Абноба

Абноба (лат. Abnoba) - божество-покровитель Шварцвальду (Чорного лісу) в Німеччині, місцевості, яку римські легіони ідентифікували як Mons Abnoba; Це також назва гірського хребта, зі східних схилів якого течуть три потоки, які з’єднуються, утворюючи річку Дунай^[1]. Богині поклянялися місцеві кельти і галли, а під час римського завоювання Абнобу прирівняли до Діани.

Кам’яна статуя з написом DEAE ABNOBA(E), знайдена в Мюльбурзі, зображує богиню, одягнену як греко-римська богиня Діана, що торкається дерева, під яким знаходяться гончак і заєць — атрибути Діани. Барельєф, знайдений біля витоку річки Брігах, містить зображення, які, як вважають, представляють Абнобу, її зайця, оленя та птаха. Написи з Мюльбаха та Ротенбурга також зберігають її ім’я. Бронзова «місцева Діана» в музеї Кельна може представляти Абнобу або Ардуінну, однойменну богиню Арденнського лісу^[1].

Про Шварцвальд згадує Тацит у своїй праці «Германія»:

Германія загалом відокремлена від галлів, ретів та паннонців річками Рейном і Дунаєм; а від сарматів і даків — гірськими хребтами та взаємною недовірою: решту її територій омиває океан, що омиває широкі півострови та острови величезної протяжності, деякі з народів і правителів яких стали відомі нам лише нещодавно завдяки війнам. Рейн, беручи початок на стрімких і недоступних вершинах Ретійських Альп, після течії в дещо західному напрямку, впадає в Північне море. Дунай, що плавно та поступово спускається з гребня гори Абноби (вершин Шварцвальду), проходить через землі багатьох народів, поки не впаде через шість своїх гирл у Чорне море: сьоме ж його гирло губиться в болотах^[2].

Про Шварцвальд згадує Пліній Старший у своїй праці «Природнича історія»:

Далі ми підходимо до гирл Дунаю. Він бере початок у Германії на хребті гори Абноба, навпроти галльського міста Раурікум, і протікає протягом багатьох миль за Альпами через незліченні племена під назвою Дунай; потім об’єм його води колосально зростає, і з того місця, де він уперше входить в Іллірію, він називається Істром; прийнявши 60 приток, майже половина з яких є судноплавними, він впадає у Чорне море шістьма величезними рукавами. Першим із них є гирло Певке, поблизу однойменного острова, де найближчий канал, що зветься Священною річкою, поглинається болотом протяжністю 19 миль. Від того ж каналу і вище Гістрополя розливається озеро Хальміріс, що має 63 милі в окружності. Друге гирло називається Наракустома; третє, поруч із островом Сарматика, — Прекрасне гирло; четверте — Хибне гирло; далі йде острів Конопон Діабасіс, а потім Північне та Безплідне гирла. Кожне з цих гирл настільки велике, що, як кажуть, на відстані сорока миль море поступається річці, і вода в ньому на смак прісна^[3].

1. ↑ ^{а б} Koch, J. T. (Ed.). (2006). Celtic Culture: A Historical Encyclopedia (Vols. 1–5). ABC-CLIO. p. 7
2. ↑ Tac. Germ. 1
3. ↑ Plin. Nat. 4.79

• Bittel, K., Kimmig, W., & Schiek, S. (1981). Die Kelten in Baden-Württemberg. Theiss. pp. 477-478
• Filtzinger, P., Planck, D., & Pirling, B. (1986). Die Römer in Baden-Württemberg (3. Aufl.). Theiss. pp. 189, 247, 327–328, 450, 520, 533.
• Keune, J. B. (1893). Abnoba. In Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft (Vol. I,1, Col. 104). Metzler.
• Obermüller, W. (1868). Abnoba. In Obermüller’s deutsch-keltisches, geschichtlich-geographisches Wörterbuch (Vol. 1). Denicke.