YaChudo

Австралійська армія

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Австралійська армія
(Сухопутні війська Австралії)
Australian Army
Засновано1 березня 1901 Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаАвстралія Австралія
ВидЗбройні сили Австралії
Типсухопутні війська
Рольназемний компонент Збройних сил Австралії, укомплектований контрактниками, оснащений зброєю і військовою технікою, який утримується у постійній бойовій та мобілізаційній готовності
Чисельність28 568 (регулярні війська)
14 662 (активний резерв)[1]
Війни/битвиДруга англо-бурська війна
Перша світова війна
Друга світова війна
Корейська війна
Війна в Малаї
Індонезійсько-малайзійська конфронтація
Війна у В'єтнамі
Операція «Відродження надії»
Війна у Східному Тиморі
UNAMIR
Війна в Афганістані
Війна в Іраку
Операція «Астьют»
Інтервенція США в Ірак
ВебсайтAustralian Army website
Командування
ГоловнокомандувачЄлизавета II, Королева Австралії, представлена генерал-губернатором генералом П. Косгроувом
Командувач австралійських сил оборониголовний маршал авіації Марк Бінскін
Командувач армії Австраліїгенерал-лейтенант Ангус Кемпбелл
Заступник командувача армії Австраліїгенерал-майор Рік Бер
Командувач силами Австраліїгенерал-майор Гус Гілмор
Знаки розрізнення
Військовий прапор
Розпізнавальний знак армійської авіації
Розпізнавальний знак бронетехніки

Медіафайли на Вікісховищі

Австралійська армія або Сухопутні війська Австралії (англ. Australian Army) — сухопутні війська, наземний компонент та найбільший вид Збройних сил Австралії, який разом з Королівськими австралійськими військово-морським флотом та Повітряними силами складають Сили оборони Австралії. Засновані 1 березня 1901 року

Призначенням Сухопутних військ Австралії є захист незалежності, територіальної цілісності та суверенітету Австралії, природних ресурсів, благ, життя і свободи її жителів.

Командувач армії Австралії є безпосереднім керманичем сухопутних військ, який підпорядковується Командувачу австралійських сил оборони, а з питань політики, адміністративних тощо — міністру оборони Австралії.

З моменту заснування сухопутних військ країни солдати та офіцери брали участь у багатьох війнах, кампаніях та битвах. Проте, тільки під час Другої світової війни бойові дії відбувалися на території Австралії.

Історія

Австралійська армія веде свою історію від злиття у березні 1901 року шести окремих колоніальних військових частин. У період з 1901 по 1947 року регулярні сили були обмежені в чисельності, тому значну частку армії у мирний час становили резервні воєнізовані підрозділи громадян, також відомі, як міліція, та експедиційні сили (Перші та Другі Австралійські імперські сили), які брали участь у Першій та Другій світових війнах відповідно.

Після 1947 року Австралія сформувала кадрові піхотні війська, а резервні компоненти почали скорочуватися та втрачати свою первинну роль в обороні країни.

Протягом свого існування Сухопутні війська Австралії брали участь у наступних війнах: Друга англо-бурська (1899–1902), Перша світова (1914–18), Друга світова (1939–45), Корейська (1950–53), Малайська (1950–60), в Індонезійсько-малайзійській конфронтації (1962–66), В'єтнамській війнах (1962–73) та останнім часом в Афганістані (2001—2014) та Іраку у 2003—2011 та разом з американцями з 2014 року.

