YaChudo

АЕС Брюс

Переглядів: 0. Оновлено 23.10.2026.

АЕС Брюс
Атомна електростанція Брюс B
Країна Канада Редагувати інформацію у Вікіданих
АдмінодиницяБрюс, Онтаріо
Початок будівництва1970
Початок експлуатації1976
ОрганізаціяBruce Power
Технічні параметри
Кількість енергоблоків8
Реакторів в експлуатаціїCANDU
Генеруюча потужність6797 МВт
Інша інформація
Мапа
CMNS: АЕС Брюс у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

АЕС Брюс (англ. Bruce Nuclear Generating Station) — атомна електростанція, розташована на східному березі озера Гурон в Онтаріо, Канада. Має площу 932 га[1]. Свою назву станція здобула від міста Брюс[2]. Маючи вісім реакторів на важкій воді, це є найбільша в світі повністю чинна атомна електростанція за загальною кількістю реакторів і кількістю чинних реакторів до 2016 року, коли її перевищила за номінальною потужністю південнокорейська атомна електростанція Корі. Станція є найбільшим роботодавцем в окрузі Брюс, налічує понад 4000 працівників[3].

Раніше відома як Bruce Nuclear Power Development (BNPD)[1], цей об’єкт побудовано поетапно в 1970 — 1987 роках провінційною коронною (державною) корпорацією Ontario Hydro. У квітні 1999 року Ontario Hydro розділено на 5 корпорацій, а Ontario Power Generation (OPG) перейняла всі електричні станції. У червні 2000 року OPG уклала довгострокову угоду про оренду з приватним консорціумом Bruce Power, який взяв на себе управління станцією. У травні 2001 року Bruce Power розпочала роботу. Договір оренди був розрахований на 18 років до 2019 року з можливістю продовження ще на 25 років до 2044 року[4].

У листопаді 2009 року Комісія з ядерної безпеки Канади (CNSC) продовжила дію ліцензій на експлуатацію компанії Bruce Power на 5 років до 2014 року та дала дозвіл на перезаправку блоків 1 і 2[5]. У травні 2014 року CNSC продовжила ліцензію до травня 2015 року, а на початок 2015 року було заплановано громадські слухання в Оттаві та Кінкардині[6]. Нову операційну ліцензію видано 1 червня 2015 року до 31 травня 2020 року[7] і знову продовжено з 1 жовтня 2018 року до 30 вересня 2028 року[8].

Опис

Електростанція складається з восьми важководних реакторів CANDU, розташованих у двох установках (А і В) з чотирма реакторами кожна. Кожен реактор знаходиться всередині залізобетонної оболонки. Висота парогенераторів становить 12 метрів, а вага кожного – 100 тонн. Кожна станція використовує три паливні машини, які розподіляються між чотирма реакторами, які рухаються по каналу, прорізаному крізь тверду породу під реакторами, перетинаючи всю станцію. Трубопровід є частиною системи скидання тиску, з'єднаної з вакуумною будівлею[9]. Кожен реактор має власну турбогенераторну установку, з однією турбіною високого тиску та трьома турбінами низького тиску, що приводять в рух один генератор[10]. Машинний зал має довжину близько 400 м на кожній станції та містить чотири турбогенераторні установки. Вода для охолодження береться з озера Гурон[4]. Існує (спочатку) одна диспетчерська на 4 реактори[11].

Брюс А, з іншого боку Бе-дю-Дор

Брюс А

Будівництво черги Брюс A почалося в 1969 році, за аналогією зі станцією Pickering A[10]. Блоки Bruce A спочатку були розраховані на 750 МВт нетто / 805 МВт брутто[12], які пізніше були збільшені до 769 МВт нетто / 825 МВт брутто[4]. Станом на 2017 блоки Bruce A були здатні виробляти до 779 МВт чистої енергії відповідно до даних генератора IESO. Для кожного реактора потрібно 6240 збірок палива вагою 22,5 кг кожен, або близько 140 тонн пального. На кожен реактор припадає 480 паливних каналів, що містять по 13 пучків. Існує ємність для зберігання приблизно 23 000 пачок. Приблизно 18 збірок вивантажуються з одного реактора на добу[13].

