YaChudo

Історія іграшок

Переглядів: 1. Оновлено 10.11.2026.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Історія іграшок (франшиза).
Історія іграшок
Toy Story
Український постер
Виданімаційний
Жанрбадді-муві, фентезійний фільм, пригодницький фільм[1] і кінокомедія Редагувати інформацію у Вікіданих
РежисерДжон Лассетер
Продюсер
Сценарист
У головних
ролях
КомпозиторРенді Ньюман
Монтаж
КінокомпаніяPixar Animation Studios
Дистриб'юториBuena Vista Pictures Distribution[a]
Тривалість81 хвилина[2]
Моваанглійська
ЛокалізаціяLe Doyen
КраїнаСША
Рік1995
Дата виходу
Кошторис$30 мільйонів[4]
Касові збори$401,2 мільйона[5]
IMDbID 0114709 Редагувати інформацію у Вікіданих
НаступнийІсторія іграшок 2 Редагувати інформацію у Вікіданих
pixar.com/feature-films/toy-story Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Історія іграшок у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

«Історія іграшок» (англ. Toy Story) — американська анімаційна пригодницька комедія 1995 року режисера Джона Лассетера, сценарій до якої написали Джосс Відон, Ендрю Стентон, Джоел Коен і Алек Соколов. Це перший повністю комп'ютерно-анімаційний повнометражний фільм, а також перший повнометражний фільм студії «Pixar». Ролі озвучили Том Генкс, Тім Аллен, Енні Поттс, Джон Ратценбергер, Дон Ріклс, Воллес Шон і Джим Варні. Дія відбувається у світі, де іграшки оживають, коли поруч немає людей. Фільм розповідає про старомодну ковбойську ляльку Вуді, який ревнує, коли фігурка космічного рейнджера Базз Рятівник починає витісняти його з місця улюбленої іграшки їхнього власника Енді.

Після успіху короткометражного фільму «Олов'яна іграшка» 1988 року Disney запропонувала Pixar створити комп'ютерно-анімаційний повнометражний фільм, розказаний із перспективи маленької іграшки. Лассетер, Стентон і Піт Доктер написали ранні версії сюжету, які Disney відхилила, оскільки хотіла гострішого тону. Після кількох невдалих розкадрувань виробництво зупинили, а сценарій переписали так, щоб краще відобразити тон і тему, яких прагнула Pixar: «Іграшки дуже хочуть, щоб діти гралися з ними, і … це бажання визначає їхні надії, страхи та вчинки». Студія, яка тоді мала порівняно невелику кількість працівників, створила «Історію іграшок» за обмежених фінансових умов.

Прем'єра «Історії іграшок» відбулася 19 листопада 1995 року в El Capitan Theatre у Лос-Анджелесі; у кінотеатральний прокат у США фільм вийшов 22 листопада. Він встановив рекорд за касовими зборами першого вікенду[4] і зрештою зібрав понад $363 мільйони в усьому світі, ставши другим найкасовішим фільмом 1995 року. Фільм отримав схвальні відгуки критиків, які відзначали анімацію, сценарій, музику Ренді Ньюмана, привабливість для різних вікових груп і роботу акторів озвучення, особливо Генкса й Аллена. На агрегаторі рецензій Rotten Tomatoes він має рейтинг схвалення 100%.

З нагоди виходу у прокат «Історії іграшок 3» у 2010 році Disney вирішив повторно випустити у прокат першу частину «Історії іграшок» у форматі 3D. В американський прокат стрічка вийшла 2 жовтня 2009 року, а в український — на день раніше, 1 жовтня[3]. На 1 березня 2024 року фільм займав 77-му позицію у списку 250 кращих фільмів за версією IMDb.

Фільм часто називають одним із найкращих анімаційних фільмів усіх часів, а через статус першого комп'ютерно-анімаційного повнометражного фільму — одним із найважливіших фільмів в історії анімації та кінематографа загалом.[6] Стрічка отримала три номінації на премію «Оскар» за найкращий оригінальний сценарій (перший анімаційний фільм, номінований у цій категорії), найкращу пісню («You've Got a Friend in Me») та найкращу музику, а також була відзначена позаконкурсною премією «Оскар» за особливі досягнення.[7]

У 2005 році «Історію іграшок» було відібрано для збереження в Національному реєстрі фільмів США Бібліотеки Конгресу як «культурно, історично або естетично значущий» фільм. Успіх стрічки започаткував однойменну мультимедійну франшизу, до якої увійшли чотири продовження, починаючи з «Історії іграшок 2» (1999), спін-оф «Базз Рятівник» (2022) і численні короткометражні фільми. «Історія іграшок» кілька разів повторно виходила у кінотеатрах, зокрема в 3D у 2009 році як частина подвійного показу з «Історією іграшок 2» і до 30-річчя у 2025 році.

Сюжет

У всесвіті мультфільму усі іграшки живі, хоча люди про це не здогадуються. У хлопчика Енді Девіса є найулюбленіша іграшка — ковбой Вуді. Хлопчик живе разом зі своєю мамою та молодшою сестрою. Окрім Вуді в Енді є інші іграшки такі як пан Картоплина, динозавр Рекс, собака Жилка, пастушка Бо Піп та інші. На день народження йому дарують іграшку космічного рейнджера Базза Рятівника, який стає його новим улюбленцем. Баззу вдається справити позитивне враження на інших іграшок, у той час, як Вуді починає заздрити йому.

За два дні перед переїздом до іншого будинку, Енді разом з родиною збирається їхати в піцерію Pizza Planet, і мати дає йому можливість взяти одну з іграшок — Вуді або Базза. В цей же день Вуді впустив за шафу кульку та задумав скинути туди Базза. Він просить Базза врятувати іграшку, аби скинути його за шафу, використавши радіокеровану машинку, але ненароком викидає рейнджера з вікна. Засмучені зрадою іграшки звинувачують Вуді у тому, що він заздрив Баззові, і так само ледве не позбуваються його. Ковбоя рятує лише прихід Енді. Хлопчик, не знайшовши Базза, засмучується і бере із собою Вуді.

Базз, вилізши з кущів, застрибує на бампер машини та помічає в салоні Вуді. Поки родина Девісів заїжджає на заправку Dinoco, Базз та Вуді починають битися і випадають з салону на заправці. Тоді обоє вирішують повернутися до Енді, для чого пробираються в попутне авто працівника Pizza Planet. Вуді обманює Базза, сказавши, що це космічний корабель, який доставить його на рідну планету.

Вуді з Баззом дістаються Pizza Planet. Замаскувавшись під порожню тару, вони входять усередину піцерії. Базз плутає ігровий автомат зі справжнім космічним кораблем, і Вуді доводиться за ним бігти. Всередині автомата вони зустрічають купу зелених прибульців, які живуть в очікуванні рятівника, за якого сприймають Базза. Тим часом злий сусід Енді Сід Філіпс, що любить знущатися з іграшок, забирає з собою Вуді та Базза з автомата разом з одним зеленим прибульцем.

В будинку Сіда вони стикаються з бультер'єром Скадом та групою іграшок-мутантів, зібраних з частин інших іграшок. Поки Вуді намагається придумати, як вибратися з дому Сіда, Базз по телебаченню дізнається, що він лише іграшка, й усвідомлює, що Вуді мав рацію щодо його «несправжності» як космічного рейнджера. Після цього він намагається вилетіти з вікна, але падає з висоти та ламає руку.

