YaChudo

Адріан ван де Венне

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Венне.
Адріан ван де Венне
нід. Adriaen van de Venne Редагувати інформацію у Вікіданих
Народження1590 або 1589[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
'т-Ваудт, Мідден-Делфланд, Південна Голландія, Нідерланди[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть12 листопада 1662[3][4][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
 Гаага, Республіка Об’єднаних провінцій Нідерландів[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Республіка Об’єднаних провінцій Нідерландів Редагувати інформацію у Вікіданих
Релігіякальвінізм[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанржанрове малярство[2], історичний живопис[2], winter landscaped[2], пейзаж[2] і портрет[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхудожник, офортист, візуальний митець, ілюстратор, дизайнер, художник-мініатюрист, рисувальник, поет, видавець, художник-гравер, grisaillist, арт-дилер Редагувати інформацію у Вікіданих
Напрямокбароко Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленConfrerie Picturad Редагувати інформацію у Вікіданих
ТвориSatire on Dutch politics around 1619d, Prince Maurits accompanied by his two brothers, Frederick V, Elector of the Palatinate, and some counts of Nassau on horsebackd і Stadtholder Prince Maurice Lying in Stated Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиJoannes van de Venned[2], Pieter van de Venned[2] і Huijbregt van de Venned[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриJan Pietersz. van de Venned Редагувати інформацію у Вікіданих
Роботи в колекціїМузей Бойманса - ван Бенінгена, Міннеаполіський інститут мистецтва, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Музей Ґетті, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Штедель, Палац витончених мистецтв[6], Музей витончених мистецтв, Музей Грунінгеd, Амстердамський музейd, Музей Плантен-Моретуса, Рейксмузей, Музей Франса Галса, Zeeuws Museumd, Museumslandschaft Hessen Kassel, Limburg Museumd, Державний музей мистецтв, Музей мистецтв Філадельфії, Ермітаж, Національний музей у Варшаві, Мауріцгейс, Баварські державні колекції картин, Вустерський музей мистецтв, Художня галерея Єльського університету, Музей Фіцвільяма, Музей образотворчих мистецтв, Національний музей мистецтва, архітектури і дизайну, Детройтський інститут мистецтв, Державна картинна галерея (Карлсруе), CODA Museumd[7], Королівські музеї витончених мистецтв[8], FelixArchiefd, Бостонський музей образотворчих мистецтв, National Museum Paleis het Lood[9][10], Royal Collections of the Netherlandsd[11], Гарвардський художній музей, Художній музей Фогга, Музей фюрера, Six Collectiond, Берлінська картинна галерея, National Art Gallery of the Netherlandsd, Музей Принценгоф, Nederlandsch Museum voor Geschiedenis en Kunstd, Музей Сюрмондта — Людвіга, Розенборг, Фредеріксборг, Haags Historisch Museum/Rijksmuseum De Gevangenpoortd, Гаазький муніципальний музей, Музей Маєра ван дер Берга, музей Дордрехтаd, Боннефантенмузеумd, Бременська картинна галерея, Wawel, The Wilsond, Музей Боуз, Upton Housed, Центральний музей Утрехта, Royal Pump Roomsd, Міський музей «Лакенхал», TextielMuseumd[12], Музей образотворчих мистецтв Канаd, Музеї Брюггеd[13][14], Реннський музей образотворчого мистецтва, Shipley Art Galleryd, Weston Parkd, Гетеборзький художній музей, KODE Art museums and composer homesd, Музей судноплавства (Амстердам)[15], Музей Вальрафа-Ріхарца і Музей Гронінгена[16] Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Адріан ван де Венне у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
S: Роботи у Вікіджерелах

Адріан ван де Венне (нід. Adriaen van de Venne, 1589, Делфт—12 листопада 1662, Гаага) — нідерландський художник. Робив портрети, жанрові та історичні композиції, працював графіком. Уславився власними гризайлями на різноманітні сюжети, здебільшого жартівливого, кумедного чи філософського спрямування.

