 січня 1936[1][2][…] (90 років)  Су-Сіті[4][5] |
| Місце проживання | Акрон Омаха Су-Сіті Каліфорнія |
| Країна |  США |
| Діяльність | фізик, хімік, інженер, викладач університету |
| Alma mater | університет Небраски |
| Галузь | фізика, хімія |
| Заклад | Пенсільванський університет Університет Каліфорнії в Санта-Барбарі[6] Університет Юти Женевський університет |
| Науковий ступінь | доктор філософії |
| Науковий керівник | Alan M. Portisd |
| Аспіранти, докторанти | Yung Woo Parkd Lee Kwang-heed |
| Членство | Національна академія наук США Китайська академія наук Національна інженерна академія США Американське фізичне товариство[7] |
| Відомий завдяки: | розробив методи отримання електропровідних полімерів |
| Діти | David Heegerd |
| Нагороди | |
 Алан Гігер у Вікісховищі | |
Алан Гігер (англ. Alan J. Heeger; нар. 22 січня 1936, Су-Сіті, Айова, США) — американський фізик і хімік, лауреат Нобелівської премії з хімії (2000, спільно з А. Макдіармід і Х. Сіракава).
Закінчив університет Небраски (бакалавр, 1957) і Каліфорнійський університет в Берклі (доктор філософії, 1961). У 1962—1982 працював в Пенсільванському університеті. З 1982 — професор фізики в Каліфорнійському університеті в Санта-Барбарі, в 1982—1999 директор Інституту полімерів і органічних матеріалів. З 1999 одночасно працює в різних комерційних компаніях.
Спільно з Аланом Макдіармідом і Хідекі Сіракава розробив методи отримання органічних полімерних матеріалів, електропровідність яких порівнянна з електропровідністю металів.
Примітки
- ↑ Alan J. Heeger
- ↑ Alan J. Heeger — 2002.
- ↑ Alan Heeger Facts — Nobel Foundation.
- ↑ Semiconducting and Metallic Polymers: The Fourth Generation of Polymeric Materials (Nobel Lecture) — 2001.
- ↑ TWO NOBEL PRIZE WINNERS FROM UC SANTA BARBARA _x000B_CREDIT INTERDISCIPLINARY NATURE OF THE UNIVERSITY — University of California, Santa Barbara, 2000.
- ↑ https://engineering.ucsb.edu/people/alan-j-heeger
- ↑ NNDB — 2002.
Література
- Зеленін К. М., Ноздрачов А. Д., Поляков Є. Л. Нобелівські премії з хімії за 100 років. — СПб.: Гуманістики, 2003. 872 с.
- Shirakawa H., McDiarmid A., Heeger A. Twenty-five Years of Conducting Polymers. / / Chem. Commun. 2003. P. 1-4.
Посилання
- Сторінка Алана Хігер на сайті Каліфорнійського університету в Санта-Барбарі (англ.)
- Автобіографія Алана Хігер на сайті Нобелівського комітету [Архівовано 7 липня 2006 у Wayback Machine.] (англ.)
- Алан Хігер — біографія [недоступне посилання з червня 2019]
|
Це незавершена стаття про хіміка. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).