Базз та Вуді спершу лякаються витворів Сіда, але ті лагодять Базза. Тим часом Сід забирає посилку з ракетою, на якій планує запустити Базза, проте вимушений відкласти це через дощ. Вуді вдається переконати Базза, що його головна мета — бути іграшковим другом Енді. Сід бере ракету та Базза на подвір'я, після чого Вуді вдається об'єднатися разом з іграшками Сіда. Вони працюють разом, щоб налякати Сіда та рятують Базза.

Вуді та Базз наздоганяють вантажівку Енді, однак їх починає переслідувати пес Сіда. Скад хапає Вуді за руку, проте Баззу вдається дати йому відсіч. Визволившись, Вуді залізає всередину вантажівки та дістає з коробки радіокеровану машинку, виштовхуючи її для порятунку Базза від пса. Подумавши, що Вуді намагається позбутися його знову, вони викидають ковбоя з вантажівки. Втікши від пса, Базз разом з Вуді за допомогою радіокерованої машинки наздоганяють вантажівку. Однак в останньої розряджаються батарейки й Вуді придумує запустити ракету, прив'язану до спини Базза. Щоб підпалити ґніт, він знаходить сірник, але він гасне. Тоді Вуді бачить, що шолом Базза діє, як збільшувальне скло, підпалює ним ґніт і вони злітають в повітря, закидаючи машинку у вантажівку. В останній момент перед вибухом ракети, Базз розправляє крила свого ранця і він разом з Вуді приземляються в коробку всередині машини, біля Енді.

Наприкінці мультфільму іграшкові солдати доповідають іншим про відкриття різдвяних подарунків. Коли Вуді жартує з Баззом, що гіршого за нього уже не буде, до них доходить новина, що Енді в подарунок отримав цуценя такси.

Акторський склад озвучення

Том Генкс у 2023 році
Тім Аллен у 2012 році
Оригінальне озвучення Український дубляж Персонаж
Том Генкс Володимир Терещук Вуді, ковбойська лялька й улюблена іграшка Енді
Тім Аллен Олексій Богданович Базз Рятівник, фігурка космічного рейнджера
Дон Ріклс Олег Стальчук пан Картоплина, цинічна іграшка Містер Картопляна голова
Джим Варні Валерій Легін Жилка, іграшкова такса-пружинка
Воллес Шон Максим Кондратюк Рекс, нервова фігурка тиранозавра
Джон Ратценбергер Володимир Кокотунов Гам, дотепна скарбничка-свиня
Енні Потс Світлана Шекера Бо Піп, порцелянова лялька-пастушка
Джон Морріс Михайло Жогло Енді Девіс, шестирічний хлопчик, власник іграшок
Ерік вон Деттен Денис Капустін Сід Філліпс, бешкетний сусід Енді, який заради розваги нищить іграшки
Лорі Меткалф Наталя Ярошенко місіс Девіс, мати Енді
Рональд Лі Ермі Борис Георгієвський сержант, командир загону зелених пластикових солдатиків
Сара Фріман Мар'яна Чернілевська Ганна Філліпс, молодша сестра Сіда
Пенн Джіллетт Дмитро Гаврилов диктор реклами фігурок Базза Рятівника
Джо Ранфт Сергій Малюга Ленні, іграшковий бінокль
Джек Енджел Микола Карцев Акула, іграшка
Спенсер Асте Дмитро Сова один з зелених пластикових солдатиків, що був поранений
Джеф Піджен Сергій Солопай пан Абетка, дитяча іграшка-клавіатура

Український дубляж

Фільм дубльовано студією «Le Doyen» на замовлення «Disney Character Voices International» у 2009 році[8].

Пісні в перекладі виконували

  • «Я твій навіки друг» — Дмитро Гарбуз
  • «Дивина» — Дмитро Гарбуз
  • «Я не здійму більше вітрил» — Дмитро Гарбуз
  • «Я твій навіки друг» (реприза) — Дмитро Гарбуз та Сергій Юрченко
  • Текст пісень — Роман Дяченко
  • Музичний керівник — Світлана Заря

З цим дубляжем транслювались на каналах «1+1», «ТЕТ», «ПлюсПлюс» та «Новий канал»

Виробництво

Розробка

Джон Лассетер у 2011 році; він був співавтором сюжету й режисером Toy Story

Перший досвід Джона Лассетера з комп'ютерною анімацією пов'язаний із його роботою аніматором у Walt Disney Feature Animation, коли двоє його друзів показали йому сцену зі світлоциклами з фільму «Трон». Це стало для Лассетера відкриттям і показало можливості нового середовища комп'ютерної анімації.[9] Він намагався запропонувати Disney повністю комп'ютерно-анімаційну версію мультфільму «Відважний маленький тостер», але ідею відхилили, а Лассетера звільнили.[10] Після цього він працював у Lucasfilm, а в 1986 році став одним із засновників Pixar. У 1986 році Pixar придбав підприємець і співзасновник Apple Inc. Стів Джобс.[11]

У Pixar Лассетер створював короткі комп'ютерно-анімаційні фільми, щоб демонструвати можливості Pixar Image Computer. У 1988 році він зняв короткометражку «Олов'яна іграшка», розказану з погляду іграшки й пов'язану з його любов'ю до класичних іграшок. «Олов'яна іграшка» здобула премію «Оскар» за найкращий анімаційний короткометражний фільм 1989 року — перший комп'ютерно створений фільм, що отримав цю нагороду.[12]

«Олов'яна іграшка» привернула увагу The Walt Disney Company, і нові керівники компанії — генеральний директор Майкл Айзнер і голова кінонапряму Джеффрі Катценберг — захотіли повернути Лассетера.[12] Лассетер, вдячний Джобсу за довіру, вирішив залишитися в Pixar, сказавши співзасновнику Еду Кетмеллу: «Я можу піти до Disney і стати режисером або можу залишитися тут і творити історію».[12] Катценберг зрозумів, що не зможе переманити Лассетера, і почав готувати виробничу угоду з Pixar.[12]

Кетмелл і співзасновник Pixar Елві Рей Сміт давно хотіли створити комп'ютерно-анімаційний повнометражний фільм, але лише на початку 1990-х комп'ютери стали достатньо дешевими й потужними для цього.[13][14] Крім того, Disney ліцензувала систему Computer Animation Production System (CAPS), ставши найбільшим клієнтом комп'ютерів Pixar.[15]

Улітку 1990 року Кетмелл, Сміт і керівник анімації Ральф Гуггенгайм зустрілися з президентом «Walt Disney Feature Animation» Пітером Шнайдером, щоб обговорити повнометражний фільм. Згодом команда Pixar запропонувала три ідеї першого великого проєкту: оригінальний задум Bob the Dinosaur, екранізацію роману «Джеймс і гігантський персик» і різдвяний телеспецвипуск A Tin Toy Christmas. Disney затвердила третю ідею, але Катценберг запропонував перейти одразу до повнометражного фільму.[16][17]

Під час переговорів компанії розійшлися в питаннях прав на технологію Pixar, фільми, персонажів, домашнє відео й продовження.[18][15] Оскільки Pixar наближалася до банкрутства й потребувала коштів, компанія погодилася на умови, за якими Disney отримувала повне володіння й контроль над фільмами та персонажами, зокрема право створювати продовження без участі Pixar, а Pixar мала отримувати приблизно 12,5 % зборів від продажу квитків.[19][20] Угода про створення повнометражного фільму на основі «Олов'яної іграшки» з робочою назвою «Історія іграшок» була завершена, і виробництво незабаром почалося.[21]