У оригінальних парогенераторах Брюс A використовувався окремий великий горизонтальний спільний паровий барабан (з одним паровим барабаном, загальним для чотирьох парогенераторів), така конструкція була відкинута на більшості інших станцій того часу. Проблеми, пов'язані з проєктом трубних опор, який вимагає AECL, призвели до витрат на ремонт і затримки, які перевищили чистий капітал будівельника Babcock & Wilcox Canada[14].

Брюс Б

Блоки Bruce B, розташовані на південь від Bruce A, мають дещо більшу потужність: 817 МВт чистої, 840 МВт загальної[12], що пояснюється вдосконаленою конструкцією парогенератора, де паровий барабан є невід'ємною частиною кожного парогенератора у формі «лампочки», усуваючи горизонтальний поперечний барабан[14][15]. У 1990 році трапилось дев'ятитижневе порушення роботи Bruce B, коли технік неправильно встановив калібрування на моніторах радіоактивності[16]. У 2007 році Bruce B 7 був найефективнішим ядерним реактором в Онтаріо з продуктивністю 97,2%[17] і в 2009 році Bruce B 5 був першим з продуктивністю 95,4%[18].

Брюс Б 5

  • Будівництво розпочато 1 червня 1978 року [19].
  • 15 листопада 1984 року він досяг першої критичності[19].
  • Комерційна експлуатація почалася 1 березня 1985 року[19].
  • Спочатку планувалося зупинити в 2016 році (блоку мав би бути на той час 31 рік)[16].
  • Реконструкцію планують розпочати у 2026 році, коли блоку виповниться 41 рік[20][21][22].

Брюс Б 6

  • Будівництво розпочато 1 січня 1978 року[23].
  • 29 травня 1984 року він досяг першої критичності[23].
  • Комерційна експлуатація почалася 14 вересня 1984 року[23].
  • Спочатку планувалося зупинити його у 2018 році (блоку мало б бути 34 роки).
  • Реконструкцію планують розпочати у 2020 році (блоку буде 36 років)[20][21][22].

Брюс Б 7

  • Будівництво розпочато 1 травня 1979 року[10][24].
  • 7 січня 1986 року він досяг першої критичності[24].
  • Комерційна експлуатація почалася 10 квітня 1986 року[24].
  • Спочатку планувалося зупинити блок у 2015 році (блоку мало б бути 29 років).
  • Реконструкцію планують розпочати у 2028 році (блоку виповниться 42 роки)[20][21][22].

Брюс Б 8

  • Будівництво розпочато 1 серпня 1979 року[25].
  • 15 лютого 1987 року він досяг першої критичності[25].
  • Комерційна експлуатація почалася 22 травня 1987 року[25].
  • Спочатку планувалося зупинити у 2019 році (блоку мало б бути 32 роки).
  • Реконструкцію планують розпочати у 2030 році (блоку буде 43 роки)[20][21][22].

Електрична генерація

На графіку представлено річне виробництво електроенергії на місці (А та В разом) у ТВт·год[26][27]. У 2013 році це становило близько 30% виробництва струму в Онтаріо[28].

ТВтгодрік20253035404550200020052010201520202025Щорічне виробництво елект...

Витрати на будівництво

Кошторисна вартість Брюс А мала бути Can$ мільярда доларів (1969 рік), а насправді коштував 1,8 мільярда доларів США (1978 рік), тобто 100% перевищення. Брюс B мав коштувати 3,9 мільярда доларів (1976), а насправді коштував 6 мільярдів (1989) у «доларах року», перевищення на 50%[16][29]. Ці цифри кращі, ніж для Pickering B або Darlington (350%, без урахування інфляції).

