YaChudo

Абу-Діс

Переглядів: 0. Оновлено 26.10.2026.


Абу-Діс
араб. أبو ديس Редагувати інформацію у Вікіданих
Координати 31°45′45″ пн. ш. 35°15′57″ сх. д. / 31.7625° пн. ш. 35.265833333333° сх. д.
Країна
 Палестинська держава[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
АдмінодиницяQuds Governorated Редагувати інформацію у Вікіданих
Межує зЄрусалим[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Площа28,3 км² Редагувати інформацію у Вікіданих
Офіційна моваарабська мова (Quds Governorate)
Населення3631 осіб (1961)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Часовий поясUTC+2, UTC+3 (Quds Governorate)
GeoNames285279
OSM ↑4733522 ·R (Quds Governorate)
Офіційний сайтabudis.ps/en/ Редагувати інформацію у Вікіданих
Абу-Діс. Карта розташування: Палестинська держава
Абу-Діс
Абу-Діс
Абу-Діс (Палестинська держава)
Мапа
CMNS: Абу-Діс у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Абу-Діс (араб. أبو ديس) — палестинське місто в мухафазі Єрусалим Палестинської Національної Адміністрації, що межує з Єрусалимом. За даними перепису палестинського Центрального статистичного Бюро (ПЦСБ), Абу-Діс мав населення 10 782 осіб в 2007 році.[2]

Історія

Абу-Діс знаходиться на давньому місці, в оточенні глибоких долин.  Були знайдені залишки стародавніх будівель, цистерн, виноградних пресів і печери, одна з колумбарієм. Кераміка з пізнього римського і візантійського періоду також виявилася.[3]

Французький дослідник Віктор Герен думав, що Абу-Діс був ідентичний з біблейським Бахурімом, але це визначення не прийнято сьогодні.[4]

Османська епоха

Абу-Діс був одним з найгустонаселеніших сіл у Санджаку Єрусалим у 16 столітті, з населенням у кілька сотень. Пшениця і ячмень утворювали основу товарних культур, але вони були доповнені виноградом, оливками, плодовими деревами, бобами та продуктами з кіз і бджіл. Нащадки Саладіна жили в селі.[5] Дорослі чоловіки села платили загалом 6,250 акче в щорічний податок, що було значно менше, ніж в інших селах того ж розміру в санджаку, таких як Бейт-Джала, Ейн-Карем та інші. Це може означати, що Абу-Діс був менш багатий, крім того, це може бути свідченням того, що в ньому було менше немусульман. У жовтні 1553 року Шейх Са'д аль-Дін аль-Шарафі аль-Малікі був призначений адміністратором вакфа села, але був замінений у 1554 році на Мухаммада аль-Фахурі на прохання трьох відомих селян, які скаржилися на каді з Єрусалиму. Він залишався на цій посаді до 1563 року. 1596 року Абу-Діс з'явився в Османських податкових регістрах як Нахіа Кудс. Він мав населення 80 мусульманських сімей, які платили в податок пшеницю, ячмінь, оливкові дерева, виноградники, фруктові дерева, кози та/або вулики.[6]

У 1838 році Абу-Дис було відзначено, як Мусульманська село, частина району ель-Вадієх, розташованому на схід від Єрусалиму.[7]

Коли Герен відвідав село в 1870 році, він зазначив будинки більші та вищі, ніж інші, що у місцевого шейха.[8] Офіційний список Османських сілі приблизно того ж року показали, що Абу-Діс мав 52 будинки, а населення — 326, хоча у населення були включені тільки чоловіки.[9][10]

В старій мечеті, відомій як Макам Салах ад-Дін, є могили з мармуровими плитами, з віршем написаний «елегантним насхом», датована 1878 роком.[11]

У 1883 році Огляд Західної Палестини описав його як «село помірного розміру на видному місці, з глибокими западинами навколо нього. Водопостачання з цистерни. Печерні гробниці існують на Заході».[12]

В кінці 19 століття, Шейх Абу-Діс, Рашид Арікат, пообіцяв гарантувати безпеку європейських туристів і паломників на подорож в Єрихон і річку Йордан.[13] За даними  мандрівника 19-го століття, «єдиний шлях досягнення подорожею до Йорданії …(є) шляхом оплати статутної данини-грошей Шейху Абу-Діс. Ця людина має привілей отримувати близько шістнадцяти шилінгів з кожного мандрівника, який вирушає в Єрихон…Він пошле з людиною, можливо, його власного син разом з вами… одягненого в чудовий одяг, озброєний мечем і револьвером.»[14]

