YaChudo

АЗ (футбольний клуб)

Переглядів: 0. Оновлено 25.10.2026.

Нідерланди АЗ Алкмар
Повна назва Alkmaar Zaanstreek
Прізвисько Kaaskoppen (Головки сиру)
De Kaasboeren (Сировари)
Коротка назва АЗ
Засновано 10 травня 1967
Населений пункт Алкмар, Нідерланди Нідерланди
Стадіон АФАС, Алкмар
Вміщує 19 478
Власник Нідерланди Рене Ніліссен
Президент Нідерланди Рене Ніліссен
Головний тренер Нідерланди Паскаль Янсен
Ліга Ередивізі
2025/26 7 місце
Вебсайт az.nl
Домашня
Виїзна

«Алкмар Занстрек» (нід. Alkmaar Zaanstreek, [ˈɑl(ə)kmaːr ˈzaːnstreːk]), відомий також як «АЗ Алкмар» або просто АЗ — професіональний нідерландський футбольний клуб з міста Алкмар. Клуб виступає в Ередивізі, найвищій футбольній лізі Нідерландів, і проводить домашні матчі на стадіоні АФАС. Був заснований 10 травня 1967 року внаслідок злиття клубів «Алкмар'54» і «Занстрек», після чого отримав назву «АЗ'67».

АЗ двічі вигравав Ередивізі, у сезонах 1980—81 та 2008—09, також вони 1981 року дійшли до фіналу Кубка УЄФА, який програли «Іпсвіч Таун». Окрім того, команда п'ять разів вигравала Кубок Нідерландів і одного разу Суперкубок.

Історія

Передісторія

«Алкмар '54»

Витоки професійного футболу в Алкмарі беруть початок 13 квітня 1954 року, коли був заснований професійний клуб «Алкмар '54» (нід. Alkmaar '54), який разом із ще дев'ятьма клубами приєднався до так званого Нідерландського професійного футбольного союзу (NBVB)[1]. Перший в історії професійний матч у Нідерландах відбувся 14 серпня 1954 року на муніципальному спортивному парку між командами «Алкмар '54» і «Венло» (3:0)[2]. Ця ліга проіснувала недовго, адже вже в листопаді 1954 року Королівський нідерландський футбольний союз (KNVB) також перейшов на професійний футбол, і NBVB увійшов до його складу. Вісімдесят клубів отримали можливість розпочати професійну діяльність. Гравці «Алкмара '54» заробляли 40 гульденів за перемогу й завершили сезон на п'ятому місці в першому класі C, що дозволило підвищитися до вищого класу.

У наступному сезоні клубу не вистачило чотирьох очок, щоб потрапити до новоствореної Ередивізі. Сезон 1957/58 також був посереднім, а в 1959 році команда посіла четверте місце в Першому дивізіоні. У сезоні 1959/60 «Алкмар '54» став чемпіоном Першого дивізіону і вперше вийшов до Ередивізі. Однак після 17-го місця клуб одразу вилетів назад і згодом опустився навіть до Другого дивізіону. Водночас, виступаючи в Другому дивізіоні, команда змогла дійти до півфіналу Кубка Нідерландів, вибивши, зокрема, «Феєнорд». Разом із НЕКом це був перший клуб із другого дивізіону, якому це вдалося. У сезоні 1963/64 команда стала чемпіоном Другого дивізіону A, значною мірою завдяки грі нападника Сітце де Вріса та захисника Баррі Г'юза. До злиття з «Занстреком» клуб виступав у Першому дивізіоні.

«Занстрек»

Футбольний клуб «Занстрек» із міста Ког-ан-де-Зан був заснований 13 квітня 1964 року. Клуб отримав ліцензію від місцевого клубук КФС, який розділився на професійну та аматорську частини (аматорський клуб існує й досі). «Занстрек» розпочав виступи у Другому дивізіоні, де в першому сезоні посів шосте місце, а вже в другому став третім і підвищився до Першого дивізіону. У сезоні 1966/67 команда фінішувала сьомою. 30 червня 1967 року клуб припинив існування через злиття з «Алкмар '54»[3].