Сценарій

Спочатку «Історія іграшок» мала зосереджуватися на Тінні, заводній іграшці-оркестрі з короткометражки «Олов'яна іграшка», і «манекені», ляльці черевомовця. Хоча основою залишалося бажання іграшок, щоб із ними гралися, сценарій суттєво відрізнявся й описував пригоди Тінні: від того, як його залишили на заправці, до пошуків нового дому в дитячому садку.[22][23] Катценберг був незадоволений обробкою Лассетера, Стентона й Доктера, бо мотивації двох персонажів були надто подібними. Він заохотив їх зробити історію «фільмом про приятелів», надавши головним персонажам контрастні характери й змусивши їх стати друзями лише після вимушеної співпраці.[24][25]

Сценарій змінювався багато разів. Лассетер вирішив, що Тінні «надто застарілий»; персонажа спершу перетворили на військову фігурку на кшталт G.I. Joe, а потім надали йому космічної тематики. Ім'я Тінні змінювалося на «Lunar Larry», потім «Tempus from Morph» і зрештою на Базза Рятівника — на честь астронавта Базза Олдріна.[26] Дизайн Базза Рятівника спирався на костюми астронавтів програми «Аполлон» і фігурки G.I. Joe, а зелено-фіолетова кольорова схема була натхненна улюбленими кольорами Лассетера та його дружини Ненсі.[27][28]

Вуді був натхненний лялькою Каспера, яку Лассетер мав у дитинстві: це була лялька черевомовця зі шнурком. Дизайнер персонажів Бад Лакі запропонував зробити Вуді ковбоєм. Згодом усі риси ляльки черевомовця прибрали, бо вона виглядала «підступною і злою», але ім'я «Woody» залишили як відсилку до актора вестернів Вуді Строуда.[26][29] Відділ сюжету надихався фільмами «Встигнути до опівночі» та «Дивна парочка»,[30] а Лассетер показував команді «Небесний замок Лапута» Міядзакі Хаяо.

Оскільки сценаристи «Історії іграшок» мали небагато досвіду з повнометражними фільмами, вони відвідали семінар сценариста Роберта Маккі.[29] Disney також залучила дует Джоела Коена й Алека Соколова, а пізніше Джосса Відона. Відон вважав, що сценарій не працює, але має «чудову структуру». Він додав персонажа Рекса й прагнув важливої ролі для ляльки Барбі, яка згодом трансформувалася в Бо Піп, оскільки Mattel не дозволила використати Барбі.[31] Відон також переосмислив Базза Рятівника з дурнуватого, але життєрадісного й самосвідомого персонажа, в фігурку, яка не знає, що вона іграшка.[32]

Добір акторів

Катценберг схвалив сценарій 19 січня 1993 року, після чого почався добір акторів озвучення.[33] На роль Вуді розглядали Пола Ньюмана, Робіна Вільямса й Клінта Іствуда,[34][35] але Лассетер завжди хотів, щоб його озвучив Том Генкс. За словами Лассетера, Генкс мав здатність робити емоції привабливими навіть тоді, коли персонаж пригнічений або неприємний.[33] Тестові кадри, у яких використали голос Генкса з фільму «Тернер і Гуч», переконали актора приєднатися до фільму.[33][36]

Біллі Крісталу запропонували роль Базза, але він відмовився, вважаючи, що фільм може бути невдалим через анімацію. Після перегляду фільму Крістал пошкодував про це й згодом погодився озвучити Майка Вазовські у фільмі Pixar «Корпорація монстрів». На роль Базза також розглядали Білла Мюррея, Чеві Чейза, Джима Керрі та багатьох інших акторів. Лассетер запропонував роль Тіму Аллену, який знімався в серіалі Disney «Home Improvement», і той погодився.[37] До затвердження Воллеса Шона й Джима Варні на ролі Рекса та Жилки розглядали Ріка Мораніса і Джона Кліза.[35] Для ролі Енді Pixar провела відкритий кастинг юних акторів; Джон Морріс, який озвучив Енді, приніс із собою багато фігурок X-Men, що викликало сміх у працівників Pixar.[38]

Зупинення виробництва

Кожні кілька тижнів Лассетер і його команда показували Disney нові розкадрування або кадри. Disney вражали технічні інновації Pixar, але менше — сюжет. Катценберг відкидав більшість сценарних ідей Pixar і давав численні примітки. Він насамперед прагнув зробити двох головних персонажів «гострішими»,[25] оскільки Disney хотіла, щоб «Історія іграшок» подобалася і дітям, і дорослим.[33] Унаслідок цього персонажі втратили свою привабливість: Генкс під час запису реплік для сюжетних роликів зауважував, що Вуді перетворили на «справжнього покидька».[25] 19 листопада 1993 року Pixar показала першу половину фільму керівникам Disney; пізніше цю подію назвали «інцидентом Чорної п'ятниці».[33][39] Результат був провальним, і Пітер Шнайдер зупинив виробництво.[40]

Лассетер згодом згадував, що тодішній варіант фільму був «історією, наповненою найнещаснішими й найзлішими персонажами», яких він коли-небудь бачив. Катценберг дозволив повернути сценарій Pixar для переписування,[39] а виробнича група тимчасово перейшла до телевізійної реклами, поки головні сценаристи працювали над новою версією. Фінансування особисто забезпечував Джобс, доки Disney не відновила виробництво.[39] Переписування тривало три місяці й перетворило Вуді з тирана на мудрого лідера. Також було додано більш «дорослу» нараду іграшок замість дитячого обговорення, а персонаж Базза Рятівника змінили так, щоб глядачам було зрозуміліше, що він справді не знає, що є іграшкою.[41] До лютого 1994 року Катценберг і Шнайдер відновили виробництво з новим сценарієм.[39]

Анімація

Добір аніматорів для «Історії іграшок» відбувався швидко: головною принадою була не середня оплата, а можливість працювати над першим комп'ютерно-анімаційним повнометражним фільмом.[42] За словами Лассетера, головним викликом було надати світу органічності: потрібно було створити кожен листок і кожну травинку, а двері й підлога мали виглядати так, ніби мають історію.[33] Над фільмом працювали 27 аніматорів, використовуючи 400 комп'ютерних моделей персонажів. Кожного персонажа спершу створювали з глини або моделювали з комп'ютерного креслення, перш ніж переводити в комп'ютерно-анімаційний дизайн.[43] Після створення моделі її артикуляцію й керування рухом програмували так, щоб персонаж міг говорити, ходити або стрибати.[43] Найскладнішим був Вуді, який потребував 723 елементів керування рухом, зокрема 212 для обличчя і 58 для рота.[33][44]

За різні аспекти кадрів відповідали вісім команд. Художній відділ визначав загальну кольорову й світлову схему, відділ компонування — розміщення елементів кадру й рух віртуальної камери, аніматори створювали рухи персонажів, команда шейдингу за допомогою RenderMan надавала об'єктам текстури й відбивні властивості, команда освітлення розміщувала джерела світла, а «рендер-ферма» на комп'ютерах Sun Microsystems цілодобово створювала фінальні кадри.[45] Готові кадри записували на плівку, а Skywalker Sound зводила звукові ефекти, музику й діалоги.[44]