Біографія

Юність

Ван де Венне народився 1589 року в Делфті в родині поважних батьків, які втекли з південних провінцій через війну та релігійний гніт[18]. Згідно написаної Арнольдом Хоубракеном біографії, ван де Венне навчався у латинській школі в Лейдені та мріяв стати художником. Живопису в основному вчився самостійно, але також отримував уроки від майстра ювелірної справи і художника Симона де Валка (нід. Simon de Valck). У Гаазі[19] його другий учитель Ієронімус ван Дист (нід. Hieronymus van Diest), який працював технікою гризайль, навчив його граверному мистецтву[20][21].

Розквіт творчості

1607 року ван де Венне згадували в Антверпені, а в 1614–1625 роках він жив у Мідделбурзі[19], де надихався пейзажами Яна Брейгеля Старшого та сатиричними повчальними віньєтками Пітера Брейгеля Старшого[18]. Там творчість художника досягла свого апогею, а картини того періоду, поліхромні, маньєристичні за духом та написані швидким мазком, близькі до творів Матеуса Молануса (нід. Mattheus Molanus) і Крістоффеля ван ден Берге)[19]. Його сатирична картина «Ловля душ» (нід. De zielenvisserij), написана 1614 року, є іронічним зауваженням до конфлікту католицької та протестантської церков під час Нідерландської революції, коли річка Шельда, що зображена на картині та знаходилася в безпосередній близькості від будинку ван де Венне в Мідделбурзі, відділяла південну католицьку Фландрію від північних протестантських Брабанта та Зеландії. Вплив Яна Брейгеля Старшого особливо помітно проявлявся в цій алегорії релігійного фанатизму[22], реалістичні деталі трактовані в ній з тонким гумором[19].

Ван де Венне працював як книжковий ілюстратор, дизайнер друку, політичний пропагандист і поет, співпрацював зі своїм братом Яном, відомим видавцем і арт-дилером. Провідні голландські письменники, як-от Якоб Катс[23], наймали ван де Венне, оскільки його ілюстрації сприяли зростанню популярності нідерландських книг емблем, що містять уроки моралі та відповідні ілюстрації, які зазвичай були представлені гравюрами жанрових сцен із селянами, жебраками, злодіями та дурнями. Завдяки цим роботам він прославився за життя і залишався знаменитим після своєї смерті протягом XVIII століття.

Діяльність у Гаазі

1625 року Адріан ван де Венне переїхав до Гааги, де вступив у Гільдію Святого Луки. Там же, можливо, працював в суді. 1640 року став деканом Гільдії. Він продовжував займатися своїми книжковими і естампними проєктами та написав велику частину своїх відомих картин, багато з яких зображали знедолених і калік. 1656 року Адріан став одним зі співзасновників Confrerie Pictura — організації, яка була альтернативною офіційній Гільдії. Адріан Ганнеман, ван де Венне та інші місцеві діячі мистецтв створили її, будучи незадоволеними станом справ у Гільдії Святого Луки[24]. Помер ван де Венне 12 листопада 1662 року в Гаазі, не залишивши після себе учнів і послідовників[18].