Об'єднання і перший період розквіту (1967—1988)

Склад команди АЗ'67 у 1968 році.

Брати Сес і Клас Моленари, підприємці із Занстреку та колишні футболісти КФС, досягли значного успіху зі своєю компанією Wastora і вирішили інвестувати у футбол в Алкмарі. Також фінансову підтримку клубу надавали власники Grosmarkt — Д. Б. Барк і Д. Грот.

Після невдалих спроб створити великий клуб у Занстреку шляхом об'єднання КФС і ЗФК, у 1967 році відбулося злиття «Алкмар '54» і «Занстрека», унаслідок чого 10 травня 1967 року було створено АЗ'67[4]. Команда почала виступати в Алкмарі на стадіоні «Алкмаардергаут». Через велику кількість підписаних іноземних гравців клуб накопичив значні борги й опинився на межі банкрутства, однак у 1972 році брати Моленари врятували його фінансово. У сезоні 1971/72 команда також досягла спортивного успіху — друге місце в Першому дивізіоні та вихід до Ередивізі під керівництвом тренера Кор ван дер Гарта.

Поступово АЗ'67 сформував імідж амбітного клубу. Після складного старту в Ередивізі (15-те місце у сезоні 1972/73) команда почала прогресувати: середина таблиці в 1973/74, п'яте місце в 1974/75 і 1975/76. До клубу приєдналися такі гравці, як Боббі Восмаер, Крістен Нюгорд, Вім ван Ганегем і Едді Трейтел. Згодом АЗ значно посилився завдяки таким футболістам, як Роналд Спелбос, Джон Метгод, Петер Арнц, Ян Петерс, Курт Вельцль та Кес Кіст. Команда стабільно боролася за високі місця й із сезону 1976/77 постійно входила до топ-4 чемпіонату, а також регулярно виступала в єврокубках.

Гравці АЗ святкують перемогу у Кубку Нідерландів 1978 року.

Цей підйом приніс перший значний успіх у сезоні 1976/77 — третє місце в Ередивізі та першу кваліфікацію до єврокубків під керівництвом тренера Ганса Края-старшого. У сезоні 1977/78 команда знову стала третьою та здобула перший трофей — Кубок Нідерландів. У 1978 році головним тренером став Георг Кесслер. У сезоні 1979/80 АЗ був близьким до чемпіонства, але в кінцівці чемпіонату втратив занадто багато очок і не зміг наздогнати «Аякс». У підсумку амстердамці стали чемпіонами (50 очок), а АЗ фінішував другим (47 очок). Команда ставала дедалі згуртованішою, і півзахисник Йос Йонкер, підписаний у 1980 році, виявився відсутнім елементом пазлу.

Уже в сезоні 1980/81 клуб досяг історичного успіху і став чемпіоном Нідерландів, здобувши 27 перемог, 6 нічиїх і лише одну поразку, із різницею м'ячів 101:30 (+71). До сезону 2009/10 (коли чемпіоном став «Твенте») АЗ залишався останнім клубом поза «великою трійкою», який здобув титул. Також команда оформила «золотий дубль», вигравши Кубок Нідерландів, перемігши «Аякс» 3:1 на Олімпійському стадіоні в Амстердамі, та дійшла до фіналу Кубка УЄФА, де поступилася «Іпсвіч Тауну» за сумою двох матчів[5].

Святкування після перемоги в Ередивізі 1980/81 років .