У 1896 році населення Абу-Дісу становило близько 600 чоловік.[15]

Британська ера

У переписі, проведеному в 1922 році Британським мандатом, Абу-Діс мав населення 1,029, всі мусульмани,[16] зі збільшенням за переписом 1931 до 1,297 осіб (всі мусульмани) в 272 будинках.[17]

В 1945 році Абу-Діс мав населення 1,940 мусульман,[18] маючи 27,896 дунамів землі.[19] При цьому 4,981 дунамів були використані для господарства,[19] а 158 дунамів були забудовані.[19]

Між 1922 та 1947 року населення Абу-Дісу збільшилося на 110 %. місто зазнало значних збитків під час землетрусу у 1927 році. Всі будинки були пошкоджені, і кожна водойма була зламана. Оскільки Абу-Діс залежав від дощової води в цистернах для води, це викликало великі труднощі.

1948—1967

Згідно резолюції Генеральної Асамблеї ООН 194 в 1948 році, в Абу-Дісі повинна була стати самою східною частиною corpus separatum Єрусалиму. Однак після арабо–ізраїльської війни 1948 року, і після угод про перемир'я 1949 року, Абу-Діс потрапив під Йорданське правило.

1967-сьогодні

Ізраїльський розділовий бар'єр в Абу-Дісі, в 1990-ті роки (зверху) у 2004 році (в центрі) та 2007 року. Це частина муру, побудована Ізраїлем на Західному березі. Ця частина в Абу-Дисв, дуже близько до східної частини Єрусалиму, приблизно 2 км від мечеті Аль-Акса. Фото з ізраїльської сторони муру, зверненого на південь. Місцеві мешканці по обидві сторони бар'єру нині є переважно палестинцями.

Після шестиденної війни 1967 року, Абу-Діс знаходиться під ізраїльською окупацією. За переписом 1967 року населення складало 2,640.[20] Після підписання тимчасової угоди по Західному берегу та сектору Газа (також знаний як Осло 2) в 1995 році, Абу-Діс став частина області, яка знаходиться під цивільною юрисдикцією Палестинської Національної Адміністрації, але за умови контролю сил безпеки Ізраїлю.[21]

Більшість офісів Палестинської адміністрації у справах Єрусалиму знаходяться в місті.[22] У 2000 році будівництво будівлі парламенту, щоб, можливо, у будинку палестинської Законодавчої Ради було запущене в Абу-Дісі, але проєкт так і не був закінчений[23].[24]

Бар'єр на західному березі і земельні суперечки

Ізраїльський роз'єднувальний мур, що відокремлює Абу-Діс від Єрусалима

13 січня 2004 року, Ізраїль почав будівництво ізраїльського роз'єднувального муру. Маршрут між Абу-Дісом і Єрусалимом (на схід від «зеленої лінії») ускладнили для жителів міста доступ до служб в Єрусалимі без дозволу. Бар'єр також розділив більше 6000 гектарів орних земель від загальної площі 28,332 дунамів. Організація Об'єднаних Націй з гуманітарних питань заявила, що бар'єр сильно ускладнює доступ до шкіл, лікарень і роботи. Ізраїль каже, що маршрут бар'єру визначається безпекою, а не з політичних міркувань.[25]

Готель Cliff належить родині Айяд Абу-Діс знаходиться в центрі юридичної суперечки в судах Ізраїлю.[26][27] Власники подали в суд, щоб зупинити експропріацію готелю, побудованого в середині 1950-х років. Справа стосується застосуванню Закону про майно відсутніх осіб, який дозволяє державі Ізраїль експропріювати власність на своїй території, коли власник живе в країні, яку Ізраїль розглядає як ворога. Верховний суд в лютому 2010 року був ще не в змозі вирішити, чи дія закону поширюється на власність в Східному Єрусалимі, що належать жителям палестинських територій.[28][29] Уряд Норвегії підтримав сім'ю Айяд.[30][31][32][33][34] книга про боротьбу господаря готелю і його дружини норвезького походження була опублікована в Норвегії в 2012 році.[35][36]

