YaChudo

Адигея

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Республіка Адигея
рос. Республика Адыгея
Адыгэ Республик
Прапор Адигеї
Герб Адигеї
КраїнаРосія Росія
Фед. округПівденний
Адмін. центрМайкоп
ГлаваКумпілов Мурат Каральбійович
Глава парламентуНарожний Володимир Іванович
Дата утворення3 липня 1991
Оф. вебсайтadygheya.ru​(рос.) Редагувати інформацію у Вікіданих
Географія
Координати44°39′ пн. ш. 40°00′ сх. д. / 44.65° пн. ш. 40° сх. д.
Площа7 792 км² (81-а)
  • внутр. вод5,7 %
  • найвища точкаChugush
Часовий поясMSK (UTC+3)
Населення
Чисельність500 591[1] (75-а) (2024)
Густота64,24 осіб/км²
Оф. мовиросійська, адигейська
Економіка
Економ. районПівнічно-Кавказький
Коди
ISO 3166-2RU-AD Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗКАТО79 Редагувати інформацію у Вікіданих
Суб'єкта РФ01
Телефонний(+7)877
Карти

Адигея на карті суб'єктів Російської Федерації

Мапа
CMNS: Адигея у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Респу́бліка Адиге́я (рос. Респу́блика Адыге́я; адиг. Адыгэ Республик) — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Південного федерального округу. Столиця — Майкоп.

Утворено 27 липня 1922, сучасна назва була прийнята 23 березня 1992 року.

Утворює анклав: територія республіки з усіх боків оточена територією Краснодарського краю.

Державні мови: адигейська та російська (адигейська майже не використовується через сильну русифікацію)[2].

Географія

Урочище плато Лаго-Накі, Адигея

Республіка розташована в північно-західній частині Кавказу; північна частина — низовинна, знаходиться на Прикубанській рівнині, південна на схилах Великого Кавказу. Більша — низовинна частина — горбисто-рівнина до 100 м висоти. Менша — передгірська частина — має висоту до 3 238 м (гора Чугуш) м і поділена долинами лівих приток Кубані та Лаби.

Клімат помірно теплий. Пересічна температура січня —1,6°, липня +22,2°. Опадів понад 700 мм на рік (Майкоп). Максимум влітку.

Найбільша річка — Кубань. Стік Кубані регулюють водосховища — Тщицьке (вище гирла річки Білої), Шапсузьке (нижче міста Краснодар), Краснодарське і Октябрське. У межах Адигеї в річках Кубань впадають Біла, Пшиш, Псекупс, Афіпс.

Ґрунти чорноземні; на рівнині потужні чорноземи, у передгір'ях — вилугувані. Ліси (дуб, бук, граб) зосереджені на півдні.

В Адигеї знаходиться основна частина Кавказького заповідника.

Природні ресурси

Адигея багата лісовими ресурсами, що займають до третини її території, в південній частині. З корисних копалини є невеликі запаси природного газу, великі запаси будівельних матеріалів (гравій, пісок, глина, вапняк), в гірській частині республіки — невеликі родовища золота, рудних матеріалів. В Адигеї є поклади нафти, срібла, золота й газу.

Історія

Кавказ під час підвищення статусу Адигеї до рівня республіки

Територію сучасної Адигеї ще за античних часів населяли предки адигейців (адигів). Вони є нащадками стародавніх касогів, які за часів Київської Русі входили до складу Тмутараканського князівства.

У 1792 року частина земель адигів була передана чорноморським козакам.

У Російській імперії Адигея була однією з найвідсталіших провінцій — народ не мав власної писемності, на 150 осіб припадав 1 учень, не було лікарських закладів, промисловості майже не було — в 27 кустарних майстернях працювало 90 робітників. Відомим комуністом-революціонером був Мос Шовгенов. За роки радянської влади були створені автономна державність і писемність.

Утворена 27 липня 1922 як Черкеська (Адигейська) автономна область. З 24 серпня 1922 по 13 серпня 1928 року — Адигейська (Черкеська) автономна область, до 3 липня 1991 — Адигейська автономна область у складі Краснодарського краю, з 3 липня 1991 — Республіка Адигея у складі Російської Федерації.

У грудні 1991 року відбулися вибори депутатів у Верховну Раду Республіки Адигея. Був сформований перший в історії Адигеї парламент.

У січні 1992 року було обрано першого президента республіки — ним став Аслан Джарімов. У березні 1992 — перший голова Верховної Ради Республіки Адигея — Адам Тлеуж.

Конституція Республіки Адигея була затверджена Законодавчими Зборами — Хасе 10 березня 1995 року.

