YaChudo

Їпс

Переглядів: 0. Оновлено 27.10.2026.

Їпс (англ. yips) — у спорті раптова й нез'ясована втрата здатності виконувати певні навички у досвідчених спортсменів. Симптоми їпсу — втрата координації рухів і психологічні проблеми, які впливають на м'язову пам'ять та прийняття рішень спортсменом, внаслідок чого він не може виконувати базові елементи свого виду спорту.

Загальні методи лікування включають клінічну спортивну психологічну терапію, а також перенаправлення уваги на біомеханіку фізичних дій. Вплив їпсу може бути різним за тривалістю: іноді період триває недовго, і спортсмен швидко відновлює самоконтроль, а іноді потрібна тривала корекція техніки перед відновленням. У найважчих випадках спортсмен не відновлюється зовсім, що змушує його припинити виступи на вищому рівні.

У гольфі

У гольфі їпс — це порушення рухів, яке, як відомо, заважає контролювати клюшку. Вважається, що сам термін їпс був популяризований Томмі Армором — чемпіоном із гольфу, а згодом тренером, — щоб пояснити труднощі, які змусили його відмовитися від турнірної гри[1]. Описуючи їпс, гольфісти використовували такі слова, як смикання, хитання, тремтіння і судомні рухи. Від чверті до половини всіх досвідчених гравців у гольф страждають від їпсу[2]. Дослідники з клініки Мейо встановили, що від 33 % до 48 % усіх серйозних гравців у гольф стикалися з їпсом[3]. Гольфісти, які грають понад 25 років, виявляються найбільш схильними до цього стану[4].

Попри те, що точна причина виникнення їпсу ще не встановлена, однією з можливих вважають біохімічні зміни в мозку, які супроводжують процес старіння. Надмірне використання залучених м'язів та високі вимоги до координації й концентрації можуть посилювати проблему. Іноді допомагає місячна перерва від гри в гольф. Фокальна дистонія також згадувалася як ще одна можлива причина їпсу[5].

Список професійних гольфістів, які серйозно постраждали від їпсу, включає Ерні Елса, Девіда Дюваля, Падрейга Гаррінгтона, Бернгарда Лангера, Бена Хогана, Гаррі Вардона, Сема Сніда, Ієна Бейкер-Фінча та Кігана Бредлі, який промахнувся з шести дюймів у фінальному раунді гри. Під час турніру Waste Management Open 2015 року аналітик гольфу Нік Фалдо припустив, що Тайґер Вудс може страждати від їпсу. Цю думку цитував Джей Яроу з Business Insider[6].

У тенісі

У тенісі їпс найчастіше впливає на другу подачу, що призводить до численних подвійних помилок. Декілька провідних гравців останніх років страждали від їпсу, зокрема Александр Зверєв у 2019 році[7] та Аріна Соболенко на початку 2022 року[8]. Наприклад, Зверєв установив антирекорд, зробивши 20 подвійних помилок у першому раунді Western & Southern Open 2019 проти Міоміра Кецмановіча, тоді як Соболенко допустила 39 подвійних помилок у своїх двох перших поразках сезону 2022 року — на турнірах Adelaide 1 і Adelaide 2. У 2000-х роках Гільєрмо Кор'я, колишній № 3 світового рейтингу, також страждав від їпсу під час подач.

У крикеті

У крикеті їпс трапляється переважно під час боулінгу[9]. Прикладом цього є Кіт Медлікот, який, потрапивши до збірної Англії, був змушений залишити спорт[10]. Інший гравець, Ґевін Гамільтон, після участі у тесті як усебічний гравець, значною мірою відмовився від боулінгу правою рукою середнього темпу через їпс[11]. Після цього він більше не виступав у тестах, але зробив кар'єру в одноденних міжнародних матчах за Шотландію, переважно як бетер. Колінс Обуя був однією із зірок Чемпіонату світу 2003 року в Кенії — на підставі цього він підписав контракт із Ворикширом, — але після травми зіткнувся з труднощами під час боулингу, а згодом виступав у міжнародних матчах переважно як спеціаліст-бетер[12]. Серед інших гравців, які стикалися з подібними проблемами, — Ієн Фоулі з Ланкаширу[13] і Роджер Гарпер із Вест-Індії[14].

