Айдер Осман
| Айдер Осман | |
|---|---|
| Народився | 1 січня 1938 Бешкуртка-Вакуф |
| Помер | 20 червня 1997 (59 років) Сімферополь |
| Країна |  СРСР Україна  |
| Національність | кримський татарин |
| Діяльність | письменник, головний редактор, журналіст, перекладач |
| Alma mater | Ташкентський державний університет (1965) |
| Знання мов | кримськотатарська |
| Жанр | оповідання, повість, роман, нарис |
| Посада | головний редактор |
Айде́р Осма́н (крим. Ayder Asan oğlu Osman[1], 1 січня 1938, с. Бешкуртка-Вакуф — 20 червня 1997, Сімферополь) — кримськотатарський письменник і журналіст.
Біографія
Народився 1938 року в селі Бешкуртка-Вакуф (Тамбовка) Сейтлерського (зараз Нижньогірського) району[1]. 1944 року разом з родиною був депортований у с. Алтіарк Ферганської області Узбекистану[1]. Після школи закінчив педагогічний технікум у місті Маргілані, працював вчителем у Алтиарик'ській районній школі[1][2]. У 1957—1960 роках служив в лавах Радянської армії[2], де пройшов курси військового кореспондента та працював у газеті[1]
Після завершення служби, навчався на факультеті журналістики Ташкентського університету, який закінчив із відзнакою у 1965 році[1]. Був направлений на роботу в газету «Ленин байрагъыи» («Ленінський прапор»), обіймав посаду завідувача відділом[2]. З 1979/1980 року був відповідальним секретарем журналу «Йылдыз» («Зірка»)[1][2], з 1985 року й до самої смерті був його головним редактором[1][2][3].
Активно брав участь у громадському житті, був членом правління Спілки письменників Узбекистану, де очолював секцію кримськотатарської літератури, а також був членом Національної спілки письменників України (1993)[1][3].
Після повернення до Криму, у 1991/1992 року організував переведення журналу кримськотатарського журналу «Йылдыз» з Узбекистану до Сімферополя[1][4]. Незважаючи на фінансову скруту, продовжив видання журналу. Помер від тяжкої хвороби 20 червня 1997 року в Сімферополі, похований на кладовищі «Абдал»[1].
Творчість
Доробок Айдера Османа становить близько ста оповідань, численні нариси, а також романи й повісті. Також писав літературно-критичні праці і рецензії на дитячу літературу [5]. Відомий як письменник, що писав трьома мовами — кримськотатарською, російською та узбецькою[1].
Найвідоміші твори: «Эмдженъден селям» («Привіт від дядька», 1972), «Таныш козьлер» («Знайомі очі», 1975), «Йыллар ве достлар» («Роки і друзі», 1981), «Осювбасамакълары» («Ступені росту», 1984) – статті про письменників і поетів, «Тутушув» («Сутичка», 1988), «Азбар къапы янындаки адамлар» («Люди біля воріт», 1988) та ін.[2][3][5].
В останні роки життя написав повісті «Агент» (1993), «Агентнин изинден» («По слідах агента»,1994), «Агентин олюмі» («Смерть агента»,1996), «Къайтув» («Повернення», 1997), п'єсу «Аєдін», книгу литературной критики[1][2]. Повість «Народні месники» була написана на основі документів та спогадів партизанів та учасників підпілля в Криму у роки Другої світової війни, містить багато імен та особистих історій[2].
Айдер Осман публікувався також як перекладач з кримськотатарської, російської та узбецької мов[2]:
- переклади кримськотатарською з російської: «У подножья гор» З. Ніязієва, 1972; «Последний шанс» і «Красная повязка» Е. Аміта[4];
- переклади кримськотатарською з узбецької: поезія Міртеміра, Зульфії, А. Мухтара, Т. Тули, Г. Пуруллаєвої та ін.[4];
- переклад з кримськотатарської узбецькою мовою: п'єса «Дубаралы той» («Весілля з пригодами») Ю. Болата[4];
- переклад з української: «Колосок» В. Сухомлинського[4]
Примітки
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п Айдер Осман – видатний кримськотатарський журналіст, письменник та перекладач. kuresh.info. 2 січня 2024. Процитовано 26 липня 2025.
- ↑ а б в г д е ж и к Губернский, Богдан (9 січня 2016). Писатель Айдер Осман. https://krymr.com/ (рос.). Процитовано 26 липня 2025.
{{cite web}}: Зовнішнє посилання в|website= - ↑ а б в Гульнара Абдулаєва, Зера Бекірова, Лейля Джаксім. Календар знаменних та пам’ятних дат з історії Криму і кримськотатарського народу / Ібрагім Сулейманов. — Київ : Типографія «Від А до Я», 2025. — С. 29. — ISBN 978-617-7238-73-6.
- ↑ а б в г д Ю. У. Кандимов. Осман Айдер // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022. — Т. 24 : О. — 944 с. — ISBN 978-966-02-9960-3.
- ↑ а б Ayder Osman. /www.biyografi.net (турецькою) . Процитовано 26 липня 2025.
Посилання
- Айдер Осман: профессионал в литературе и гуманист в жизни
- Айдер Осман (1938—1997) писатель [Архівовано 9 червня 2019 у Wayback Machine.] // інф. за 8.09.2016 на сайті Кримськотатарської бібліотеки імені Ісмаїла Гаспринського (рос.)
Ayder Osman, a Journalist and a Poet на YouTube- Закир Къуртнезир “Къырымтатар эдиплери”. Симферополь, 2017. - С. 208.
- Къуртнезир З. Онынъ омюр «Тутушувлары» тасвирлегенинден кескин олып чыкъты: бу куньлери языджы А. Османнынъ догъгъанына 65 йыл толды // Къырым. 2002, 27 дек.
- Нагаев С. Оз осулынен // Яшлыкъкъа хас дуйгъунен. Ташкент, 1979.
- Сеферова Ф. А. Герои произведений А. Османа и следствие этического выбора // Сеферова Ф. А. Этические идеалы крымскотатарской прозы 60–80 гг. XX века. Симферополь., 2009.
- Черкез А. Айдер Осман // Йылдыз. 1997. № 6.
- Фазылов Риза, Нагаев Сафтер. Къырымтатар эдебиятынынъ тарихы. Къыскъа бир назар. – Симферополь: Къырым девлет окъув-педагогика нешрияты, 2001. – 640 с. – Къырымтатар тилинде. – С.457-459.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).