Населення

Загальні характеристики

  • Населення — 500 591 осіб (2024)[2]
  • Питома вага міського населення — 49,22 % (2022)[3]
  • Щільність населення — 64,24 осіб/км² (2024)
  • Природний рух населення, на 1000 осіб: −3,8 (2020)[4]
    • Народжуваність, на 1000 осіб: 9,5 (2020)[4]
    • Смертність, на 1000 осіб: 13,3 (2020)[4]
  • Середнє число дітей на одну жінку — 1,367 (2025)[5]
  • Середня очікувана тривалість життя, років: 71,22 (чоловіки — 66,62; жінки — 75,78)[6] (2021)
  • Співвідношення жінок на 1000 чоловіків: 1141 (2017)[7]

Етнічний склад населення

У республіці проживають представники більше 80 національностей.

Етнічний склад населення Адигеї
Етнос 1926 1939 1959[8] 1979[9] 1989[10] 2002[11] 2010[12] 2021[13]
Осіб % Осіб % Осіб % Осіб % Осіб % Осіб % Осіб % Осіб %
Росіяни 29 102 25,6 171 960 71,1 200 492 70,4 285 626 70,4 293 640 67,7 288 280 64,7 270 414 63,6 287 778 64,4
Адигейці 50 821 44,8 55 048 22,8 65 908 23,2 86 388 21,3 95 439 22,0 108 115 24,3 109 699 25,8 114 688 25,7
Вірмени 738 0,7 2 348 1,0 3 013 1,1 6 359 1,6 10 460 2,4 15 268 3,4 15 561 3,7 14 810 3,3
Курди 2 0,0 262 0,1 3 631 0,8 4 528 1,1 5 233 1,2
Цигани 1 109 0,3 1 134 0,3 1 844 0,4 2 364 0,6 2 908 0,7
Українці 26 405 23,3 6 130 2,5 7 988 2,8 12 078 3,0 13 755 3,2 9 091 2,0 5 856 1,4 2 810 0,6
Інші 6 415 5,7 6 313 2,6 7 288 2,6 13 939 3,4 18 752 4,3 19 077 4,3 16 964 4,0 18 403 4,1
Не вказали етнос 1 – 0 – 0 – 1 803 – 14 610 – 50 304 –

Особливості етнічного складу населення

Адиги (черкеси) проживають, в основному, в 44 аулах, а також деяких інших крупних населених пунктах. Найкомпактніше вони розселені в Тахтамукайському, Теучезькому, Шовгеновському, Кошехабльському і Красногвардєйському районах. У 1998 році з автономного краю Косово і Метохія (Сербія) репатріювала група черкесів (близько 200 осіб), розселена в Майкопі й новому аулі Мафехабль (Майкопський район). Решта населення в сільській місцевості проживає в станицях, хуторах, селах і селищах.

Росіяни розселені по всій території республіки, компактно — в Гіагінському й Майкопському районах, велика їх чисельність у Красногвардєйському, Тахтамукайському районах.

Українці (колись друга за чисельністю етногрупа в Адигеї), розселені дисперсно по всій Адигеї. Вони піддалися сильній асиміляції з росіянами.

Компактно в Адигеї живуть татари: хутір Кіров (Шовгеновський район), хутори Політотдєл, Отрадний (Кошехабльський район), аул Афіпсип (Тахтамукайський район), місто Майкоп.

Вірмени розселені компактно в Майкопському районі: хутори Пролетарський, Цвєточний, Шаумян, селище Тульський, станиця Кужорська, місто Майкоп.

Курди: села Біле, Преображенське, Садове, Єленовське, Красногвардійське, аул Бжедугхабль (Красногвардійський район).

Греки: хутір Гавердовській (міський округ «Майкоп»).

Адміністративно-територіальний поділ

Політична мапа Адигеї

У складі республіки 2 міських округи — Майкоп і Адигейськ, 5 муніципальних районів, 3 міських поселень — селищ міського типу, 45 сільських поселення, 227 сільських населених пунктів.

Міські округи:

Райони:

Населені пункти

Населені пункти з чисельністю понад 5 тисяч осіб (2025)
Майкоп 137 899 Красногвардійське 9 367
Яблоновський 56 658 Кошехабль 7 361
Енем 27 988 Тлюстенхабль 7 209
Нова Адигея 16 968 Каменномостський 7 075
Гіагінська 14 338 Дондуковська 6 482
Адигейськ 13 247 Краснооктябрський 6 183
Тульський 11 168 Тахтамукай 6 150
Ханська 11 152 Хатукай 5 173

Економіка

Адигея — індустріально-аграрна республіка, з добре розвиненими галузями промисловості: харчова, лісова, деревообробна та целюлозно-паперова, машинобудування і металообробка.

Загальна площа земельних угідь на кінець 1998 року склала 781,4 тис. гектарів, з них 244,7 гектарів займають орні землі. Основу місцевого виробництва становить рослинництво, свинарство, вівчарство, промислове птахівництво, племінне конярство.

На території республіки діють місцеві авіалінії, розвинений авто- і залізничний транспорт. Судноплавство по річці Кубань.

