Ієр-Бруаж

Ієр-Бруаж
Hiers-Brouage
Ієр-Бруаж; Hiers-Brouage
Країна	Франція
Регіон	Нова Аквітанія
Департамент	Приморська Шаранта
Округ	Рошфор
Кантон	Маренн
Код INSEE	17189
Поштові індекси	17320
Координати	45°51′02″ пн. ш. 1°04′28″ зх. д. / 45.8505° пн. ш. 1.0744° зх. д.
Висота	0 - 26 м.н.р.м.
Площа	31,35 км²
Населення	648 (2011-01-01)
Густота	20,67 ос./км²
Розміщення
Влада
Мер; Мандат	Jean-Marie Petit; 2014-2020
	Ієр-Бруаж на Вікісховищі

Іє́р-Бруа́ж (фр. Hiers-Brouage фр. вимова: [jɛʁs bʁuaʒ]) — колишній муніципалітет у Франції, у регіоні Нова Аквітанія, департамент Приморська Шаранта. Населення — 648 осіб (2011)^[1].

Муніципалітет був розташований на відстані^[2] близько 430 км на південний захід від Парижа, 140 км на південний захід від Пуатьє, 35 км на південь від Ла-Рошель.

Історія

Бруаж був заснований в 1555 Жаком де Понсом у Біскайській затоці з боку Атлантичного океану. Місто було засноване на болотистій місцевості, яка раніше була під водою. Його назва «Бруаж» (Brouage) походить від навколишньої суміші води та глини, яка називалася "broue"^[3]. Його економіка базувалася на солі та доступі до моря. Бруаж був відомий виробництвом солі чорного кольору, яку часто продавали королівській родині. Бруаж експортував велику кількість солі сушею та морем ще в XV столітті^[3].

Місто було укріплено між 1630 і 1640 кардиналом Рішельє як католицький бастіон для боротьби з сусіднім протестантським містом Ла-Рошель. Поступово гавань замулилася в останній половині XVII століття, залишивши місто мілиною та марним в якості порту. Вона занепала.

Найвідомішою людиною міста є французький мореплавець Самюель де Шамплен, який жив тут у молодості, перш ніж стати співзасновником французького поселення в Акадії (1604–1607) і Квебеку (1608–1635). Картограф Шарль Лебер дю Карло жив у Бруажі в той же час і, можливо, не навчав молодого Шамплена мистецтву складання карт^[4].

У 1825 Бруаж було приєднано до села Ієр, розташованого за 2,5 км (1,6 миля), утворивши комуну Ієр-Бруаж.

1 січня 2019 року Ієр-Бруаж і Маренн було об'єднано в новий муніципалітет Маренн-Ієр-Бруаж.

Демографія

Динаміка населення (Insee^[5] ):

Розподіл населення за віком та статтю (2006)^[6]:

Стать

Всього

До 15 років

15-24

25-44

45-64

65-85

Понад 85

Чоловіки

331

84

31

85

96

35

0

Жінки

295

35

26

80

84

66

4

Статево-вікова піраміда
Чоловіки	Вік	Жінки
0	85 +	4
4	80-84	18
9	75-79	31
9	70-74	4
13	65-69	13
18	60-64	18
26	55-59	26
26	50-54	31
26	45-49	9
18	40-44	18
31	35-39	18
18	30-34	31
18	25-29	13
13	20-24	22
18	15-20	4
9	10-14	9
31	5-9	13
44	0-4	13

Економіка

2010 року серед 419 осіб працездатного віку (15—64 років) 303 були активними, 116 — неактивними (показник активності 72,3%, у 1999 році було 70,3%). З 303 активних мешканців працювали 264 особи (141 чоловік та 123 жінки), безробітними було 39 (20 чоловіків та 19 жінок). Серед 116 неактивних 19 осіб було учнями чи студентами, 62 — пенсіонерами, 35 були неактивними з інших причин^[7].

