Абд аль-Хакк I

Абд аль-Хакк I
Народився	1147
Помер	1217
Національність	Бербери[1] і Зенати[1]
Діяльність	вождь, правитель
Знання мов	арабська і Берберські мови
Титул	шейх
Посада	шейх
Конфесія	іслам і сунізм
Рід	Мариніди
Діти	Абу Юсуф Якуб[1], Усман I ібн Абд аль-Хакк[1], Мухаммад I ібн Абд аль-Хакк[1] і Абу Ях'я Абу Бакр[1]

Абд аль-Хакк I (араб. عبد الحق الأول; бл. 1144 — 1217) — шейх племені Бану-Марин, султан з 1215 року. Засновник династії Маринідів.

Син Мах'ю ібн Абу-Бакра, шейха берберського племені бану-марин. 1195 року успадкував владу над бану-марин. Того ж року відзначився у битві при Аларкосі в складі альмохадського війська. Отримав від халіфа Абу юсуф Якуба володіння в горах Атласу.

У 1212 році після тяжкої поразки Альмохадів у битві при Навас-де-Толосі Абд аль-Хакк I розпочав політику здобуття незалежності. З 1213 року його загони розширили владу в Атласі. 1215 року він прийняв титул султана, але ще широко його не застосовував. Того ж року у битві на узбережжі в регіоні Ер-Риф завдав поразки Альмохадам. В результаті увесь Ер-Рифом опинився під владою Маринідів. Втім 1217 року спроба захопити Фес виявилося невдалою, а сам Абд аль-Хакк I загинув. Йому спадкував син Усман I.

• Charles-André Julien, Histoire de l'Afrique du Nord, des origines à 1830, édition originale 1931, réédition Payot, Paris, 1994

1. ↑ ^{а б в г д е} Encyclopaedia of Islam — Лейден: Brill.