Структура

Озброєння та військова техніка армії Австралії

Підрозділ ССО Австралії, оснащений гвинтівками SR-25 та пістолетами Heckler & Koch USP, очікують на ексфільтрацію з місця проведення спецоперації. Урузган, Афганістан. 3 червня 2011
Австралійські M1 Abrams, основний бойовий танк армії країни
Австралійський високомобільний транспортер HMT Extenda Mk1
Стрілецька зброя F88 Austeyr (гвинтівка), F89 Minimi (ручний кулемет), Browning Hi-Power (службовий пістолет), MAG-58 (єдиний кулемет), SR-25 (марксманська гвинтівка), SR-98 (снайперська гвинтівка), HK417 (марксманська гвинтівка), Mk48 Maximi, AW50F
ССО M4 carbine, HK P8, SR-25, F89 Minimi, MP5, SR-98, Mk48 Maximi, HK416, HK417, Blaser R93 Tactical, Barrett M82, Mk 14 EBR
Основний бойовий танк 59 M1A1 Abrams
БРЕМ 7 БРЕМ M88A2 Hercules[2] ще 6 замовлено після 2015 року[3]
БМП 257 ASLAV
БТР 431 БТР M113 модернізовані до рівня M113AS3/4 (близько 100 з них заплановано перемістити до резерву)
Бронеавтомобіль 838 Bushmaster PMV,[4][5] ще 214 на замовленні з липня 2012,[6]ще 31 HMT Extenda Mk1 та 89 HMT Extenda Mk2 на замовленні
Легкий військовий позашляховик 1 200 G-Wagon 4×4 та 6x6, 10 000 Land Rover FFR та GS, 1 295 Unimog 1700L
Артилерія 112 105-мм легких гармат L118/L119 (у резерві), 36 155-мм гаубиць M198 (у резерві), 52 155--мм гаубиць M777
ЗРК 36 ПЗРК RBS-70
Радар AN/TPQ-36, AMSTAR Ground Surveillance RADAR, AN/TPQ-48 Lightweight Counter Mortar Radar, GIRAFFE FOC, Portable Search and Target Acquisition Radar — Extended Range.
БПЛА Insitu Aerosonde, Elbit Systems Skylark та Boeing ScanEagle[7]
Літальний апарат Тип Версія Кількість на озброєнні[8] Прим.
Вертольоти
Bell 206B-1 Kiowa легкий розвідувальний вертоліт 206B-1 27[9] замінюється на Eurocopter Tiger та Eurocopter EC135. 56 перебуває на службі
Boeing CH-47 Chinook транспортний вертоліт CH-47D
CH-47F
2
10[10]
1 CH-47D з шести, що брали участь в операції «Сліппер» в Афганістані був втрачений 30 травня 2011 року. У грудні 2011 замовлено ще 2 вертольоти додатково; замовлено 7 CH-47F, які прийдуть на заміну CH-47D. Усі сім одиниць замовлення «Chinook» надійшли у серпні 2015. У грудні Держдепартамент США погодив продаж ще трьох транспортних вертольотів CH-47F.[11] У 2016 Біла книга оборони Австралії підтвердила придбання трьох CH-47F.[12]
Eurocopter EC135 Навчальний гелікоптер EC135T2+ 1 Для навчання пілотів армійської авіації та флоту замовлено 15 навчальних систем (англ. Helicopter Aircrew Training System (HATS) Navy.[13][14]
Eurocopter Tiger Ударний вертоліт Tiger ARH 22 На початку липня 2011 завершено поставку вертольотів. Повну оперативну спроможність набули 14 квітня 2016 року.[15]
Sikorsky S-70 Black Hawk Багатоцільовий гелікоптер S-70A-9 34 У червні 2018 заплановано заміна на MRH 90. 18 з них входитимуть до складу сил авіаційної підтримки сил спеціальних операцій Австралії до кінця 2021 року.[16][17]
NHIndustries MRH-90 Taipan Багатоцільовий гелікоптер TTH: Tactical Transport Helicopter 33 (41) 27 на службі (березень 2014). Загалом 47 на замовленні (у тому числі 6 для Королівського флоту)

Військові звання

Генеральські звання Австралійської армії
фельдмаршал
(FM)[18]
генерал
(GEN)
генерал-лейтенант
(LTGEN)[19]
генерал-майор
(MAJGEN)
бригадний генерал
(до 1922)[20]

[21]


Старший офіцерський склад Австралійської армії Середній офіцерський склад Австралійської армії
бригадир (BRIG)
(з 1928)[20]
полковник
(COL)
підполковник
(LTCOL)
майор
(MAJ)


Молодший офіцерський склад Австралійської армії
капітан
(CAPT)
лейтенант
(LT)
другий лейтенант
(2LT)


Кандидати в офіцери Австралійської армії
кандидат в офіцери
(OCDT)
кадет
(SCDT)

Ворент-офіцери[22]

Ворент-офіцер (WO)* Ворент-офіцер 1 класу (WO1) Ворент-офіцер 2 класу (WO2)
* Сержант призначений полковим сержант-майором армії (RSM-A) є єдиною особою, що має такий ранг.

Старший сержантський склад

штаб-сержант (SSGT)
(заплановано скасувати)
сержант (SGT)

Молодший сержантський склад
капрал (CPL) / бомбардир (BDR) молодший капрал (LCPL) / молодший бомбардир (LBDR)

Рядовий склад

сапер (SPR) / рядовий (PTE) / трупер (TPR) / навідник (GNR) / сигнальник (SIG) / крафтмен (CFN) / музикант (MUSN)
Без знаків розрізнення

Див. також

Посилання

Література

  • Odgers, George (1988). Army Australia: An Illustrated History. Frenchs Forest, New South Wales: Child & Associates. ISBN 0-86777-061-9.
  • Horner, David (2001). Making the Australian Defence Force. Melbourne, Victoria: Oxford University Press. ISBN 0-19-554117-0.
  • Australian Department of Defence (2009). Defence Annual Report 2008–09. Canberra, Australian Capital Territory: Defence Publishing Service. ISBN 978-0-642-29714-3. Архів оригіналу за 21 квітня 2017. Процитовано 1 жовтня 2016.
  • Grey, Jeffrey (2001). The Australian Army. South Melbourne, Victoria: Oxford University Press. ISBN 978-0-19554-114-4.
  • Palazzo, Albert (2001). The Australian Army: A History of its Organisation 1901–2001. Melbourne, Victoria: Oxford University Press. ISBN 0195515072.
  • Terrett, Leslie; Taubert, Stephen (2015). Preserving our Proud Heritage: The Customes and Traditions of the Australian Army. Newport, New South Wales: Big Sky Publishing. ISBN 9781925275544.