Спортивний психолог збірної Англії з крикету, доктор Марк Боуден, у підлітковому віці сам страждав від їпсу[15]. Згодом він здобув ступінь доктора філософії на цю тему і опублікував статтю про їпс у Journal of Sports Sciences[16].

У бейсболі

У бейсболі їпс зазвичай проявляється як раптова нездатність точно кидати м'яч[17]. Це найчастіше спостерігається у пітчерів і кетчерів — гравців, які найчастіше торкаються м'яча під час гри, хоча польові гравці також можуть бути схильні до цього розладу.

Пітчер «Піттсбург Пайретс» Стів Бласс з 1964 по 1972 рік був домінантним гравцем і учасником Матчу зірок, однак із 1973 року він раптово втратив контроль над подачами[18]. Через постійну втрату здатності точно кидати м'яч він завершив кар'єру у 1974 році.

«Хворобу Стіва Бласса» також приписували іншим талановитим гравцям, зокрема Чаку Ноблауху, гравцеві другої бази «Нью-Йорк Янкіз», та Стіву Саксу з «Лос-Анджелес Доджерс», які раптово втратили здатність точно кидати м'яч гравцеві на першій базі. Проблеми Сакса почалися на третьому сезоні в мейджор-лізі, але він продовжив виступи й, здавалось, відновився до 1989 року, завершивши кар'єру у 1994-му[19].

Кетчер «Нью-Йорк Метс» Макі Сасер не міг повернути м'яч пітчеру, не вдаривши кілька разів рукавицею, — аутфілдер «Сан-Франциско Джаєнтс» Брет Батлер одного разу викрав третю базу, скориставшись їпсом Сасера[20]. Проблема Сасера загострилася після зіткнення у 1990 році з Джимом Преслі з «Атланта Брейвз», що призвело до скорочення його ігрового часу та подальшого звільнення з «Сіетл Маринерс» у 1994 році[21].

Марка Воллерса з «Атланта Брейвз» називали «плакатною дитиною 1990-х років для синдрому Стіва Бласса»[22]. Йому вдалося частково відновитися й повернутися до пітчингу, але не до попереднього рівня гри.

Рік Енкіл втратив контроль як пітчер під час чемпіонату Національної ліги 2000 року. Після кількох років погіршення результатів і травм він повернувся у 2007 році вже як аутфілдер[17][23].

Вважається, що Джон Лестер також страждав від їпсу під час спроб кидати на першу базу. У 2014 році він взагалі не кидав туди, а на початку 2015 року ледве робив точні кидки. До кінця кар'єри, коли йому потрібно було зробити кидок, Лестер пробігав частину дистанції до першої бази й кидав знизу, а при довших кидках цілеспрямовано вбивав м'яч у ґрунт, щоб зменшити ризик промаху. Його команда намагалася компенсувати проблему тим, що кетчери робили «зворотні кидки» на першу базу або кидали на другу.

На перспективного пітчера Гейдена Герста прояви їпсу вплинули настільки сильно, що він залишив бейсбол і вступив до Університету Південної Кароліни, щоб грати у футбол[24]. 26 квітня 2018 року його було задрафтовано «Балтимор Рейвенс».

У гімнастиці

У спортивній гімнастиці відоме явище під назвою «перекручування» (англ. twisties) — раптова втрата здатності гімнаста контролювати своє тіло під час повітряних маневрів, коли спортсмен відчуває щось на кшталт виходу з власного тіла у повітрі. Багато гімнастів також повідомляють про дезорієнтацію або втрату відчуття положення землі, що значно підвищує ризик серйозної чи навіть критичної травми, якщо під час забуття гімнаст не зможе безпечно виконати елемент. Американська гімнастка Симона Байлз зазнала перекручувань під час літніх Олімпійських ігор 2020 року в Токіо, через що вона знялася зі змагань після фіналу жіночого командного багатоборства. Згодом Байлз повернулася, щоб виконати спрощену програму у фіналі на колоді, здобувши бронзову медаль[25][26].

