Ісодзакі Арата
| Ісодзакі Арата | |
|---|---|
яп. 磯崎新  | |
 | |
| Народився | 23 липня 1931[3][4][…] Ойта, Префектура Ойта, Японська імперія[2] |
| Помер | 28 грудня 2022[1][2] (91 рік) Наха, Префектура Окінава, Японія[6] або Острів Окінава, Префектура Окінава, Японія[7][2] ·старість |
| Країна |  Японія[8][9] Японська імперія |
| Діяльність | архітектор, викладач університету, дизайнер |
| Галузь | архітектура[10] |
| Alma mater | Токійський університет і Oita Uenogaoka high schoold |
| Знання мов | японська[11][12] |
| Заклад | Токійський університет |
| Членство | Королівська академія мистецтв і Академія мистецтв Японії |
| Напрямок | Метаболізм і постмодернізм |
| Magnum opus | Пала Альпітур, Палау-Сант-Жорді, Lake Sagami Country Clubd і Ōita Prefectural Libraryd |
| У шлюбі з | Aiko Miyawakid[7] |
| Нагороди | |
| Сайт | isozaki |
Арата Ісодзакі ( 23 липня 1931 , Ойта, Префектура Ойта, Японська імперія — 28 грудня 2022 , Наха, Префектура Окінава, Японія і Острів Окінава, Префектура Окінава ) — японський архітектор.
Народився на острові Кюсю, в 1954 році закінчив Токійський університет. Професійну діяльність розпочав під орудою відомого архітектора і містобудівника Танге Кендзо. В 1963 році відкрив своє бюро, спочатку працюючи в стилі метаболізму, а потім (в 1970-і) перейшов до постмодернізму. Серед творінь Ісодзакі — стадіони, університетські кампуси, музеї. У своїх будівлях він часто використовує прості, абстрактні форми. Багато бере участь в конкурсах як член журі, вважає себе «першовідкривачем» талантів З. Хадід, Б. Чуми та Д. Лібескінда.
З 1968 року Ісодзакі демонструє в різних країнах виставку «Зруйнована заново Хіросіма», що показує його ставлення до процесів творення і руйнування, до містики і реальності.
Нагороди та визнання
- 1967: Щорічна премія, Японський архітектурний інститут[13]
- 1975: Щорічна премія, Японський архітектурний інститут
- 1983: Mainichi Art Award
- 1986: Королівська золота медаль
- 1987: Міжнародна премія «Архітектура в камені»
- 1988: Премія пам'яті Арнольда Бруннера Американської академії та інституту мистецтв та літератури
- 1990: Чиказька архітектурна премія
- 1992: Почесна премія, Американський архітектурний інститут
- 1994: RIBA Honorary Fellow
- 1995: головний приз Венеційської бієнале.
- 2019: Прітцкерівська премія[14][15]
Найвідоміші проекти
- 1962—1966: Бібліотека префектури Оїта[13]
- 1972—1974: Муніципальний музей мистецтва Кітакюсю, Фукуока, Японія[13]
- 1973—1974: Центральна бібліотека Кітакюсю, Фукуока, Японія[13]
- 1974: Музей сучасного мистецтва, Гунма, Такасакі, Японія[16]
- 1981—1986: Музей сучасного мистецтва (MOCA), Лос-Анджелес, США[16]
- 1983—1990: спортивна арена для Літніх Олімпійських ігор, 1992, Барселона, Іспанія[13]
- 1984—1987: будівля на площі Очаноміцу — Касальс-голл, Токіо, Японія[13]
- 1985: Інтер'єр будівлі нічного клубу Паладіум (1985), Нью-Йорк, США[17]
- 1986—1990: Мистецька вежа Міто, Ібаракі, Японія[13]
- 1987—1990: Team Disney, Флорида, США[13]
- 1987—1989: Університет Бонда, — бібліотека, адміністративна будівля, будівля факультету гуманітарних наук Голд-Кост, Австралія[13]
- 1987—1990: Міжнародний конференційний центр «КітаКюшу» Фукока, Японія[13]
- 1987—1996: Павільйон спортивного комплексу Палафольс, Барселона, Іспанія
- 1990—1994: Манггха, Краків, Польща[13]
- 1991: Колізей Ла-Коруньї, Ла-Корунья, Галісія, Іспанія
- 1991—1994: Музей сучасного мистецтва Нагі, Окаяма, Японія[13]
- 1991—1995: Концертний зал Кіото, Кіото, Японія[13]
- 1992—1998: Сторічний зал Нари, Нара, Японія[13]
- 1993—1995: Будинок людини, Ла-Корунья, Іспанія[13]
- 1993—1998: Granship-Shizuoka Convention and Arts Center, Сідзуока, Японія[13]
- 1994—1999: COSI (музей), Колумбус (Огайо), США
- 1998—2007: Шеньчженський культурний центр, Шеньчжень, Китай
