Агаракадзор
| Село | |
|---|---|
Агаракадзор вірм. Ագարակաձոր | |
 | |
| Координати 39°44′11″ пн. ш. 45°20′44″ сх. д. / 39.73639° пн. ш. 45.34556° сх. д. | |
| Країна | |
| Марз | Вайоц-Дзор |
| Голова | Деренік Мартіросян |
| Дата заснування | 1828  |
| Площа | 58,4 км² |
| Висота центру | 1160 м |
| Водойма | Арпа |
| Офіційна мова | вірменська |
| Населення | 1 283 (2009) |
| Національний склад | вірмени |
| Конфесійний склад | Вірменська апостольська церква |
| Часовий пояс | UTC+4 |
| GeoNames | 175006 |
| OSM | ↑364081 ·R (Areni Municipality) |
  Агаракадзор Агаракадзор (Вірменія) | |
 | |
 Агаракадзор у Вікісховищі | |
| * вірменська мова | |
Агаракадзор (вірм. Ագարակաձոր) — село в марзі Вайоц-Дзор, на півдні Вірменії. Село розташоване на лівому березі річки Арпа, за 3 км на південний схід від міста Єхегнадзора.
Видатні місця
Найбільші карстові печери Республіки Вірменія виявлені на лівобережжі річки Арпа від села Арені до села Агаракадзор — це Арчері, Магела, Мозрові, Вайк, Сімоні, Кармір, Кіклоп та інші. Частина розташована на крутих і важкодоступних схилах, дістатися до них можна тільки пішки. Неможливо описати красу печери Арчері, навіть за фотознімками важко судити про дивовижні відтінки і химерні форми сталактитів і сталагмітів, каскадні напливи і пізоліти. Величчю і таємничістю, чергуванням тісних ходів і величезних залів, унікальними археологічними знахідками печера займає особливе місце серед підземних порожнин Вірменії. Довжина цієї «семиповерхової» печери три з половиною кілометри, її стіни і склепіння вкриті товстим шаром кристалів кальциту.[1]
Історія
Згідно з дарчою грамотою амірспасалара Закаре Закаряна Нораванкському монастирю у 1211 році було повернуто село Агаракадзор.[2]
Сьогодення
9 червня 2008 року в громадах Агаракадзор, Чіва і Вернашен мав місце сильний град розміром у два сантиметри, у результаті чого постраждали сади і посіви.[3]
Видатні уродженці
- Генерал-майор Девін Баклі — іранський військовий офіцер.
Джерела
Національна статистична служба Республіки Вірменія [Архівовано 16 листопада 2010 у Wayback Machine.](англ.)(вірм.)(рос.)
Примітки
- ↑ Журнал Анив — «Подземный мир Армении» — Смбат ДАВТЯН. Архів оригіналу за 28 серпня 2007. Процитовано 11 липня 2010.
- ↑ Григор Григорян — Очерки истории Сюника IX—XV вв. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 11 липня 2010.
- ↑ Новости — Армения[недоступне посилання]
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).