Щоб фільм здавався якомога реалістичнішим, відділ компонування на чолі з Крейгом Гудом уникав розлогих рухів камери, популярних у комп'ютерній анімації, і натомість імітував можливості справжньої кінокамери в ігровому фільмі.[46] Аніматори використовували програмне забезпечення Pixar Menv, вручну виставляючи пози персонажів у ключових кадрах за відеозаписами акторів, а проміжні кадри доручали програмі.[47] Усього фільм потребував 800 000 машинних годин і 114 240 кадрів анімації, поділених між 1 561 планом загальною тривалістю понад 77 хвилин.[33][43][48][46]

Музика

Toy Story: An Original Walt Disney Records Soundtrack
Саундтрек-альбом
КомпозиторРенді Ньюман Редагувати інформацію у Вікіданих
ВиконавецьРенді Ньюман
КраїнаСША США
Дата випуску22 листопада 1995
Записаний1994–1995
ЖанрМузика до фільму
Тривалість80 хв. Редагувати інформацію у Вікіданих
Моваанглійська
ЛейблWalt Disney Records
Продюсер
  • Кріс Монтана
  • Френк Вулф
  • Дон Девіс
  • Джим Фламберг
  • Ренді Ньюман
Хронологія Ренді Ньюман
Попередній
←
Історія іграшок 2 Редагувати інформацію у Вікіданих
Наступний
→

Лассетер не хотів робити «Історію іграшок» мюзиклом, бо вважав, що це зробить фільм менш справжнім. Відон пізніше погоджувався, що як «фільм про приятелів» історія не підходила для музичного формату.[33] Disney, однак, надавала перевагу анімаційним фільмам із музичними номерами, тож компромісом стали недієгетичні пісні як фонова музика.[31]

Ренді Ньюман написав для фільму три оригінальні пісні. Головна пісня «You've Got a Friend in Me» була написана за один день. Пісня «Акуна матата» з фільму «Король Лев» коротко звучить у кульмінації, коли Вуді й Базз намагаються дістатися вантажівки, їдучи на радіокерованій машинці.[33] Саундтрек «Історії іграшок» випустила Walt Disney Records 22 листопада 1995 року, у тиждень виходу фільму.[49]

Автор музики і слів Ренді Ньюман[50]. 

Toy Story (Original Motion Picture Soundtrack)
#НазваВиконавець(-ці)Тривалість
1.«You've Got a Friend in Me»Ньюман2:04
2.«Strange Things»Ньюман3:18
3.«I Will Go Sailing No More»Ньюман2:57
4.«Andy’s Birthday»Ньюман5:58
5.«Soldier’s Mission»Ньюман1:29
6.«Presents»Ньюман1:09
7.«Buzz»Ньюман1:40
8.«Sid»Ньюман1:20
9.«Woody and Buzz»Ньюман4:30
10.«Mutants»Ньюман6:05
11.«Woody’s Gone»Ньюман2:13
12.«The Big One»Ньюман2:50
13.«Hang Together»Ньюман6:02
14.«On the Move»Ньюман6:18
15.«Infinity and Beyond»Ньюман3:09
16.«You’ve Got a Friend in Me» (дует-версія)
  • Ньюман
  • Лайл Ловетт
2:39
51:40

Монтаж і підготовка до виходу

Монтажери фільму, зокрема Лі Анкрич, працювали над «Історією іграшок» до вересневого дедлайну 1995 року, коли потрібно було передати фінальний монтаж для озвучення й саунддизайну.[49] За словами Анкрича, з фінальної версії прибрали сцену, у якій Сід жорстоко катує Базза й Вуді у своєму будинку, бо творці відчували, що глядачам буде некомфортно дивитися на таке насильство над персонажами, до яких вони вже прив'язалися.[51] Іншу сцену, де Вуді нещиро просить вибачення у Базза, скоротили, оскільки вона, на думку авторів, знижувала енергію фільму.[51]

Тестовий показ у липні 1995 року отримав позитивні реакції, але оцінки були не такими високими, як очікували, тому було проведено останній раунд монтажних змін.[49] Айзнер, який відвідав показ, запропонував, щоб фінальний кадр показував і Вуді, і Базза; так у фільмі з'явився останній кадр із їхнім занепокоєнням через появу нового цуценяти Енді.[49]

Під час виробництва Джобс не був упевнений у фільмі й розглядав можливість продажу Pixar компаніям на кшталт Hallmark Cards і Microsoft.[39][52] Однак із наближенням завершення фільму він дедалі більше захоплювався потенціалом Pixar і вирішив провести первинне публічне розміщення акцій компанії за тиждень після листопадового релізу.[39]

Випуск

El Capitan Theatre у Лос-Анджелесі, де 19 листопада 1995 року відбулася прем'єра «Історії іграшок»

Disney і Pixar провели окремі прем'єри «Історії іграшок»: Disney — у своєму флагманському El Capitan Theatre у Лос-Анджелесі 19 листопада 1995 року, а Pixar — наступного вечора в Regency Center у Сан-Франциско. За книгою Девіда Прайса The Pixar Touch 2008 року, фільм сильно відгукнувся аудиторії, зокрема дорослим глядачам.[53]

У деяких міжнародних територіях театральному релізу фільму передував повторний показ короткометражки про кролика Роджера Roller Coaster Rabbit. Крім показу в El Capitan, квитки до якого давали доступ до розважального простору Totally Toy Story, збудованого Disney у сусідньому Hollywood Masonic Temple,[54] фільм стартував на 2 281 екрані 22 листопада, а згодом розширився до 2 574 екранів.[53] Фільм також показували поза конкурсом на Берлінському міжнародному кінофестивалі з 15 до 26 лютого 1996 року.[55][56]

Маркетинг

Маркетинг «Історії іграшок» включав $20 мільйонів, витрачених Disney на рекламу, а також $125 мільйонів промоційних витрат від рекламодавців, серед яких були Burger King, PepsiCo, Coca-Cola і Payless ShoeSource.[57] Попри це, Disney Consumer Products повільно розпізнала комерційний потенціал фільму.[52] Коли в січні 1995 року оголосили дату виходу на День подяки, багато виробників іграшок, звиклих до 18–24 місяців підготовки, відмовилися від проєкту. На ярмарку іграшок у лютому 1995 року права на іграшкових персонажів зацікавили лише невелику канадську компанію Thinkway Toys.[58]

Ідея включити Барбі як персонажку, яка могла б урятувати Вуді й Базза у фінальній дії, належала сценаристу Джоссу Відону.[59] Ідею відкинули після заперечень Mattel, яка не погодилася ліцензувати ляльку. Hasbro також відмовилася ліцензувати G.I. Joe, головно тому, що Сід мав підірвати одну з фігурок; натомість автори використали вигадану іграшку «Combat Carl». Водночас Hasbro ліцензувала Містера Картопляна голова.[33] Єдиною реальною іграшкою у фільмі, яку на той момент уже не виробляли, була Жилка (англ. Slinky Dog); після появи фільму дизайн зацікавив творців іграшки.[60]