У наступному сезоні 1981/82 команда знову виграла Кубок і посіла третє місце у чемпіонаті, але після цього провідні гравці почали залишати клуб. Через фінансові труднощі та зменшення відвідуваності (з 12 000 до 8 200 глядачів у середньому) клуб зазнав значних збитків і був змушений продавати гравців та скорочувати витрати. Інвестиції братів Моленарів скорочувалися, провідні гравці почали залишати команду, і після 1982 року АЗ увійшов у період спаду. Попри великі успіхи, в Алкмарі команда не отримала належного визнання. АЗ грав один із найпривабливіших футболів у Нідерландах у період 1977—1982 років, але, як пізніше зазначав Кес Кіст, це не завжди цінувалося. Тренера Георга Кесслера критикували за надто прагматичний стиль гри. Це вплинуло на Класа Моленара, який поступово почав менше інвестувати в клуб. Після 1981 року почався відтік гравців: Вельцль пішов уже тоді, а в 1982 році команду залишили Спелбос і Кесслер (до «Брюгге»), Метгод (до «Реала Мадрид»), Кіст (до «Парі Сен-Жермена»), Петерс (до «Дженоа») і Нюгорд (до «Німа»). Хоча в складі залишилися деякі інші гравці, результати погіршилися. Сезон 1981/82 став останнім із шести поспіль, коли АЗ входив до четвірки найкращих. У сезоні 1982/83 клуб опустився до верхньої частини середини таблиці, у 1983/84 ще був невеликий підйом (5-те місце), але з 1984/85 почався спад.

Гравці АЗ святкують перемогу у Кубку Нідерландів 1982 року.

Криза та занепад (1985—1993)

Клаас Моленар, який після смерті свого брата Сеса у 1979 році одноосібно очолив клуб, залишив його у 1985 році. У 1986 році з назви клубу прибрали рік заснування, що призвело до його сучасної назви. У наступних турнірах клуб втратив провідні позиції попередніх років, завершуючи кожен сезон у нижній частині таблиці, аж поки в сезоні 1987/88 не вилетів із вищого дивізіону, набравши 28 очок у 34 матчах і поступившись за різницею м'ячів клубу «Рода». Це пониження було знаковим, адже сталося лише через сім років після історичного «золотого дубля» клубу та ознаменувало завершення першого періоду успіху АЗ у нідерландському футболі.

Після кількох сезонів у середині турнірної таблиці Першого дивізіону, в кампанії 1990/91 команда боролася за повернення до Ередивізі, посівши четверте місце, але вибула вже на першому етапі плей-оф, поступившись «НАК Бреді».

Період Схерінги (1993—2010)

У 1993 році президентом клубу став місцевий бізнесмен Дірк Схерінга[6]. Свій статок він заробив завдяки компанії DSB Bank (раніше Buro Frisia) і активно інвестував у клуб. До відбудови команди знову долучився Віллем ван Ганегем, цього разу як головний тренер. Після двох поспіль сезонів невдалих спроб підвищення через плей-оф, у сезоні 1995/96 команда посіла перше місце та повернулася до Ередивізі. Однак уже в наступному сезоні вона фінішувала останньою і знову вилетіла до Еерстедивізі, де здобула чемпіонство в сезоні 1997/98 під керівництвом Ван Ганегема.

У перші сезони після повернення до Ередивізі клуб утримувався в середині таблиці. У сезоні 2003/04 команда посіла п'яте місце під керівництвом тренера Ко Адріансе, здобувши право участі в Кубку УЄФА 2004/05, вийшовши до єврокубків уперше за 22 роки. У цьому турнірі клуб дійшов до півфіналу, вибивши «Осер», «Рейнджерс», «Шахтар» і «Вільярреал». Суперником у півфіналі став «Спортінг» із Лісабона, якому команда поступилася 1:2 у Португалії. У матчі-відповіді АЗ переміг із таким самим рахунком, що призвело до додаткового часу, де К'ю Ялінс забив гол, який тимчасово виводив нідерландців до фіналу, однак гол «Спортінга» в компенсований час позбавив АЗ місце у фіналі через правило виїзного гола.