Вартість виробленої електроенергії

У 2010 році електростанція Брюс отримала приблизно 60 мільйонів доларів США за контрактну, але невикористану електроенергію[30].

1 січня 2016 року компанія Bruce Power почала отримувати єдину договірну ціну за весь обсяг виробленої потужності в CA$ 65,73 канадських доларів за мегават-годину (МВт-год)[31]. Ця ціна частково коригується щорічно з урахуванням інфляції та зростання заробітної плати з додатковими щомісячними коригуваннями вартості палива, і вона включає невелику оплату за унікальну здатність Брюса скорочувати до 2400 МВт генерації (загалом на кожному з вісьмох блоків – до 300 МВт. на окрему одиницю) через паровий байпас у періоди утворення надлишку[32].

Блекаут 2003 року

Під час північно-східного відключення електроенергії у 2003 році три блоки Bruce B продовжували працювати на 60% потужності реактора при 0% потужності мережі. Вони могли робити це годинами, тому що у них були парові байпасні системи, призначені для відокремлення вихідної енергії реактора від електричної потужності генератора[33]. Три енергоблоки були підключені до мережі протягом 5 годин[34]. Станції Bruce A і B були спроектовані для роботи протягом необмеженого часу при відключенні від мережі[35].

Виробництво кобальту-60

Кобальт-60 (60Co) можна отримати в реакторі CANDU за допомогою регулюючих стрижнів, виготовлених переважно із 59Co (замість звичайної неіржавіючої сталі), яка повільно перетворюється на 60Co за допомогою нейтронної активації (59 Co + n → 60Co)[36][37]. Ці тепер інтенсивно радіоактивні регулювальні стрижні з кобальту-60 потім «збирають» (видаляють і замінюють новими регулюючими стрижнями 59 Co) після одного-трьох років використання в реакторі під час звичайної зупинки реактора, а потім переробляють у герметичні 60 Коджерела різної інтенсивності Nordion[36][38][39][40]. Атомна електростанція Брюс виробляє 60Co з 1980-х років, і майже весь світовий запас 60Co надходить з різних ядерних реакторів CANDU, причому Bruce є найбільшим постачальником[41][42][43][44][45]. Станом на 2007, Брюс постачав понад 40% 60Co світовим компаніям[10]. До 2016 року цей показник зріс до понад 50%, а Pickering забезпечував ще приблизно 20% світового попиту[44]. У 2016 році Брюс продовжив свій контракт з Nordion на продовження поставок 60Co для покриття всього прогнозованого терміну експлуатації реакторів Брюса після реконструкції, які, як очікується, працюватимуть до 2064 року[44].

Реконструкція блоків 1–2, 1995–2012 рр

Брюс A турбінний зал під час проєкту перезапуску 2002–04

Переналаштування блоків Брюс A було заплановано в 1992 році, але було відкладено, оскільки Ontario Hydro на той час мала надлишок генерації[10].

Наприкінці 2005 року Bruce Power і уряд Онтаріо взяли на себе зобов'язання повернути одиниці 1 і 2 для обслуговування, щоб допомогти задовольнити зростаючий попит на енергію в провінції Онтаріо[46]. Спочатку проект оцінювався в 4,25 мільярда доларів[47]. Було визначено, що хоча енергоблоки 1 і 2 можна було перезапустити без реконструкції, зробити це було економічно вигідно, оскільки незабаром знадобилася б реконструкція[4]. Мета полягає в тому, щоб блоки 1 і 2 залишалися в експлуатації до 2043 року, через 66 років після початкового введення в експлуатацію[4].

Реконструкція енергоблоків №3–8, 2016–по теперішній час

У жовтні 2013 року, відповідно до Довгострокового енергетичного плану Онтаріо (LTEP) 2013, уряд Онтаріо оголосив про плани реконструкції шести реакторів на станції Брюс, починаючи з Брюс А4 у 2016 році. Інші підрозділи були реконструйовані слідом з деяким інтервалом. Брюс Пауер оцінив вартість близько 2 мільярдів доларів за одиницю або 12 мільярдів доларів за шість. Очікується, що ціна електроенергії з цих блоків буде в діапазоні ~$60–$70 за МВт-год[20][48].