Повторні випуски

2 жовтня 2009 року «Історія іграшок» повторно вийшла у Disney Digital 3-D. Фільм також демонстрували разом із «Історією іграшок 2» як подвійний показ упродовж двох тижнів,[61] який продовжили через успіх.[62] Конвертація фільму в 3D передбачала повторне використання оригінальних комп'ютерних даних і віртуальне розміщення другої камери в кожній сцені, щоб створити зображення для лівого й правого ока.[63] На відміну від інших країн, Велика Британія отримала 3D-версії фільмів окремо: «Історія іграшок» вийшла 2 жовтня 2009 року, а «Історія іграшок 2» — 22 січня 2010 року.[64]

Друге продовження, «Історія іграшок 3», також вийшло у 3D.[65] З нагоди виходу у прокат «Історії іграшок 3» у 2010 році Disney вирішив повторно випустити у прокат першу частину «Історії іграшок» у форматі 3D. В американський прокат стрічка вийшла 2 жовтня 2009 року[65], а в український — на день раніше, 1 жовтня[66]. Фільм також демонстрували разом із «Історією іграшок 2» як подвійний показ упродовж двох тижнів,[61] який продовжили через успіх.[62] «Історія іграшок 3» також вийшла у 3D.[65] На 1 березня 2024 року фільм займав 77-му позицію у списку 250 кращих фільмів за версією IMDb.

У межах 100-річчя Disney «Історію іграшок» повторно показували в окремих кінотеатрах Cinemark з 21 липня до 3 серпня 2023 року.[67] «Історія іграшок» також повторно вийшла у США 12 вересня 2025 року, що було приурочено до 30-річчя фільму й початку промоційної кампанії «Історії іграшок 5» (2026).[68]

Домашні носії

«Історія іграшок» вийшла від Walt Disney Home Video на VHS і LaserDisc у США та Канаді 29 жовтня 1996 року.[69] У Великій Британії фільм вийшов на VHS 28 квітня 1997 року.[70] Перший випуск на DVD відбувся 17 жовтня 2000 року в комплекті з першим продовженням «Історія іграшок 2».[71] Перше видання на Blu-ray у форматі Special Edition Combo Pack вийшло 23 березня 2010 року разом із продовженням.[72]

Сприйняття

Касові збори

Виконавчий продюсер Стів Джобс казав, що «Історія іграшок» мала зібрати $75 мільйонів, щоб Pixar і Disney вийшли в нуль. Зрештою фільм зібрав понад $350 мільйонів у всьому світі.[48] За перший триденний вікенд фільм заробив $29,1 мільйона, а за перші п'ять днів домашнього прокату — $39,1 мільйона.[73]

«Історія іграшок» стала найкасовішим фільмом 1995 року в США, випередивши фільми «Бетмен назавжди», «Аполлон-13», «Покахонтас», «Каспер», «Водний світ», «Золоте око» та інші стрічки.[74] Станом на 21 вересня 2025 року «Історія іграшок» зібрала $198,4 мільйона у США й Канаді та $176,2 мільйона на міжнародних ринках у межах оригінального релізу 1995 року й наступних повторних випусків, разом $374,6 мільйона в усьому світі.[4] На час виходу фільм посідав 17-те місце серед найкасовіших фільмів у домашньому прокаті без поправки на інфляцію і 21-ше місце у світі.

Відгуки критиків

«Історія іграшок» отримала загальне схвалення після виходу.[23][75] Особливої похвали удостоїлася 3D-анімація. Леонард Кладі з Variety відзначив її «блискучу техніку й незвичний вигляд» та писав, що камера кружляє й наближається в запаморочливій манері.[76] Роджер Еберт із Chicago Sun-Times порівняв новаторську анімацію фільму зі стрічкою «Хто підставив кролика Роджера», стверджуючи, що обидва фільми розбирають всесвіт кінематографічних візуальних образів і складають його знову, дозволяючи дивитися на нього по-новому.[77]

Акторський склад озвучення також отримав похвалу. Сьюзен Влощина з USA Today схвалила вибір Тома Генкса і Тіма Аллена на головні ролі.[78] Кілька критиків відзначали здатність фільму звертатися до різних вікових груп.[77][79]

У 1995 році «Історія іграшок» посіла восьме місце у списку Time «10 найкращих фільмів 1995 року».[80] У 2011 році у Time його назвали одним із «25 найкращих анімаційних фільмів усіх часів».[81] Фільм також посів 99-те місце у списку журналу Empire «500 найвидатніших фільмів усіх часів» як найвище розташований анімаційний фільм.[82] У 2003 році Online Film Critics Society назвала стрічку найкращим анімаційним фільмом усіх часів.[83]

Нагороди

Лассетер зі спеціальним «Оскаром»

Фільм здобув і був номінований на різні нагороди, зокрема Nickelodeon Kids' Choice Awards, MTV Movie Awards і British Academy Film Awards. Джон Лассетер отримав спеціальну премію «Оскар» 1996 року «за розробку й натхненне застосування технік, що уможливили перший повнометражний комп'ютерно-анімаційний фільм».[84]

«Історія іграшок» здобула вісім премій «Енні», зокрема за найкращий анімаційний повнометражний фільм. Піт Доктер, режисер Джон Лассетер, музикант Ренді Ньюман, продюсери Бонні Арнольд і Ральф Гуггенгайм, художник-постановник Ральф Еглстон, а також сценаристи Джоел Коен, Алек Соколов, Ендрю Стентон і Джосс Відон отримали індивідуальні нагороди у своїх галузях. Фільм також здобув нагороди за технічні досягнення.[85]

«Історія іграшок» була номінована на дві премії «Золотий глобус» — за найкращий фільм-комедію або мюзикл і за найкращу оригінальну пісню до фільму за «You've Got a Friend in Me».[86] На 68-й церемонії вручення «Оскарів» фільм отримав три конкурсні номінації: за найкращий оригінальний сценарій, найкращу оригінальну пісню й найкращу музику.[87]

Вплив і спадщина

Джонас Рівера, Боб Полі, Бонні Арнольд, Ендрю Стентон, Піт Доктер і Кетрін Сарафян обговорювали фільм і його спадщину на D23 2024 року.[88]

«Історія іграшок» справила значний вплив на кіноіндустрію завдяки інноваційній комп'ютерній анімації. Після дебюту фільму різні галузі зацікавилися використаними в ньому технологіями: виробники графічних чипів прагнули відтворювати подібні зображення на персональних комп'ютерах, розробники ігор — імітувати анімацію для відеоігор, а дослідники робототехніки — створювати штучний інтелект, подібний до оживлених персонажів фільму.[89] Автори також порівнювали фільм з інтерпретацією «Дон Кіхота» та гуманістичними темами.[90]

«Історія іграшок» довела комерційну життєздатність CGI. З бюджетом понад 30 млн доларів, фільм зібрав 373 млн доларів у світовому прокаті, що проклало шлях до домінування комп'ютерної графіки у забезпеченні видовищності в кіно й на телебаченні. «Історія іграшок» започаткувала безпрецедентну еру мейнстримної CGI-анімації. До 2000 року 50 % анімаційних фільмів використовували CG-анімацію, а до 2009 року цей показник зріс до 90 %[91].