- Включаючі Шеньчженську бібліотеку та Шеньчженський концертний зал
- 1999—2002: Новий вхід у CaixaForum Barcelona, Барселона, Іспанія
- 1999—2009: Isozaki Atea, Більбао, Іспанія
- 2000—2006: Torino Palasport Olimpico, Турин, Італія
- 2003—2008: Музей Центральної академії образотворчих мистецтв у Пекіні, Китай
- 2003—2010: Нова будівля концертного залу, Салоніки, Греція
- 2003-: Гімалайський центр, Шанхай, Китай
- 2004—2015: Павільйон «Японська армія у Другій світовій війні», Музейний кластер Цзяньчуань Ченду, Китай
- 2006—2012: Дайманд-Айленд, місто Хошимін, В'єтнам
- Веїл-Корнельський медичний коледж у Катарі, Освітянське містечко, неподалік від Дохи
- 2011: Катарський національний конференц-центр[18]
- 2012: Нова міська бібліотека у Маранелло, Італія (Арата Ізодзакі та Андреа Маффей)
- 2012: D38 Office, Барселона, Іспанія[19]
- 2015: Allianz Tower Мілан, Італія (Арата Ізодзакі та Андреа Маффей)[20]
- 2015: Харбінський концертний зал Харбін, Китай
Проекти у виконанні на кінець 2010-х
- Три кампуси університету Центральної Азії в Текелі, Казахстан; Нарин, Киргизька Республіка; та Хорог, Таджикистан
- Новий вихід у галерею Уффіці, Флоренція, Італія — переможець змагань (Арата Ізозакі та Андреа Маффей)
- Відновлення залізничного вокзалу станції Болонья-Центральний, Болонья, Італія — переможець конкурсу
- Metropolis Thao Dien, Хошимін, В'єтнам
Примітки
- ↑ а б Muere Arata Isozaki, el arquitecto de las célebres torres de Bilbao
- ↑ а б в г Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
- ↑ http://www.encyclopedia.com/article-1G2-3070300073/isozaki-arata-1931.html
- ↑ Arata Isozaki
- ↑ Архів образотворчого мистецтва (Чехія)
- ↑ https://www.lavanguardia.com/cultura/20221229/8662467/muere-arquitecto-arata-isozaki.html
- ↑ а б Katalog der Deutschen Nationalbibliothek
- ↑ Museum of Modern Art online collection
- ↑ ZKM Zentrum für Kunst und Medien Karlsruhe — 1997.
- ↑ Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т 2019 Pritzker Architecture Prize Media Kit (PDF). Pritzker Architecture Prize. The Hyatt Foundation. Березень 2019. Архів (PDF) оригіналу за 7 березня 2019. Процитовано 6 березня 2019.
- ↑ Arata Isozaki Named 2019 Pritzker Prize Laureate (англ.). ArchDaily. 5 березня 2019. Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 5 березня 2019.
- ↑ Arata Isozaki | The Pritzker Architecture Prize (англ.). www.pritzkerprize.com. Архів оригіналу за 9 листопада 2019. Процитовано 5 березня 2019.
- ↑ а б AD Classics: Museum of Modern Art, Gunma / Arata Isozaki. ArchDaily. Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ L. Munuera, Ivan. «An Organism of Hedonistic Pleasures: The Palladium.» Log, 41. Fall 2017. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 9 листопада 2019.
- ↑ Frearson, Amy. Qatar National Convention Centre by Arata Isozaki. Dezeen. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 4 березня 2019.
- ↑ D38 Office / Arata Isozaki. ArchDaily. Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 11 листопада 2019.
- ↑ ALLIANZ Tower / Arata Isozaki + Andrea Maffei. ArchDaily. Архів оригіналу за 5 квітня 2019. Процитовано 4 березня 2019.
Посилання
- Arata Isozaki & associates [Архівовано 14 жовтня 2007 у Wayback Machine.]
- Corkill, Edan. «Arata Isozaki: Astonishing by design [Архівовано 25 вересня 2011 у Wayback Machine.]». Japan Times, 1 June 2008.
- Sarah F. Maclaren, «Arata Isozaki e la fine dell'utopia», in «Il senso della fine», Ágalma. Rivista di studi culturali e di estetica, 19, 2009: 61-75. ISSN 1723-0284.
- CityLife [Архівовано 18 травня 2014 у Wayback Machine.] Official website of the project
- Liddell, Colin. «Arata Isozaki: Solaris [Архівовано 29 березня 2016 у Wayback Machine.]». Metropolis, 23 January 2014.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).