Зберігання відходів

Район станції Брюс є місцем Західного заводу з управління відходами OPG (WWMF). WWMF зберігає низькоактивні та середньоактивні ядерні відходи від експлуатації своїх 20 ядерних реакторів, включно з тими, які орендує компанія Bruce Power. Станом на 2009 рік було 11 заглиблених складських приміщень[49].

Інші функції на сайті

Брюс А вид на південний захід через Бе-дю-Дор

На території є понад 56 кілометрів доріг і щонайменше 25 основних споруд. На ділянці є власна пожежна частина, пральня та медичний пункт[10].

Дуглас Пойнт, 1960–1984

На майданчику в Брюсі розміщений зупинений реактор Douglas Point, попередня версія проєкту CANDU. Будівництво почалося в 1960 році; реактор введено в дію в 1967 році; і був закритий у 1984 році[10]. Кожен із нинішніх реакторів Брюса приблизно в 4 рази перевищує потужність 200 реакторів Одиниця MW Douglas Point.

Завод важкої води Bruce, 1973–1997

Завод важкої води Брюс (BHWP) також був на території станції. У 1969 році Atomic Energy of Canada Limited уклала контракт з Lummus Company of Canada Limited на проєктування та будівництво першої черги електростанції, тоді як Ontario Hydro відповідала за введення в експлуатацію та експлуатацію[50].

Охорона та безпека

Вид на станцію Брюс з пасажирського літака

У 1977 році троє активістів Грінпіс запливли на це місце, щоб продемонструвати недоліки охорони[51][52]. 23 вересня 2001 року чоловік, човен якого перекинувся на озері Гурон біля комплексу Брюс, протиснувся через ворота, увійшов до офісної будівлі та зателефонував по допомогу, не помічений жодними системами безпеки[53][54].

До терактів 11 вересня 2001 року команда безпеки мала затримати нападників на 17 хвилин, поки місцева поліція не зможе відреагувати. Охорона покладалася на пасивні заходи, такі як огорожі та замки[16]. «Перетворена» команда безпеки після 9/11 описана як така, що більша за поліцію міста Кінгстон, тобто еквівалентна силам поліції 100-тисячного міста. Членам охорони дозволено мати вогнепальну зброю, також вони мають право арештовувати порушників. Сили мають бронетехніку, плавзасоби, а сама станція оточена потрійним парканом[55]. У травні 2008 року Команда ядерного реагування Брюса (NRT) виграла Національний чемпіонат США SWAT (USNSC), перемігши 29 інших команд із 4 країн, уперше канадська команда виграла міжнародний турнір SWAT. Вони знову виграли в 2009, 2010 і 2011 роках[56][57][58][59]. Після 11 вересня екскурсії територією заводу були припинені, хоча за його межами є центр для відвідувачів[10].

Дані реактора

Генераторна станція Брюс складається з 8 діючих реакторів.

Перелік блоків генеруючої станції Брюс
Етап Блок
No. 		Реактор Статус Потужність у МВт Початок будівництва Перша критичність Комерційна експлуатація Закриття
Тип Модель Електрична Теплова
A 1 PHWR CANDU 791 Працюючий 774 830 1 липня 1971[60] 17 грудня 1976[60] 1 вересня 1977[60] ( 2042)
2 PHWR CANDU 791 Працюючий 777 830 1 грудня 1970[61] 27 червня 1976[61] 1 вересня 1977[61] ( 2043)
3 PHWR CANDU 750A Працюючий 770 830 липень 1972 28 листопада 1977 1 лютого 1978 ( 2064)
4 PHWR CANDU 750A Працюючий 769 830 вересень 1972 10 грудня 1978 18 січня 1979 ( 2064)
B 5 PHWR CANDU 750B Працюючий 817 872 липень 1978 1 березня 1985 ( 2064)
6 PHWR CANDU 750B Працюючий 817 891 січень 1978 15 вересня 1984 ( 2064)
7 PHWR CANDU 750B Працюючий 817 872 травень 1979 10 квітня 1986 ( 2064)
8 PHWR CANDU 750B Працюючий 817 872 серпень 1979 22 травня 1987 року ( 2064)