Фраза Базза Рятівника «До нескінченності… і далі!» (англ. To Infinity and Beyond!) використовувалася не лише на тематичних товарах, а й серед філософів і математичних теоретиків.[92][93] У 2008 році астронавти взяли фігурку Базза Рятівника в космос на шатлі Діскавері у межах освітньої ініціативи для учнів.[94] Disney також кілька разів використовувала фразу як відсилку до «Історії іграшок», зокрема у «невдалих дублях» під час титрів «Пригоди Фліка» і у фільмі «Кудлатий тато».[95]

Персонажі «Історії іграшок» стали основою для назв релізів операційної системи Debian, починаючи з Debian 1.1 Buzz, першого релізу з кодовою назвою, у 1996 році, і до Debian 14 Forky, найновішого оголошеного майбутнього релізу.[96] У 2013 році Pixar створила «громметовану» скульптуру «Історії іграшок» для Gromit Unleashed, яка згодом була продана на аукціоні за £65 000.[97] У 2022 році «Історія іграшок» стала сюжетом різдвяної реклами Disney+ у Великій Британії та Ірландії.[98]

Продовження

«Історія іграшок 2»

Розмови про продовження розпочалися в грудні 1995 року, приблизно через місяць після прем'єри першої частини[99]. У березні 1997 року Pixar офіційно оголосила про розроблення «Історії іграшок 2». Том Генкс і Тім Аллен повернулися до ролей Вуді та Базза відповідно[100]. Щойно Джон Лассетер завершив роботу над мультфільмом «Пригоди Фліка» (1998), він одразу став режисером продовження «Історії іграшок» і призначив Лі Анкрича співрежисером другої частини[101]. Сценарій написали Ендрю Стентон, Ріта Сяо, Даг Чемберлен і Кріс Вебб[102]. Спочатку мультфільм планували випустити у форматі «безпосередньо на відео»[103], однак 1998 року було оголошено, що друга частина все ж вийде в кінотеатральний прокат[104]. Офіційна прем'єра сиквелу відбулася 13 листопада 1999 року в театрі «El Capitan Theatre» у Лос-Анджелесі, а вже за десять днів він вийшов у широкий прокат у кінотеатрах США[105][106]. Стрічка отримала високі оцінки критиків і глядачів[107][108], а також здобула численні нагороди в різних категоріях, зокрема премії «Золотий глобус»[109], «Енні»[110] та «Греммі»[111].

Спін-офи

8 серпня 2000 року безпосередньо на відео вийшов анімаційний фільм «Базз Рятівник із зоряної команди: Пригоди починаються», який є спін-офом «Історії іграшок»[112]. Після виходу фільм став найуспішнішим відеорелізом, розійшовшись накладом у 4 млн копій на VHS і DVD[113]. У жовтні того самого року відбулася прем'єра телесеріалу «Buzz Lightyear of Star Command» (2000—2001), що складався із 65 епізодів і був пов'язаний із мультфільмом «Базз Рятівник із зоряної команди: Пригоди починаються»[114].

2022 року в американський прокат вийшов спін-оф «Базз Рятівник», у якому розповідається історія походження вигаданого льотчика-випробувача та космонавта, на основі якого було створено іграшку Базза Рятівника[115]. Головну роль озвучив Кріс Еванс, а ролі другого плану — Кеке Палмер, Джеймс Бролін, Тайка Вайтіті та інші[116]. Фільм зазнав касового провалу, зібравши у світовому прокаті лише $226,4 млн[117] за бюджету в $200 млн, що, зокрема, стало наслідком пандемії COVID-19[118]. Спін-оф також отримав посередні відгуки критиків і глядачів[119].

Див. також

Примітки

Зауваги

  1. ↑ Поширювався під брендом Walt Disney Pictures.