Американські гімнастки Лорі Ернандес і Алеа Фінеган розповіли, що у своїй кар'єрі також переживали перекручування й висловили підтримку Сімоні Байлз під час Ігор 2021 року[27]. Фінеган зазначила: «Я не можу уявити, який це страх — коли таке стається під час змагань. Ти абсолютно не контролюєш своє тіло й те, що воно робить»[28].

У стрибках на батуті цей стан зазвичай називають «синдромом втраченого руху»[29][30]. Олімпійська спортсменка зі стрибків на батуті Бріоні Пейдж розповіла про власний досвід боротьби з цим станом під час підготовки до участі в Олімпійських іграх 2016 року[31].

В інших видах спорту

Їпс також впливає на спортсменів в інших видах спорту. Прикладами є кидки Маркелла Фульца[32] і Чака Гейза[33] у баскетболі. У дартсі їпс відомий як дартсит (англ. dartitis), і прикладом спортсмена, який постраждав від цього стану, є п'ятиразовий чемпіон світу Ерік Брістоу[34].

Стівен Гендрі, семиразовий чемпіон світу зі снукеру, після поразки від Марка Вільямса на чемпіонаті Великої Британії 2010 року зізнався, що страждав від їпсу протягом десяти років. Цей стан вплинув на його здатність бити по кулі, спричиняючи великі труднощі у відновленні колишньої форми[35].