Примітки

  1. ↑ а б Global Security Article (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 5 грудня 2011. Процитовано 22 березня 2011.
  2. ↑ Gord L. Brooks (Грудень 2002). A Short History of the CANDU Nuclear Power System, Revision 2 (PDF). Canteach. Архів оригіналу (PDF) за 23 липня 2011. Процитовано 25 березня 2011.
  3. ↑ Bruce Power About Us. Bruce Power. 24 серпня 2015. Архів оригіналу за 2 квітня 2019. Процитовано 2 квітня 2019.
  4. ↑ а б в г д Bruce A Refurbishment. Bruce Power (Golder Associates). Грудень 2004. Архів оригіналу за 24 листопада 2010. Процитовано 22 березня 2011.
  5. ↑ steveheiser (5 листопада 2009). Bruce Power Gets Five-Year Operating Licences – Nuclear Power Industry News – Nuclear Power Industry News – Nuclear Street – Nuclear Power Portal. Nuclear Street.
  6. ↑ CNSC Extends Bruce Power's Operating Licence Until May 2015. Government of Canada, CNSC. Архів оригіналу за 7 серпня 2014. Процитовано 17 серпня 2014.
  7. ↑ Canadian Nuclear Safety Commission renews Bruce Power's power reactor operating licences. Government of Canada, CNSC. Архів оригіналу за 25 червня 2015. Процитовано 5 червня 2015.
  8. ↑ Government of Canada - CNSC renews Bruce Power's nuclear power reactor operating licence for the Bruce Nuclear Generating Station. Electric Energy Online (англ.). Процитовано 18 серпня 2020.
  9. ↑ Huterer, J.; Brown, D.G.; Osman, M.A.; Ha, E.C. (2 лютого 1987). Nuclear Engineering and Design – Pressure relief structures of multi-unit candu nuclear power plants. Nuclear Engineering and Design. 100: 21—39. doi:10.1016/0029-5493(87)90069-0.
  10. ↑ а б в г д е ж и Reporter's Guide to Bruce Power (Revision 4) (PDF). Серпень 2007. Архів оригіналу (PDF) за 1 квітня 2010. Процитовано 24 березня 2011.
  11. ↑ Daams, Dr. Johanna. Nuclear Reactor Containment Design (chapter 3, module A) (PDF). canteach.candu.org. Архів (PDF) оригіналу за 29 червня 2018. Процитовано 28 червня 2018.
  12. ↑ а б Bruce Power fact sheet. Архів оригіналу за 16 липня 2011. Процитовано 21 березня 2011.
  13. ↑ Pitre, John; Chan, Peter; Dastur, Adi. Candu physics considerations for the disposition of weapons-grade plutonium (PDF). AECL. Процитовано 29 липня 2017.
  14. ↑ а б John M. Dyke; Wm. J. Garland (19 травня 2006). Evolution of CANDU Steam Generators – a Historical View (PDF). Canteach. Архів оригіналу (PDF) за 1 липня 2014. Процитовано 26 березня 2011.
  15. ↑ Bruce Power: Site History. Canadian Nuclear Workers' Council (CNWC). 2009. Архів оригіналу за 27 травня 2011. Процитовано 27 березня 2011.
  16. ↑ а б в г Better Never Than Late (PDF). Greenpeace. Жовтень 2008. Архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2015. Процитовано 4 квітня 2011.
  17. ↑ CNA Nuclear Energy Booklet 2008 (PDF). Canadian Nuclear Association. Архів оригіналу (PDF) за 28 вересня 2011. Процитовано 27 березня 2011.
  18. ↑ CNA Nuclear Energy Booklet 2010 (PDF). Canadian Nuclear Association. 2010. Архів оригіналу (PDF) за 6 липня 2011. Процитовано 27 березня 2011.
  19. ↑ а б в PRIS – Reactor Details. www.iaea.org. Архів оригіналу за 19 червня 2018. Процитовано 29 липня 2017.