Успішний сезон привернув увагу до гравців і тренерського штабу, і клуб залишили Ян Кромкамп і Олаф Лінденберг. Ще на початку 2005 року Адріансе оголосив, що піде після сезону, і назвав Луї ван Гала найкращим кандидатом на своє місце. Керівництво клубу погодилося, і ван Гал очолив команду. Адріансе перейшов до «Порту», а технічний директор Мартін ван Гел — до «Аякса». Його замінив Марсель Брандс. Через обмеження старого стадіону «Алкмаардерхаут» клуб почав будівництво нового стадіону. Для підтримки амбіцій АЗ заздалегідь витрачав очікувані доходи, що призвело до значних боргів. У лютому 2005 року Схерінга перетворив борг у 67 млн євро на акції (інвестувавши 108 млн), ставши власником клубу через DSB Beheer.

У сезоні 2005/06 АЗ посів друге місце, але програв «Гронінгену» в плей-оф за Лігу чемпіонів і став четвертим. У Кубку УЄФА команда вилетіла від «Реал Бетіса». Після сезону клуб залишили Ландзаат, Перес і Тіммер. Влітку 2006 року клуб переїхав на новий стадіон місткістю 17 000 глядачів.

Сезон 2006/07 почався впевнено (перемога 8:1 над НАК), і АЗ навіть очолив таблицю перед останнім туром, маючи однакову кількість очок із ПСВ та «Аяксом», але кращу різницю м'ячів. Для титулу вистачало перемоги, однак поразка від «Ексельсіора» та перемоги конкурентів залишили команду без чемпіонства, яке здобув ПСВ[7]. Після цього АЗ знову грав у плей-оф за місце в Лізі чемпіонів, де програв «Аяксу» у фінальному раунді. Того ж сезону команда дійшла до фіналу Кубка Нідерландів, але поступилася «Аяксу» в серії пенальті (7:8).

У сезоні 2007/08 очікування були дуже високими, але команда провалилася: виліт у першому раунді Кубка Нідерландів, невдача в груповому етапі Кубка УЄФА і лише 11-те місце в чемпіонаті, через що у березні 2008 року Луї ван Гал навіть подав у відставку, але згодом залишився після протестів гравців і керівництва.

Перед сезоном 2008/09 клуб зробив ставку на менш відомих гравців. Початок був невдалим і розпочався з двох поразок, від «НАК Бреда» та «АДО Ден Гаг», але після перемоги над ПСВ команда набрала хід і не програвала в наступних 28 матчах, включаючи серію з 11 ігор без пропущених м'ячів. За три тури до завершення сезону АЗ став чемпіоном Ередивізі, впевнено випередивши найближчих переслідувачів — «Твенте» та «Аякс». 19 квітня 2009 року АЗ вдруге в історії став чемпіоном Нідерландів, впевнено випередивши найближчих переслідувачів «Твенте» та «Аякс» і маючи у складі таких гравців, як Мартен Мартенс, Мунір Ель-Хамдауї, Мусса Дембеле та Стейн Схарс. Завдяки цьому АЗ вперше взяв участь у сучасному форматі Ліги чемпіонів УЄФА. Після цього ван Гал перейшов до «Баварії», а його замінив Роналд Куман. Під його керівництвом 25 липня 2009 року команда також виграла свій перший Суперкубок Нідерландів, розгромивши «Геренвен» з рахунком 5:1[8]. У Лізі чемпіонів команда потрапила до групи з «Арсеналом», «Стандардом» із Льєжа та «Олімпіакосом», однак набрала лише чотири очки в шести матчах і посіла останнє місце в групі.

Гравці АЗ святкують перемогу у чемпіонаті Нідерландів 2009 року.

У жовтні 2009 року DSB Bank збанкрутував, і клуб втратив власника[9]. Схерінга подав у відставку, а АЗ зіткнувся з серйозними фінансовими проблемами. Після невдалих результатів Куман був звільнений, і команду очолив Дік Адвокат, який допоміг стабілізувати ситуацію та вивів клуб до єврокубків. Після сезону технічний директор Марсель Брандс перейшов до ПСВ[10]. Таким чином період Схерінги завершився після 16 років.