Освіта і культура

В республіці є два вищих навчальних заклади — Адигейський державний університет [Архівовано 5 лютого 2007 у Wayback Machine.] (колишній Адигейський педагогічний інститут) та Майкопський державний технологічний університет, у ВНЗах республіки відкриті аспірантура й докторантура, працюють вчені ради.

В Адигеї 8 державних і 23 громадських музеїв. Національний музей Республіки Адигея володіє унікальними археологічними, етнографічними, природними колекціями. Відкритий спеціальний відділ адигейської діаспори, наочним результатом роботи якого стало істотне поповнення фондів музею експонатами періоду Кавказької війни й життя адигів за кордоном.

У Майкопі відкриті філія Державного музею Народів Сходу, картинна галерея.

Найдавніший пам'ятник культури адигських народів — Нартський епос. У ньому відбиті уявлення людей про світ на ранній стадії розвитку людського суспільства, їхні заняття, етичні норми й філософські погляди, легенди народу, особливості побуту й вдач.

Широко відомі імена класика адигської літератури, лауреата Державної премії СРСР Т. М. Керашева, народного письменника Адигеї, лауреата Державних премій СРСР і Росії, голови Союзу письменників Адигеї І. Ш. Машбаша, основоположника адигського професійного музичного мистецтва, народного артиста Російської Федерації й Республіки Адигея, заслуженого діяча мистецтв Росії, лауреата Державної премії Республіки Адигея, члена Союзу композиторів Росії У. Х. Тхабісімова.

Театри

  • Адигейський драматичний театр (м. Майкоп);
  • Адигейський Камерний музичний театр (м. Майкоп);
  • Адигейський Республіканський драматичний театр (м. Майкоп);
  • Російський театр ім. О. С. Пушкіна (м. Майкоп);
  • Театр ляльок «Шоколад» (м. Майкоп).

Спорт

До складу збірних команд Росії включено 66 вихованців спорту Адигеї по 18 видах спорту.

З 1992 року щорічно проводиться багатоденна велогонка «Дружба народів Північного Кавказу». Її маршрут: Майкоп — Краснодар — Ставрополь — Черкеськ — П'ятигорськ — Нальчик — Владикавказ. Велогонка несе естафету миру й дружби в регіони Півдня Росії. В Адигеї проходять змагання з водного туризму.

«Інтерраллі-Бєла» наповнені ідеєю миру й дружби між народами Росії.

Туризм

Адигея

Територія республіки відноситься до зони змішаного туризму. Вона володіє значними мисливськими ресурсами.

В Адигеї створено декілька природоохоронних зон. Це Кавказький державний біосферний заповідник, розташований на територіях Республіки Адигея і Краснодарського краю, ряд унікальних природних пам'ятників і національний природний парк «Горна Адигея», який ще створюється.

Великою популярністю користуються пішохідні гірські і кінні маршрути. Бази і табори відпочинку можуть одночасно прийняти більше 1500 відпочиваючих.

Примітки

  1. ↑ Росстат - оцінка чисельності населення станом на 01.01.2024
  2. ↑ а б В республиках России больше 30 языков, которые могли бы использоваться наравне с русским – но многие из них переживают упадок. Рассказываем, почему так происходит.
  3. ↑ Численность населения по полу по субъектам Российской Федерации на 1 января 2022 года (с учётом итогов Всероссийской переписи населения 2020 г.). Федеральная служба государственной статистики. 30 грудня 2022.
  4. ↑ а б в Каталог публикаций::Федеральная служба государственной статистики. Gks.ru. Архів оригіналу за 24 грудня 2018.
  5. ↑ Суммарный коэффициент рождаемости (число детей, рождённых одной женщиной на протяжении всего периода (15-49 лет).
  6. ↑ Демографический ежегодник России. Федеральная служба государственной статистики. Росстат. Архів оригіналу за 17 лютого 2022.
  7. ↑ Регионы России. Социально-экономические показатели. gks.ru. Росстат.
  8. ↑ Всесоюзная перепись населения 1959 года. Национальный состав населения по регионам России: Адыгейской АО. Демоскоп. 2 липня 2012.
  9. ↑ Всесоюзная перепись населения 1979 года. Национальный состав населения по регионам России: Адыгейская АО. Демоскоп. 2 липня 2012.
  10. ↑ Всесоюзная перепись населения 1989 года. Национальный состав населения по регионам России: Адыгейская АО. Демоскоп. 25 квітня 2016.
  11. ↑ Джерело. Архів оригіналу за 24 січня 2012.
  12. ↑ Всероссийская перепись населения 2010 года. Официальные итоги с расширенными перечнями по национальному составу населения и по регионам. 18 жовтня 2012. Архів оригіналу за 9 грудня 2021.
  13. ↑ Национальный состав населения. Federal State Statistics Service. 30 грудня 2022.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).