Акерманіт
| Акерманіт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[1]  |
| Абревіатура | Åk[2] |
| Хімічна формула | 2[MgCa2Si2O7] |
| Клас мінералу | силікати |
| Nickel-Strunz 8 | VIII/B.02[3] |
| Nickel-Strunz 10 | 9.BB.10 |
| Dana 8 | 55.4.1.1 |
| Ідентифікація | |
| Колір | безбарвний, зелений, коричневий, жовтувато-сірий |
| Форма кристалів | кубічна |
| Сингонія | тетрагональна |
| Вид симетрії | тетрагонально-скаленоедричнаd |
| Просторова група | просторова група P42₁m |
| Спайність | ясна |
| Злам | нерівний, раковистий |
| Твердість | 5,0-6,0 |
| Блиск | скляний, смолистий |
| Прозорість | прозорий до просвічуючого |
| Колір риси | білий |
| Густина | 3,18 |
| Оптичні властивості кристалів | |
| Подвійне променезаломлення | δ = 0,008 |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Richard Åkermand |
 Акерманіт у Вікісховищі | |
Акермані́т, окермані́т — мінерал, силікат кальцію і магнію, ізоморфний з геленітом та мелілітом. Належить до групи меліліту.
Загальний опис
Склад: 2[MgCa2Si2O7]. Сингонія тетраедрична. Густина 3,18. Твердість 6,0. Виявлений тільки у деяких вулканічних лавах (Везувій) та металургійних шлаках.
Акерманіт вперше був описаний в 1884 році І. Г. Л. Фогтом, який назвав мінерал на честь шведського металурга Андерса Ріхарда Акермана (1837-1922). Він здійснив аналіз деяких конденсованих продуктів, де вперше було виявлено мінерал чи його синтетичний еквівалент. Пізніше акерманіт також був визнаний природним мінеральним утворенням у різних місцевостях.
Див. також
Примітки
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Штрунц Г., Теннісон К. Mineralogische Tabellen : Eine Klassifizierung der Mineralien auf kristallchemischer Grundlage, mit einer Einfuhrung in die Kristallchemie — 8 — Лейпциг: Akademische Verlagsgesellschaft, 1982.
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Акерманіт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Акерманіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Посилання
- Акерманіт [Архівовано 15 листопада 2009 у Wayback Machine.]
- RRUFF Database-of-Raman-spectroscopy – Åkermanite [Архівовано 10 жовтня 2018 у Wayback Machine.] (englisch)
- American-Mineralogist-Crystal-Structure-Database – Åkermanite [Архівовано 29 вересня 2018 у Wayback Machine.] (englisch)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).