Примітки

  1. ↑ Barkow, A. and Barrett, D. (1997) Golf Legends of All Time. Publications International.
  2. ↑ Smith et al., 2000.
  3. ↑ Beware of the yipsDreaded golf affliction has no known cure. Oklahoman.com. 18 липня 2004. Процитовано 31 січня 2021.
  4. ↑ Letter, Courtesy of Mayo Clinic Health (16 жовтня 2002). Yips: More than a putting problem. Tulsa World. Процитовано 31 січня 2021.
  5. ↑ Farias J. Intertwined. How to induce neuroplasticity. A new approach to rehabilitating dystonias. Galene Editions, 2012.
  6. ↑ Yarow, Jay (21 липня 2014). The Tiger Woods Era Is Over. Business Insider. Процитовано 6 квітня 2018.
  7. ↑ Alexander Zverev holds massive unwanted lead on ATP list that includes Djokovic & Nadal. 5 вересня 2019.
  8. ↑ The statistics that defined 2022 - Sabalenka plagued by 428 double-faults but laughs it off and perseveres. 23 грудня 2022.
  9. ↑ Papineau, David (2015). Choking and The Yips. Phenomenology and the Cognitive Sciences. 14 (2): 295—308, at 305. doi:10.1007/s11097-014-9383-x. ISSN 1568-7759. S2CID 55385847.
  10. ↑ Keith Medlycott profile and biography. Процитовано 12 жовтня 2021.
  11. ↑ Gavin Hamilton | Scotland Cricket | Cricket Players and Officials | ESPN Cricinfo. Content-uk.cricinfo.com. Процитовано 29 листопада 2011.
  12. ↑ Collins Obuya profile and biography. Процитовано 12 жовтня 2021.
  13. ↑ Odd men in. Процитовано 12 жовтня 2021.
  14. ↑ Roger Harper profile and biography. Процитовано 12 жовтня 2021.
  15. ↑ We very rarely talk about winning. Big Picture. Wellcome Trust. Архів оригіналу за 2 лютага 2013. Процитовано 26 червня 2013. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 2 лютого 2013? (довідка)
  16. ↑ Bawden, M.; Maynard, I. (Грудень 2001). Towards an understanding of the personal experience of the 'yips' in cricketers. Journal of Sports Sciences. 19 (12): 937—53. doi:10.1080/026404101317108444. PMID 11820688. S2CID 10662602.
  17. ↑ а б Kelly, Matt (14 жовтня 2020). Players Who Had the Yips. MLB.com. Процитовано 14 липня 2021.
  18. ↑ The 1973 PIT N Pitching Splits for Steve Blass. Retrosheet. 23 серпня 1989. Процитовано 17 листопада 2018.
  19. ↑ Meisel, Zack (10 травня 2013). The Yips: Difficult to understand, difficult to cure. MLB.com. Архів оригіналу за 1 снежня 2017. Процитовано 6 квітня 2018. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 1 грудня 2017? (довідка)
  20. ↑ San Francisco Giants 5, New York Mets 0. Retrosheet. 23 серпня 1989. Процитовано 17 листопада 2018.
  21. ↑ Goldberg, Alan. The Mackey Sasser Story. competitivedge.com. Архів оригіналу за 17 лістапада 2018. Процитовано 17 листопада 2018. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 17 листопада 2018? (довідка)
  22. ↑ Wohlers not alone in battles. Augusta Chronicle. Associated Press. 19 липня 1998. Архів оригіналу за 3 січня 2018. Процитовано 2 січня 2018.
  23. ↑ Ankiel Shows Off His Arm. MLB.com. 7 травня 2008. Процитовано 14 липня 2021.
  24. ↑ Pompei, Dan (4 квітня 2018). How Hayden Hurst Went from Baseball Flameout to Potential 1st-Round NFL Pick. bleacherreport.com. Процитовано 6 квітня 2018.
  25. ↑ Reeve, Elle (28 липня 2021). Simone Biles and 'the twisties': How fear affects the mental health and physical safety of gymnasts. CNN. Процитовано 28 липня 2021.
  26. ↑ Giambalvo, Emily (28 липня 2021). Simone Biles said she got the 'twisties.' Gymnasts immediately understood. The Washington Post. Процитовано 30 липня 2021.
  27. ↑ What are the twisties?. Olympics.com. 28 липня 2021.
  28. ↑ Simone Biles' twisties: mental block which puts gymnasts at serious risk. The Guardian. Процитовано 1 серпня 2021.
  29. ↑ Day, Melissa Catherine; Thatcher, Joanne; Greenlees, Iain; Woods, Bernadette (2006). The Causes of and Psychological Responses to Lost Move Syndrome in National Level Trampolinists. Journal of Applied Sport Psychology. 18 (2): 151—166. doi:10.1080/10413200600653782. S2CID 143928074.
  30. ↑ Bennett, J.; Hays, K.; Lindsay, P.; Olusoga, P.; w. Maynard, I. Yips and lost move syndrome: Exploring psychological symptoms, similarities, and implications for treatment | IJSP Online. International Journal of Sport Psychology. 46 (1): 61—82.
  31. ↑ Archived at Ghostarchive and the The Gymnast who Lost Her Moves – Bryony Page | Against All Odds. YouTube. Архів оригіналу за 9 липня 2019. Процитовано 29 січня 2024.: The Gymnast who Lost Her Moves – Bryony Page | Against All Odds. YouTube.
  32. ↑ Gonzalez, John. The End of the Affair: Markelle Fultz and the Sixers Are Probably Breaking Up. The Ringer. Процитовано 5 лютого 2019.
  33. ↑ bballvideos (21 грудня 2007). Chuck Hayes Ugly Free Throws vs Denver 12/20. YouTube. Архів оригіналу за 25 студзеня 2024. Процитовано 29 листопада 2011. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 25 січня 2024? (довідка)
  34. ↑ Eric Bristow reveals how he dealt his yips – something all sports stars dread. 17 лютого 2015.
  35. ↑ BBC Sport – Snooker – Hendry reveals 10-year battle with the 'yips'. BBC News. 8 грудня 2010. Процитовано 29 листопада 2011.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).