  20. ↑ а б в г д Achieving Balance: Ontario's Long-Term Energy Plan (PDF). Ontario Government. Архів оригіналу (PDF) за 25 березня 2014. Процитовано 27 липня 2014.
  21. ↑ а б в г Bruce Power's Role in Ontario (PDF). Bruce Power. Архів оригіналу (PDF) за 22 лютого 2017. Процитовано 21 лютого 2017.
  22. ↑ а б в г Re: NERA Economic Consulting's Opinion as to the Fairness of the Amended and Restated Bruce Power Refurbishment Implementation Agreement (PDF). NERA Economic Consulting. Архів оригіналу (PDF) за 22 лютого 2017. Процитовано 21 лютого 2017.
  23. ↑ а б в PRIS – Reactor Details. www.iaea.org. Архів оригіналу за 19 червня 2018. Процитовано 29 липня 2017.
  24. ↑ а б в PRIS – Reactor Details. www.iaea.org. Архів оригіналу за 19 червня 2018. Процитовано 29 липня 2017.
  25. ↑ а б в PRIS – Reactor Details. www.iaea.org. Архів оригіналу за 19 червня 2018. Процитовано 29 липня 2017.
  26. ↑ http://www.brucepower.com/uc/GetDocument.aspx?docid=2861. Процитовано 22 березня 2011. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка) [недоступне посилання з 01.05.2017]
  27. ↑ History – Bruce Power. Архів оригіналу за 2 квітня 2019. Процитовано 28 квітня 2019.
  28. ↑ Bruce Power's 2013 Annual Review (PDF). Bruce Power. Архів оригіналу (PDF) за 15 квітня 2015. Процитовано 27 липня 2014.
  29. ↑ Appendix 2 Ontarioís Nuclear Generating Facilities: A History and Estimate of Unit Lifetimes and Refurbishment Costs (PDF). pembinafoundation.org. Архів оригіналу (PDF) за 4 квітня 2017. Процитовано 26 червня 2018.
  30. ↑ Bruce Power got millions to not produce electricity. CTV News. 21 вересня 2010. Архів оригіналу за 28 вересня 2010. Процитовано 22 березня 2011.
  31. ↑ Bruce Power (3 грудня 2015). Amended Agreement Secures Bruce Power's Role in Long-Term Energy Plan |. www.brucepower.com. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 3 березня 2016.
  32. ↑ An Assessment of the Financial Risks of the Nuclear Refurbishment Plan (Звіт). Financial Accountability Office of Ontario. 21 листопада 2017. ISBN 978-1-4868-0925-7. Архів оригіналу за 27 червня 2018. Процитовано 27 червня 2018.
  33. ↑ Ontario Electrical Grid and Project Requirements for Nuclear Plants (PDF). Ontario Society of Professional Engineers (OSPE). 8 березня 2011. Архів оригіналу (PDF) за 13 липня 2014. Процитовано 4 квітня 2011.
  34. ↑ Morgan Brown (25 листопада 2009). Canada's Nuclear History Chronology. Canadian Nuclear Society. Архів оригіналу за 19 липня 2011. Процитовано 31 березня 2011.
  35. ↑ Carvalho, V.F.; Acchione, P.N. (Грудень 1986). Performance of Nuclear Unit Controls in Grid Emergency Situations. IFAC Proceedings Volumes. 19 (16): 161—168. doi:10.1016/S1474-6670(17)59375-1.
  36. ↑ а б Canadian Nuclear Worker (PDF). Canadian Nuclear Workers Council. Червень 2017. с. 3. Архів (PDF) оригіналу за 9 серпня 2017. Процитовано 9 серпня 2017. The following day, Bruce Power announced the completion of a Cobalt-60 harvest during the Unit 5 outage. Following the harvest, new rods of Cobalt-59 (becomes Cobalt-60 after up to two years in the reactor) were inserted in Unit five along with four rods of medical High Specific Activity Cobalt which is used to treat brain cancer.
