YaChudo

Аветік Ісаакян

Переглядів: 1. Оновлено 10.11.2026.

Аветік Ісаакян
вірм. Ավետիք Սահակի Իսահակյան Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився18 (30) жовтня 1875[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Ґюмрі, Еріванська губернія, Кавказьке намісництво, Російська імперія[3][1][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер17 жовтня 1957[4][5][…] (81 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Єреван, Вірменська РСР, СРСР[5][1][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняПантеон імені Комітаса[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоСРСР СРСР
Національністьвірменин
Місце проживанняІсаакянd[1]
Одеса[1]
Вірменська РСР[1]
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьпоет
Alma materГеворкянська теологічна семінарія (1892)[1], Лейпцизький університет (1895)[1] і Цюрихський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладVeradzenuntd Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання моввірменська[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творіввірменська Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1890 — 1957
Жанрвірш і оповідна поезія Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusАбу Лал Махаріd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоСП СРСР і Академія наук Вірменської РСР[1][7] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяДашнакцутюн Редагувати інформацію у Вікіданих
РодичіAvetik Isahakyand Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиVigen Isahakyand[8] Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф
Нагороди
орден Леніна орден Леніна медаль «За оборону Кавказу» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Сталінська премія 1-го ступеня

CMNS: Аветік Ісаакян у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Аветік Саакович Ісаакян (вірм. Ավետիք Սահակի Իսահակյան; 18 (30) жовтня 1875— 17 жовтня 1957) — вірменський поет, прозаїк, публіцист.

Життєпис

А. С. Ісаакян народився 19 жовтня (31 жовтня) 1875 року в Александрополі Еріванської губернії (нині Гюмрі, Вірменія).

У 1889—1892 роках Ісаакян навчався в Ечміадзінської семінарії. У 1892 році опублікував перший вірш. У 1892—1895 роках вивчав філософію і антропологію в Лейпцизькому університеті. У 1895 році повернувся в Російську Вірменію і вступив до нелегальної Вірменської революційної федерації (Дашнакцутюн). Був у 1896 році заарештований, один рік просидів у Єреванської в'язниці, після чого висланий до Одеси, де мешкав у будинку на вул. Ніни Строкатої, 24[9]. Після звільнення Ісаакян відвідував лекції з літератури і історії філософії в Цюріхському університеті. У 1902 році повернувся до Вірменії, а потім переїхав в Тифліс. У 1908 році знову заарештований, разом зі 158-ю вірменськими громадськими діячами, і посаджений на півроку в Тифлиську в'язницю.

У 1911 році був вигнаний з Російської Імперії за революційну діяльність, оселився в Німеччині. У 1914 році заснував, спільно з Йоганнесом Лепсиусом і Паулем Рорбахом Німецько-вірменську громаду. Перша світова війна, яка спалахнула того ж року, стала причиною організованого молодотурками (союзниками Німецького Рейху) геноциду вірменського народу. Чому Німецько-вірменська громада не змогла перешкодити.

До 1936 року Ісаакян жив переважно за кордоном (Франція, Швейцарія та ін.), Особисто був знайомий з багатьма інтелектуалами свого часу. Всі ці роки Ісаакян входив в Дашнакцутюн і відзначився антирадянськими висловлюваннями.

Після повернення в СРСР був головою СП Вірменської РСР. Академік АН Вірменської РСР (1943). Депутат ВР Вірменської РСР 2-4 скликань.

В цей час Ісаакян перебував під захистом Першого секретаря ЦК КП Вірменії Г. А. Арутінова. У 1937 році він викреслив зі списку представлених НКВС СРСР до арешту багатьох видних вірменських діячів, серед яких був і Ісаакян. Також для Ісаакяна, як і для деяких інших представників вірменської інтелігенції, був побудований особняк в Єревані.

Ісаакян очолював вірменську делегацію, що приїздила 1939 року в Україну на святкування 125-річчя від дня народження Тараса Шевченка. Написав статтю «На могилі Тараса Шевченка» (1939), передмови до вірменських видань «Кобзаря» (1939; 1954; 1961) та до збірки «Українська ліра» (Єреван, 1954). Підтримував дружні стосунки з М. Рильським і П. Тичиною.

А. С. Ісаакян помер 17 жовтня 1957 року. Похований в Єревані в Пантеоні імені Комітаса.

Пам'ять

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж и к л Հայկական սովետական հանրագիտարան / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 2000.
  2. ↑ а б в г Հայկական համառոտ հանրագիտարան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1990. — Т. 2.
  3. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119041529 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. ↑ Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1962.
  5. ↑ а б Исаакян Аветик Саакович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  6. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  7. ↑ ՀՀ գիտությունների ազգային ակադեմիա
  8. ↑ Katalog der Deutschen Nationalbibliothek
  9. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 10 грудня 2019. Процитовано 10 грудня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2019-12-10 у Wayback Machine.]
  10. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 10 грудня 2019. Процитовано 10 грудня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).