YaChudo

Автоморфізм

Переглядів: 0. Оновлено 05.11.2026.

Автоморфізм моделі — ізоморфізм, який відображає модель на саму себе.

Всі автоморфізми даної моделі відносно операції композиції із тотожним відображенням як нейтральним елементом утворює групу.

Група автоморфізмів моделі K {\displaystyle K} позначається Aut ⁡ K {\displaystyle \operatorname {Aut} K} .

Автоморфізм називається внутрішнім, якщо існує такий елемент a {\displaystyle a} , що A u t h ( G ) a ( x ) = a x a − 1 {\displaystyle Auth(G)_{a}(x)=axa^{-1}} , а в іншому випадку він називається зовнішнім.

Множина всіх внутрішніх автоморфізмів групи G є підгрупою групи автоморфізмів, причому A u t h ( G ) a ∗ A u t h ( G ) b = A u t h ( G ) a b {\displaystyle Auth(G)_{a}*Auth(G)_{b}=Auth(G)_{ab}} .[1]

Множина автоморфізмів групи Лі також утворює групу Лі.[2]

Визначення

Алгебраїчні структури

( A , ( f i ) ) {\displaystyle (A,(f_{i}))} є алгебраїчною структурою A {\displaystyle A} разом з кінцевим числом потоків ( f i ) {\displaystyle (f_{i})} . Можуть бути алгебраїчні структури, такі як векторний простір ( A , ( + , ⋅ ) ) {\displaystyle (A,(+,\cdot ))} , група ( A , ∗ ) {\displaystyle (A,*)} або кільце ( A , ( + , ∗ ) ) {\displaystyle (A,(+,*))} . Тоді під алгеброю розуміється автоморфізм ϕ : A → A {\displaystyle \phi \colon A\to A} взаємно однозначне відображення множини A {\displaystyle A} на себе, яка є лінійною, це означає що: ϕ ( f i ( a 1 , … , a σ i ) ) = f i ( ϕ ( a 1 ) , … , ϕ ( a σ i ) ) {\displaystyle \phi \left(f_{i}(a_{1},\ldots ,a_{\sigma _{i}})\right)=f_{i}(\phi (a_{1}),\ldots ,\phi (a_{\sigma _{i}}))} для всіх a 1 , … , a σ i ∈ A {\displaystyle a_{1},\ldots ,a_{\sigma _{i}}\in A} . Зворотна функція ϕ − 1 : A → A {\displaystyle \phi ^{-1}:A\to A} в цих умовах є автоматично лінійною.

Теорія категорій

Нехай X {\displaystyle X} об'єкт. Морфізм f : X → X {\displaystyle f\colon X\to X} є автоморфізмом, якщо він є двосторонньо оберненим g : X → X {\displaystyle g\colon X\to X} . Тобто, відповідне відображення g : X → X {\displaystyle g\colon X\to X} існує, так що виконуються: f ∘ g = id X {\displaystyle f\circ g=\operatorname {id} _{X}} і g ∘ f = id X {\displaystyle g\circ f=\operatorname {id} _{X}} .

Автоморфізм груп

  • Група автоморфізмів групи G {\displaystyle G} позначається Aut ⁡ G {\displaystyle \operatorname {Aut} G} .
  • Відображення α g ( x ) = g x g − 1 {\displaystyle \alpha _{g}(x)=gxg^{-1}} — автоморфізм групи, такі автоморфізми групи називаються внутрішніми.

Множина внутрішніх автоморфізмів позначається Int ⁡ G {\displaystyle \operatorname {Int} G} . Оскільки α g α h = α h g {\displaystyle \alpha _{g}\alpha _{h}=\alpha _{hg}} та α g α h α g − 1 = α g − 1 h g ∈ Int ⁡ G {\displaystyle \alpha _{g}\alpha _{h}\alpha _{g}^{-1}=\alpha _{g^{-1}hg}\in \operatorname {Int} G} , то Int ⁡ G {\displaystyle \operatorname {Int} G} - нормальна підгрупа в Aut ⁡ G {\displaystyle \operatorname {Aut} G} .