Примітки

  1. ↑ Defence Annual Report 2013–14, Volume One: Performance, Governance and Accountability (PDF). Department of Defence. Архів оригіналу (PDF) за 20 жовтня 2020. Процитовано 3 квітня 2015.
  2. ↑ M1 Abrams Tank. Архів оригіналу за 12 жовтня 2016. Процитовано 1 жовтня 2016.
  3. ↑ Australia requests M88A2 Hercules vehicles from US. Army Technology. Архів оригіналу за 3 липня 2016. Процитовано 1 жовтня 2016.
  4. ↑ Contract Signed for Additional Bushmasters (Пресреліз). The Hon. Joel Fitzgibbon MP, Minister for Defence. 29 жовтня 2008. Архів оригіналу за 23 березня 2012. Процитовано 29 жовтня 2008.
  5. ↑ More vehicles on the way. Army News. Canberra: Australian Department of Defence. 26 травня 2011. с. 16. Архів оригіналу за 10 грудня 2005. Процитовано 1 жовтня 2016.
  6. ↑ Australian Army orders additional Bushmasters from Thales. Архів оригіналу за 6 лютого 2013. Процитовано 2 листопада 2012.
  7. ↑ Army Technology. Defence Jobs. Архів оригіналу за 7 лютого 2011. Процитовано 31 січня 2011.
  8. ↑ World Air Forces 2016 report. flightglobal.com. Архів оригіналу за 19 січня 2016. Процитовано 10 грудня 2015.
  9. ↑ Ashby-Cliffe, Cpl Jane (12 листопада 2009). Kiowas’ final salute (PDF). Army: The Soldiers' Newspaper. № 1225 ed. Архів оригіналу (PDF) за 25 серпня 2016. Процитовано 1 серпня 2016.
  10. ↑ Three more CH-47F helicopters delivered ahead of schedule in FMS deal. Australian Aviation. 26 червня 2016. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 1 серпня 2016.
  11. ↑ Australia set to acquire three more CH-47F Chinooks. Australian Aviation. Архів оригіналу за 13 вересня 2016. Процитовано 2 січня 2016.
  12. ↑ 2016 Defence White Paper (PDF). Australia: Commonwealth of Australia. 2016. с. 20. ISBN 978-0-9941680-5-4. Архів оригіналу (PDF) за 3 квітня 2016. Процитовано 1 жовтня 2016.
  13. ↑ Minister for Defence – New training system for ADF helicopter crews. Media Release. Minister for Defence. 23 жовтня 2014. Архів оригіналу за 25 серпня 2016. Процитовано 1 серпня 2016.
  14. ↑ McMaugh, Dallas (9 квітня 2016). Future ADF training helicopter arrives at HMAS Albatross. Royal Australian Navy. Архів оригіналу за 29 вересня 2018. Процитовано 1 серпня 2016.
  15. ↑ Beurich, Cpl Sebastian (28 липня 2016). A story of innovation and commitment (PDF). Army: The Soldiers' Newspaper. № 1378 ed. Архів оригіналу (PDF) за 23 серпня 2016. Процитовано 31 липня 2016.
  16. ↑ Kerr, Julian (2 грудня 2015). Australian Army to extend Black Hawk service lives for special forces use. Jane 's Defence Weekly. № 53.4. Архів оригіналу за 5 січня 2016. Процитовано 30 липня 2016.
  17. ↑ S-70A-9 Black Hawk Weapons. Defence Materiel Organisation. Department of Defence. Архів оригіналу за 3 серпня 2019. Процитовано 8 листопада 2014.
  18. ↑ На сьогодні не існує чітко регламентованого визначення порядку присвоєння звання фельдмаршал Австралії.
  19. ↑ В Австралійській армії звання лейтенант вимовляється, як «лефтенант»
  20. ↑ а б В Австралійській армії звання бригадир не належить до категорії генеральських звань, до 1922 року існувало звання бригадний генерал.
    У Британській армії звання бригадний генерал в 1922 році було замінене на полковник-командант (англ. colonel-commandant), а з 1928 року — бригадир. Відповідно знак розрізнення звання з перехрещених шаблі та жезла був змінений на корону з трьома зірками («піпси»), позначаючи, що бригадир — це категорія старших офіцерів, а ні генералів. В Австралійській армії зробили подібну зміну.
  21. ↑ Знак розрізнення австралійського фельдмаршала ідентичний знаку розрізнення британського фельдмаршала, з невеликими відмінностями.
    In the Australian insignia, the Crown is 5mm above the Crossed Batons.
    In the British insignia, the Crown is attached to the Crossed Batons.
  22. ↑ Jobson 2009, p. 17.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).