Міста-побратими

Відомі жителі

  • Камель Арекат
  • Саїб Ерекат
  • Ахмед Куреї

Примітки

  1. ↑ а б в شراب م. ح. ‎⁨معجم بلدان فلسطين ⁩ — دمشق: دار المأمون للتراث, 1987. — С. 92.
  2. ↑ 2007 PCBS Census [Архівовано 9 квітня 2019 у Wayback Machine.](англ.)(араб.)
  3. ↑ Dauphin, 1998, p. 906
  4. ↑ McKenzie, John, Dictionary of the Bible, Simon & Schuster, 1995, p77
  5. ↑ Amy Singer (1994). Palestinian peasants and Ottoman officials. Cambridge University Press. с. 64–69. ISBN 0-521-45238-4.
  6. ↑ Hütteroth and Abdulfattah, 1977, p. 117
  7. ↑ Robinson and Smith, 1841, vol 3, Appendix 2, p. 122
  8. ↑ Guérin, 1874, p. 160 ff
  9. ↑ Socin, 1879, p. 142
  10. ↑ Hartmann, 1883, p. 124
  11. ↑ Sharon, 1997, pp. 1-2
  12. ↑ Conder and Kitchener, 1883, SWP III, p. 27
  13. ↑ Rev James Smith, 'A Pilgrimage to Palestine — An account of a visit to Lower Palestine (1893—1894)
  14. ↑ Kean, 1908, pp. 129-130
  15. ↑ Schick, 1896, p. 125
  16. ↑ Barron, 1923, Table VII, Sub-district of Jerusalem, p. 14
  17. ↑ Mills, 1932, p. 37
  18. ↑ Department of Statistics, 1945, p. 24 [Архівовано 20 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
  19. ↑ а б в Government of Palestine, Department of Statistics.
  20. ↑ Perlmann, Joel (Листопад 2011 – лютий 2012). The 1967 Census of the West Bank and Gaza Strip: A Digitized Version (PDF). Levy Economics Institute. Архів оригіналу (PDF) за 20 жовтня 2017. Процитовано 24 червня 2016.
  21. ↑ Dr Haim Gvirtzman, Maps of Israeli Interests in Judea and Samaria [Архівовано 6 травня 2013 у Wayback Machine.], Begin-Sadat Center for Strategic Studies (Israel).
  22. ↑ UNRWA Profile of Abu Dis [Архівовано 30 червня 2007 у Wayback Machine.] Шаблон: Webarchive: помилка: Перевірте аргументи |url= value. Порожньо.
  23. ↑ Palestine denies Arafat's approval of Abu Dis as Palestinian capital. Arabic News. 7 травня 1998. Архів оригіналу за 25 лютого 2012. Процитовано 12 січня 2012. [Архівовано 2012-02-25 у Wayback Machine.]
  24. ↑ Abu Dis: A Palestinian Town Tarred by the Israeli Wall [Архівовано 19 жовтня 2008 у Wayback Machine.] Шаблон: Webarchive: помилка: Перевірте аргументи |url= value. Порожньо.
  25. ↑ Where day to day living has had its heart cut out [Архівовано 27 серпня 2013 у Wayback Machine.] Guardian 2004-01-20.
  26. ↑ An Abu Dis hotel has become a new battleground for the Jerusalem separation fence [Архівовано 24 листопада 2015 у Wayback Machine.] Haaretz 2004-05-05.
  27. ↑ Israel snatches Palestinian hotel for ‘security reasons’: owner [Архівовано 9 серпня 2017 у Wayback Machine.] Sunday, 17 February 2013, alarabiya.net
  28. ↑ The absentee from 6 Molcho St. [Архівовано 25 вересня 2015 у Wayback Machine.] Haaretz 2010-07-23.
  29. ↑ Israel snatches Palestinian hotel for ‘security reasons’ [Архівовано 24 лютого 2013 у Wayback Machine.] Sunday, 17 February 2013, al Arabiya
  30. ↑ Hotellet til Signe Marie og Ali er beslaglagt av Israel. Архів оригіналу за 11 серпня 2016. Процитовано 18 липня 2017.
  31. ↑ Kampen om hotellet midt i muren [Архівовано 20 листопада 2012 у Wayback Machine.] NRK
  32. ↑ Norske Signe har kjempet i ti år for Cliff Hotel [Архівовано 2 січня 2013 у Wayback Machine.] Tv2
  33. ↑ Israel konfiskerer norsk-palestinsk hotell [Архівовано 7 травня 2016 у Wayback Machine.] 27.apr. 2004
  34. ↑ Israels barrière opprører Støre [Архівовано 7 травня 2016 у Wayback Machine.] 28 June 2008, Aftenposten
  35. ↑ Cliff Hotel.
  36. ↑ Ypperlig mikrohistorie for å forstå Palestina-konflikten [Архівовано 13 серпня 2016 у Wayback Machine.] Dagbladet
  37. ↑ Camden Abu Dis Friendship Association. Архів оригіналу за 7 серпня 2011. Процитовано 19 лютого 2019.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).