  37. ↑ The Canadian Nuclear Factbook 2017 (PDF). Canadian Nuclear Association. Архів (PDF) оригіналу за 9 серпня 2017. Процитовано 9 серпня 2017.
  38. ↑ Gowan, Rob (17 листопада 2014). Bruce Power to produce Cobalt-60. Owen Sound Sun Times (en-CA) . Архів оригіналу за 9 серпня 2017. Процитовано 9 серпня 2017.
  39. ↑ The Role of Nuclear: Present and Future (PDF). с. 3—4. Архів (PDF) оригіналу за 24 травня 2017. Процитовано 9 серпня 2017.
  40. ↑ Bruce Power: Canada's Largest Public-Private Partnership (PDF). Серпень 2015. с. 22. Архів (PDF) оригіналу за 9 серпня 2017. Процитовано 9 серпня 2017. Незалежна від ремонту, але надзвичайно інноваційна робота, виконувана під час планових реконструкцій — заготівля Кобальту-60. Працюючи в спілці, Bruce Power та Nordion отримують надійний, довготривалий, такий що не потребує додаткових дій, запас Кобальту-60 для використання при виконанні гамма-опромінювальних опреацій, як наприклад при стерилізації одноразового медичного обладнання. Кобальт добувають, як будь-які інші мінерали. Його видобувають з ґрунту, очищають і отримують порошок кобальту-59. Після подрібнення його пресують і покривають нікелем. Тоді з нього роблять регулювальні стержні для контролю реакції у блоках сианції Брюс, де кобальт зазнає опромінення нейтронами і перетворюється на кобальт-60. Стержні перебувають у реакторах мінімум 1 рік і максимум два з половиною роки. Bruce Power вилучає кобальт під час планових обслуговувань і передає його Nordion, який у свою чергу Unrelated to refurbishment, yet extremely innovative work that takes during planned maintenance outages, is the Cobalt-60 harvest. Working together, Bruce Power and Nordion provide a reliable, long-term, end-to-end Cobalt-60 supply, which fuels gamma processing operations such as irradiation facilities that sterilize single-use medical devices. Cobalt is mined like any other mineral. It's removed from the ground and processed into pure Cobalt-59 powder. Once processed into powder, it's compressed into slugs, which are coated with nickel. These slugs are then encapsulated and assembled into adjuster rods, which are used to control the reaction in Bruce Power's reactors, where the cobalt is activated by absorbing neutrons to become Cobalt-60. The rods are in the reactor for a minimum of one year and maximum of 2.5 years. Bruce Power harvests the rods during planned maintenance outages on the units. The bundles are then received by Nordion and the Cobalt-60 is removed from its encapsulation and welded into a new double-encapsulated source called C-188. It is then shipped to the sites of Nordion's customers for use in irradiators. In 2014, Bruce Power and Nordion signed an agreement for up to an additional 14 years to provide a long-term supply of Cobalt-60 that will support health care around the world. Cobalt-60 makes an invaluable contribution to the health care industry and is used to sterilize approximately 40 per cent of all single-use medical devices and equipment produced globally.
  41. ↑ Nordion and Bruce Power ensure global Cobalt-60 supply up to 2064. 8 листопада 2016. Архів оригіналу за 9 серпня 2017. Процитовано 9 серпня 2017.