Галерея творів

Примітки

  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #11921332X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м ECARTICO
  3. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ Adriaan van de Venne — 2009.
  5. ↑ RKDartists
  6. ↑ http://pba-opacweb.lille.fr/fr/search-notice?type=list&filters%5Bfacets.id%5D%5B%5D=5cc2aee05c0284355b8b4da7
  7. ↑ Belacchende Werelt. 271
  8. ↑ https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/van-de-venne-adriaen-pietersz-1
  9. ↑ Prent, 'De geexcuseerde heeren van de Regeeringe', 1672 — 1672.
  10. ↑ NASSOVIJ PROCIRIS, Gins formidata tyrannis, etc. — 1621.
  11. ↑ Prinsen van Oranje en graven van Nassau te paard — 1620.
  12. ↑ 'Veel geschreeuws / en luttel wol' — 1625.
  13. ↑ а б https://www.museabrugge.be/collection/work/id/0000_GRO1492_I
  14. ↑ https://www.museabrugge.be/collection/work/id/2014_GRO0267_III
  15. ↑ Prent van een fantasie 'dolfijn' en op de achtergrond een schip — 1600.
  16. ↑ Illustratie bij Sinne- en minnebeelden van Jacob Cats — 1621.
  17. ↑ KulturNav — 2016.
  18. ↑ а б в Venne, Adriaen Pietersz. van de — Biography. Web Gallery of Art. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 10 серпня 2013.
  19. ↑ а б в г Венне Адриан Питере ван де; Venne, Adriaen Pietersi. van de. Энциклопедия живописи. Библиотекарь.Ру. Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 10 серпня 2013.
  20. ↑ Арнольд Хоубракен. De groote schouburgh der Nederlantsche konstschilders en schilderessen. — первое. — Амстердам : Gedrukt voor den autheur, daar de zelve ook te bekomen zyn, 1718. — Т. 3. — С. 90—91. Оцифрованная версия статьи [Архівовано 30 жовтня 2020 у Wayback Machine.] на сайте dbnl.org
  21. ↑ Bie, Cornelis de. Bie Het Gulden Cabinet. — первое. — Jan Meyssens, 1661. — С. 234—236.
  22. ↑ Royalton-Kisch, 1988, с. 42.
  23. ↑ Cats, Jacob; Farlie, Robert; Venne, Adriaen Pietersz. van de; Leighton, John; Pigot, Richard. Moral emblems, with aphorisms, adages, and proverbs, of all ages and nations. — Лондон : Longman, 1862. — С. 15.
  24. ↑ Ван де Венне, Адриан. [1] / Под ред. Marc Van Vaeck. — Koninklijke Vlaamse Academie voor Taal en Letterkunde, 1994. — Т. 1. — ISBN 90-72474-11-2. Архівовано з джерела 29 жовтня 2020

Література

Книги
  • Franken, Daniel. Adriaen van de Venne. — Амстердам : C.M. van Gogh, 1878. — С. 115.
  • Laurens, J. Bol. Adriaen Pietersz. van de Venne, Painter and draughtsman. — Дорнспейк : Davaco, 1989. — 153 с. — ISBN 9070288540.
  • Royalton-Kisch, Martin. Adriaen van de Venne's Album in the Department of Prints and Drawings in the British Museum. — Лондон : British Museum Publications in association with Meulenhoff/Landshoff, 1988. — 368 с. — ISBN 0714116238.
  • A. Plokker. Adriaen Pietersz. van de Venne (1589-1662), de grisailles met spreukbanden. — Левен/Амерсфорт : Uitgeverij Acco, 1984. — Т. 6. — (Leuvense studiën en tekstuitgaven, Nieuwe Reeks)
Статті
  • Buijsen, Edwin. Roodkrijttekeningen naar schilderijen van Adriaen van de Venne en hun mogelijke functie // Oud Holland : журнал. — 2005. — Bd. 118 (10 oktober). — P. 31—106.
  • Van Vaeck, Marc. Adriaen van de Vennes bedelaarsvoorstellingen in grisaille: geschilderde paradoxale encomia? // De Zeventiende Eeuw : журнал. — 2001. — Bd. 17 (10 oktober). — P. 164—173.
  • Westermann, Mariët. Fray en Leelijck, Adriaen van de Venne's Invention of the Ironic Grisaille // Kunst voor de markt/Art for the market : журнал. — Зволле : Waanders Uitgevers, 2000. — Afl. 50 (10 oktober). — P. 220—257. — ISBN 9040094209.
  • Luijten, Hans. Een aapetende leeuw als devies? Adriaen van de Vennes getekende portret van Jacob Cats // Bulletin van het Rijksmuseum : журнал. — 1999. — Bd. 47 (10 oktober). — P. 126—143.
  • Kluiver, J.H. Adriaan van de Venne's 'Gezicht op de haven van Middelburg', geïdentificeerd als het vertrek van Robert Sidney in 1616 // Oud Holland : журнал. — 1995. — Bd. 109 (10 oktober). — P. 121—142.
  • Van Suchtelen, Ariane. New Evidence on a Series of Landscape Paintings by Adriaen van de Venne // The J. Paul Getty Museum Journal : журнал. — 1990. — Bd. 18 (10 oktober). — P. 99—112.
  • Bol, L.J. Een Midelburgse Brueghel-groep // Oud Holland : журнал. — 1958. — Bd. 73 (10 oktober). — P. 128—147.

Примітки

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).