Наш час (2010—донині)

Тренерство Вербека

Перед сезоном 2010/11 Діка Адвоката на посаді головного тренера змінив Гертьян Вербек, який раніше зарекомендував себе як фахівець із розвитку гравців у «Геренвені» та «Гераклесі». Попри скорочення бюджету з 40 до 25 мільйонів євро, від нього очікували, що АЗ залишиться конкурентоспроможним у верхній частині Ередивізі. У клубі відбулися кадрові зміни: пішли ключові гравці, зокрема Мусса Дембеле, Давид Мендес да Сильва, Джермейн Ленс і Мунір Ель-Хамдауї, натомість прийшли молоді нідерландські гравці — Дірк Марселліс, Нік Віргевер, Ерік Фалкенбург і Чарлісон Бенсхоп. У першому сезоні без Схерінги АЗ посів четверте місце та кваліфікувався до Ліги Європи.

У наступні сезони клуб змушений був продавати гравців, щоб погасити борги та зменшити витрати на зарплати. Влітку 2011 року були продані Граціано Пелле («Парма»), капітан Стейн Схарс («Спортінг»), Ектор Морено («Еспаньйол») і Колбейнн Сігторссон («Аякс»). Попри це, АЗ дійшов до чвертьфіналу Ліги Європи та довгий час лідирував у чемпіонаті, але завершив сезон знову на четвертому місці. У 2012 році клуб залишили ще кілька ключових гравців, і Мартен Мартенс став останнім представником чемпіонської команди 2009 року.

Завдяки трансферам АЗ зміг погасити борги й у сезоні 2012/13 вийшов із фінансового контролю. Того ж сезону клуб здобув Кубок Нідерландів, перемігши ПСВ з рахунком 2:1 у фіналі 9 травня завдяки голам Адама Магера та Джозі Алтідора[11]. Після цього були здійснені вигідні трансфери: Магер перейшов до ПСВ за 8 млн євро, а Алтідор — до «Сандерленда» за 10 млн. Натомість прийшли Неманя Гудель і Джеффрі Гоувелеув. Незважаючи на хороші результати, 29 вересня 2013 року Вербека було звільнено після перемоги над ПСВ (2:1)[12]. Його тимчасово замінив Дік Адвокат, який довів команду до чвертьфіналу Ліги Європи, але не зміг забезпечити вихід до єврокубків через поразку у фіналі плей-оф від «Гронінгена».

Тренерство Ван ден Брома

1 липня 2014 року головним тренером став Марко ван Бастен, але через проблеми із серцем він уже у вересні відійшов від основної роботи[13]. Його обов'язки тимчасово виконував Алекс Пастор, якого швидко замінив Джон ван ден Бром[14]. Також клуб отримав нового генерального директора — Роберта Енгорна.

У першому сезоні під керівництвом ван ден Брома АЗ посів третє місце — найкращий результат із 2009 року, а наступного сезону став четвертим. Обидва рази команда кваліфікувалася до єврокубків. У сезоні 2015/16 ключовим гравцем став Вінсент Янссен, який із 27 голами став найкращим бомбардиром чемпіонату. Його згодом продали до «Тоттенгема» за рекордні 22 млн євро[15]. Тоді ж до команди приєдналися Ваут Веггорст і Аліреза Джаганбахш, які допомогли клубу дійти до фіналів Кубка Нідерландів у 2017 і 2018 роках (обидва програні).

У сезоні 2016/17 АЗ вийшов із групи Ліги Європи, але зазнав розгромної поразки від «Ліона» у плей-оф. Наступного сезону клуб посів третє місце, а Джаганбахш став найкращим бомбардиром Ередивізі. Проте в єврокубках команда зазнала невдачі, сенсаційно вилетівши від «Кайрата». Після сезону 2018/19, у якому АЗ став четвертим, клуб розлучився з ван ден Бромом, а його місце зайняв асистент Арне Слот.

Тренерство Слота та Янсена

АЗ у матчі Ліги Європи проти «Маріуполя». 2019 рік.