Джерела

  1. ↑ CineMagia — 2000.
  2. ↑ Toy Story. British Board of Film Classification. Архів оригіналу за 21 вересня 2013. Процитовано 2 серпня 2013.
  3. ↑ а б Історія іграшок 3D / Toy Story 3D [Архівовано 4 березня 2017 у Wayback Machine.] — Кіно-переклад, 1 жовтня 2009
  4. ↑ а б в Toy Story. The Numbers. Nash Information Services, LLC. Архів оригіналу за 16 вересня 2025. Процитовано 21 вересня 2025. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
  5. ↑ Toy Story. Архів оригіналу за 10 листопада 2020. Процитовано 9 листопада 2020.
  6. ↑ Джерела, які називають Toy Story одним із найкращих анімаційних фільмів усіх часів:
  7. ↑ King, Susan (30 вересня 2015). How 'Toy Story' changed the face of animation, taking off 'like an explosion'. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 2 жовтня 2015. Процитовано 30 вересня 2015.
  8. ↑ Історія іграшок / Toy Story Ukrainian Voice Cast. WILLDUBGURU (фр.). Архів оригіналу за 12 травня 2019. Процитовано 12 травня 2019.
  9. ↑ Paik, 2007, p. 38.
  10. ↑ Waterman Gives 'Brave Little Toaster' a New Lease of Life (Exclusive). The Wrap. 12 вересня 2012. Архів оригіналу за 13 червня 2018. Процитовано 9 липня 2017.
  11. ↑ Paik, 2007, p. 41.
  12. ↑ а б в г Isaacson, 2011, p. 181.
  13. ↑ Price, 2008, p. 117.
  14. ↑ "Droidmaker" takes an entertaining & informative look back at the development of computer animation. 15 травня 2007. Архів оригіналу за 23 червня 2018. Процитовано 22 червня 2018.
  15. ↑ а б Isaacson, 2011, p. 206.
  16. ↑ Price, 2008, p. 119.
  17. ↑ 'Toy Story' Turns 30: A Look Back at the Groundbreaking Film with Pixar's Pete Docter, Andrew Stanton, and Jonas Rivera. 11 вересня 2025. Архів оригіналу за 12 вересня 2025. Процитовано 11 вересня 2025.
  18. ↑ Price, 2008, p. 120.
  19. ↑ Kanfer, 2000, p. 229.
  20. ↑ Pixar and Disney: The Mouse That Roared. BusinessWeek. 23 листопада 1998. Архів оригіналу за 3 лютого 1999.
  21. ↑ Schlender, Brent (17 травня 2006). Pixar's magic man. CNNMoney.com. Архів оригіналу за 13 серпня 2006. Процитовано 11 березня 2009.
  22. ↑ Price, 2008, p. 121.
  23. ↑ а б Vermes, Jason (20 листопада 2020). The first Toy Story script starred a creepy dummy, and Woody was 'a jerk,' says researcher. CBC.ca. Архів оригіналу за 28 березня 2023. Процитовано 9 жовтня 2025.
  24. ↑ Price, 2008, p. 124.
  25. ↑ а б в Isaacson, 2011, p. 207.
  26. ↑ а б Price, 2008, p. 125.
  27. ↑ Disney's Buzz Lightyear and Wall-E explore space for NASA. Space.com. 24 червня 2008. Архів оригіналу за 28 серпня 2008. Процитовано 13 березня 2009.
  28. ↑ Paik, 2007, p. 103.
  29. ↑ а б Price, 2008, p. 126.
  30. ↑ Rose, Charlie (2 грудня 2011). Charlie Rose Interview of John Lasseter. Архів оригіналу за 8 грудня 2011. Процитовано 21 листопада 2016.
  31. ↑ а б Price, 2008, p. 128.
  32. ↑ Kirsten Acuna (23 вересня 2014). 'Toy Story' Had An Unwatchable Script Until Joss Whedon Saved It. Business Insider. Архів оригіналу за 2 липня 2019. Процитовано 2 липня 2019.
  33. ↑ а б в г д е ж и к л м Toy' Wonder. Entertainment Weekly. 8 грудня 1995. Архів оригіналу за 5 березня 2015. Процитовано 11 березня 2009.
  34. ↑ Evans, Bradford (17 березня 2011). The Lost Roles of Jim Carrey. Splitsider. Архів оригіналу за 8 серпня 2015. Процитовано 28 березня 2016.
  35. ↑ а б Sherlock, Ben (7 січня 2020). Toy Story: 10 Actors Who Almost Voiced Iconic Roles. Screen Rant. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 28 жовтня 2021.
  36. ↑ Toy Story (10th Anniversary Edition) – (Making Toy Story) (DVD). Walt Disney Home Entertainment. 6 вересня 2005. Подія сталася на 6:43.
  37. ↑ Price, 2008, p. 129.
  38. ↑ Bierly, Mandi (18 червня 2010). 'Toy Story 3': Q&A with the voice of Andy, John Morris. Entertainment Weekly. Архів оригіналу за 8 грудня 2020. Процитовано 15 квітня 2021.
  39. ↑ а б в г д е Isaacson, 2011, p. 208.
  40. ↑ Price, 2008, p. 130.
  41. ↑ Toy Story (10th Anniversary Edition) – (Filmmakers Reflect) (DVD). Walt Disney Home Entertainment. 6 вересня 2005.
  42. ↑ Price, 2008, p. 133.
  43. ↑ а б в Snider, Burr (Грудень 1995). The Toy Story Story. Wired. с. 1—6. Архів оригіналу за 24 лютого 1999. Процитовано 13 березня 2009.
  44. ↑ а б Henne, Mark; Hickel, Hal; Johnson, Ewan; Konishi, Sonoks (25–28 лютого 1996). The making of Toy Story [computer animation] (PDF). COMPCON '96. Technologies for the Information Superhighway Digest of Papers. Santa Clara, CA. с. 463—468. doi:10.1109/CMPCON.1996.501812. ISBN 0-8186-7414-8. S2CID 1203344. Архів оригіналу (PDF) за 26 червня 2010. Процитовано 13 березня 2009.
  45. ↑ Price, 2008, pp. 134—137.
  46. ↑ а б Price, 2008, p. 134.
  47. ↑ Price, 2008, p. 135.
  48. ↑ а б Pixar's magic man. Fortune. 18 вересня 1995. Архів оригіналу за 15 травня 2025. Процитовано 14 вересня 2025.
  49. ↑ а б в г Price, 2008, p. 149.
  50. ↑ Toy Story [Original Soundtrack] - Randy Newman... | AllMusic (англ.). Процитовано 11 квітня 2025.
  51. ↑ а б Lasseter, John (2005). Toy Story Deleted Scenes (Toy Story 10th Anniversary Edition) (Нотатки медіа). Walt Disney Home Entertainment.
  52. ↑ а б Price, 2008, pp. 139—142.
  53. ↑ а б Price, 2008, p. 151.
  54. ↑ Kronke, David (21 листопада 1995). After 'Toy Story' Credits Roll, the Fun Comes Alive. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 8 квітня 2019. Процитовано 7 вересня 2015.
  55. ↑ Programme 1996. Berlinale. Архів оригіналу за 7 жовтня 2014. Процитовано 6 грудня 2014.
  56. ↑ 1996 Yearbook. Berlinale. Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 6 грудня 2014.
  57. ↑ Elliott, Stuart (22 листопада 1995). The Media Business: Advertising; Coca-Cola, Pepsico and Burger King sign on with Disney for a happy ending with 'Toy Story' tie-ins. The New York Times. Архів оригіналу за 3 січня 2010. Процитовано 12 березня 2009.
  58. ↑ Price, 2008, p. 143.
  59. ↑ tnarwani (21 липня 2008). The Lost Joss Whedon/Pixar Connection. Архів оригіналу за 6 листопада 2018. Процитовано 11 березня 2009.
  60. ↑ Witchel, Alex (21 лютого 1996). Talking Toys with Betty James; Persevering for Family and Slinky. The New York Times. Архів оригіналу за 26 травня 2015. Процитовано 17 листопада 2021.
  61. ↑ а б Germain, David (31 березня 2009). Disney does 3-D with Toy Story, Beast reissues. USA Today. Архів оригіналу за 21 лютого 2014. Процитовано 17 жовтня 2012.
  62. ↑ а б David Chen (12 жовтня 2009). Lee Unkrich Announces Kristen Schaal and Blake Clark Cast in Toy Story 3; Toy Story 3D Double Feature To Stay in Theaters. Архів оригіналу за 20 листопада 2010. Процитовано 12 жовтня 2009.
  63. ↑ Murphy, Mekado (1 жовтня 2009). Buzz and Woody Add a Dimension. The New York Times. Архів оригіналу за 29 січня 2014. Процитовано 18 лютого 2010.
  64. ↑ Toy Story 3D Review. MSN. Архів оригіналу за 4 жовтня 2009. Процитовано 1 жовтня 2009.
  65. ↑ а б в Richards, Olly (24 січня 2008). Toy Story Movies Going 3D. Empire. Архів оригіналу за 7 листопада 2018. Процитовано 11 березня 2009.
  66. ↑ Історія іграшок 3D / Toy Story 3D [Архівовано 4 березня 2017 у Wayback Machine.] — Кіно-переклад, 1 жовтня 2009
