YaChudo

Аджа Лябіб

Переглядів: 0. Оновлено 31.10.2026.

Аджа Лябіб
фр. Hadja Lahbib Редагувати інформацію у Вікіданих
Єврокомісарка з питань гуманітарної допомоги, готовності до кризових ситуацій та управління ними, цивільного захисту та рівності
Нині на посаді
На посаді з1 грудня 2024
ПрезидентУрсула фон дер Ляєн
ПопередникДідьє Рейндерс
Міністр закордонних справ Бельгії
15 липня 2022 — 30 листопада 2024
МонархФіліп I
Прем'єр-міністрАлександер де Кроо
ПопередникСофі Вільмес
НаступникБернард Квінтін
Народилася21 червня 1970 (56 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Буссу, Arrondissement of Monsd, Ено, Бельгія Редагувати інформацію у Вікіданих
Відома якжурналістка, ведуча новин, політична діячка Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце роботиБельгійське радіотелебачення французької спільнотиd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Бельгія Редагувати інформацію у Вікіданих
НаціональністьКабіли Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materВільний університет Брюсселя Редагувати інформацію у Вікіданих
Політична партіяРеформаторський рух Редагувати інформацію у Вікіданих
Релігіябуддизм[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

Почесний громадянин Льєжd (2011)

 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Аджа Лябіб (фр. Hadja Lahbib; нар. 21 червня 1970, Буссу, Валлонія, Бельгія) — бельгійська журналістка, телеведуча, режисерка та політична діячка, міністерка закордонних справ Бельгії з 15 липня 2022 по 30 листопада 2024, єврокомісарка з питань гуманітарної допомоги, готовності до кризових ситуацій та управління ними, цивільного захисту та рівності з 1 грудня 2024.

У липні 2021 в ролі режисерки всупереч українському законодавству відвідувала окупований Крим; із призначенням на посаду міністерки закордонних справ Бельгії факт відвідин набув розголосу, за що 31 серпня 2022 міністерка вибачилась та запевнила у своїй підтримці позиції України[2].

Ранні роки

Народилася 21 червня 1970 року в комуні Буссу, поблизу міста Монс, в родині алжирських кабілів, які сповідували іслам і виховували п'ятьох дітей[3]. Імігрувавши з Алжиру до Бельгії у 1947 році, її батько працював шахтарем. Родина Лябіб багато переїжджала і зрештою оселилася в комуні Сен-Жосс Брюссельського столичного регіону. Навчалася у католицькій початковій школі св. Томи Аквінського в Маролен, де швидко продемонструвала значні інтелектуальні здібності[4]. У 18 років Аджа залишила сімейний дім[5].

Кар'єра журналістки

У 1993 році вона завершила навчання на факультеті журналістики Вільного університету Брюсселя[6]. Її дипломна робота була присвячена історіографії алжирської війни, з текстом якої познайомила свого батька[7]. Того ж року приєдналася до телевізійної станції RTL-TVI у Льєжі. З 1997 почала працювала журналісткою на Бельгійському радіотелебаченні французької спільноти (RTBF), де протягом двох десятиліть поєнувала представлення телевізійних новин та польову журналістику як міжнародна репортерка. Будучи спеціальним кореспондентом у період з 2000 по 2009 регулярно їздила в зони конфлікту на Близькому Сході та в Афганістані, на основі яких створила декілька документальних фільмів на культурну та соціальну проблематику[8]. Також працювала на ARTE і TV5 Monde.

У травні 2013 року вона представила фінал конкурсу імені королеви Єлизавети[6].

Протягом 2021 року вела колонку «Et à part ça?» («І що ще?») в журналі Le Vif.

Політична кар'єра

Міністерка закордонних справ

До свого призначення міністерки закордонних справ 15 липня 2022 року Лябіб не була політично активною та не була членом Реформаторського руху (MR), лідер якого Жорж-Луї Буше несподівано висунув її на цю посаду. Частина членів партії залишилися обуреними таким призначенням[9]. Раніше Софі Вільмес пішла у відставку через сімейні обставини. На пресконференції, на якій було представлено Лябіб, вона сказала про свою політичну позицію наступне: «Je ne suis ni de gauche, ni de droite, je suis fondamentalement libre» (укр. «Я не ліва, не права, я фундаментально вільна»)[10].

Європейська комісарка

Президент Реформаторського руху (MR) Жорж-Луї Буше запропонував Лябіб як бельгійську кандидатку на місце Дідьє Рейндерса у другій комісії фон дер Ляєн після того, як пропустив крайній термін 31 серпня, встановлений раніше президентом комісії. 17 вересня 2024 року Урсула фон дер Ляєн висунула Аджу Лябіб на посаду єврокомісарки з питань гуманітарної допомоги, готовності до кризових ситуацій та управління ними, цивільного захисту та рівності[11]. Ця номінація відповідала прагненню фон дер Ляєн досягти кращого гендерного балансу в Єврокомісії, про що вона неодноразово заявляла, закликаючи держави-члени пропонувати більше жінок на посади єврокомісарів[12].

У січні 2025 року вона зустрілася з президентом Сирії Ахмедом аш-Шараа, лідером сунітського ісламістського угруповання Хаят Тахрір аш-Шам[13].

Відвідини окупованого Криму

У кінці липня 2021 року Аджа Лябіб відвідувала окупований Крим. На своїх сторінках в Instagram та Facebook вона публікувала світлини Севастопольської бухти, Лівадійського палацу, будинок-музею Чехова у Ялті, а також фрагменти хореографічного виступу з фестивалю «Глобальные ценности», який організовує Севастопольський академічний російський драматичний театр імені Луначарського. Після поїздки її розпитували на телебаченні про статус Криму, Лябіб чітко не відповіла та пізніше побіжно використала фразу, що їздила «у Росію». Вона зазначала, «щоб приземлитися в аеропорту Сімферополя, потрібна російська віза» та показала коментар жителя з бухти Севастополя, який нібито казав, що «у Криму завжди була російська культура і жодного зв'язку з українською», проте додала, що відповідь була би іншою, якби вона простягнула мікрофон кримському татарину або українцю. Як саме Лябіб потрапила до Криму залишається невідомо[14].