10 серпня 2019 року обвалився дах стадіону АФАС, і команда тимчасово проводила домашні матчі в Гаазі. Попри це, АЗ успішно виступав і вийшов до групового етапу Ліги Європи та боровся за чемпіонство з «Аяксом». У сезоні 2019/20 команда йшла нарівні з «Аяксом» і могла стати чемпіоном[16], але чемпіонат було достроково завершено через пандемію COVID-19. Незважаючи на п ротести, АЗ отримав лише право на участь у кваліфікації Ліги чемпіонів, поступившись «Аяксу» за різницею м'ячів при рівності очок. У кваліфікації АЗ переміг «Вікторію Пльзень» (3:1), але поступився київському «Динамо» (0:2) і вилетів до групового етапу Ліги Європи[17].

Склад АЗ у матчі проти київського «Динамо» у кваліфікації Ліги чемпіонів. 2021 рік.

У сезоні 2020/21 АЗ прагнув реваншу, однак тренера Арне Слота звільнили, оскільки він таємно вів переговори з «Феєнордом». В результат і у грудні 2020 року клуб негайно розірвав із ним контракт. Попри це, результати команди залишалися високими, і під керівництвом Паскаля Янсена боротьба за місце в Лізі чемпіонів тривала до останнього туру. У підсумку ПСВ випередив АЗ на одне очко, і клуб потрапив до Ліги Європи. У цьому турнірі АЗ не зміг вийти з важкої групи з «Наполі», «Реал Сосьєдадом» і «Рієкою», хоча здобув престижну перемогу 1:0 в Неаполі завдяки голу Дані де Віта[18].

У сезоні 2020/21 АЗ підтвердив статус одного з лідерів другого ешелону, посівши третє місце позаду «Аякса» та ПСВ, зокрема здобувши перемоги над ПСВ і «Феєнордом» як удома, так і на виїзді. Після успішного старту роботи Янсен підписав новий контракт на два сезони. Однак клубу довелося попрощатися з ключовими гравцями: Майрон Боаду, Калвін Стенгс і Тен Копмейнерс, виховані в академії, перейшли до топліг за значні суми.

У сезоні 2021/22 очікування були високими, але команда рано вибула з Ліги Європи, поступившись «Селтіку», і продовжила виступи в Лізі конференцій УЄФА. Там АЗ впевнено виграв групу без поразок, але в 1/8 фіналу після додаткового часу поступився норвезькому «Буде-Глімту»[19]. У національному чемпіонаті клуб посів п'яте місце, але через перемогу 6:1 над «Вітессом» у фіналі плей-оф здобув путівку до кваліфікації Ліги конференцій.

Сезон 2022/23 розпочався вдало, оскільки АЗ пройшов кваліфікацію єврокубків, обігравши клуби «Тузла Сіті», «Данді Юнайтед» і «Жіл Вісенте», та вийшов до групового етапу Ліги конференцій. У чемпіонаті команда певний час навіть лідирувала, але не змогла втрутитися в боротьбу за титул. Натомість у Європі досягла значного успіху юнацька команда до 19 років, яка стала першою нідерландською командою, яка виграла Юнацьку лігу УЄФА, розгромивши у фіналі «Хайдук» 5:0. Основна команда дійшла до півфіналу єврокубка вперше з 2005 року, обігравши «Лаціо» та «Андерлехт», але поступилася «Вест Гем Юнайтед». Під час домашнього матчу сталися сутички між уболівальниками, і поліції довелося втручатися. У чемпіонаті АЗ посів четверте місце.

Тренерство Мартенса

У сезоні 2023/24 результати погіршилися і клуб вилетів уже на груповому етапі Ліги конференцій. Після важкої перемоги над аматорським «Квік Бойз» у Кубку Нідерландів по пенальті 17 січня 2024 року Паскаля Янсена було звільнено[20]. Новим тренером став Мартен Мартенс, колишній гравець АЗ, який досяг із клубом значних успіхів. Він привів команду до четвертого місця в чемпіонаті, забезпечивши участь у Лізі Європи. У 2025 році АЗ дійшов до фіналу Кубка Нідерландів, але програв «Гоу Егед Іглз» у серії пенальті. 9 травня 2025 року контракт Мартенса та його асистентів було продовжено до літа 2028 року, однак вже 18 січня 2026 року Мартенса звільнили через незадовільні результати. Хоча раніше того тижня АЗ розгромив «Аякс» 6:0 у 1/8 фіналу Кубка, поразка 1:3 від «ПЕК Зволле» призвела до його відставки. До кінця сезону команду очолив виконувач обов'язків тренера Лірой Ехтелд[21].