  • Фактор-група Out ⁡ G = Aut ⁡ G / Int ⁡ G {\displaystyle \operatorname {Out} G=\operatorname {Aut} G/\operatorname {Int} G} називається групою зовнішніх автоморфізмів групи, а її елементи - зовнішніми автоморфізмами. Відображення g → α h {\displaystyle g\to \alpha _{h}} визначає гомоморфізм G → Int ⁡ G {\displaystyle G\to \operatorname {Int} G} , ядро якого є центр групи Z ( G ) {\displaystyle Z(G)} , так що Int ⁡ G ≅ G / Z ( G ) {\displaystyle \operatorname {Int} G\cong G/Z(G)} . *
  • Всі нормальні підгрупи інваріантні під дією внутрішніх автоморфізмів. Підгрупи, інваріантні під дією всіх автоморфізмів групи, називаються характеристичними.
  • Всяка група, що збігається зі своєю групою автоморфізмів, називається досконалою. Досконалими є всі симетричні групи S n {\displaystyle S_{n}} при n ≠ 2 ; 6 {\displaystyle n\neq 2;6} .
  • Розширення групи, за допомогою групи автоморфізмів, називається голоморфом.

Приклади

  • Aut ⁡ Z + = Z 2 {\displaystyle \operatorname {Aut} \mathbb {Z} ^{+}=\mathbb {Z} _{2}}
  • Aut ⁡ Q + = Q × {\displaystyle \operatorname {Aut} \mathbb {Q} ^{+}=\mathbb {Q} ^{\times }}
  • Aut ⁡ Z n + = Z φ ( n ) {\displaystyle \operatorname {Aut} \mathbb {Z} _{n}^{+}=\mathbb {Z} _{\varphi (n)}}
  • Aut ⁡ Z p × = Z φ ( p − 1 ) + {\displaystyle \operatorname {Aut} \mathbb {Z} _{p}^{\times }=\mathbb {Z} _{\varphi (p-1)}^{+}}
  • Aut ⁡ S n = S n , n ≠ 2 ; 6 {\displaystyle \operatorname {Aut} S_{n}=S_{n},n\neq 2;6} , * Out ⁡ S 6 = Z 2 {\displaystyle \operatorname {Out} S_{6}=\mathbb {Z} _{2}}
  • char ⁡ K > 2 ⇒ Aut ⁡ GL n ⁡ ( K ) = SL n ⁡ ( K ) , K {\displaystyle \operatorname {char} K>2\Rightarrow \operatorname {Aut} \operatorname {GL} _{n}(K)=\operatorname {SL} _{n}(K),K} - поле характеристики більшої за 2.

Автоморфізми графів

Найменше асиметричне дерево
Найменший асиметричний граф

Автоморфізм графу є відображення безлічі вершин графу на себе, що зберігає суміжність.[3] Множина таких автоморфізмів утворює вершинну групу графу або просто групу графу. Група підстановок на множині ребер називається реберною групою графу, яка тісно пов'язана з вершинною:

Реберна і вершинна групи графу ізоморфні тоді і тільки тоді, коли є не більше однієїізольованої вершини і немає компонент зв'язності, які складаються з єдиного ребра.[4]

Граф, для якого єдиний можливий автоморфізм це тотожне відображення, називається асиметричним. Найменше асиметричне дерево має сім вершин, а найменший асиметричний граф шість вершин і стільки ж ребер.

Для будь-якої кінцевої групи знайдеться такий кінцевий неорієнтований граф, що його група автоморфізмів ізоморфна даній.[5] Результат отриманий Р. Фрухтом, в основі докази - перетворення кольорового графу групи, узагальнення графу Келі.[6][7]

Примітки

  1. ↑ Л. С. Понтрягін Неперервні групи стр. 21
  2. ↑ Л. С. Понтрягін Неперервні групи стр. 121
  3. ↑ Ф. Харарі Теорія графів стр. 190
  4. ↑ Ф. Харарі Теорія графів стр. 192
  5. ↑ А. І. Белоусов. Дискретна математика. — 4-е вид. — МГТУ імені Н. Э. Баумана. — С. 349.
  6. ↑ Ф. Харарі Теорія графів стр. 198—201
  7. ↑ О. Оре Теорія графів стр. 317

Див. також

Література

Українською

  • (укр.) Гаврилків В. М. Елементи теорії груп та теорії кілець. — І.-Ф.  : Голіней, 2023. — 153 с.

Іншими мовами

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).