27 липня 2022 року речник МЗС України Олег Ніколенко прокоментував поїздку Лябіб, зазначивши, що міністерство веде діалог із бельгійською стороною з цього питання дипломатичними каналами[15].

28 липня 2022 року, у День Української Державності, Лябіб написала листа міністру закордонних справ України Дмитрові Кулебі, у якому наголосила на тому, що Крим і Донбас належать Україні, однак жодним чином не згадала про свою минулорічну поїздку на півострів. Водночас вона висловила сподівання, що найближчим часом зможе відвідати Київ[16].

31 серпня 2022 року, за результатами зустрічі міністрів закордонних справ, Аджа Лябіб вибачилась за відвідування окупованого Криму супереч українському законодавству, особисто запевнила про свою підтримку та готовність Бельгії сприяти поверненню миру та відбудові України[2].

Відзнаки

Твори

Бібліографія

  • Afghanistan. Le choix des femmes. Éditions Racine, Brüssel 2008, ISBN 978-2-87386-581-8

Фільмографія

  • 2007: Afghanistan. Le choix des femmes
  • 2008: Le cou et la tête — Kenya
  • 2015: Patience, patience t'iras au paradis!

Примітки

  1. ↑ https://www.sudinfo.be/id474260/article/2022-07-15/hadja-lahbib-ex-presentatrice-du-jt-de-la-rtbf-succede-sophie-wilmes-jaurai
  2. ↑ а б Глава МЗС Бельгії визнала, що порушила закон під час візиту в Крим, та попросила вибачення. www.eurointegration.com.ua (укр.). Процитовано 31 серпня 2022.
  3. ↑ Dejace, Thibault (15 липня 2022). Qui est Hadja Lahbib, nouvelle ministre des Affaires étrangères?. www.moustique.be (Французькою) . Moustique. Процитовано 20 липня 2022.
  4. ↑ Van de Woestyne, Francis (17 вересня 2024). Hadja Lahbib, kindness before competence. La Libre (Французькою) .
  5. ↑ Jowa, Emmanuelle (25 липня 2022). Portrait de la nouvelle ministre : Hadja Lahbib, la "rebelle". Paris Match (Французькою) . Архів оригіналу за 24 червня 2023. Процитовано 23 листопада 2024.
  6. ↑ а б Hadja Lahbib - Réalisatrice, Journaliste - Rédactrice - sur Cinergie.be. Cinergie.be (Французькою) . Процитовано 25 липня 2022.
  7. ↑ Lahbib, Hadja (27 квітня 2022). Et à part ça? Le silence pour mémoire par Hadja Lahbib (chronique). Le Vif/L'Express (Французькою) . Архів оригіналу за 27 червня 2022. Процитовано 30 листопада 2024.
  8. ↑ LAHBIB Hadja. RTBF (Французькою) . 7 лютого 2012. Архів оригіналу за 13 травня 2023. Процитовано 23 листопада 2024. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 19 травня 2023? (довідка)
  9. ↑ Hadja Lahbib plonge dans ses nouvelles fonctions de ministre des Affaires étrangères. www.rtbf.be (Французькою) . RTBF. 18 липня 2022. Процитовано 31 липня 2022.
  10. ↑ а б Hadja Lahbib, ministre des Affaires étrangères : "À cette proposition audacieuse, j’ai répondu par une audace". www.rtbf.be (Французькою) . RTBF. 15 липня 2022. Процитовано 25 липня 2022.
  11. ↑ Belgium appoints FM Hadja Lahbib as EU commissioner. Politico (Англійською) . 2 вересня 2024. Архів оригіналу за 14 лютого 2025. Процитовано 20 квітня 2025.
  12. ↑ Vinocur, Nicholas; Moens, Barbara (3 вересня 2024). Von der Leyen fait pression sur les pays de l’UE pour qu’ils remplacent leurs choix de commissaires par des femmes. Politico (Французькою) . Архів оригіналу за 9 жовтня 2024. Процитовано 20 квітня 2025.
  13. ↑ EU commissioner salutes 'pragmatism' of Syria's new leadership. L'Orient–Le Jour (Англійською) . 18 січня 2025. Архів оригіналу за 3 квітня 2025. Процитовано 20 квітня 2025.
  14. ↑ Нова глава МЗС Бельгії у 2021 році їздила в окупований Крим і відмовилася назвати його Україною. www.eurointegration.com.ua. Європейська правда. 20 липня 2022. Процитовано 20 липня 2022.
  15. ↑ В МЗС України прокоментували поїздку міністерки закордонних справ Бельгії до Криму в 2021 році. Лівий берег. 27 липня 2022. Процитовано 29 липня 2022.
  16. ↑ Глава МЗС Бельгії, що незаконно їздила до Криму, написала лист Кулебі. Європейська правда. 28 липня 2022. Процитовано 29 липня 2022.
  17. ↑ Les citoyens d'honneur 2011 [Почесні громадяни 2011]. Liege.be (Французькою) . Архів оригіналу за 20 серпня 2024. Процитовано 23 листопада, 2024.
  18. ↑ Fedactio élue ‘Bruxellois de l’Année’. Collège des Etoiles (Французькою) . Архів оригіналу за 16 вересня, 2024. Процитовано 23 листопада, 2024. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 16 вересня 2024? (довідка)

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).