Поточний склад

Станом на 14 липня 2026[22]
№ Поз. Нац. Гравець
1 ВР Нідерланди Ром-Джейден Овусу-Одуро
12 ВР Нідерланди Гобі Вергюлст
41 ВР Нідерланди Єрун Зут
28 ВР Бельгія Ярі де Буссер
2 ЗХ Японія Майкума Сейя
3 ЗХ Нідерланди Ваутер Гус
4 ЗХ Нідерланди Максім Деккер
5 ЗХ Португалія Алешандре Пенетра
15 ЗХ Мексика Матео Чавес
18 ЗХ Японія Ріон Ітіхара
22 ЗХ Нідерланди Елайджа Дейкстра
23 ЗХ Нідерланди Біллі ван Дуейл
30 ЗХ Нідерланди Денсо Касіус
34 ЗХ Нідерланди Мес де Віт
6 ПЗ Нідерланди Пер Копмейнерс
№ Поз. Нац. Гравець
7 ПЗ Бразилія Весллі Пататі
8 ПЗ Нідерланди Йорді Класі (капітан)
10 ПЗ Нідерланди Кес Сміт
17 ПЗ Данія Ісак Єнсен
20 ПЗ Нідерланди Каспер Богард
20 ПЗ Нідерланди Дейві Квакман
24 ПЗ Нідерланди Аюб Уфкір
27 ПЗ Нідерланди Ро-Занджело Дал
33 ПЗ Чехія Матей Шин
ПЗ Гана Ібрагім Садік
ПЗ Швеція Майкел Лахдо
9 НП Ірландія Трой Парротт
19 НП Нідерланди Джизз Горнкамп
35 НП Нідерланди Мекс Мердінк

Досягнення

Клуб святкує перемогу в чемпіонаті сезону 2008—09.

Ередивізі:

Кубок Нідерландів:

Суперкубок Нідерландів:

Ерстедивізі (рівень 2):

  • Чемпіон (3): 1960, 1996, 1998
  • Віцечемпіон (3): 1957, 1968, 1972

Тведедивізі (рівень 3):

  • Чемпіон (3): 1956
  • Віцечемпіон (3): 1964

Кубок УЄФА:

  • Фіналіст (1): 1981
  • Півфіналіст (1): 2005
  • Чвертьфіналіст (3): 2007, 2012, 2014

Юнацька ліга УЄФА:

  • Переможець (1): 2023

Зустрічі з українськими клубами

«АЗ» декілька разів зустрічався в єврокубках з українськими клубами:[23]

«Шахтар» — АЗ 1:3, 1:2 (2004/2005, Кубок УЄФА, 1/8 фіналу), 3:0, 2:2 (2025/2026, Ліга Конференцій, 1/4 фіналу)

«Дніпро» — АЗ 1:2 (2005/2006, Кубок УЄФА, груповий турнір)

«Динамо» — АЗ 2:0, 2:1 (2010/2011, Ліга Європи, груповий турнір), 2:0 (2020/2021, Ліга Чемпіонів, третій кваліфікаційний раунд)

«Металіст» — АЗ 1:1, 1:1 (2011/2012, Ліга Європи, груповий турнір)

«Маріуполь» — АЗ 0:0, 0:4 (2019/2020, Ліга Європи, третій кваліфікаційний раунд)

Дніпро-1 — АЗ 0:1, 1:2 (2022/2023, Ліга Конференцій, груповий турнір)