  42. ↑ Nuclear Power in Canada – World Nuclear Association. www.world-nuclear.org. World Nuclear Association. Архів оригіналу за 9 серпня 2017. Процитовано 9 серпня 2017. As well as their use for electricity, Candu power reactors produce almost all the world's supply of the cobalt-60 radioisotope for medical and sterilization use.
  43. ↑ Vulcan, Tom (19 квітня 2010). Radioisotopes: A Market in Decay? | ETF.com. etf.com (англ.). Архів оригіналу за 9 серпня 2017. Процитовано 9 серпня 2017.
  44. ↑ а б в Canadian companies collaborate to secure isotope supplies. world-nuclear-news.org. World Nuclear News. 8 листопада 2016. Архів оригіналу за 9 серпня 2017. Процитовано 9 серпня 2017.
  45. ↑ Clean Nuclear Power | Safe Hospitals. www.cleannuclearpowersafehospitals.com. Архів оригіналу за 25 липня 2017. Процитовано 9 серпня 2017.
  46. ↑ Government and Bruce Power Reach Agreement to Restart Nuclear Units. Queen's Park, Ontario: Canadian Ministry of Energy. 17 жовтня 2005. Архів оригіналу за 25 лютого 2010. Процитовано 18 квітня 2008.
  47. ↑ TransCanada to Invest in $4.25 Billion Bruce Power Restart and Increase Its Interest in Bruce A. Calgary, Alberta: Marketwire. 17 жовтня 2005. Архів оригіналу за 13 травня 2008. Процитовано 18 квітня 2008.
  48. ↑ Long-Term Energy Plan Brief October 2013 (PDF). Bruce Power. Архів оригіналу (PDF) за 15 квітня 2015. Процитовано 27 липня 2014.
  49. ↑ Western Waste Management Facility (PDF). Ontario Power Generation. Архів оригіналу (PDF) за 12 червня 2011.
  50. ↑ Davidson, G. D. (1978). Bruce Heavy Water Plant Performance. Abstract for "Separation of Hydrogen Isotopes". ACS Symposium Series. Т. 68. American Chemical Society. с. 27—39. doi:10.1021/bk-1978-0068.ch002. ISBN 978-0-8412-0420-1.
  51. ↑ John Bennett | Sierra Club Canada. Sierraclub.ca. Архів оригіналу за 25 лютого 2011.
  52. ↑ Greenpeace History. Digitaltermpapers.com. Архів оригіналу за 15 квітня 2012. Процитовано 9 жовтня 2011.
  53. ↑ Tony Manolatos (24 липня 2002). Nuke foes fight expansion of Canadian plant (PDF). The Detroit News. Архів (PDF) оригіналу за 25 липня 2011. Процитовано 4 квітня 2011.
  54. ↑ Ontario Hansard – 10-October2001. 10 жовтня 2001. Архів оригіналу за 17 серпня 2011. Процитовано 4 квітня 2011.
  55. ↑ Blue Line Forums • View topic – nuclear plant security. Forums.blueline.ca. Архів оригіналу за 7 жовтня 2011. Процитовано 23 березня 2011.
  56. ↑ 98 The Beach News. 98thebeach.ca. Архів оригіналу за 24 липня 2011. Процитовано 23 березня 2011.
  57. ↑ US National SWAT Championship. Архів оригіналу за 26 листопада 2010. Процитовано 24 березня 2011.
  58. ↑ US National SWAT Championship. Архів оригіналу за 7 листопада 2011. Процитовано 7 листопада 2011.
  59. ↑ Nanticoke Nuclear Power Plant Project Environmental Assessment Fact Sheet 6: Security and Safety (PDF). Bruce Power. Листопад 2008. Процитовано 4 квітня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  60. ↑ а б в PRIS – Reactor Details. www.iaea.org. Архів оригіналу за 19 червня 2018. Процитовано 29 липня 2017.
  61. ↑ а б в PRIS – Reactor Details. www.iaea.org. Архів оригіналу за 19 червня 2018. Процитовано 29 липня 2017.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).