Свінг Східного узбережжя

Іст-Кост-свінг (ECS, свінг Східного узбережжя) — соціальний танець для двох партнерів, що належить до групи свінгових танців. Його танцюють під швидку свінгову музику, включаючи: біг-бенд, рок-н-рол, рокабіллі та бугі-вугі.

У 1961 році Єррінгтон та Аутленд прирівняли East Coast Swing до New Yorker. Спочатку відомий як «Eastern Swing» студією Arthur Murray Studios, назва East Coast Swing стала більш поширеною між 1975 і 1980 роками.^[1]

Цей танець був створений кількома танцювальними студіями, включаючи студію Артура Мюррея, у 1940-х роках на основі лінді-хопу. Танцювальні студії вважали лінді-хоп занадто складним і занадто неструктурованим для навчання початківців, але на ринку існував попит на навчання свінговим танцям.^[2]

East Coast Swing може мати багато різних назв у різних регіонах Сполучених Штатів та світу. Його також називали Eastern Swing, джиттербаґ, American Swing, East Coast Lindy, Lindy (не плутати з лінді-хоп) та Triple Swing (або Triple-step swing).^[3]

Існують різновиди East Coast Swing з різним набором кроків. У сучасному вжитку термін Іст-кост-свінг найчастіше використовується для версіі Мюррея з набором кроків на 6 рахунків: рок-степ, тріпл-степ, тріпл-степ. Спрощена версія з 4 кроків (рок-степ, степ, степ) частіше за все відома під назвою SIngle Time Swing; рідше для неї використовують назву джиттербаґ, неприйнятну для більшості шкіл.

У 1960-ті рокі в Європі з'явилися танці, які використовують набір кроків та рухів, дуже схожий на Іст-кост-свінг (передусім джайв), але адаптовані не до свінгової музики, а до музики у стилі рок-н-ролл, з включенням певних елементів латинських танців.

Можна сказати, що немає «правильного» чи «неправильного» способу танцювати Іст-кост-свінг; однак певні стилі танцю вважаються правильною «формою» в рамках технічних елементів, задокументованих та регульованих Національною танцювальною радою Америки (N.D.C.A.), яка контролює всі стандарти американських бальних та латиноамериканських танців.

Попередник ECS, лінді-хоп, ніколи не був стандартизований і пізніше став натхненням для кількох інших танцювальних форм, таких як: (європейський) бугі-вугі, джайв, Вест-кост-свінг та рок-н-рол.

На танцполі для соціальних танців шість кроків East Coast Swing іноді змішують з вісьмома кроками лінді-хоп, чарльстона та рідше бальбоа.

У класичному East Coast Swing, відомому з 1940 р. як «лінді-свінг», базовий крок становить 6 рахунків. Це відрізняється від розміру більшості свінгової музики, де базовий ритм становить 4 рахунки. Однак на практиці рухи East Coast Swing на 6 рахунків іноді поєднуються з рухами на 8 рахунків з лінді-хопу, чарльстону та бальбоа.

У сучасному вжитку, залежно від регіону та інструктора, є такі варіанти основного кроку East Coast Swing:

1. Одиночний: «рок-степ, степ, степ», або «степ, степ, рок-степ». В обох випадках рок-степ завжди починається на даун-біті.
2. Подвійний (іспанський): рок-степ, степ-теп ліворуч, степ-теп праворуч (у партнерки дзеркально).
3. Потрійний (лінді-свінг, стандартизований студією Мюррея): «рок-степ, трипл-степ, трипл-степ», рідше «трипл-степ, трипл-степ, рок-степ».

Версія з набором кроків «рок-степ, степ, степ» відома під назвою «Простий (одиночний) свінг» (Single-Time Swing). Деякі сучасні школи натомість називають цю версію «джиттербаг», тоді як інші категорично відкидають таку назву, оскільки «джиттербаг» історично означав свінг-танці 1930-х років у широкому сенсі.

Ритми або рахунки «простого свінгу» такі:

Кроки для «ведучого» (традиційно, чоловіча роль)

Кроки для «ведомої» (традиційно, жіноча роль, яка віддзеркалює роль ведучого)

Подвійний свінг (Double-time Swing) — динамічніший різновид 4-крокового свінгу. Він виник в Іспанії в епоху Swing Revival; він відрізняється особливою конфігурацією кроків, яка нагадує бугі-вугі, але загалом належить до свінгового, а не рок-н-рольного сімейства і танцюється під музику з приблизно таким самим темпом, як і 4-кроковий свінг загалом^[4][5].

Послідовність кроків: рок-степ, степ-теп, степ-теп^[6].

Він має багато спільного зі скандинавським танцем фуску (різновидом модерного джайву), який, проте, має іншу динаміку і виконується під швидшу та енергійнішу музику.

Потрійний свінг (Triple-time Swing) або 6-рахунковий свінг (6-count Swing), або «лінді-свінг» (Lindy Swing) був стандартизований мережею танцювальних студій Артура Мюррея у 1940-і роки, і зараз під назвою «Свінг Східного узбережжя» мається на увазі переважно ця версія.

Послідовність кроків:

• Рок-степ (ліва стопа ведучого та права стопа партнерки крокують назад і стають позаду другої стопи, потім роблять крок вперед на попереднє місце, а вага переноситься на другу стопу), потрійний крок (ліворуч у ведучого, праворуч у партнерки), потрійний крок (навпаки: праворуч у ведучого, ліворуч у партнерки).

5 основних позицій/рухів (є спільними для обидвох версій):^[7]

1. Напівзакрите положення (нормальне положення для стартера)
2. Відкрита позиція (найпоширеніша позиція, що використовується між рухами)
3. Кросовери (найпоширеніший хід)
4. Обгортання (для талії або шиї)
5. Замки (перехрестя рук під час танцю)

• Базові кроки для початківців
• Навчальний курс (англійською мовою)