Примітки

  1. ↑ Netherlands 1954/55. www.rsssf.org. Процитовано 21 березня 2026.
  2. ↑ Alkmaar '54 en Venlo spelen allereerste profduel - Venlonaren. Venlonaren (nl-NL) . Архів оригіналу за 26 квітня 2019. Процитовано 21 березня 2026.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  3. ↑ Hoe het profvoetbal verdween uit de Zaanstreek. De Orkaan (nl-NL) . 10 серпня 2018. Архів оригіналу за 26 квітня 2019. Процитовано 21 березня 2026.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  4. ↑ AZ Historie - De fusie van Alkmaar Zaanstreek. azhistorie.nl (нід.). Архів оригіналу за 11 грудня 2021. Процитовано 21 березня 2026.
  5. ↑ European Competitions 1980-81. www.rsssf.org. Процитовано 21 березня 2026.
  6. ↑ Amsterdam, Rachel Levy (Dpa) / (9 лютого 2009). El nuevo poder holandés. Diario de Cádiz (ісп.). Процитовано 21 березня 2026.
  7. ↑ El PSV, campeón holandés en un épico final | Fútbol | deportes | elmundo.es. www.elmundo.es. Процитовано 21 березня 2026.
  8. ↑ El AZ empieza ganando. es.uefa.com (ісп.). Архів оригіналу за 28 липня 2009. Процитовано 21 березня 2026.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  9. ↑ Holanda amplía las quiebras bancarias europeas con DSB - Expansión.com. www.expansion.com. Процитовано 21 березня 2026.
  10. ↑ Brands technisch manager bij PSV | NU - Het laatste nieuws het eerst op NU.nl. www.nu.nl (нід.). Архів оригіналу за 19 січня 2022. Процитовано 21 березня 2026.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  11. ↑ Gabilondo, Aritz (9 травня 2013). El AZ sorprende al PSV y gana la final de la Copa holandesa. Diario AS (ісп.). Процитовано 21 березня 2026.
  12. ↑ Eredivisie: AZ Alkmaar announce surprise sacking of coach Gertjan Verbeek. Sky Sports. Процитовано 21 березня 2026.
  13. ↑ Van Basten: 'Ik voel me veel beter, ik was te zenuwachtig'. vi.nl (nl-NL) . 21 жовтня 2014. Процитовано 21 березня 2026.
  14. ↑ Van Basten doet stap terug bij AZ, Alex Pastoor nieuwe trainer. NRC (нід.). Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 21 березня 2026.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  15. ↑ Transfer Janssen naar Tottenham afgerond. nos.nl (нід.). 12 липня 2016. Процитовано 21 березня 2026.
  16. ↑ Kok, Nik (10 травня 2020). De dag dat AZ kampioen had kunnen worden. AD.nl (nl-NL) . Архів оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 21 березня 2026.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  17. ↑ El Dinamo Kiev se carga al AZ Alkmaar y se queda a un paso de la Champions. MARCA (ісп.). 15 вересня 2020. Процитовано 21 березня 2026.
  18. ↑ AZ klaar in Europa na dramatische ontknoping. vi.nl (nl-NL) . 10 грудня 2020. Процитовано 21 березня 2026.
  19. ↑ El Bodö/Glimt, revelación, se cuela en los cuartos (2-2). Mundo Deportivo (ісп.). 17 березня 2022. Процитовано 21 березня 2026.
  20. ↑ AZ neemt per direct afscheid van trainer Jansen: 'Jammer en teleurstellend'. nos.nl (нід.). 17 січня 2024. Процитовано 21 березня 2026.
  21. ↑ Dekker, Edward (18 січня 2026). Trainer Maarten Martens per direct weg bij AZ; Leeroy Echteld maakt seizoen af. www.nhnieuws.nl (нід.). Процитовано 21 березня 2026.
  22. ↑ Spelers. az.nl. AZ. Архів оригіналу за 23 березня 2023. Процитовано 31 січня 2026.
  23. ↑ Украина против Нидерландов в еврокубках. История противостояния. www.ua-football.com. Архів оригіналу за 2 квітня 2016. Процитовано 30 березня 2016.

Посилання

футбольний м'яч Це незавершена стаття про футбольний клуб.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).