У 2010 році в муніципалітеті числилось 289 оподаткованих домогосподарств, у яких проживали 662,0 особи, медіана доходів виносила 16 509 євро на одного особоспоживача^[8]

Сусідні муніципалітети

Атлантичний океан, острів Олерон	Моез	Боже
Бурсфран-ле-Шапю	Пн	Сен-Жан-д'Англь
	Зх Ієр-Бруаж Сх
	Пд
Маренн	Сен-Жуст-Люзак	Сен-Жуст-Люзак

Галерея зображень

Залишки цитаделі
Церква святого Петра, праворуч — пам'ятник Шамплену
Підземний порт
Продовольчі склади
Пороховий погріб святого Люка

Посилання

Див. також

Список муніципалітетів департаменту Приморська Шаранта

Примітки

↑ Кількість населення у 2011 році. INSEE. Архів оригіналу за 4 січня 2016. Процитовано 28 вересня 2014.(фр.)
↑ Фізичні відстані розраховані за координатами муніципалітетів
↑ ^а ^б Fischer, David Hackett, 1935- (2008). Champlain's dream (вид. 1st Simon & Schuster hardcover). New York: Simon & Schuster. ISBN 978-1-4165-9332-4. OCLC 213839989.
↑ Thierry, Éric. 2013. Samuel de Champlain, Espion en Amérique 1598-1603, Sillery, Septentrion, p. 4
↑ Population municipale au 1^er janvier 2006, consulté le 27 février 2009], наведено за французькою вікіпедією
↑ Population selon le sexe et l'âge...2006 [Населення за статтю та віком...2006] (фр.) . INSEE. Архів оригіналу за 4 вересня 2012. Процитовано 27 червня 2011.
↑ Base chiffres clés : emploi - population active 2010 [Базисні показники: зайнятість та активність населення в 2010 році] (фр.) . INSEE. Архів оригіналу за 26 квітня 2014. Процитовано 15 листопада 2013. (наближені дані, в 1999 році тимчасова зайнятість врахована частково)
↑ Revenus fiscaux des ménages en 2010 [Оподатковані доходи домогосподарств у 2010 році] (фр.) . INSEE. Архів оригіналу за 29 серпня 2012. Процитовано 18 жовтня 2013. Діти та онуки які проживали у двох місцях враховані як 0,5 особи в обох місцях проживання. Перша особа у домогосподарстві це один особоспоживач (ОС), інші дорослі — по 0,5 ОС, діти до 14 років — по 0,3 ОС.

[dem1-1] Кількість населення у 2011 році. INSEE. Архів оригіналу за 4 січня 2016. Процитовано 28 вересня 2014.(фр.)

[2] Фізичні відстані розраховані за координатами муніципалітетів

[:0-3] а ^б Fischer, David Hackett, 1935- (2008). Champlain's dream (вид. 1st Simon & Schuster hardcover). New York: Simon & Schuster. ISBN 978-1-4165-9332-4. OCLC 213839989.

[4] Thierry, Éric. 2013. Samuel de Champlain, Espion en Amérique 1598-1603, Sillery, Septentrion, p. 4

[5] Population municipale au 1^er janvier 2006, consulté le 27 février 2009], наведено за французькою вікіпедією

[6] Population selon le sexe et l'âge...2006 [Населення за статтю та віком...2006] (фр.) . INSEE. Архів оригіналу за 4 вересня 2012. Процитовано 27 червня 2011.

[7] Base chiffres clés : emploi - population active 2010 [Базисні показники: зайнятість та активність населення в 2010 році] (фр.) . INSEE. Архів оригіналу за 26 квітня 2014. Процитовано 15 листопада 2013. (наближені дані, в 1999 році тимчасова зайнятість врахована частково)

[8] Revenus fiscaux des ménages en 2010 [Оподатковані доходи домогосподарств у 2010 році] (фр.) . INSEE. Архів оригіналу за 29 серпня 2012. Процитовано 18 жовтня 2013. Діти та онуки які проживали у двох місцях враховані як 0,5 особи в обох місцях проживання. Перша особа у домогосподарстві це один особоспоживач (ОС), інші дорослі — по 0,5 ОС, діти до 14 років — по 0,3 ОС.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]