  67. ↑ Woodroof, Cory (29 червня 2023). 8 Disney classics are returning to movie theaters for its 100th anniversary, including Toy Story and The Lion King. USA Today. Архів оригіналу за 1 липня 2023. Процитовано 5 серпня 2023.
  68. ↑ Walsh, Michael (31 липня 2025). Toy Story Returning to Theaters for 30th Anniversary. Nerdist. Процитовано 13 вересня 2025.
  69. ↑ King, Susan (29 жовтня 1996). 'Letterbox' Brings Wide Screen Home. Los Angeles Times. Процитовано 10 серпня 2022.
  70. ↑ Toy Story. British Board of Film Classification. Процитовано 12 вересня 2025.
  71. ↑ 'Toy Story' DVDs set for жовтня release. The Knoxville News-Sentinel. 14 липня 2000. Процитовано 12 вересня 2025.
  72. ↑ Toy Story, Toy Story 2 coming to Blu-ray. The Times-News. 21 березня 2010. Процитовано 12 вересня 2025.
  73. ↑ Toy Story Daily Box Office. Box Office Mojo. Архів оригіналу за 30 січня 2012. Процитовано 11 березня 2009.
  74. ↑ 1995 Domestic Grosses. Box Office Mojo. Архів оригіналу за 30 січня 2012. Процитовано 11 березня 2009.
  75. ↑ St. James, Emily (21 червня 2019). Toy Story 2 is the best Toy Story. Vox. Архів оригіналу за 12 серпня 2025. Процитовано 9 жовтня 2025.
  76. ↑ Klady, Leonard (20 листопада 1995). Toy Story. Variety. Архів оригіналу за 12 серпня 2025. Процитовано 11 березня 2009.
  77. ↑ а б Ebert, Roger (22 листопада 1995). Toy Story. Chicago Sun-Times. Архів оригіналу за 12 серпня 2025. Процитовано 11 березня 2009.
  78. ↑ Wloszczyna, Susan. Toy Story. USA Today. Архів оригіналу за 28 травня 2009. Процитовано 11 березня 2009.
  79. ↑ Ansen, David (27 листопада 1995). Toy Story. Newsweek. Архів оригіналу за 14 грудня 2020. Процитовано 11 березня 2009.
  80. ↑ The Best of 1995. Time. 25 грудня 1995. Архів оригіналу за 30 жовтня 2010. Процитовано 30 жовтня 2010.
  81. ↑ Corliss, Richard (23 червня 2011). Toy Story, 1995 – The 25 All-TIME Best Animated Films. Time. Архів оригіналу за 14 квітня 2015. Процитовано 8 липня 2011.
  82. ↑ The 500 Greatest Movies of All Time. Empire. Архів оригіналу за 14 серпня 2011.
  83. ↑ Ball, Ryan (4 березня 2003). Toy Story Tops Online Film Critics' Top 100. Animation Magazine. Архів оригіналу за 16 жовтня 2015. Процитовано 17 жовтня 2012.
  84. ↑ Special Achievement Award. Infoplease. Архів оригіналу за 15 травня 2015. Процитовано 11 березня 2009.
  85. ↑ 24th Annual Annie Awards. Annie Awards. Архів оригіналу за 22 листопада 2015. Процитовано 17 жовтня 2012.
  86. ↑ Horn, John (21 грудня 1995). 'Sense And Sensibility' Tops Nominations For Golden Globe Awards. The Seattle Times. Процитовано 11 березня 2009.
  87. ↑ The 68th Academy Awards. Academy of Motion Picture Arts and Sciences. Процитовано 12 вересня 2025.
  88. ↑ Sakamoto, Kimberlee (11 серпня 2024). '30 Years of Toy Story': Panel at D23 shares stories from beloved film. ABC7 Los Angeles. Процитовано 12 вересня 2025.
  89. ↑ Fried, Ina (16 листопада 2005). The Pixar effect. CNET. Процитовано 12 вересня 2025.
  90. ↑ Booker, M. Keith (2010). Disney, Pixar, and the Hidden Messages of Children's Films. Praeger. ISBN 9780313376726.
  91. ↑ Martinez, Sandro (4 січня 2021). How Toy Story Changed Animation History | Pixar's First CGI Animated Movie. Pixflow Blog (англ.). Архів оригіналу за 20 квітня 2025. Процитовано 26 липня 2025.
  92. ↑ Dusek, Val (2006). Philosophy of Technology: An Introduction. Blackwell Publishing. с. 59. ISBN 1-4051-1163-1.
  93. ↑ Introducing student-friendly technology. The Irish Times. 20 листопада 2003. Процитовано 11 березня 2009.
  94. ↑ NASA takes Buzz Lightyear for a spin. collectSPACE. 29 травня 2008. Процитовано 11 березня 2009.
  95. ↑ Shaggy Dog, The Easter Egg. eeggs.com. 21 жовтня 2006. Процитовано 11 березня 2009.
  96. ↑ The Debian GNU/Linux FAQ – The Debian FTP archives. Debian. 25 квітня 2015. Архів оригіналу за 11 жовтня 2011. Процитовано 26 квітня 2015.
  97. ↑ Gromit Unleashed: Pixar-designed Gromit sells for £65k. BBC News. 3 жовтня 2013. Процитовано 12 вересня 2025.
  98. ↑ Disney+ launches Christmas advert. The Drum. 3 листопада 2022. Процитовано 12 вересня 2025.
  99. ↑ Price, 2008, p. 174.
  100. ↑ Price, 2008, p. 177.
  101. ↑ Price, 2008, p. 179.
  102. ↑ 1999 Awards (3rd Annual). Online Film Critics Society. 3 січня 2012. Архів оригіналу за 21 січня 2013. Процитовано 23 листопада 2013.
  103. ↑ Thompson, Anne. (26 січня 1996). Could a Toy Story sequel be released straight-to-video – Woody and Buzz might be coming to a living room near you. Entertainment Weekly (англ.). Архів оригіналу за 18 листопада 2012. Процитовано 12 березня 2009.
  104. ↑ Cohen, Karl. (1 грудня 1999). Toy Story 2 Is Not Your Typical Hollywood Sequel (англ.). Animation World Network. Процитовано 21 грудня 2024.
  105. ↑ Bell, Carrie. (26 листопада 1999). 'Toy Story 2': The Premiere. Entertainment Weekly. Архів оригіналу за 24 липня 2015. Процитовано 21 грудня 2024.
  106. ↑ Buena Vista Pictures Marketing. (10 листопада 1999). World Premiere of Disney/Pixar's 'Toy Story 2' Saturday, Nov. 13 at the Historic El Capitan Theatre (Пресреліз). Seeing-stars.com. Архів оригіналу за 19 травня 2013. Процитовано 21 грудня 2024.
  107. ↑ Price, 2008, p. 185.
  108. ↑ Toy Story 2 | Rotten Tomatoes. www.rottentomatoes.com (англ.). Архів оригіналу за 1 квітня 2019. Процитовано 21 грудня 2024.
  109. ↑ Wolk, Josh. (23 січня 2000). Good as Golden. Entertainment Weekly. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 21 грудня 2024.
  110. ↑ 28th Annual Annie Award Nominees and Winners (2000). «Енні». The International Animated Film Society, ASIFA-Hollywood. Архів оригіналу за 24 квітня 2008. Процитовано 21 грудня 2024.
  111. ↑ 43rd Annual Grammy Nomination List. Variety. 2 січня 2001. Архів оригіналу за 3 серпня 2017. Процитовано 21 грудня 2024.
  112. ↑ Stack, Peter. (13 серпня 2000). Buzz Lightyear Tops Stack of Kid Stuff. San Francisco Chronicle. Архів оригіналу за 20 жовтня 2013. Процитовано 8 березня 2025.
  113. ↑ Straight-to-vid toon ‘Buzz’-ing to No. 1. Variety. 17 серпня 2000. Архів оригіналу за 8 грудня 2024. Процитовано 27 грудня 2024.
  114. ↑ Stack, Peter. (13 серпня 2000). Buzz Lightyear Tops Stack of Kid Stuff. San Francisco Chronicle (англ.). Архів оригіналу за 15 лютого 2007. Процитовано 27 грудня 2024.
  115. ↑ Jackson, Angelique. (11 грудня 2020). Chris Evans to Voice Buzz Lightyear in Pixar’s ‘Lightyear,’ Disney Announces ‘Encanto’ With Music by Lin-Manuel Miranda. Variety (англ.). Архів оригіналу за 17 грудня 2020. Процитовано 4 січня 2025.
  116. ↑ 'Lightyear' Full Voice Cast Includes Taika Waititi, Keke Palmer, James Brolin, and More. Collider (англ.). 8 лютого 2022. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 4 січня 2025.
  117. ↑ Lightyear. Box Office Mojo. IMDb. Процитовано 4 січня 2025.
  118. ↑ Rubin, Rebecca. (15 червня 2022). Box Office: Pixar's Lightyear Looks to Blast Off With $70 Million Opening Weekend. Variety. Архів оригіналу за 15 червня 2022. Процитовано 4 січня 2025.
  119. ↑ Lightyear | Rotten Tomatoes. Rotten Tomatoes (англ.). Архів оригіналу за 23 червня 2022. Процитовано 4 січня 2025.

Бібліографія

Література

Посилання


Ця сторінка належить до добрих статей української Вікіпедії.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).